Рішення

від 01.03.2018 по справі 925/1674/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року справа № 925/1674/17

Господарський суд Черкаської області в складі :

Головуючий суддя - Єфіменко В.В.,

з секретарем судового засідання - Горбатюк С.В.

представники сторін :

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шуклін Г.В. - адвокат;

розглянувши в приміщені господарського суду в м. Черкаси у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Світло-технічні системи", м Київ

до Фізичної особи-підприємця Крячок Валентина Миколайовича, м. Черкаси,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, посилаючись на ст. ст. 525-526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України заявив позов про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ( далі - ФОП ) Крячок Валентина Миколайовича 77 187 грн. 50 коп. боргу; 78018 грн. 67 коп. втрат внаслідок інфляції; 11578 грн. 13 коп. штрафу; 94676 грн. 30 коп. пені та 78 667 грн. 81 коп. 30% річних за неналежне виконання зобов'язань по грошових розрахунках за договором поставки від 14.03.2013 № ПС 0308.

08.02.2018, до початку підготовчого судового засідання від відповідача до суду надійшли:

- заява про застосування строку позовної давності;

- заява про продовження строку наданого судом для відзиву на позов;

- заява про закриття провадження у справі.

Представник відповідача повідомив суд про те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Крячок Валентин Миколайович припинив підприємницьку діяльність з 04 січня 2018 р. (номер запису: 20260060004015663).

Ухвалою від 19.02.2018 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 14 год. 30 хв. 01 березня 2018 р.

01.03.2018 до початку розгляду справи по суті, через засоби електронної пошти та факсимільного зв'язку, надішли заяви про розгляд справи без участі представника позивача або відкладення розгляду справи у зв'язку із складними погодними умовами.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що вимоги про стягнення пені є безпідставними з тих мотивів, що Позивачем нарахована пеня поза межами позовної давності, а також поза межами періоду часу, за який має нараховуватися пеня згідно чинного законодавства та звернув увагу суду на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Справа розглядається за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача боргу та господарських санкцій за неналежне виконання умов договору поставки.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2013 р. між сторонами укладено договір поставки №ПС 0308 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у зумовлені строки покупцеві товари, а покупець зобов'язався прийняти товари і сплати за них встановлену цим договором грошу суму (п. 1.1 договору) (а.с.19-22).

За умовами п. 1.3. Договору предметом поставки є вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації.

На виконання вимог договору поставки позивач поставив відповідачу товари за видатковими накладними:

- №205 від 10.06.2013 на загальну суму 69 697,76 грн.;

- №253 від 12.07.2013 на загальну суму 31 098,62 грн.;

- №567 від 31.10.2013 на загальну суму 1 194,91 грн.

Всього відповідачем було отримано товару за договором поставки на суму 101 981,29 гривень. Факт отримання товарів на суму 101 981,29 гривень Відповідач не оспорює.

В судовому засіданні з'ясовано, що Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 23 793,79 гривень, а саме:

- 18.07.2013 - на суму 1 026,64 грн. (повернення покупця №163 від 18.07.2013);

- 18.07.2013 - на суму 378,74 грн. (повернення покупця №164 від 18.07.2013);

- 15.10.2013 - на суму 1 900,02 грн. (повернення покупця №394 від 15.10.2013);

- 15.10.2013 - на суму 736,24 грн. (повернення покупця №395 від 15.10.2013);

- 16.10.2013 - на суму 2 278,35 грн. (повернення покупця№396 від 16.10.2013);

- 03.07.2014 - на суму 13 372,66 грн. (повернення покупця №1478 від 03.07.2014);

- 03.07.2014 - на суму 4 101,14 грн. (повернення покупця №1479 від 03.07.2014).

Заборгованість відповідача за Договором поставки позивач визначив в розмірі 77 187, 50 гривень.

П.9.1. Договору передбачено, що покупець оплачує поставлені товари щотижня по мірі їх реалізації третім особам за період 1 календарний тиждень - протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення відповідного тижня, за який здійснюється оплата, але в будь-якому разі не більше 90 календарних днів з дати їх поставки.

За умовами п. 9.1. Договору Відповідач повинен був сплатити грошові кошти за товари поставлені відповідно до видаткових накладних:

- № 205 від 10.06.2013 р. в строк до 08.09.2013 p.;

- № 253 від 12.07.2013 р. в строк до 10.10.2013 p.;

- № 567 від 31.01.2013 р. в строк до 29.01.2014 p.

Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви (26 грудня 2017 року) Відповідач у визначені дати грошові кошти за поставлений товар не сплатив.

На підставі викладених обставин Позивач застосував до відповідача штрафні санкції передбачені умовами Договору, а саме стягнення відсотків за користування коштами та понесені ним інфляційні втрати.

Склад та розмір пред'явлених до відповідача позовних вимог Позивач зазначив в доданому до своєї позовної заяви розрахунку ціни позову.

Так, Позивач просить стягнути борг вже з урахуванням інфляційних втрат, не визначивши величину (суму) власне втрат внаслідок інфляції за період з 04.07.2014 по 06.11.2017 в розмірі 155 206, 17 грн.

Штраф (відповідно до п. 10.5) позивач просить стягнути у розмірі 11 578, 13 грн.

Розрахунок пені позивачем здійснено за період з 04.07.2014 по 06.11.2017 ( за 1 240 (одна тисяча двісті сорок один) днів) в розмірі - 94 678, 30 гривень.

Позивач нараховував 30% річних за період з 04.07.2014 по 06.11.2017 (1240 днів) в розмірі 78 667, 81 грн. посилаючись на п.10.7 Договору. Всього Позивачем пред'явлено до стягнення з Відповідача та визначено ціну позову - 340 128, 41 гривень.

Аналізуючи заявлені вимоги суд приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 230 ГК, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За приписами до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд, приходить до переконання, що строк для пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за Договором поставки № ПС 0308 від 14 березня 2013 року між сторонами необхідно відраховувати з 29.01.2014 (дата оплати за накладною із найбільш пізньою датою), тобто Позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності (строк сплив 30.01.2017 року).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Від дати, коли настав обов'язок сплатити за товар до дати подачі позовної заяви до Господарського суду (26.12.2017) минуло більше трьох років.

За правилами ст. 267 ЦК, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач не надав суду доказів для визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Судом встановлено, що право позивача порушено, але позовна давність спливла і про це подано заяву відповідачем у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123,219, 220,232 - 240 ГПК України, суд -,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ГПК України з дня складення повного рішення.

Рішення складено 12.03.2018 (понеділок).

Суддя В.В.Єфіменко