Рішення

від 28.02.2018 по справі 826/1284/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/1284/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черняхівагроліс"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Черняхівагроліс" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (надалі - Відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним (нечинним) рішення Державної служби геології та надр України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою добування граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району Житомирської області, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань надрокористування від 08.09.2016 року № 3/2016; зобов'язати Державну службу геології та надр України, на підставі Заяви від 05.04.2016 року та доданих матеріалів, надати Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин - граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району, Житомирської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2017 р. відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства відмовлено Товариству в наданні спеціального дозволу на користування надрами, чим грубо порушив права Позивача на користування надрами.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що Товариством не в повному обсязі подано пакет документів, що і стало підставою для відмови у наданні дозволу (п. 19 Порядку №615).

Крім того, Відповідач зазначає, що матеріали документів, які були підставою для прийняття спірного рішення не можливо надати у зв'язку з вилучення протоколом обшуку Генеральної прокуратури України від 17-18 березня 2017 р.

В судовому засіданні представник Відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.10.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 р. набрала чинності нова редакція КАС України, Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, що Рішенням п'ятнадцятої сесії Кам'яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району від 21.12.2007 року та Рішенням чотирнадцятої сесії Новоград-Волинської районної ради Житомирської області від 04.03.2008 року за № 214, ТОВ Черняхівагроліс попередньо погоджено отримання спеціального дозволу на користування надрами для дослідно-промислової розробки родовища граніту на земельній ділянці площею 47,0 га, розташованій на відстані 1,5 км. на південь від с. Кам'яний Майдан та 1,2 км на північ від с. Лебедівка, а також погоджено умови землекористування.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ДП НАК Надра України Житомирбуррозвідка (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №38 від 13.03.2008 р., (надалі - Договір №38).

У відповідності до п. 1.1 Договору №38, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з проведення детальної розвідки Лебедівського родовища граніту придатного для виробництва щебню і каменю бурового, яке знаходиться в Новоград-Волинському районі біля с. Лебедтвка на землях запасу Лебедівської та Кам'яномайданської сільських рад Житомирської області.

Позивач зазначає, що умови Договору №38 виконані в повному обсязі, що підтверджується Актами виконаних робіт за березень-травень 2008 року та оплачені послуги в розмірі 270923,54 грн.

ТОВ Черняхівагроліс 15 вересня 2009 року отримало Спеціальний дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, реєстраційний номер 3614, на користування надрами з метою геологічного вивчення гранітів Лебедівської ділянки, як сировини для виробництва щебеневої продукції.

В подальшому, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та Виробничим кооперативом Геолог (Виконавець), з іншої сторони 16.11.2012 р. Договір №1-09 на виконання робіт по геолого-економічній оцінці Лебедівського родовища гранітів в якості каменю будівельного. Роботи виконані, відповідно до Актів здачі-прийняття робіт за грудень 2012 та березень 2013 року, Позивач сплатив виконавцю кошти в сумі 140500,00 грн

Протоколом № 2900 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 19 квітня 2013 року, розглянуті матеріали, подані ТОВ Черніхівагроліс , щодо геолого-економічної оцінки запасів гранітів Лебедівського родовища, придатних для виробництва щебню та бутового каменю.

На підставі матеріалів Колегія ДКЗ постановила віднести Лебедівське родовище гранітів до родовищ простої геологічної будови відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, та визнала Лебедівське родовище підготовленим до промислового освоєння.

На тринадцятій сесії Кам'яномайданської сільської ради шостого скликання 03.01.2013 року, на шістнадцятій сесії Новоград-Волинської районної ради сьомого скликання 11.09.2013 року та п'ятій сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання 21.07.2016 року погодили ТОВ Черняхівагроліс отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів родовища Лебедівське загальною площею 47 га. на території Кам'яномайданської та Лебедівської сільських рад Новоград-Волинського району.

Листом №5/3-6/14143-15 від 18.11.2015 року Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило ТОВ Черняхівагроліс , що комісією з питань погодження надання надр у користування, прийнято рішення підтвердити можливість надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ Черняхівагроліс за умов, зазначених в Екологічній карті.

Позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами - видобування корисних копалин граніту на землях запасу Кам'яного Майдану та Лебедівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області для виробництва щебеневої продукції від 05.04.2016 р. №12 (вх. 6072/13/12-16 від 07.04.2016 р.).

Листом від 20.10.2016 р. №19722/13/12-16 Держгеонадра України повідомили Позивача, що у надання спеціального дозволу з метою видобування граніту Лебедівського родовища у Волинському районі Житомирської області відмовлено у відповідності до п. 19 Порядку №615.

Позивач вважає, що Відповідачем всупереч вимогам законодавства неправомірно відмовлено у наданні спеціального дозволу, що стало підставою для звернення Позивача до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнати протиправним (нечинним) рішення Державної служби геології та надр України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою добування граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району Житомирської області, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань надрокористування від 08.09.2016 року № 3/2016, Суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Кодексу України Про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра надаються у користування для, крім іншого, видобування корисних копалин (стаття 14 Кодексу України Про надра ).

За приписами статті 11 Кодексу України Про надра державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року № 391/2011, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України).

Відповідно до ст. 1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності №2806-ІV від 6 вересня 2005 року (надалі - Закон №2806-ІV) дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

Згідно частини 1 статті 4 Закон №2806-ІV, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615 (надалі - Порядок №615, в редакції станом на 05 квітня 2016 р.).

Відповідно до п. 3, абз. 1 п. 4 Порядку №615, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ). У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі кожного виду корисної копалини. Використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством. Дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин місцевого значення ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Згідно з пп. 1, абз 20-23 пп. 1 п. 8 Порядку №615, без проведення аукціону дозвіл надається у разі: видобування корисних копалин, якщо заявник за результатами геологічного вивчення ділянки надр за власні кошти здійснив підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, а також видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом п'яти років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України десяти років з моменту надання дозволу. Дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин місцевого значення ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів. Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку. Реєстрація документів, що надійшли для надання дозволу, здійснюється у визначеному органом з питань надання дозволу порядку. Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що протягом п'яти років Заявник може звернутися до Державної служби геології та надр України за видачою дозволу без проведення аукціону за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами - видобування корисних копалин граніту на землях запасу Кам'яного Майдану та Лебедівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області для виробництва щебеневої продукції від 05.04.2016 р. №12 (вх. 6072/13/12-16 від 07.04.2016 р.).

В матеріалах справи міститься Протокол №2900 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 19.04.2013 р.

З аналізу норм права та матеріалів справи вбачається, що Позивачем подано документи про надання спеціального дозволу на користування надрами - видобування корисних копалин граніту на землях запасу Кам'яного Майдану та Лебедівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області для виробництва щебеневої продукції, який зареєстровано Державною службою геології та надр України від 07.04.2016 р. (вх. 6072/13/12-16), в межах п'ятирічного терміну.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 277 Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (надалі - Постанова № 277) внесені зміни, зокрема, до п. п. 8, 15, 19, 22 Порядку № 615 та до п. 10 Порядку № 594.

У відповідності до п. 4 Постанови №277, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 2 цієї постанови, який набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Зокрема, підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 викладено в новій редакції: видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу; .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Постанова №277 опублікована в Урядовому кур'єрі 12.04.2016 р. №69, отже в даному випадку зміни до Порядку №615 почали діяти з 12.04.2016 р. після отримання Відповідачем заяви Позивача.

Відповідач зазначає, що підставою для відмови в наданні спеціального дозволу Позивачу слугувало те, що останнім пропущено трирічний термін, Суд не погоджується з даними твердженнями.

Як встановлено Судом та не заперечується сторонами Протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України №2900 складено 19.04.2013 р., а Позивачем подано до Відповідача заяву та всі документи 05.04.2016 р. тобто в даному випадку в межах строку (п'ятирічного -19.04.2018 р., трирічного 19.04.2016 р).

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Відповідачем в порушення вимог законодавства зазначає, що Позивачем пропущено термін звернення з відповідною заявою.

Крім того, абз. 24 п. 8 Порядку №615 (в редакції, що діяла станом на 07.04.2016 р.) встановлено, що Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Листом від 20.10.2016 р. №19722/13/12-16 Держгеонадра України повідомили Позивача, що у надання спеціального дозволу з метою видобування граніту Лебедівського родовища у Волинському районі Житомирської області відмовлено у відповідності до п. 19 Порядку №615.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Відповідачем в порушенням вимог законодавства розглянуто документи Позивача протягом 6 місяців, а не протягом 60 днів (абз. 24 п. 8 Порядку №615 (в редакції, що діяла станом на 07.04.2016 р.), що свідчить про протиправність дій Відповідача.

Так, абзацом 26 п. 8 Порядку №615 (в редакції, яка почала діяти з 12.04.2016 р.) встановлено, що Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

У відповідності до п. 9 Порядку №615, надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мінприроди - на всі види користування надрами. Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту. Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл. У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено. У разі ненадання Мінприроди погодження протягом 30-денного строку вважається, що надання дозволу ним погоджено. Погодження надання надр у користування на виконання угод про розподіл продукції здійснюється у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" і відповідними угодами про розподіл продукції.

Під час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів того, що останнім були надіслані запити на отримання інформації передбачених п. 9 Порядку №615, що в свою чергу свідчить про протиправність дій Відповідача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Відповідачем в порушення вимог законодавства прийнято рішення, яке викладено в формі Листа від 20.10.2016 р. №19722/13/12-16 про відмову Позивачеві у надання спеціального дозволу з метою видобування граніту Лебедівського родовища у Волинському районі Житомирської області відмовлено у відповідності до п. 19 Порядку №615.

В частині щодо визнання нечинним рішення Державної служби геології та надр України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою добування граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району Житомирської області, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань надрокористування від 08.09.2016 року № 3/2016, Суд зазначає наступне.

Встановлені статтями 5, 245, 264 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Суд звертає увагу, що рішення Відповідача за своєю природою не є нормативно правовим актом, а є актом індивідуальної дії, то в даному випадку дане рішення не підлягає визнанню нечинними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Державної служби геології та надр України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою добування граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району Житомирської області, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань надрокористування від 08.09.2016 року № 3/2016.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Державну службу геології та надр України, на підставі Заяви від 05.04.2016 року та доданих матеріалів, надати Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин - граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району, Житомирської області, Суд зазначає наступне.

В запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає, що вчинення дій з видачі (продовженні дії) спеціального дозволу відносить виключно до повноважень суб'єкта владних органів, а тому суд не вправі зобов'язувати Відповідач вчиняти дані дії, Суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.

Водночас, Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обрана Судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі №826/17109/13-а.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в даній частині підлягають задоволенню шляхом: зобов'язати Державну службу геології та надр України повторно розглянути Заяву від 05.04.2016 року та доданих матеріалів наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс на отримання спеціальних дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин - граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району, Житомирської області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черняхівагроліс" (адреса: 11784, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Лебедівка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 4; код ЄДРПОУ 34909175) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби геології та надр України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою добування граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району Житомирської області, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань надрокористування від 08.09.2016 року № 3/2016.

3. Зобов'язати Державну службу геології та надр України повторно розглянути Заяву від 05.04.2016 року та доданих матеріалів наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Черняхівагроліс на отримання спеціальних дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин - граніту Лебедівського родовища Новоград-Волинського району, Житомирської області.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з Державної служби геології та надр України за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черняхівагроліс" (адреса: 11784, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Лебедівка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 4; код ЄДРПОУ 34909175) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді І.А. Качур

В.І. Келеберда