Рішення

від 28.02.2018 по справі 908/3381/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/73/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 Справа № 908/3381/16

м. Запоріжжя

Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Горохов І.С., Носівець В.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави

до відповідача 1: Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

до відповідача 2: Люцернянської сільської ради (70037 Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Шкільна, 1а)

до відповідача 3: Приватне акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, 81)

про визнання рішень незаконними та їх скасування, недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності

за участю :

представника позивача (прокуратури): ОСОБА_2, посвідчення № 015704 від 20.03.13 р.

представника відповідача 1: ОСОБА_3, дов. № 01/02-17/03678 від 28.12.2017 р.

представника відповідача 2: ОСОБА_4, дов. № б/н від 26.12.2017 р.

представника відповідача 3: ОСОБА_5, дов. № 04 від 02.01.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, Люцернянської сільської ради, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область, Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна, м. Запоріжжя про:

1. Визнання незаконним та скасування рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 «Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» .

2. Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 456 800 кв.м. (45,68 га), укладений 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою (вул.ШкільнаДа, с.Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412) та Відкритим акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), зареєстрований 24.05.2000 у Вільнянському районному відділі земельних ресурсів за № 4.

3. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016027, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М. ОСОБА_6» на земельну ділянку площею 19,9 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

4. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016028, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на земельну ділянку площею 20,79 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

5. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016029, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на земельну ділянку площею 4,99 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

6. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/369 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

7. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/61 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

8. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/63 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

9. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0001 площею 4,9901 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 1.

10. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17446, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0002 площею 18,0348 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 3.

11. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 717471, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:035:0002 площею 20,7934 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 2.

12. Стягнення у солідарному порядку з Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул. Шкільна, 1 а, с. Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412), Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» їм. ОСОБА_6» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) та Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 15 158 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 р. у справі № 908/3381/16, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 р. позовну заяву заступника прокурора Запорізької області повернуто позивачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що сумісний розгляд заявлених прокурором вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі ухвалою та постановою, заступник прокурора Харківської області звернувся із касаційною скаргою.

ОСОБА_7 Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р. касаційну скаргу у справі заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 р. у справі № 908/3381/16 задоволено. ОСОБА_7 Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 р. у справі № 908/3381/16 та ухвалу господарського суду Запорізької області у справі № 908/3381/16 скасовано. Справу направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2017р., справу № 908/3381/16 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_7 суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2017р., справу № 908/3381/16 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.05.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3381/16, присвоєно справі номер провадження 27/73/17 та призначено судове засідання на 19.06.2017 р.

Ухвалою суду від 19.06.2017 р. розгляд справи відкладався на 10.07.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Відповідно до ст. 4 6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 10.07.2017 р., враховуючи спірність заявлених позовних вимог, необхідність більш тривалого часу для вивчення матеріалів справи, а також у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового з'ясування обставин даної справи, справу № 908/3381/16 передано на колегіальний розгляд у складі трьох судді.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.07.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Горохов І.С., Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 10.07.2017 р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Горохов І.С., Зінченко Н.Г. прийняла справу № 908/3042/16 до розгляду. Засідання суду призначено на 30.08.2017 р

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 р. № П-684/17, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/3381/16 призначено на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Зінченко Н.Г.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.08.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Ярешко О.В., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 30.08.2017 р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Ярешко О.В., Горохов І.С. прийняла справу № 908/3381/16 до розгляду. Засідання суду призначено на 26.09.2017 р.

Ухвалами суду від 26.09.2017 р. та від 25.10.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 25.10.2017 р. та на 15.11.2017 відповідно, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області від 15.11.2017 р. № П-829-17, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/3381/16 призначено на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку з відрядженням судді - члена колегії Горохова І.С.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.11.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Ярешко О.В., Носівець В.В.

Ухвалою суду від 15.11.2017 р. прийнято справу № 908/3381/16 до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Ярешко О.В., Носівець В.В. та призначено судове засіданні на 18.12.2017 р.

15.12.2017 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-УІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

18.12.2018 р. господарським судом відкрито підготовче засідання у справі № 908/3381/16.

У судовому засіданні 18.12.2017 р. колегією суддів, на підставі ст.183 ГПК України, було оголошено перерву до 15.01.2018 р.

Відповідно до п. 13 ст. 32 ГПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справ, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області від 15.01.2018 р. № П-30/18, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/3381/16 призначено на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Ярешко О.В.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.01.2018 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Горохов І.С., Носівець В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2018 р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Горохов І.С., Носівець В.В. прийняла справу № 908/3381/16 до провадження. Підготовче судове засідання у призначено на 08.02.2018 р.

Згідно п. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу колегії на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

08.02.2018 р. господарським судом відкрито підготовче засідання у справі № 908/3381/16.

Ухвалою суду від 08.02.2018 р. відкладено підготовче засідання, засідання суду призначено на 28.02.2018 р.

У судовому засіданні 28.02.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового процесу у справі № 908/3381/16 здійснюється за допомогою технічних звукозаписувальних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Судом відкрито судове засідання та оголошено, яка справа розглядається.

Головуючим оголошено склад суду, а також прізвище секретаря судового засідання.

Судом з'ясовує наявність відводів згідно ст. ст. 35, 36, 37 ГПК України

Відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено.

Судом з'ясовано у присутніх учасників процесу чи відомі їм права та обов'язки, відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України та чи є необхідність роз'яснення прав та обов'язків.

Судом з'ясовано у представників сторін наявність заяв чи клопотань.

Відповідно до статті 183 ч. 6 ГПК України передбачено, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України за письмовою згодою всіх учасників справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Позивач, відповідачі 1, 2, 3, відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України надали письмову заяву про перехід до розгляду справи по суті.

Заява прийнята колегією суддів.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача-1, проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві, який надано суду 10.07.2017 р. (міститься в матеріалах справи).

Представник відповідача-2 проти позову заперечив на підставах викладених у письмових відзивах, які надані суду 10.07.2017 р. та 30.08.2017 (містяться в матеріалах справи).

Представник відповідача-3 проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві, який надано суду 19.06.2017 р. та надав заперечення на відповідь на відзив № 05/2-2413-16 від 13.02.2018 р. (містяться в матеріалах справи).

В засіданні суду 28.02.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 28.02.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України колегією суддів закінчено з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейдено до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію - посилався лише на обставини і докази, які викладені у позовній заяві, письмових заявах та були досліджені у судових засіданнях. Письмова промова прокурора у судових дебатах долучена до матеріалів справ.

Відповідачі 1, 2, 3 просили суд відмовити позивачу у позові, про що зазначили усно та у письмових відзивах.

Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову повністю, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1, 2, 3, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Предметом спору у даній справі є вимоги заступника прокурора Запорізької області до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, Люцернянської сільської ради, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область, Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна, м. Запоріжжя про:

1. Визнання незаконним та скасування рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 «Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» .

2. Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 456 800 кв.м. (45,68 га), укладений 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою (вул.ШкільнаДа, с.Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412) та Відкритим акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), зареєстрований 24.05.2000 у Вільнянському районному відділі земельних ресурсів за № 4.

3. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016027, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» на земельну ділянку площею 19,9 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

4. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016028, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на земельну ділянку площею 20,79 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

5. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016029, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на земельну ділянку площею 4,99 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

6. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/369 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

7. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/61 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

8. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/63 «Про видачу ВАТ «Дніпроспецсталь» державного акту на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

9. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0001 площею 4,9901 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 1.

10. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17446, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0002 площею 18,0348 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 3.

11. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 717471, виданий Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:035:0002 площею 20,7934 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 2.

12. Стягнення у солідарному порядку з Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул. Шкільна, 1 а, с. Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412), Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» їм. ОСОБА_6» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) та Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 15 158 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано порушенням Люцернянською сільською радою та Запорізькою міською радою норм матеріального права, зокрема: ч.2 ст. 3, п.1 ч.1 ст. 10, 17, 63 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 92, 93, 115, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України в редакції від 31.03.2006, при передачі спірних земельних ділянок у власність ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна . Обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави - визнання незаконними та скасування рішень рад, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі та державних актів на право власності на землю, обґрунтовано нормами ч.1 ст. 23, ст.114 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та ст. 48, 59 ЦК Української РСР, п. 10 ч. 2 ст. 16, ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 393 ЦК України, ч. 3 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 152 Земельного кодексу України. Зазначені норми матеріального права є у загальному доступі, мають чіткий зміст, а наслідки їх застосування є зрозумілими. Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки є похідними й залежать від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування (Люцернянської сільської ради), на підставі якого укладено договір купівлі-продажу та видано державні акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Колегією суддів встановлено, що рішенням Люцернянської сільської ради Вільнянського району від 13.04.2000 р. № 01 Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (далі - ВАТ Дніпроспецсталь ) передано вказаному товариству у власність земельні ділянки площами 4,99 га, 19,9 га та 20,79 га, які, як зазначено у договорі, розташовано на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня .

На виконання даного рішення 26.04.2000 р. між Люцернянською сільською радою Вільнянського району та ВАТ Дніпроспецсталь укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок.

Згідно до статті 655 Цивільного кодексу України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Із законодавчого визначення договору купівлі-продажу, що міститься у статті 655 ЦК України, випливає, що він - двосторонній (взаємний) та відплатний.

Двостороннім (взаємним) цей договір є тому, що кожна з його сторін наділена як правами, так і обов'язками. При цьому праву однієї сторони кореспондує обов'язок другої сторони і навпаки.

Оскільки в договорі купівлі-продажу обов'язок продавця передати майно(товар) у власність другої сторони (покупця) відповідає зустрічна дія другої сторони по сплаті продавцеві певної грошової суми за прийняте майно (товар), цей договір є відплатним.

Згідно п. 1.1. договору продавець на підставі рішення сесії Люцерянської сільської ради від 13 квітня 2000 зобов'язується передати у власність покупцеві земельні ділянки, які знаходяться на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка ОСОБА_8 для шлакового відділення загальною площею 456800 кв. м. ( чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот кв. м.) а саме: земельна ділянка площею 4,99 га, межі якої встановлені згідно з державним актом на право постійного користування серії ЗП № 001739; земельна ділянка площею 19,9 га, межі якої встановлені згідно з державним .актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001066; і земельна ділянка площею 20,79 га, межі якої встановлені згідно з державним актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001068.

Відповідно до п. 1.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти у власність земельні ділянки загальною площею 456800 кв. м. (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот кв. м.), для шлакового відділення, відповідно до плану земельних ділянок, розміщених на землях у віданні на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка ОСОБА_8 та сплатити за неї ціну відповідно до умов, що обумовлені в цьому договорі.

Згідно п. 4.1 договору, передачу у, власність покупцю земельних ділянок на підставі рішення сесії Люцернянської сільської ради від 13 квітня 2000 №01, здійснює Вільнянський районний відділ земельних ресурсів протягом 5 днів з моменту оплати вартості земельних ділянок.

Пункт 4.3 договору передбачає, приступати до розпорядження земельними ділянками до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності на землю, забороняється. До отримання документа, що посвідчує право власності на землю, за покупцем залишається право користування земельними ділянками на підставі отриманих державних актів на право постійного користування.

На підставі рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна видано державні акти на право власності на землю від 12.05.2000 р. серії ЗП № 016027 на земельну ділянку площею 19,9 га, серії ЗП № 016028 на земельну ділянку площею 20,79 га, серії ЗП № 016029 на земельну ділянку площею 4,99 га.

Рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 р. № 72/369 Про видачу ВАТ Дніпроспецсталь державного акта на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів , затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 2310100000:02:034:0001) площею 4,9901 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 та зареєстрованим за № 10.

Пунктом 5 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 визнано таким, що втратив чинність.

Також, рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 р. № 72/61 Про видачу ВАТ Дніпроспецсталь державного акта на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів , затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 2310100000:02:035:0002) площею 20,7934 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 р. та зареєстрованим за № 9.

Пунктом 5 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 р. визнано таким, що втратив чинність.

Крім того, рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 р. № 72/63 Про видачу ВАТ Дніпроспецсталь державного акта на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів , затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 3 (кадастровий номер 2310100000:02:034:0002) площею 18,0348 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 та зареєстрованим за № 8.

Пунктом 6 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 р. визнано таким, що втратив чинність.

На підставі зазначених рішень Запорізької міської ради ВАТ Дніпроспецсталь отримано державні акти на право власності на земельні ділянки від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, ЯГ № 717471, ЯГ № 17446.

В свою чергу державні акти на землю серії ЗП №016027 від 12.05.2000 р., серії ЗП № 016028 від 12.05.2000 р. та серії ЗП № 016029 від 12.05.2000 р. є такими, що втратили чинність.

Відповідно до ч. 1, п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Виходячи з вимог ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324 Цивільного Кодексу України, ст. 148 Господарського Кодексу України, земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Вчинення цивільного правочинну між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, , селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і ^юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з ' районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Земельного Кодексу сільські, селищні ОСОБА_7 народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. ОСОБА_9 народних депутатів надає . земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_9 народних депутатів (стаття 23 вказаного Кодексу).

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Право власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності, згідно даної норми Земельного кодексу України, може набуватись суб'єктами прав власності на землю шляхом безоплатної передачі, або продажу земельних ділянок на підставі та в порядку, визначеному Земельним кодексом України. Так, безоплатна передача земельних ділянок провадиться у власність громадян, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У позовній заяві прокуратура посилається на порушення Запорізькою міською радою норм чинного законодавства 2006 року та зазначає, що ВАТ Дніпроспецсталь мало можливість отримати земельні ділянки комунальної власності у користування на умовах оренди за результатами розроблення Проекту відведення або у власність на підставі договору купівлі - продажу, укладеного за результатами проведеного аукціону (конкурсу).

З зазначеним, не можна погодитися, з огляду на наступне.

Як вже вище було зазначено, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Тобто, міська рада має право, в межах своїх повноважень, самостійно, на власний розсуд вирішувати питання кому передавати земельні ділянки у власність, а кому в оренду.

Щодо аукціону окремо слід зазначити, що станом на 2006 рік, діяла норма статті 134 Земельного кодексу України в такій редакції: Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги) .

В свою чергу, земельні ділянки, які були передані у власність ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , згідно рішень міської ради від 06.12.2006 р. № 72/369, від 06.12.2006 р. № 72/61, від 06.12.2006 р. № 72/63, передавалися для розташування відвалів промислових відходів, а не під забудову.

З огляду на зазначене, будь - якого аукціону (конкурсу) законодавство, на момент прийняття міською радою рішень від 06.12.2006 р. № 72/369, від 06.12.2006 р. № 72/61, від 06.12.2006 р. № 72/63, не передбачало.

Щодо посилання позивача на те, що передача земельних ділянок відповідачу 3 повинна була відбуватися на підставі проектів відведення земельних ділянок, а не на основі технічної документації, то колегія суддів зазначає наступне.

Законом України Про землеустрій визначено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. До видів документації із землеустрою належать:

загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та інші.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Статтею 123 ЗК України та пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого ОСОБА_7 Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, визначено випадки, за яких розробка проекту відведення не вимагається.

Так, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, або передається у користування за договорами оренди, сервітуту, сеперфіцію, емфітевзису без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). В таких випадках достатньо розробляти технічну документацію із землеустрою.

Отже, в даному випадку земельні ділянки, які Запорізька міська рада передала у власність відповідачу 3 відбувалося без зміни їх цільового призначення, межі їх були визначені в натурі (на місцевості), а отже проект землеустрою не було потреби розробляти.

Крім того, позивач посилається в позові на норми ст. 152 Земельного Кодексу України, згідно якої, порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на А земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, а також застосування інших, передбачених законом способів.

В даному випадку прокурором не наведено які саме права громадян або юридичних осіб порушені. У разі якщо ж права нібито порушені, то кого, у позові не наведеного яких саме громадян та (або) юридичних осіб порушені права.

Твердження позивача про те, що земельні ділянки, які є предметом спору, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_7 УРСР від 16.06.1988 р. № 6039-ХІ Про розширення межі м. Запоріжжя увійшли до меж м. Запоріжжя та 13.04.2000 р. (дата рішення про приватизацію) у Люцернянської сільської ради Вільнянського району не було повноважень розпоряджатися даними земельними ділянками, є також безпідставними з урахуванням наступного:

Відповідно до п. 5 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної ОСОБА_7 Української РСР від 12.03.1981р. № 1654-Х, віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного, районного підпорядкування, встановлення і зміна їх меле, а також зміна їх підпорядкованості проводяться Президією Верховної ОСОБА_7 Української РСР за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) ОСОБА_7 народних депутатів.

Згідно з ст. 85 ЗК УРСР (який діяв 16.06.1988р.) межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної ОСОБА_7 Української РСР за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) ОСОБА_7 народних депутатів.

Відповідно до вищенаведених норм 16.06.1988р. Президією Верховної ОСОБА_7 Української РСР було підписано Указ Про розширення меж міста Запоріжжя , в якому зазначено, що

включається до меж міста Запоріжжя. Мета зміни площі м. Запоріжжя - житлове і промислове будівництво.

Однак ані в Указі, ані у супровідних документах не було зазначено яка саме територія Вільнянського району переходить до меж міста Запоріжжя.

Крім того, земля, яка є предметом спору, не могла використовуватися згідно мети, яка передбачалась в Україні, оскільки там знаходяться звалища промислових відходів.

Указом реальна межа міста Запоріжжя не була встановлена, оскільки Президією зазначена лише площа без визначення конкретної території. Фактично в Указі могли бути зазначені як земельні ділянки, які є предметом спору, так і зовсім інші території Вільнянського району.

Згідно з ст. 85 ЗК УРСР (який діяв 16.06.1988р.) межа міста ... визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста.

Основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проекту планування його приміської та зеленої зон, затвердженого ОСОБА_7 Міністрів Української РСР № 224 від 30.05.1985р., на які посилається Заступник прокурора Запорізької області не можуть вважатися Генеральним планом у розумінні спи 85 ЗК УРСР оскільки передбачають:

- розширення території м. Запоріжжя на 1 000 га, замість зазначених в Указі 1 137,7 га, з яких лише 100 гав межах лівобережної частини міста, замість 245,8 га.,

- збільшення території міста Запоріжжя переважно за рахунок сільськогосподарських земель, а не за рахунок звалища промислових відходів.

З огляду на вказане для встановлення нових меж: міста Запоріжжя необхідно було, крім підписання Президією Верховної ОСОБА_7 Української РСР відповідного Указу, затвердити Генеральний план або техніко-економічні основи, що фактично зроблено не було.

Відповідно до ст. 84 ЗК УРСР (який діяв 16.06.1988р.) до земель міст належать всі землі, що розташовані в межах міста.

Згідно з ст. 85 ЗК УРСР (який діяв 16.06.1988р.) межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду...

Пунктом 20 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР встановлено, що населені пункти, які мають закріплену за ними територію і населення, що постійно проживає в них, підлягають обліку і реєстрації.

Статтею 150 ЗК УРСР (який діяв 16.06.1988р.) передбачено, що державний землеустрій включає такі землевпорядні дії: встановлення і зміну міської межі, селищної межі і межі сільських населених пунктів...

10.06.1977 р. ОСОБА_7 Міністрів СРСР № 501 було затверджено Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, яке у п. 1 та 4 передбачало з 1977р. ведення земельного кадастру для обліку кількості та якості земель та складання звітів про наявність і якісний стан земель по районам, областям тощо.

Крім того, ОСОБА_7 Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15 Про порядок ведення державного земельного кадастру при обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.

Розпорядженням представника Президента України № 100 від 30.03.1993р. Про затвердження проектів формування території і встановлення меж сільських, селищної ОСОБА_7 народних депутатів і сільських населених пунктів та Вказівками по складанню проектів формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, затверджених головою Державного комітету України по земельній реформі 30.10.1991 р. передбачався порядок встановлення меж території, а саме необхідність складання та затвердження проекту формування територій.

З огляду на вказані норми до меж міста Запоріжжя відносяться території, які відмежовані від інших і зареєстровані у державному земельному кадастрі. Доки такі дії не вчинені та фактичні межі міста не визначені така земля не відповідає ознакам території, яка віднесена чинним законодавством до меж; відповідного міста.

До прийняття Люцернянською сільською радою Вільнянського району Рішення від 13.04.2000 р. визначення та розмежування територій які увійшли відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_7 УРСР від 16.06.1988 р. № 6039-ХІ Про розширення межі м. Запоріжжя до меж міста Запоріжжя не проводилось та інформація про зміну підпорядкування до державного земельного кадастру не вносилась.

Інформація, яка міститься у державному земельному кадастрі відповідно до положень ст. 21 ЗУ Про інформацію № 2657-ХІІ від 02.10.1992 р. (який діяв на дату прийняття рішення від 13.04.2000р.) є офіційною документованою інформацією, а, отже, може використовуватися при визначені до якого населеного пункту відноситься та чи інша земельна ділянка.

05.06.2000 р. Головою Запорізької обласної держадміністрації для врегулювання права користування землями було видано розпорядження № 298 Про встановлення зовнішньої межі міста Запоріжжя , у якому адміністрація зобов'язувала:

виконком Запорізької міської ради провести роботи по перенесенню в натурі міської

межі, згідно до проектної документації по відновленню та виносу в натурі межі міста

Запоріжжя* розробленої Запорізькою філією інституту землеустрою УААН в 1999 році,

виконком Запорізької міської ради, а також Вільнянську та Запорізьку адміністрації

разом з органами місцевого самоврядування внести відповідні зміни в земельно-кадастрову

документацію, тобто змінити (збільшити) межі міста.

З вищенаведеного вбачається, що на 13.04.2000р. (дата прийняття Люцернянською сільською радою Вільнянського району рішення № 01 Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Дніпроспецсталь ) фактична передача земель з Вільнянського району до міста Запоріжжя не була виконана, межі міста Запоріжжя не були змінені та площа, яка була запроектована Указом Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 р. № 6039-ХІ Про розширення межі міста Запоріжжя , не була офіційно визначена і затверджена, як вбачається з матеріалів справи.

Підтвердженням того, що фактично землі у 1988р. не були передані з Вільнянського району до міста Запоріжжя, є:

- ОСОБА_2 № 03-116 від 18.05.1999р. від Державного комітету України по геології і використанню надр, у якому зазначено, що об'єкт ( Балка Середня ) розташований у Вільнянському районі Запорізької області,

- ОСОБА_2 № 2-6/277 від 06.10.1999р. від Міністерства промислової політики України, у якому вказано, що Балка Середня знаходиться у Вільнянському районі Запорізької області,

- ОСОБА_2 № 10/2-6-2038 від 29.12.1999р. від Міністерства промислової політики України, у

якому вказано ОСОБА_8 (Вільнянський район Запорізької області),

- Протокол наради в Міністерстві промислової політики з питань переробки шлакових

відвалів, розташованих в ОСОБА_8 (Вільнянський район Запорізької області) від 23.12.1999р., затверджений Міністром промислової політики,

- Висновок державної землевпорядної експертизи від 06.04.2000р. № 415, затверджений Державним комітетом України по земельним ресурсам, у якому вказано, що земельні ділянки розташовані на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області,

- ОСОБА_7 Вищого арбітражного суду України від 19.12.2000р. № 02-7/1-67/1974, де зазначено, що відходи накопичувались на полігоні Балка Середня (Вільнянський район Запорізької області).

- ОСОБА_6 № 177 від 07.05.2008р перевірки додержання вимог земельного законодавства при

проведенні перевірці земельної ділянки № 1, яких жодних порушень з боку ПАТ Дніпроспецсталь не виявив.

Державні органи різних підпорядкувань у 1999р. та 2000р. зазначали що, земельні ділянки, які є предметом спору, знаходились у межах Вільнянського району Запорізької області, а, отже, повноваженнями розпоряджатися ними була наділена саме Люцернянська сільська рада Вільнянського району.

На підставі вищезазначеного та з огляду на вказані норми можна дійти висновку, що Люцернянська сільська рада Вільнянеького району 13.04.2000р. мала законні підстави розпоряджатися підпорядкованими їй землями та прийняти Рішення № 01 Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Дніпроспецсталь , підписати договір купівлі-продажу та видати акти на право власності.

Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів що спірна земельна ділянка у 1988р. перейшла до м. Запоріжжя.

Позивач зазначив, що при прийняті Люцернянською сільською радою рішення № 01 від 13.04.2000 р. Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Дніпроспецсталь перевищено повноваження та яке суперечить діючому на той час законодавству, а отже є незаконним і підлягає скасуванню та договір купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2000 р. та ОСОБА_6 про право власності на землю недійсними оскільки прийняті на підставі незаконного рішення та з перевищенням повноважень.

З огляду чого, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (який діяв 13.04.2000р.) встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. 3 ст. 4 ЗК України (який діяв у 2000р.) землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у - користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Указом Президента України від 19 січня 1999р. № 32/99 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення був запроваджений продаж; земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності.

Пунктом 6 Указу Президента України № 32/99 встановлювалось, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

Земельні ділянки, які є предметом спору, були відведені ПрАТ Дніпроспецсталь під відвали промислових відходів рішеннями ОСОБА_7 Міністрів УРСР № 1067-Р від 30.11.1970р., № 953-Р від 16.11.1971р. та № 547-Р від 30.04.1959р.

Протягом тривалого часу ПрАТ Дніпроспецсталь на законних підставах користувалось даними земельними ділянками, сплачувало всі належні податки та збори. Крім того, на території вказаних земельних ділянках знаходилось як рухоме, так і нерухоме майно ПрАТ Дніпроспецсталь .

Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 4 ЗК України (який діяв у 2000р.) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

У позовній заяві заступник прокурора Запорізької області зазначає, що прийняття Люцернянською сільською радою Вільнянського району Рішення № 01 призвело до того, що земельні ділянки площею більш ніж 43 га незаконно вибули із власності територіальної громади м. Запоріжжя і територіальна громада м. Запоріжжя не отримала 1 418 169,77 грн. .

Зазначене у позовній заяві не є порушенням прав та інтересів позивача (держави), оскільки спірні земельні ділянки Указом Президента України № 32/99 передбачалось реалізувати покупцю, яким з урахуванням наявного на території майна було ПрАТ Дніпроспецсталь .

Відповідно до п. 4 Указу Президента України № 32/99 продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є: щодо земель комунальної власності - сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи...

Згідно зі ст. 9 ЗК України (який діяв у 2000р.) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування ОСОБА_7 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 17 ЗК України (який діяв у 2000р.) встановлено, що передача земельних ділянок "у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_9 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Як зазначалось вище, фактично у 2000р. Люцернянська сільська рада Вільнянського району була суб'єктом права власності на спірні ділянки.

Повноваження Люцернянської сільської ради Вільнянського району також: були перевірені нотаріусом під час укладення договору купівля-продажу земельних ділянок від 26.04.2000р., про що зазначено у самому договорі.

У позовній заяві Заступник прокурора Запорізької області зазначає, що Договір купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2000р. є недійсним оскільки порушені ч. 2 ст. 3, ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 10 та ст. 17 ЗК України (який діяв у 2000р.).

Отже, Земельним кодексом України передбачено право ОСОБА_7 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, розпоряджатися такими землями.

Відсутність повноважень у Люцернянської сільської ради Вільнянського району щодо передачі ПрАТ Дніпроспеисталь землі жодним доказом, окрім припущень позивача, не підтверджується, а отже не можуть враховуватися як належні та допустимі докази, в розумінні статті 86 ГПК України.

Статтею 41 ЦК України (який діяв у 2000р.) встановлено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 18 ЗК України (який діяв у 2000р.) договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акту на право власності.

Згідно зі ст. 23 ЗК України (який діяв у 2000р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_9 народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Державний акт на право власності на земельну ділянку - документ встановленого зразка, який посвідчує право власності на земельну ділянку.

Таким чином ОСОБА_6 на право власності на земельні ділянки не є угодою у розумінні ст. 41 ЦК України (який діяв у 2000р.), а, отже, Заступником прокурора Запорізької області неправомірно застосовано ст. 48 ЦК України (який діяв у 2000р.) та ст. 114 ЗК України (який діяв у 2000р.) при пред'явлені вимоги щодо визнання спірних актів недійсними.

Отже, Люцернянська сільська рада Вільнянського району діяла в межах повноважень, які їй надано законом на час прийняття Рішення від 13.04.2000 р № 01 Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Дніпроспецсталь , уклала Договір купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2000р., а також видала ВАТ Дніпроспецсталь акти на право власності на земельні ділянки.

У позовній заяві Заступник прокурора Запорізької області зазначає, що Запорізькою міською радою неправомірно прийнято Рішення № 72/369, 72/61 та 72/63 від 06.12.2006р. про видачу ВАТ Дніпроспеисталь державних актів на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3. З огляду на вказане Заступник прокурора Запорізької області просить суд визнати рішення незаконними та ОСОБА_6 на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (який діяв у грудні 2006р.) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.4 Наказу Державного комітету України по Земельним Ресурсам № 43 від 04.05.1999р. Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2 ОСОБА_7 Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002р. N 449 Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Саме на підставі вищенаведених положень законодавства Запорізькою міською радою й були прийняті Рішення № 72/369, 72/61 та 72/63 від 06.12.2006р. та видані ВАТ Дніпроспецсталь акти на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3.

Зазначені рішення не передбачали продаж земельних ділянок ПрАТ Дніпроспецсталь , тому положення ст. 134 ЗК України (який діяв у грудні 2006р.), про порушення якої заявляє Заступник прокурора Запорізької області, не підлягають застосуванню.

Твердження позивача про те, що Запорізькою міською радою безоплатно передано у власність ПрАТ Дніпроспецсталь три земельні ділянки загальною площею 43,8183 га не відповідає дійсності оскільки Відповідачем 3 була оплачена вартість земельних ділянок ще у 2000р., про що зазначив представник відповідача -1.

Таким чином, Запорізькою міською радою у встановлений законом спосіб прийнято рішення № 72/369, 72/61 та 72/63 від 06.12.2006р. та видано ПрАТ Дніпроспецсталь акти на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. При цьому юридичні особи, засновані громадянами або юридичними особами України, можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Земельно-правові норми щодо права на землю поділяються на норми матеріального і норми земельно-процесуального права. До норм матеріального права відносяться земельно-правові норми, якими встановлюється обсяг земельної правоздатності особи (фізичної чи юридичної). Так нормами матеріального права встановлюється право громадян і юридичних осіб, заснованих громадянами, набувати земельну ділянку у приватну власність, а також право юридичних осіб, заснованих на комунальній чи державній власності, із земель комунальної чи державної власності - у постійне користування.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється не лише земельно-процесуальними нормами, передбаченими Земельним Кодексом України, а й процесуальними нормами, якими забезпечується діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціальних землевпорядних органів, органів державного нагляду і контролю.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, позивач ( в даному випадку прокурор) повинен довести, що прийняття оспорюваних рішеннь має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів ( в даному випадку порушує інтереси держави).

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Також, колегія суду бере до уваги практику Європейського Суду з прав людини, а саме: Європейський Суд з прав людини відмовився вважати прокурорів незалежним та неупередженим судом у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р., тому є ряд причин: при втручанні прокурора відсутні достатні гарантії дотримання порядку судочинства (зокрема, гарантії участі зацікавлених осіб або проведення слухань); прокурор приймає рішення на власний розсуд, тоді, як суд стає компетентним розглядати справу при його отриманні від іншої особи або організації; прокурор має певну свободу дій при прийнятті рішення про вибір порядку розгляду справи; і, нарешті, прокурора складно назвати неупередженим, оскільки в подальшому він може виступати проти зацікавленої сторони. На думку Європейського Суду з прав людини сам по собі той факт, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу - судове рішення, винесене у справі ТОВ Злінсат проти Болгарії (Zlinsat. Spol. s r.о., v. Bulgaria), № 57785/00, ?? 78, 15.06.2006).

Справа Рисовський проти України (заява № 29979/04) Страсбург остаточне 20.01.2012р.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Моskal v Роlаnd), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іnter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Ріnсоvа аnd Ріnе v. thе Сzесh Rерublic), заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-УШ). іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі ОСОБА_2 проти Хорватії (Lеlаs v. Сrоаtіа), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Ріnсоvа аnd Ріnе v. thе Сzесh Rерublic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Сrоаtіа), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трго проти Хорватії (Тrgо v. Сrоаtіа), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Моskal v. Роvаnd), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Ріnсоvа аnd Ріnе v. thе Сzесh Rерublic), п. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Тоscuta аnd Оthers v. Rоmania), п. 38).

Щодо зави відповідачів у справі: 1,3 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В позовній заяві Заступником прокурора Запорізької області зазначено, що були порушені права територіальної громади м. Запоріжжя.

Частиною 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідною радою, в даному випадку, є Запорізька міська рада.

Строк позовної давності необхідно відраховувати з моменту, коли Запорізька міська рада дізналась або могла дізнатися про порушення прав територіальної громади м. Запоріжжя, оскільки саме Запорізька міська ОСОБА_7 виступає від імені особи права якої порушені.

Про обізнаність Запорізької міської ради стосовно передачі спірних земельних ділянок свідчить прийняття нею Рішень від 06.12.2006р. № 72/61, 72/369 та 72/63 про видачу актів на право власності на спірні земельні ділянки.

А відтак, датою початку перебігу строку позовної давності є 06.12.2006р.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р., № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Строк позовної давності стосовно вимог позивача сплив у грудні 2009р., що є підставою для відмови позивачу у справі у задоволенні позову.

Про існування спірного рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району від 13.04.2000р № 01 Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Дніпроспецсталь органам прокуратури було відомо ще у 2000р. під час розгляду у суді справи № 8/21. У 2000р. жодним чином не було обмежено право органів прокуратури перевірити законність рішення від 13.04.2000р., копія якого містилась у матеріалах справи, та заявити про порушення права на землю відповідачами.

Крім того, органами прокуратури у 2008р. перевірялось додержання ПрАТ Дніпроспецсталь вимог земельного законодавства та у самому ОСОБА_6 перевірки № 177 від 07.05.2008р є посилання на спірне Рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району та Договір купівлі-продажу. Жодних обмежень стосовно напрямку перевірки не передбачалось. Під час проведення даної перевірки прокуратура мала реальну можливість виявити порушення відповідачами земельного законодавства, оскільки всі наявні у ПрАТ Дніпроспецсталь малися у розпорядженні перевіряючих осіб у встановлений законом спосіб.

Виявлення лише у 2014р. заявлених у позові порушень не свідчить про неможливість встановлення даного факту до 2014р., а лише вказує на неповноту виконання контролюючими органами та органами прокуратури своїх обов'язків. Ніякий зовнішній фактор не заважав виявити порушення раніше вказаного строку оскільки інформація про право власності ПрАТ Дніпроспецсталь на спірні земельні ділянки була загальнодоступною і відповідачем 3 жодним чином не приховувалась.

Недопустимість поновлення строку позовної давності викликана також тим, що з 13.04.2000р. пройшло майже 17 років, що впливає на повноту та достовірність доказів правомірності приймання-передачі спірних земельних ділянок, на можливість встановлення дійсних правовідносин між сторонами у 2000р. та обізнаність відповідачів про заявлені у позові зміни території.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Європейський Суд з прав людини у справі Пономарьов проти України постановив, що зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку втручання у принцип гез ]и