Постанова

від 16.05.2018 по справі 927/969/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа№ 927/969/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Отрюха Б.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.05.2018

розглянувши апеляційну скаргу Бахмацької міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 (повний текст рішення складено - 12.03.2018)

у справі № 927/969/17 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Бахмацької міської ради

до Приватного підприємства "Бахмацька ПШМК",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

про скасування державного акту, скасування запису про державну реєстрацію державного акту та повернення до архіву державного акту,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 Бахмацька міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Бахмацька ПШМК" про скасування Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 30.06.1998, виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278; скасування запису за №278 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 30.06.1998, виданого Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні Бахмацькою міською Радою народних депутатів; зобов'язання Приватного підприємства "Бахмацька ПШМК" повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 30.06.1998, виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 (з урахуванням зміни предмету позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.10.2010 та 08.02.2011 Колективним підприємством Бахмацької пересувної шляхобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва, правонаступником якого є Приватне підприємство "Бахмацька ПШМК", продано об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1, а саме: під'їзну залізничну колію, прохідну з автоваговою та будівлю бані "Сауна", які розташовані на земельній ділянці площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Відповідно до Державного земельного кадастру земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ПП "Бахмацька ПШМК" згідно з Державним актом від 30.06.1998 №ІІ-ЧН 001978. Позивач вважає, що в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до набувачів цих об'єктів перейшло право власності на всю земельну ділянку, кадастровий номер якої зазначено у договорах купівлі - продажу, оскільки відповідачем не було виділено окремі земельні ділянки під проданими об'єктами нерухомості. Також, посилаючись на п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, позивач вважає, що право постійного користування відповідача припинилось на всю земельну ділянку площею 2,74 га. Рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017 припинено право постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" вказаною земельною ділянкою. Позивачу було відмовлено в реєстрації припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" вказаною земельною ділянкою, оскільки для цього необхідний оригінал Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1, який у нього відсутній. В свою чергу, позивач завертався до відповідача із письмовою претензією від 15.06.2017 про здійснення державної реєстрації припинення права такого користування або надання оригіналу спірного акту, відповіді на яку не отримав.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що припинення права постійного користування усією земельною ділянкою на підставі умов договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та скасування акту в цілому вплине на відповідні права власника інших об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на цій земельній ділянці, а відтак припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" за наслідками вчинення зазначених правочинів є неправомірним. Крім того, суд зазначив, що спірна земельна ділянка продовжує перебувати на праві постійного користування у відповідача, оскільки нові власники об'єктів нерухомості не проводили державної реєстрації права власності або іншого речового права, похідного від права власності, на спірну земельну ділянку, а відомості з Державного земельного кадастру свідчать про протилежне, тобто про знаходження її на праві постійного користування у відповідача.

Також, суд першої інстанції вказав, що, оскільки право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку. Таким чином, суд зазначив, що не може скасувати виданий відповідно до закону Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 30.06.1998 без визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170, яке стало підставою для видачі цього акту.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовуючи рішення вказав, що позовні вимоги щодо скасування запису в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання відповідача повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею є лише похідними від позовної вимоги про скасування Державного акту на право постійного користування землею, а тому також не підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Бахмацька міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить приписам ст. 120, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки договорам купівлі-продажу від 28.10.2010 та 08.02.2011, заяві ПП "Бахмацька ПШМК" віді 12.04.2017 та заяві ОСОБА_2 від 26.04.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 справу №927/969/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2018 розгляд справи №927/969/17 призначено на 16.05.2018. Роз'яснено відповідачу та третім особам право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем та третіми особами не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Розпорядженням №09.1-08/1247/18 від 15.05.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із участю судді Коротун О.М. у тренінгу, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/969/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 прийнято апеляційну скаргу №927/969/17 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Отрюха Б.В. та Гаврилюка О.М. до провадження.

Учасники судового процесу в судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача, відповідача та третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, відповідача та третіх осіб.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170 надано Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні право постійного користування земельною ділянкою на площі 2,74 га (т. 1; а.с.10).

На підставі вказаного рішення, 30.06.1998 Бахмацькою міською радою народних депутатів Бахмацького району Чернігівської області видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1. Згідно з яким Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, м. Бахмач, АДРЕСА_1, 62, яка у подальшому перетворена у Колективне підприємство Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва, надано у постійне користування 2,74 гектарів землі в межах відповідно до плану землекористування для розташування власної бази. Вказаний державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий зберігається у Бахмацькій міській раді народних депутатів. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 (т. 1; а. с. 12-16).

26.02.2003 рішенням Бахмацької міської ради назву АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 (т. 1; а. с. 17).

11.09.2010 встановлено межі в натурі спірної земельної ділянки площею 2,7400 га та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_2, згідно з технічною документацією із землеустрою.

28.10.2010 та 08.02.2011 між Колективним підприємством Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва (продавець), правонаступником якого є Приватне підприємство "Бахмацька ПШМК", та ОСОБА_3 (покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,7400 га Бахмацької міської ради (кадастровий номер НОМЕР_2), а саме: договір купівлі-продажу від 28.10.2010, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю прохідної з автоваговою загальною площею 86,60 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1; а.с. 76-78); договір купівлі-продажу від 28.10.2010, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю під'їзної залізничної колії, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1; а.с. 79-81); договір купівлі-продажу від 08.02.2011, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю бані "Сауна", що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1; а.с. 82-87).

В подальшому, 06.12.2011 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю "Сауна", що знаходиться в АДРЕСА_1. Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що нежитлова будівля бані "Сауна" цегляна, загальною площею 80 кв. м, розташована на земельній ділянці площею 2,7400 га Бахмацької міської ради Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_2) (т. 1; а.с. 29-30).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.02.2017 передано у власність Приватному підприємству "Бахмацька ПШМК" прохідну з автоваговою загальною площею 86,60 кв. м та під'їзну залізничну колію, які знаходяться в АДРЕСА_1 (т. 1; а. с. 18).

Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП "Бахмацька ПШМК" на праві власності належать інші об'єкти нерухомості, крім зазначених, які знаходяться в АДРЕСА_1, а саме: вбиральня загальною площею 12,5 кв.м.; виробнича будівля складу нафтопродуктів загальною площею 95,8 кв.м.; майстерня загальною площею 198,2 кв.м.; матеріально-технічний склад загальною площею 330,1 кв.м.; будівля для стоянки автомашин загальною площею 422,5 кв.м.; будівля для стоянки автомашин загальною площею 410,1 кв.м.; адмінбудинок загальною площею 270,1 кв.м.; трансформаторна підстанція загальною площею 38,2 кв. м. (т. 1; а.с. 18-21).

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що усі зазначені вище об'єкти нерухомості знаходяться на спірній земельній ділянці.

12.04.2017 ПП "Бахмацька ПШМК" звернулось до міського голови м.Бахмача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У цій заяві зазначено об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності, і розташовані на цій земельній ділянці (т. 1; а.с. 50). Проте, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відомості про результати розгляду вказаної заяви сторонами не надано.

В свою чергу, 26.04.2017 до міського голови м. Бахмача звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі бані (сауна) площею 122,8 кв.м (т. 1; а.с. 28).

Рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017 припинено право постійного користування земельною ділянкою Приватного підприємства "Бахмацька ПШМК" по АДРЕСА_1, загальною площею 2,7400 га, наданою для розташування власної бази (згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1), у зв'язку із набуттям іншою особою права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_2. Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що Відділу Державної реєстрації виконавчого комітету Бахмацької міської ради необхідно зареєструвати припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП "Бахмацька ПШМК" по АДРЕСА_1, загальною площею 2,7400 га (т. 1; а.с. 32).

Проте, судом першої інстанції встановлено, що в матералах справи відсутні докази державної реєстрації припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" вказаною земельною ділянкою як за рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017, так і з будь-яких інших підстав. Також, відсутні докази, які підтверджують звернення до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації припинення права ПП "Бахмацька ПШМК" постійного користування земельною ділянкою, та надання відмови державним реєстратором.

15.06.2017 Бахмацькою міською радою ПП "Бахмацька ПШМК" направлено претензію №03-21/1343, у якій позивач запропонував відповідачу терміново здійснити державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_2, або надати до Виконавчого комітету Бахмацької міської ради оригінал Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 30.06.1998 для державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою (т. 1; а.с. 33).

Відповіді на зазначену претензію відповідачем позивачу надано не було.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що другий примірник спірного державного акту знаходиться у Відділі у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2017, земельна ділянка площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_2,належить до комунальної форми власності, та знаходиться на праві постійного користування у Бахмацької ПШМК відповідно до Державного акту від 30.06.1998 ІІ-ЧН 001978 (т. 1; а.с. 25-27).

Так, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом ( ст. 13 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою, згідно з п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна) є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За змістом частини 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При цьому, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна)).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки перехід права власності на об'єкт нерухомості до фізичної особи унеможливлює перехід до неї права постійного користування земельною ділянкою, право користування цією землею може бути набуте такою особою лише на умовах оренди.

Нормами частини 6 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна) встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Як вже було вказано вище, 28.10.2010 та 08.02.2011 було укладено три договори купівлі-продажу, за якими відповідач продав ОСОБА_3 три об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у відповідача. У кожному із вказаних договорів купівлі-продажу зазначено, що об'єкти нерухомості, які є предметом договорів, знаходяться на земельній ділянці в м. Бахмач, по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовані й інше нерухоме майно, яке залишається у власності відповідача.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що незважаючи на те, що кожен з об'єктів нерухомості розміщується лише на певній частині цієї земельної ділянки, і право на землю до нового власника нерухомості має перейти лише на відповідну частину такої ділянки, проте, виділення таких частин в окремі земельні ділянки з присвоєнням їм окремого кадастрового номера здійснено не було.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зауважив, що виникає правова колізія, коли фактично право на одну й ту ж земельну ділянку має перейти одночасно з трьома різними об'єктами нерухомості до трьох різних власників (з урахуванням подальшої зміни таких власників), що унеможливлює ефективне і належне її використання.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ні ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення права постійного користування усією земельною ділянкою на підставі зазначених умов договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та скасування акту в цілому вплине на відповідні права власника інших об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на цій земельній ділянці, а тому припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" за наслідками вчинення зазначених правочинів є неправомірним.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна)).

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, судом першої інстанції встановлено, реєстрацію припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" та набуття будь-якого права іншими особами щодо спірної земельної ділянки за результатами наведених правочинів вчинено не було.

Відповідно до п. 4.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за N 31, у редакції чинній, на момент видачі спірного державного акту на землю, другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

В свою чергу, 31.05.2017 Бахмацькою міською радою прийнято рішення про припинення права постійного користування Приватного підприємства "Бахмацька ПШМК" спірною земельною ділянкою у зв'язку із набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці. Вказане рішення Бахмацької міської ради не скасовувалось та є чинним на теперішній час.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

З огляду на вказане вище, місцевий господарський суд зазначив, що виходить із презумпції правомірності та обов'язковості виконання зазначеного рішення .

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України у теперішній редакції).

Нормами частини 1 ст. 182 Цивільного кодексу України (у теперішній редакції) визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України у теперішній редакції).

Виходячи з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно виникає з моменту їх державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка продовжує перебувати на праві постійного користування у відповідача, оскільки державної реєстрації припинення права постійного користування ПП "Бахмацька ПШМК" спірною земельною ділянкою проведено не було та нові власники об'єктів нерухомості не проводили державної реєстрації права власності або іншого речового права, похідного від права власності, на спірну земельну ділянку, натомість, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2017 вказана земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування у Бахмацької ПШМК відповідно до Державного акту від 30.06.1998 ІІ-ЧН 001978.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що реєстрація припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення Бахмацької міської ради від 31.05.2017 здійснюється у відповідності до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 .

Виходячи з положень вказаного Порядку господарським судом встановлено, що доводи позивача про неможливість реєстрації припинення спірного права постійного користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без оригіналу державного акту на землю за наявності чинного рішення щодо такого права та наявності відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі є безпідставні.

Також суд першої інстанцій вірно звернув увагу на те, що скасування державного акту на землю є необхідним і виключно для проведення реєстраційних дій по припиненню відповідного права, а тому не є спором про цивільне право. При цьому, за наявності певних заперечень з боку державного реєстратора, заінтересована особа не позбавлена можливості вирішити спір у суді, але вже у порядку адміністративного судочинства. Будь-які правові колізії або недосконалість закону, що ускладнюють оформлення правовідносин можуть бути вирішені судом, у тому числі, у призмі положень ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких не може бути відмовлено в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення посилання позивача на положення до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких, у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Ці положення застосовуються саме як спосіб виконання рішення суду у разі скасування відповідного державного акту з підстав, визначених законом, а не як спосіб реєстрації припинення певного права з використанням суду лише як інструменту для досягнення своєї мети поза встановленим порядком та без наявного спору, пов'язаного саме з реалізацією спеціальних приписів цього Закону (ст. 28, 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Нормами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів та іншими способами, передбаченими законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Також цією статтею передбачено спосіб захисту прав шляхом застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 1 статті 152 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, місцевий господарський суд вірно вказав, що правовий акт може бути скасований у судовому порядку, в тому разі якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Згідно з висловленою у постанові від 4.06.2014 (№6-46цс14) правовою позицією Верховного Суду України державні акти на право власності на земельні ділянки можуть визнаватися судами недійсними з метою захисту порушених прав на землю без визнання недійсним рішення органу влади, на підставі якого такий акт виданий, у випадках видання державних актів на право власності на земельні ділянки з порушенням вимог закону, всупереч рішенням чи угодам. Відповідне визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав на земельну ділянку в судовому порядку.

З огляду на вище вказане, суд першої інстанції вірно вказав, що не можливо скасувати виданий відповідно до закону Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 30.06.1998 без визнання незаконним та скасування Виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170, яке стало підставою для видачі цього акту, крім того, що позовна вимога про скасування (визнання недійсним) даного рішення позивачем не заявлена.

Приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу, тобто таким, що має правові наслідки, є припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом внесення відомостей до відповідного Державного реєстру, а скасування Державного акту не є ефективним способом захисту у розумінні ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" а також таким, що відповідає закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування Державного акту на право постійного користування землею є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Також, Господарський суд Черкаської області вірно зазначив, що скасування запису в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання відповідача повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею є лише похідними від позовної вимоги про скасування Державного акту на право постійного користування землею, тому не підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо поданої відповідачем заяви про застосування до даних правовідносин позовної давності.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Оскільки в позові відмовлено, тому позовна давність застосуванню не підлягає, отже суд правомірно не розглядав доводи з цього питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому порушені права та охоронювані законом інтереси позивача не підлягають судовому захисту, виходячи з вищенаведеного.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до 4 ст. 277 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття даної постанови) зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Бахмацької міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі №927/969/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі №927/969/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бахмацької міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі №927/969/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі №927/969/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/969/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Гаврилюк