Рішення

від 27.02.2018 по справі 911/61/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/61/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справ

за позовом Першого заступника прокурора Київської області, м. Київ,

до Козинської селищної ради, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин

Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне", м. Київ

третя особа: Громадська організація "Національний екологічний центр України",

м. Київ

про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 № 8, визнання недійсними рішень від 06.02.2003 № 24-39 та від 06.06.2014, договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002, додаткової угоди від 08.02.2007 та скасування державної реєстрації

За участю секретаря судового засідання Абрамової В.Д.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_2 (дов. від 30.05.2017 р.);

від третьої особи: не з'явився;

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради (відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" (відповідач 2) про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 р. № 8, визнання недійсними рішень від 06.02.2003 р. № 24-39 та від 06.06.2014 р., договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р., додаткової угоди від 08.02.2007 р. та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пунктами 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради 29.08.2002 р. № 8 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 36,60 га та надано її в довгострокове користування на умовах оренди на 49 років без зміни цільового призначення відповідачу 2. На підставі вказаного рішення 05.09.2002 р. між виконавчим комітетом Козинської селищної ради та відповідачем 2 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки з цільовим призначенням під розміщення товариства індивідуальних забудовників, зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 170 від 06.09.2002 р. В подальшому, рішенням Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. № 24-39 затверджено рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8 та схвалено договір оренди від 05.09.2002 р. Крім того, між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено додаткову угоду до договору оренди від 05.09.2002 р., за умовами якої об'єктом оренди є земельна ділянка площею 28,641 га, яка складається із земельних ділянок: площею 14,2205 га з кадастровим номером 3223155400:03:011:0002, площею 9,1335 га з кадастровим номером 3223155400:03:010:0003, площею 0,5946 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0007, площею 4,6931 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0008, а також земельної ділянки площею 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134. Рішенням Козинської селищної ради від 06.06.2014 р. № 12 викладено договір оренди від 05.09.2002 р. в новій редакції.

Прокурор зазначає, що при прийнятті виконавчим комітетом Козинської селищної ради та самою радою вищевказаних рішень, укладення договору оренди і додаткової угоди щодо оренди землі порушено вимоги законодавства, а саме ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до якої виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено. Відтак, рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. № 24-39 про затвердження рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8 та схвалення договору оренди від 05.09.2002 р. не може бути належним та допустимим доказом законності вказаних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8 та договору оренди від 05.09.2002 р. Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.5 "Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 р. № 39, об'єктами державної землевпорядної експертизи є передпроектні та проектні розробки, програми, техніко-економічне обґрунтування, схеми, проекти, пов'язані з регулюванням земельних відносин, проведенням землеустрою, використанням і охороною земель, веденням державного земельного кадастру та моніторингу земель. В порушення вказаних норм законодавства під час надання земельної ділянки в оренду проектно-технічна документація обов'язкову державну експертизу не проходила.

Прокурор вказує, що за інформацією КДПГККГС "Київгеоінформатика" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.02.2016 р. № 01-01/444 та № 01-01/761 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:011:0002, 3223155400:03:010:0003, 3223155400:03:012:0007, 3223155400:03:012:0008 накладаються на 100-метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро та 25- метрову прибережну захисну смугу малих озер та штучних водойм.

В зв'язку з вище наведеним, прокурор зазначає, що пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8, рішення Козинської сещної ради від 06.02.2003 р. № 24-39 та рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 р. № 12 прийняті в порушення ст. 14, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 3, 4, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 12, 19, 20, 38, 40, 58-61, 83 Земельного кодексу України, п. п. 1.2, 1.3, 1.5 "Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 р. № 39, п. п. 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 р. № 486 та повинні бути визнані недійсними на підставі п.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 21, 152 Земельного кодексу України. Зазначене, на думку прокурора, є підставою також для визнання договору оренди від 05.09.2002 р. недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. 6, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", ст. 21 Земельного кодексу України, а також визнання недійсною додаткової угоди від 08.02.2007 р. до договору оренди землі від 05.09.2002 р. на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 21 Земельного кодексу України.

Також, при зверненні з даним позовом до суду прокурор посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах прокурор обґрунтовує тим, що воно скероване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих в користування земельних ділянок, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів. Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, яким є Державна інспекція сільського господарства України і її територіальні органи, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з даною категорією позовів, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави як позивач.

26.01.2017 р. від Козинської селищної ради до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії, прийняті Козинською селищною радою, на момент оскарження вже виконані, а відповідні правові наслідки прийняття таких рішень вже настали, а відтак їх юридичне значення фактично вичерпано їх виконанням. Крім того, вказує, що визнання недійсним рішень повністю чи частково, не призведе до автоматичного відновлення будь-якого права, в тому числі речового, оскільки власником земельної ділянки є Козинська селищна рада. Навпаки, у випадку розірвання договору оренди місцевому бюджету буде нанесено збитки у зв'язку з недоотриманням бюджетних надходжень від оренди землі. Відповідач 1 також наголошує на тому, що питання законності договору оренди від 05.09.2002 р. та землекористування ТОВ "Затишне" неодноразово було предметом розгляду в судових інстанціях, в тому числі і за участю органів прокуратури.

06.02.2017 р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" до господарського суду Київської області надійшла заява від 06.02.2017 р. про застосування строків позовної давності.

24.02.2017 р. від прокуратури Київської області до господарського суду Київської області надійшла заява про уточнення підстав та предмету позову, в якій прокурор зазначає, що прокуратурою області у даній справі пред'явлено вимоги про визнання недійсним договору оренди щодо п'яти земельних ділянок: площею 14,2205 га з кадастровим номером 3223155400:03:011:0002, площею 9,1335 га з кадастровим номером 3223155400:03:010:0003, площею 0,5946 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0007, площею 4,6931 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0008 та площею 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134. Разом з тим, у позові помилково не зазначено про накладення на землі водного фонду земельної ділянки площею 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134. Крім того, вказує, що пункт 2 прохальної частини позову міститься вимога про визнання недійсним рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. № 24-39. Однак, зазначене рішення стосується не лише землекористування ТОВ "Затишне", а й інших юридичних осіб. У зв'язку з цим просить суд при вирішенні даної справи керуватись вимогою про визнання недійсним лише п. 3 зазначеного рішення.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.03.2017 р. у справі № 911/61/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р., у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. та рішення господарського суду Київської області від 13.03.2017 р. у справі № 911/61/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 діючого на той час ГПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 р. справу № 911/61/17 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О. та призначено розгляд справи на 18.01.2018 р.

18.01.2018 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання, в якому прокурор просить суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо накладення спірних земельних ділянок на прибережні захисні смуги водного об`єкту (об`єктів), ширина яких визначена ч. 2 ст. 60 ЗК України, та на водний об`єкт (об`єкти).

У задоволенні клопотання прокурора про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи судом відмовлено, оскільки у матеріалах справи міститься відповідна схема накладення земельних ділянок з кадастровими номерами згідно запиту на землі водного фонду в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, із змісту якої можливо встановити чи спростувати відповідні обставини, для встановлення яких прокурор просить суд призначити експертизу.

18.01.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява від 18.01.2018 р. про застосування строків позовної давності, в якій відповідач 2 просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позовної заяви та відмовити в позові повністю, зазначаючи, що оскаржуваний договір оренди був укладений відповідачами у 2002 році, вимога про визнання недійсним вказаного договору оренди земельної ділянки вже заявлялась в суд прокуратурою у 2004 році та остаточне рішення з даного приводу було прийнято судом 22.09.2005 р. Крім того, відповідач 2 зазначає, що у позовній заяві № 258/7-04 прокуратурою було вказано про рішення Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. № 24-39, тобто прокуратура була обізнана із таким рішенням відповідача 1 з 2004 року (із позову), проте вимогу про його оскарження заявлено у позові по даній справі лише у грудні 2016 р. (через 12 років). Крім того, у 2006 році Генеральною прокуратурою України проводилась перевірка додержання вимог земельного законодавства, в тому числі щодо отримання ТОВ "Затишне" у користування земельних ділянок. Тобто про існування /відсутність якихось порушень у землеволодінні ТОВ "Затишне" прокурор міг дізнатись також і у 2006 році. Крім того, про порушення вимог закону або відсутність порушень при відведенні ТОВ "Затишне" земельної ділянки прокурор мав довідатися ще у 2008 році після проведення Генеральною прокуратурою України виїмки в Управлінні земельних ресурсів Обухівського району оригіналів проекту землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа" та оригіналів технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки ТОВ "Затишне", що підтверджується долученою копією протоколу виїмки від 13.08.2008. Таким чином, відповідач 2 твердить, що прокурор звернувшись з позовною заявою у листопаді 2016 року, пропустив трирічний строк позовної давності.

01.02.2018 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 13.02.2018 р.

Прокурор у підготовчих засіданнях 18.01.2018 р., 01.02.2018 р. та у судових засіданнях 13.02.2018 р. та 27.02.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 1 у підготовчі засідання 18.01.2018 р., 01.02.2018 р. та у судові засідання 13.02.2018 р. та 27.02.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103262078829, № 0103263350344 та № 0103263352215 .

Представник відповідача 2 у підготовчих засіданнях 18.01.2018 р., 01.02.2018 р. та у судових засіданнях 13.02.2018 р. та 27.02.2018 р. проти позову заперечував.

Представник третьої особи у підготовчі засідання 18.01.2018 р., 01.02.2018 р. та у судові засідання 13.02.2018 р. та 27.02.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 8 від 29.08.2002 р. "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди)" затверджено розроблений проект відведення земельної ділянки; вилучено із користування ГО "ОГ "Затишне" земельну ділянку площею 36,60 га; надано товариству з обмеженою відповідальністю "Затишне" земельну ділянку площею 36,60 га в довгострокове користування без зміни цільового призначення, яка знаходиться у межах смт. Козин на умовах оренди терміном на 49 років; встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою; попереджено правління ТОВ Затишне , що використовувати надану земельну ділянку необхідно виключно за цільовим призначенням, не порушуючи вимог чинного законодавства; доручено селищному голові ОСОБА_3 заключити договір оренди земельної ділянки у відповідності до діючого законодавства.

05.09.2002 р. між виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне" укладено договір оренди, відповідно до п. 2.1 якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної Ради від 29 серпня 2002 р. № 8 надає, а орендар приймає в термінове, платне володіння і користування об'єкт оренди, необхідний орендарю для розміщення товариства індивідуальних забудовників, розміщений в селищі Козин Обухівського району Київської області, ж/м "Конча-Заспа" в розмірі 366000 кв.м. відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1 договору термін оренди - 49 років, починаючи з дати початку оренди і закінчуючи датою закінчення оренди; об'єктом оренди є земельна ділянка розміром 366000 кв.м., що знаходиться у власності орендодавця в селі Козин Обухівського району Київської області вулиця Старокиївська, ж/м "Конча-Заспа";

Згідно з п. 3.1 договору об'єкт оренди, прийнятий у володіння і користування орендарем відповідно до умов цього договору і використовується останнім під розміщення товариства індивідуальних забудовників в рамках чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди обчислюється з дати, зазначеної в Акті прийому-передачі об'єкта оренди, підписаного обома сторонами (додаток 1) і минає через 49 років, якщо він не буде перерваний раніше відповідно до положень цього договору;

Договір оренди від 05.09.2002 р. посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 05.09.2002 р. та зареєстрований в реєстрі за № 3492.

Як вбачається з акта прийому-передачі перенесення в натуру меж земельної ділянки, наданої в тимчасове користування (на умовах оренди) від 05.09.2002 р., відповідно до рішення Козинської селищної ради №8 від 29.08.2002 р. та договору оренди земельної ділянки № 3492 від 05.09.2002 р., представником Обухівського бюро ДЗК в присутності представника Обухівського районного відділу земельних ресурсів винесено в натуру межі земельної ділянки, наданої ТОВ "Затишне" в тимчасове користування (на умовах оренди), яка знаходиться на території Козинської селищної ради ж/м "Конча-Заспа". Межі земельної ділянки площею 36,60 га закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками. Межові знаки, якими закріплена ділянка, показані на місцевості та передані на зберігання землекористувачу. Вказаний акт складений та підписаний представниками: землекористувача ТОВ "Затишне", Козинським селищним головою, Заступником голови виконкому, представником районного відділу земельних ресурсів та Обухівського бюро ДЗК.

Рішенням Козинської селищної ради від 06.02.2003 р. "Про затвердження рішень виконкому Козинської селищної ради та затвердження договорів оренди земельних ділянок" вирішено, зокрема, затвердити рішення виконкому Козинської селищної ради № 8 від 29.08.2002 р. про виділення ТОВ "Затишне" земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди та схвалити договір вищезгаданої земельної ділянки, укладений 05.09.2002 р. (пункт 3 рішення).

08.02.2007 між Козинською селищною радою та ТОВ "Затишне" укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002, зареєстрованого в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 170 від 06.09.2002, відповідно до умов якої сторони погоди внести зміни в умови договору оренди, зокрема:

- виклали підпункт"д" пункту 1.1 в такій редакції: об'єкт оренди: об'єктом оренди є земельні ділянки розміром 28,641 га, що знаходиться у власності орендодавця, смт. Козин Обухівського району Київської області, на території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа" та 11,6 га, що знаходиться у власності орендодавця;

- виклали п.2.1 договору в такій редакції: орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у довгострокове, платне володіння і користування земельні ділянки загальною площею 28,641 га, розташовані на території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа", Обухівського району Київської області, надані під забудову, в тому числі по ділянках: 0,5946 га кадастровий номер 3223155400:03:012:0007, 14,220 га кадастровий номер 3223155400:03:011:0002, 4,693 га кадастровий номер 3223155400:03:012:0008, 9,133 га кадастровий номер 3223155400:03:010:003 та земельну ділянку площею 11,6 га кадастровий номер 3223155400:03:031:0134 розташовану в селищі Козин Обухівського району Київської області ж/м "Коча-Заспа" для розміщення індивідуальних забудовників.

Рішенням Козинської селищної ради від 06.06.2014 р. № 12 "Про викладення договору оренди земельної ділянки в новій редакції та внесення змін до умов договору оренди", прийнятим за результатом розгляду заяви директора ТОВ "Затишне" щодо викладення договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р., що зареєстрований у Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 06.09.2002 р. за № 170, в новій редакції в зв'язку із зміною розміру орендної плати та необхідністю приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України орендних відносин, вирішено викласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 40,241 га, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області на території ЖРК "Конча-Заспа" для розміщення товариства індивідуальних забудовників, що складається з наступних частин: 0,595 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0007; 14,220 га з кадастровим номером 3223155400:03:011:0002; 4,693 га з кадастровим номером 3223155400:03:012:0008; 9,133 га з кадастровим номером 3223155400:03:010:0003; 11,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:031:0134, укладений між Козинської селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне" від 05.09.2002 р., що зареєстрований у Обухівському районному відділі земельних ресурсів від 06.09.2002 р. за № 170 в новій редакції; встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р., в редакції яка була чинною на момент укладення договору, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г-1) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення ; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з п. 1.9 Українського класифікатору цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за №14-1-7/1205, до земель населених пунктів відносяться землі житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно- будівельних кооперативів, які відображаються в формі 6-ЗЕМ (земельна статистична звітність), що видається на кожну земельну ділянку.

Як вбачається з інформації Обухівського районного відділу земельних ресурсів № 2135 від 28.10.2004 р., цільовим призначенням земельної ділянки по формі 6-зем, яка передана в оренду за спірними рішеннями та договором Козинською селищною радою товариству з обмеженою відповідальністю "Затишне", є землі житлової та громадської забудови, а згідно п.1.1.3 вихідної земельнокадастрової інформації на зазначену вище земельну ділянку, цільовим використанням землі є саме розміщення житлових, житлово-будівельних, гаражно - і дачно - будівельних кооперативів.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 28.11.2017 р. вказав, що Господарськими судами не надано оцінки умовам оспорюваного договору, обставин оренди земельних ділянок для мети забудови не з'ясовано, тому висновки про відсутність порушень вимог законодавства при наданні земельних ділянок в оренду не відповідають встановленим обставинам та нормам закону. Господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи відносяться спірні земельні ділянки до земель водного фонду, що впливає на правильність висновку щодо правомірності передання їх в оренду відповідно до вимог статей 88, 89 ВК України.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції станом на час прийняття оскаржуваних рішень) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 58 цього Кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. (ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України)

Статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 61 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом ( ч. 3, 4 ст. 61 Земельного кодексу України).

Такі ж обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлені і статтею 89 Водного кодексу України.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Відповідно до п.10 "Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг, на які, за твердженням прокурора, накладаються спірні земельні ділянки не складався.

Проте, враховуючи вищезазначені приписи законодавства, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. 1 ВК України).

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом. Отже, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України.

Як вбачається з схем накладення земельних ділянок на землі водного фонду, які додані до листів від 02.02.2016 № 01-01/444, № 01-01/761, від 03.02.2016 р. № 01-01/44а КДПГККГС "Київгеоінформатика" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:011:0002, 3223155400:03:010:0003, 3223155400:03:012:0007, 3223155400:03:012:0008, № 3223155400:03:010:0134 накладаються на 100- метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро та 25 - метрову прибережну захисну смугу малих озер та штучних водойм.

Таким чином, спірними рішеннями відповідача 1 надано відповідачу 2 в оренду земельні ділянки, частина земель яких відноситься до земель водного фонду, а саме є прибережними захисними смугами.

Проте, діючим законодавством не передбачена можливість передачі в оренду земель водного фонду для цілей, не пов'язаних з сінокосінням, рибогосподарськими потребами, культурно-оздоровчими, рекреаційними, спортивними і туристичними цілями, проведенням науково-дослідних робіт, а як вже зазначалось, за оскаржуваними рішеннями та спірним договором земля передана для розміщення індивідуальних забудовників.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, є підстави для визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2002 р. № 8, пункту 3 рішення Козинської сещної ради від 06.02.2003 р. № 24-39 та рішення Козинської селищної ради від 06.06.2014 р. № 12, договору від 05.09.2002 р. оренди, укладеного між виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Затишне", та додаткової угоди від 08.02.2007 р. до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р., укладеної між Козинською селищною радою та ТОВ "Затишне" і скасування їх державної реєстрації на підставі ст. 21 ЗК України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор також посилається на те, що при прийнятті виконавчим комітетом Козинської селищної ради та самою радою оскаржуваних рішень, укладення договору оренди і додаткової угоди щодо оренди землі порушено вимоги законодавства, а саме ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до якої виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26).

Стаття 33 цього Закону містить положення щодо власних (самоврядних) і делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Цей перелік є вичерпним і не містить повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.

Посилання відповідача 2 на те, що судове рішення у справі № 258/7-04 Господарського суду Київської області містить преюдиційні факти для даного спору є помилковим, оскільки предметом спору у зазначеній справі не були оскаржувані рішення від 29.08.2002 № 8, від 06.02.2003 № 24-39 та від 06.06.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, є підстави для визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 р. № 8 виконавчого комітету Козинської селищної ради, визнання недійсним п. 3 рішення від 06.02.2003 р. № 24-39 Козинської селищної ради, а відтак, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР та додаткової угоди від 08.02.2007 р. до договору на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Як вже зазначалось, 06.02.2017 р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" до господарського суду Київської області надійшла заява від 06.02.2017 р. про застосування строків позовної давності. Крім того, під час нового розгляду справи 18.01.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява від 18.01.2018 р. про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.1, 4 ст. 29 ГПК України, в редакції, що діяла на час звернення прокурора з позовом до суду , прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 907/238/15).

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності повязане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з обєктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 р. у справі № 6-75цс15).

Твердження прокурора, що за результатами системного аналізу інформацій різних органі дердавної влади, установ та організацій, загальнодоступних інформаційних баз та реєстрів, а саме, із листа ДП Київгеоінформатика йому стало відомо про факт надання спірної землі у користування під забудову за рахунок земель водного фонду протягом 2017 року, суд не може брати до уваги, оскільки зазначений лист не є тим виключним доказом, який би підтверджував обізнаність прокурора про певні обставини. Інших доказів, які б підтверджували факт неможливості отримати ці документи раніше прокурором суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році Генеральною прокуратурою України була проведена виїмка в Управлінні земельних ресурсів Обухівського району оригіналів проекту землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу "Конча-Заспа" та оригіналів технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки ТОВ "Затишне" в тому числі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж обмежень водоохоронної зони земельних ділянок, що підтверджується копією протоколу виїмки від 13.08.2008 р.

Листом від 11.05.2016 р. Управління Держгеокадастру в Обухівському районі, адресованому директору ТОВ Затишне , підтверджено факт вилучення 13.08.2008 р. слідчим слідчої групи Генеральної прокуратури технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, що знаходяться в оренді ТОВ Затишне на території ж/р комплексу Конча-Заспа , смт. Козин.

Відповідно до ст. 5, 6 Закону України Про прокуратуру (у редакції від 05.11.1991 № 1789-XII), ст.1 Закону України Про прокуратуру (у редакції від 14.10.2014 № 1697-VII) прокуратура України становить єдину систему.

Отже, вже в серпні 2008 р. у прокуратури були наявні всі необхідні документи, за результатами перевірки яких, прокуратура мала дійти висновку що спірними рішеннями відповідача 1 надано відповідачу 2 в оренду земельні ділянки, частина земель яких відноситься до земель водного фонду.

Як вже зазначалось, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з даним позовом до суду 30.12.2016 р., що підтверджується поштовим штампом на конверті, в якому позовну заяву було надіслано до суду.

Отже, прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 р. № 8, визнання недійсним п. 3 рішення від 06.02.2003 р. № 24-39, договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р., додаткової угоди від 08.02.2007 р. та скасування державної реєстрації.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

В клопотанні про визнання поважними причин пропуску позовної давності прокурор просить визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити її, захистивши право.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності суд не вбачає, оскільки в клопотанні не вказано жодної поважної причини, яка заважала прокуратурі своєчасно дізнатися про зазначені порушення та звернутися до суду у передбачений законом строк.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 рішення від 29.08.2002 р. № 8, визнання недійсним п. 3 рішення від 06.02.2003 р. № 24-39 відповідача 1, договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 р., додаткової угоди від 08.02.2007 р. до нього, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2, та скасування державної реєстрації задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення від 06.06.2014 р. № 12 відповідача 1, яким внесені зміни до умов договору оренди, за якою строк позовної давності не пропущений, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги.

Оскільки вказаним рішенням відповідача1 внесено зміни в умови договору оренди щодо розміру орендної плати, то вказана позовна вимога з урахуванням підстав позову є похідною від позовних вимог, які судом не задоволені, а відтак також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.03.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева