Рішення

від 20.02.2018 по справі 805/4235/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа№805/4235/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лазарєва В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Аржанова А.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Марсот до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Марсот звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за операцією з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальність Тедіс України , як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарської операції. Позивач вважає, що вищевказана господарська операція підтверджена необхідними первинними документами, а наявність відкритих кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагента не свідчить про невиконання позивачем вимог чинного законодавства. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Як наслідок вищевказаного порушення, також, встановлено заниження податку на прибуток за півріччя 2017 року.

Позивач вказує, що фіскальний орган безпідставно не врахував відповідні первинні документи, та помилково дійшов висновку стосовно не підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності орендованого нежитлового приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 58 площею 1647,4 м2.

Також, позивач зазначає, що Головне управління ДФС у Донецькій області помилково дійшло висновку щодо перебування ТОВ Марсот , у періоді з 01.10.2016 по 31.03.2017, у статусі платника екологічного податку за розміщення відходів як вторинної сировини, що розміщують на власних територіях суб'єктів господарювання, так як позивачем не укладено договір із спеціалізованим підприємством на передачу та подальшу утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, приладів та обладнання, що містять ртуть, оскільки суб'єкти господарювання за обсяги відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності і тимчасово розміщуються на власній території та в подальшому передаються для утилізації спеціалізованим підприємствам на підставі укладених договорів, не є платниками екологічного податку.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 гривень, в тому числі за основним платежем 140879,00 гривень, за штрафними санкціями 70440,00 гривень;

- № НОМЕР_5 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272,00 гривень, в тому числі за основним платежем 848,00 гривень, за штрафними санкціями 424,00 гривень;

- № НОМЕР_3 від 23 листопада 2017 року про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 гривень;

- №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку загальну суму 9585,90 гривень, в тому числі за основним платежем 7668,72 гривень, за штрафними санкціями 1917,18 гривень;

- № НОМЕР_2 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Ухвалою суду від 06 грудня 2017 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

08 грудня 2017 року до суду надійшла заява від ТОВ Марсот про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн., а саме за реалізацію горілчаної продукцію, реалізовану ТОВ Марсот на адресу ТОВ Маріком ІЛД , ТОВ Енерджі транс за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові КМУ Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957.

Позивач вважає такі висновки фіскального органу протиправними, оскільки реалізація здійснювалась за цінами, що повністю відповідають вимогам вищевказаної Постанови. Що стосується податкових накладних №737 від 06.02.17., №52 від 04.01.17., №7844 від 09.12.16., №1481 від 13.03.17., №1839 від 27.03.17., №8006 від 15.12.16., №1349 від 06.03.17., №8195 від 22.12.16., №7900 від 12.12.16., №7896 від 12.12.16., №409 від 23.01.17., №8252 від 26.12.16., №8325 від 28.12.16., №8179 від 22.12.16., №1632 від 20.03.17., №1477 від 13.03.17., №8398 від 31.12.16., то в них виникла технічна помилка, яку підприємство виправило в розрахунках коригування. Рахунки на сплату також фіксують ціну товарів або послуг, про яку домовилися обидві сторони, в яких ціна вище від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої.

Отже, враховуючи викладене, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6.

21 грудня 2017 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23 січня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю Марсот є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 37121646, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Ковальська, будинок 7, про що 08.06.2010 року зроблено відповідний запис № 1 274 102 0000 007804 (том 1, а.с. 12).

У відповідності до установчих документів підприємства та відомостей з ЄДР основними видами господарської діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.1, а.с. 12, 13, том 5, а.с. 201-211).

9 червня 2010 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби за № 18977. На теперішній час перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (центральне відділення).

Згідно свідоцтва № 200117791 від 21.03.2013 року ТОВ Марсот зареєстровано платником податків на додану вартість (том 1, а.с. 15).

ТОВ Марсот має наступні ліцензії: 1) на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серія АЕ № 668804 (том 4, а.с. 16, 18, 21); 2) на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серія АЕ № 668803 (том 4, а.с. 17, 19, 20); 3) на право здійснення оптової торгівлі тютюновими виробами серія АЕ № 297841 (том 4, а.с. 15); на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями серія АЕ № 297186 (том 4, а.с. 14).

В період з 25 вересня 2017 року по 06 листопада 2017 року посадовими особами Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Марсот . За результатами якої 13 листопада 2017 року був складений акт №749/05-99-14-15/37121646 Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Марсот (код ЄДРПОУ 37121642) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 (далі за текстом - Акт) (том 1, а.с. 19-40).

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлені порушення ТОВ Марсот :

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено всього у сумі 848 грн., у тому числі за півріччя 2017 року в сумі 848грн., яке в свою чергу призвело до завищення рядка 19 декларації з податку на прибуток Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду на 848грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 встановлено його заниження всього у сумі 848 грн., у тому числі за півріччя 2017 року в сумі 848грн. , яке в свою чергу призвело до завищення рядка 19 декларації з податку на прибуток Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду на 848грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ Тедіс Україна .

2. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.189.1 ст.189, пп. а п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3, 198.5 б ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму заниження всього у сумі 140 879грн., у тому числі за листопад 2016 - 38648грн., грудень 2016 - 12011грн., січень 2017 - 25842грн., лютий 2017 - 47276грн., травень 2017 - 17102грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за червень 2017) у розмірі 21 859грн.

Підставою для визначення відповідних порушень слугувало те, що ТОВ Марсот неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по операціям придбання ТМЦ (тютюнові вироби) у ТОВ Тедіс Україна ( код 30622532), які мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальності здійснення господарських операцій.

Наданими до перевірки документами, з урахуванням ухвал суду, баз ДФС, не підтверджено проведення операцій з отримання ТМЦ, тобто дані операції не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру, у зв'язку з цим, наявність у ТОВ Марсот документів, а також відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку - придбання не є безумовним підтвердженням реальності отримання ТМЦ.

Також, встановлено, що ТОВ Марсот з ТОВ Марікон ІЛД (код 24642157, платник ПДВ) уклали договір оренди нежитлового приміщення №2-032 від 01.02.2016 (додаткові угоди до нього №1 від 30.06.2016 та № б/н від 17.11.2016) за умовами якого, ТОВ Марсот - орендар приймає, а ТОВ Марікон ІЛД передає у тимчасове платне користування наступне майно: складські приміщення з кімнатою для персоналу, загальною площею 1647,4кв.м. (далі - об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Маріуполь, вул.. Таганрозька, б.58.

Проте, у ході перевірки не підтверджено використання вказаного орендованого нежитлового приміщення площею 1647,4кв.м. у господарській діяльності ТОВ Марсот .

3. ч.2 ст.17 Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995р. №482/95-ВР із змінами та доповненнями, ціни на горілчану продукцію, реалізовану ТОВ Марсот на адресу ТОВ Маріком ІЛД (код ЄДРПОУ24642157), ТОВ Енерджі транс (код ЄДРПОУ 40873440) та неплатника є нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові КМУ Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016р. №828.

Підставою для вказаного висновку встановлені фіскальним органом, що підприємство ТОВ Марсот здійснювало оптово-роздрібну реалізацію алкогольних напоїв на адресу вказаних контрагентів за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові КМУ Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016р. №828.

4. вимог пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

Фіскальним органом встановлено, що за даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб по рахункам 10, 20, 22 наданих до перевірки за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. встановлено, що ТОВ Марсот були списані за актами списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей наступні матеріали: 2016 рік: 1) прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP - акт списання основних засобів № 1 від 26.01.2016р. у кількості 1 одиниці, який був введений в експлуатацію у 2011 році. За висновком непридатний для подальшого використання; 2) лампи люмінесцентні 36 Вт - акт списання №23 від 29.02.2016р. у кількості 2 одиниці; 3)лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют):Vito 6w T5 - акт списання №112 від 01.08.2016 у кількості 6 одиниць; Vito 4w BLB - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2 одиниці; Vito 4w Т5 - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2; Vito 4w BLB - акт списання №101 від 18.03.2016р. у кількості 1 одиниці.

Договір на видалення та утилізацію відходів із спеціалізованими підприємствами та передачі відходів, у встановлені цим договором терміни, на утилізацію та захоронення у періоді, що перевіряється ТОВ МАРСОТ не укладено.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до вимог ст. 240, ст. 242, ст. 246 та ст. 249 розділу VIII Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р.(із змінами та доповненнями), ТОВ МАРСОТ у періоді з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. було платником екологічного податку за розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщують на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, так як договір із спеціалізованим підприємством на передачу та подальшу утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, приладів та обладнання, що містять ртуть не укладено.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

23 листопада 2017 року відповідачем на підставі Акту було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 гривень, в тому числі за основним платежем 140879,00 гривень, за штрафними санкціями 70440,00 гривень (том 1, а.с. 115);

2) № НОМЕР_5 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272,00 гривень, в тому числі за основним платежем 848,00 гривень, за штрафними санкціями 424,00 гривень (том 1, а.с. 116);

3) № НОМЕР_3 від 23 листопада 2017 року про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 гривень (том 1, а.с. 114);

4) №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку загальну суму 9585,90 гривень, в тому числі за основним платежем 7668,72 гривень, за штрафними санкціями 1917,18 гривень (том 1, а.с. 112);

5) № НОМЕР_2 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. (том 1, а.с. 113).

27 листопада 2017 року відповідачем на підставі Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн. (том 4, а.с. 44).

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень із порушенням норм чинного законодавства.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 грн., в тому числі за основним платежем 140879,00 гривень, за штрафними санкціями 70440,00 грн. та № НОМЕР_3 від 23 листопада 2017 року про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 грн., суд зазначає наступне.

28 січня 2016 року та 26 січня 2017 року між позивачем (покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мегаполіс-України (далі, у зв'язку із зміною найменування - товариство з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна ) (том 2, а.с. 143), (продавець за договором)), були укладені договори поставки №2132-МА/16 та № 2403-МА/17 відповідно, за умовами якого продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або іншу групу товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у даному договорі. Придбаний покупцем товар за цим договором буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України. У відповідності до пункту 3.3. розділу 3 договору поставка товару здійснюється або транспортом продавця, або транспортом покупця (том 2, а.с. 140-141, том 3, а.с. 140-141).

Товариство з обмеженою відповідальність Тедіс Україна - контрагент, є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 30622532, не перебуває в процесі припинення, місцезнаходження юридичної особи: 65044, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А, про що 07.12.1999 року зроблено відповідний запис № 1 646 120 0000 003078 (том 6, а.с. 48-51).

У відповідності до установчих документів підприємства та відомостей з ЄДР основними видами господарської діяльності є оптова торгівля тютюновими виробами (т. 6, а.с. 44, 47, 48-51). ТОВ Тедіс Україна має ліценцію серія АЕ № 297741 на право оптової торгівлі тютюновими виробами, строк дії якої з 26.12.2013 року до 26.12.2018 року (том 6, а.с. 46, 54, 55, 62). Підприємство є платником податку на додану вартість, про що свідчать витяги з відповідного реєстру (том 6, а.с. 45, 52, 60).

Згідно додатку № 1 до вищевказаних договорів ТОВ Марсот та ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-України (ТОВ Тедіс Україна ) домовилися про те, що позивач уповноважує матеріально відповідальних осіб, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отримувати від імені підприємства матеріальні цінності від продавця, протягом терміну дії договору та повідомляє зразки їх підписів (том 2, а.с. 142, том 3, а.с. 141).

На виконання умов вищевказаних договорів та у відповідності до видаткових накладних, що складені та підписані повноважними особами у період з січня 2016 року по червень 2017 (період, що перевірявся): №МА16-000000353 від 05.01.16., № МА16-000001735 від 12.01.16., МА16-000002572 від 15.01.16., №МА16-000003279 від 19.01.16., №МА16-000004079 від 22.01.16., №МА16-000004900 від 26.01.16., №МА16-000005730 від 29.01.16., №МА16-000006427 від 02.02.16., №МА16-000007371 від 05.02.16., №МА16-000007998 від 09.02.16., №МА16-000008972 від 12.02.16., №МА16-000009761 від 16.02.16., №МА16-000010566 від 19.02.16., №МА16-000011269 від 23.02.16., №МА16-000012242 від 26.02.16., №МА16000012900 від 01.03.16., №МА16-000013875 від 04.03.16., №МА16-000015499 від 11.03.16., №МА16-000016183 від 15.03.16., №МА16-000016999 від 18.03.16., №МА16-000017725 від 22.03.16., №МА16-000017693 від 22.03.16., №МА16-000018685 від 25.03.16., №МА16-000019452 від 29.03.16., №МА16-000020395 від 01.04.16., №МА16-000021090 від 05.04.16., № МА16-000022892 від 12.04.16., №МА16-000023629 від 15.04.16., №МА16-000024433 від 19.04.16., №МА16-000025376 від 22.04.16., №МА16-000026137 від 26.04.16., №МА16-000027062 від 29.04.16., №МА16-000028507 від 06.05.16., №МА-000029248 від 10.05.16., №МА16-000030226 від 13.05.16., №МА16-000030962 від 17.05.16., №МА16-000031978 від 20.05.16., №МА16-000032745 від 24.05.16., №МА-000034392 від 31.05.16., №МА16-000035405 від 03.06.16., № МА16-000035930 від 07.06.16., №МА-000036987 від 10.06.16., №МА16-000037889 від 14.06.16., №МА16-000038728 від 17.06.16., №МА16-000039346 від 21.06.16., №МА000040496 від 24.06.16., №000041132 від 28.06.16., №МА16-000042200 від 01.07.16., №МА16-000042820 від 05.07.16., №МА16-000043863 від 08.07.16., №МА16-000044585 від 12.07.16., №МА16-000045596 від 15.07.16., №МА16-000046210 від 19.07.16., №МА16-000047236 від 22.07.16., №МА16-000048110 від 26.07.16., №МА16-000049148 від 29.07.16., №МА16-000049836 від 02.08.16., №МА16-000050824 від 05.08.16., №МА16-000051473 від 09.08.16., №МА16-000052603 від 12.08.16., №МА16-000053310 від 16.08.16., №МА16-000053310 від 16.08.16., №МА16-000054316 від 19.08.16., №МА16-000055047 від 23.08.16., №МА16-000056063 від 26.08.16., №МА16-000056740 від 30.08.16., №МА16-000057763 від 02.09.16., №МА16-000058323 від 06.09.16., №МА16-000059390 від 09.09.16., №МА16-000060013 від 13.09.16., №МА16-000061091 від 16.09.16., №МА16-000061707 від 20.09.16., №МА16-000062647 від 23.09.16., №МА16-000063296 від 27.09.16., №МА16-000064823 від 11.10.16., №МА16-000065586 від 14.10.16., №МА16-000066158 від 18.10.16., №МА16-000067093 від 21.10.16., №МА16-000067761 від 25.10.16., №МА16-000068679 від 28.10.16., №МА16-000069392 від 01.11.16., №МА16-000070219 від 04.11.16., №МА16-000070851 від 08.11.16., №МА16-000071819 від 11.11.16., №МА16-000072391 від 15.11.16., №МА16-000073376 від 18.11.16., №МА16-000074024 від 22.11.16., №МА16-000074873 від 25.11.16., №МА16-000075495 від 29.11.16., №МА16-000076356 від 02.12.16., №МА16-000076989 від 06.12.16., №МА16-000077802 від 09.12.16., №МА16-000078416 від 13.12.16., №МА16-000079301 від 16.12.16., №МА16-000080009 від 20.12.16., №МА16-000080835 від 23.12.16., №МА16-000081548 від 27.12.16., №МА16-000082509 від 30.12.16., №МА16-000082508 від 30.12.16., №МА17-000001483 від 10.01.17., №МА17-000002413 від 13.01.17., №МА16-000003094 від 17.01.17., №МА17-000003909 від 20.01.17., №МА17-000004553 від 24.01.17., №МА17-000005408 від 27.01.17., №МА17-000006077 від 31.01.17., №МА17-000007632 від 07.02.17., №МА17-000008384 від 10.02.17., №МА17-000009134 від 14.02.17., №МА17-000009849 від 17.02.17., №МА17-000010558 від 21.02.17., №МА17-000011373 від 24.02.17., №МА17-000011849 від 28.02.17., №МА17-000012796 від 03.03.17., №МА17-000013368 від 07.03.17., №МА17-000014004 від 10.03.17., №МА17-000014751 від 14.03.17., №МА17-000015602 від 17.03.17., №МА17-000016169 від 21.03.17., №МА17-000016925 від 24.03.17., №МА17-000017349 від 28.03.17., №МА17-000018333 від 31.03.17., №МА17-000027080 від 07.04.17., №МА17-000018835 від 11.04.17., №МА17-000019200 від 14.04.17., №МА17-000019804 від 21.04.17., №МА17-000020070 від 25.04.17., №МА17-000020336 від 28.04.17., №МА-17-000020503 від 04.05.17., №МА17-000020641 від 12.05.17., №МА17-000020638 від 12.05.17., №МА17-000021147 від 16.05.17., №МА17-000021145 від 16.05.17., №МА17-000021559 від 19.05.17., №МА17-000021861 від 23.05.17., №МА17-000022259 від 26.05.17., №МА17-000022664 від 30.05.17., №МА17-000023550 від 06.06.17., №МА17-000023996 від 09.06.17., №МА17-000023995 від 09.06.17., №МА17-000024291 від 13.06.17., №МА17-000025129 від 16.06.17., №МА17-000025757 від 20.06.17., №МА17-000026429 від 23.06.17., №МА17-000027135 від 27.06.17., №МА17-000027867 від 30.06.17., ТОВ Тедіс Україна передало ТОВ Марсот товар, а саме тютюнові вироби. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами, що визначені у додатку до договору (том 2, а.с. 144-249, том. 3, а.с. 2-251, том 4, а.с. 2-7).

Також, на виконання вищевказаних договорів, у період, що перевірявся (з січня 2016 року по червень 2017) ТОВ Тедіс Україна видало позивачу податкові накладні (том 2, а.с. 144-249, том. 3, а.с. 2-251, том 4, а.с. 1-8).

Згідно виписок по рахункам та платіжних доручень, за період з січня 2016 року по червень 2017, ТОВ Марсот перераховував на користь (сплатив) ТОВ Тедіс Україна (ТОВ Торгова компанія Мегаполіс-України ) грошові кошти, в якості оплати за товари, що постачалися на виконання умов вищевказаних договорів (том 4, а.с. 235-250, том 5, а.с. 1-86, том 5, а.с. 87-170, т. 7, а.с. 2-3).

Відповідні взаєморозрахунки між ТОВ Марсот та ТОВ Тедіс Україна також підтверджується актами звірок між підприємствами (том 5, а.с. 212-239).

01 лютого 2016 року ТОВ Марсот з ТОВ Марікон ІЛД (код 24642157, платник ПДВ) уклали договір оренди нежитлового приміщення №2-032 (додаткові угоди до нього №1 від 30.06.2016 та № б/н від 17.11.2016) за умовами якого, ТОВ Марсот - орендар приймає, а ТОВ Марікон ІЛД передає у тимчасове платне користування наступне майно: складські приміщення загальною площею 1647,4кв.м., розташований за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, б.58 (том 2, а.с. 106-110).

На виконання вищевказаного договору оренди, між позивачем та ТОВ Марікон ІЛД , складено акт прийому-передачі приміщення №1 від 01.02.2016р. (том 2, а.с. 110). Щомісячно у період з лютого по грудень 2016 року, складалися акти про надання послуг, згідно яких позивач відшкодовує орендодавцю комунальні послуги, амортизацію приміщення, орендну плату та податок на землю (том 2, а.с. 111-121). Також, у вказаний період ТОВ Марікон ІЛД виписувались позивачу податкові накладні із зазначенням відповідних сум відшкодування (том 2, а.с. 122-133).

В матеріалах справи наявна оборотно-сальдова відомість по рахунку 685 за період з 01.02.2016 рік по 14.02.2017 рік, в якій відображено рух грошових активів між ТОВ Марсот та ТОВ Марікон ІЛД за договором оренди нежитлового приміщення (том 2, а.с. 134-135).

Згідно штатного розкладу затвердженого ТОВ Марсот у спірний період, на підприємстві мається складська служба та визначені посади: старший комірник; фахівець з проведення предрейсових та післярейсових оглядів водіїв автомобільних транспортів; вантажник (том 2, а.с. 136-139).

ТОВ Марсот регулярно сплачувало ТОВ Марікон ІЛД орендну плату за користування нежитловим приміщенням за договором № 2-032 від 01.02.16, про що свідчать платіжні доручення: № 566 від 04.07.16, № 570 від 05.07.16, № 595 від 11.07.16, № 600 від 12.07.16, 10.08.16, № 698 від 11.08.16, № 707 від 15.08.16, № 717 від 16.08.16, № 756 від 26.08.16, № 814 від 15.09.16, № 831 від 23.09.16, № 847 від 29.09.16, № 926 від 17.10.16, № 1004 від 04.11.16, № 2133 від 15.11.16, № 1097 від 28.11.16, № 1242 від 28.12.16, № 110 від 30.01.17, № 180 від 14.02.17 (том 5, а.с. 171-189).

Згідно товарно-транспортних накладних № 20816 від 02.08.16, № 100816 від 10.08.16, № 240816 24.08.16, № 10916 від 01.09.16, № 130916 від 13.09.16, № 20916 від 20.09.16, № 101016 від 10.10.16, адресою розвантаження товару є м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 58, що свідчить про фактичне зберігання товару у складському приміщенні, яке орендоване позивачем в ТОВ Марікон ІЛД за договором № 2-032 від 01.02.16 (том 6, а.с. 200-206).

Окрім того, згідно інвентаризаційного опису, затвердженого ТОВ Марсот за станом на 20.12.2016 рік, в підприємства наявне численне обладнання, що зберігається за адресою м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 58 (том 6, а.с. 207-208).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між ТОВ Марсот і ТОВ Тедіс Україна , за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, а саме тютюнові вироби, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, виписки з рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках, акти звірки взаєморозрахунків, фіскальні чеки, що свідчать про подальшу реалізацію продукції, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Тедіс Україна , а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому реалізував кінцевому споживачу через власні магазини роздрібної торгівлі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Ці факти подальшої реалізації позивачем товару кінцевому споживачу взагалі податковий орган не спростовує.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, як на ознаку неможливості здійснення ТОВ Марсот господарської операції з отримання ТМЦ від ТОВ Тедіс Україна , на відкриті кримінальні провадження щодо ТОВ Тедіс Україна та відповідні ухвали судів, з огляду на наступне.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивне підприємство), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за статтями 358 чи 366 КК.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Суб'єктом цього злочину є громадянин України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і не службові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрації) або придбання суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, не можна ототожнювати вказані ухвали судів з обвинувальним вироком суду та вважати її належним доказом фіктивності створення та діяльності ТОВ Тедіс України у цій адміністративній справі.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені ухвали Печерського районного суду міста Києва та Дзержинського районного суду м. Кривого рогу, на які посилається податковий орган, не містить встановлених судом фактичних обставин справи та обґрунтованості доведення вини, оскільки цими рішеннями лише вирішувалось питання накладення арешту на корпоративні права ТОВ Амкодор , ТОВ КодосІнвест , а також про надання дозволу слідчим на проведення тимчасового доступу до документів, що перебувають у володінні ПАТ Укрсоцбанк , ПАТ Креді ОСОБА_6 . Більш того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено причетність позивача до вищевказаних кримінальних справ.

Разом з цим, суд вказує на те, що ухвала не є достатнім доказом підтвердження незаконної діяльності між позивачем і ТОВ Тедіс Україна та не може бути підставою для звільнення ДФС від доказування фіктивності здійснення господарських операцій між цими товариствами.

Головне управління ДФС у Донецькій області не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових чи інших осіб, причетних до ТОВ Тедіс України , за вчинення злочину (відповідного вироку суду), а отже, і не надано суду достатніх і належних доказів, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Тедіс Україна .

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ Тедіс України .

Також, враховуючи встановлені обставини, та наявні доказ, суд вважає доведеним факт використання позивачем складського приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 58, у своїй господарській діяльності.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 гривень, в тому числі за основним платежем 140879,00 грн., за штрафними санкціями 70440,00 грн. та № НОМЕР_3 від 23 листопада 2017 року щодо завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 грн., є протиправними та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, скасуванню також підлягає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272,00 грн., в тому числі за основним платежем 848,00 гривень, за штрафними санкціями 424,00 грн., що прийняте за наслідками виявлених порушень з боку ТОВ Марсот по взаємовідносинам з ТОВ Тедіс Україна .

Щодо правомірності винесення податкових-повідомлень рішень №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку загальну суму 9585,90 гривень, в тому числі за основним платежем 7668,72 грн., за штрафними санкціями 1917,18 грн. та № НОМЕР_2 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по надходженню від розміщення відходів, суд зазначає наступне.

За даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб по рахункам 10, 20, 22 наданих до перевірки за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. встановлено, що ТОВ Марсот були списані за актами списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей наступні матеріали:

2016 рік:

- прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP - акт списання основних засобів № 1 від 26.01.2016р. у кількості 1 одиниці, який був введений в експлуатацію у 2011 році. За висновком непридатний для подальшого використання;

- лампи люмінесцентні 36 Вт - акт списання №23 від 29.02.2016р. у кількості 2 одиниці;

лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют):

- Vito 6w T5 - акт списання №112 від 01.08.2016 у кількості 6 одиниць;

- Vito 4w BLB - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2 одиниці;

- Vito 4w Т5 - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2;

Vito 4w BLB - акт списання №101 від 18.03.2016р. у кількості 1 одиниці.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем порушено пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

Статтею 1 Закону України Про відходи №187/98-ВР від 05.03.1998р, із змінами і доповненнями, визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Згідно із статтею 33 Закону №187/98-ВР зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

У відповідності до статті 34 вказаного Закону усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зберігання здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; захоронення відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Згідно пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII Екологічний податок Кодексу платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Також, наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 року №258 Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів визначено наступне, що відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.11 № 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Відповідно до п. 249.6 ст. 249 ПК України екологічний податок за розміщення відходів обчислюється платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.

Ставки екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах наведені у ст. 246 Кодексу; за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів наведені у п. 246.1 Кодексу; за розміщення відходів залежно від класу небезпеки (I, II, III, IV) та рівня небезпечності відходів наведені у п. 246.2 ст. 246 Кодексу.

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки (п. 246.3 ст. 246 Кодексу).

Клас відходів визначається відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України і питання щодо визначення класу небезпечності відходів не належить до сфери повноважень органів фіскальної служби.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх видалення, шляхом вивезення відповідно до укладеного договору із спеціалізованим підприємством на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку.

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив альтернативу: або підприємства укладають договір зі спеціалізованою організацією, яка здійснює зберігання та захоронення відходів, або самостійно отримує дозвіл на розміщення таких відходів на власній території.

В матеріалах справи наявний договір №799-2017/КА від 14.12.2017 року, укладений між ТОВ Марсот (замовник) та ТОВ Утільвторпром (виконавець), предметом якого є те, що виконавець на умовах, передбачених вказаним договором, здійснює комплекс послуг щодо поводження з відходами, які утворюються в результаті господарської діяльності замовника, а саме збирання, зберігання, оброблення, видалення, знешкодження, перевезення, та організації утилізації відходів, власником яких є замовник (том 6, а.с. 66-68).

ТОВ Утільвторпром є спеціалізованим підприємством на утилізацію та захоронення відходів, про що свідчать установчі документи підприємства та наявні в матеріалах справи ліцензії, сертифікати, атестат виробництва (том 6, а.с. 72-78).

Згідно додатку №2 до договору №799-2017/КА, сторони вищевказаної угоди домовились про те, що ТОВ Утільвторпром надає, а ТОВ Марсот приймає комплекс послуг (робіт) з поводження з небезпечними відходами, а саме збирання, зберігання, оброблення, видалення, знешкодження, перевезення, та організації утилізації відходів, в тому числі: прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP; лампи люмінесцентні 36 Вт; лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют): Vito 6w T5; Vito 4w BLB; Vito 4w; Vito 4w BLB (том 6, а.с. 70-71).

Таким чином, позивач не здійснював складування, захоронення, зберігання або розміщення відходів (люмінесцентних ламп) в розумінні Закону № 187 та ПК України, у зв'язку із цим у нього не виникло бази оподаткування екологічним податком та обов'язку із нарахування та сплати даного податкового зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку загальну суму 9585,90 гривень, в тому числі за основним платежем 7668,72 грн., за штрафними санкціями 1917,18 грн. та № НОМЕР_2 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн., є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем реалізовано горілчану продукцію на адресу ТОВ Маріком ЛТД (код ЄДРПОУ24642157), ТОВ Енерджі Транс (код ЄДРПОУ 40873440) за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові Кабінету Міністрів України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016р. №828.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995р. №481/95-ВР із змінами та доповненнями.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

За приписами частини 10 статті 18 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлені на час спірних правовідносин були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв .

Таким чином, для встановлення обставин порушення суб'єктом господарювання норм чинного законодавства, у зв'язку із чим застосовано штрафні санкції та визнано порушення правильності відображення витрат та податкового кредиту, встановленню підлягають такі обставини:

- вид алкогольного напою, що був реалізований суб'єктом господарювання;

- мінімальна оптово-відпускна і роздрібна ціна на вид алкогольного напою, що реалізований суб'єктом господарювання;

- ціна продажу такого алкогольного напою суб'єктом господарювання.

За договорами поставки № 2295 від 02.11.15 та № 2551 від 17.01.17 позивачем було реалізовано ТОВ Маріком ІЛД , ТОВ Енерджи Транс горілчану продукцію по цінам узгодженим та зазначеними у видаткових накладних: №8338 від 15.12.16., №8227 від 12.12.16., №8170 від 09.12.16., №8508 від 22.12.16., №8574 від 26.12.16., №8713 від 31.12.16., №50 від 04.01.17., №429 від 23.01.17., №1545 від 13.03.17., №1549 від 13.03.17., №8225 від 12.12.16., №1707 від 20.03.17., №1922 від 27.03.17., №8646 від 28.12.16., №8523 від 22.12.16., №753 від 06.02.17., №1400 від 06.03.17. та товарно-транспортних накладних: №8338 від 15.12.16., №8227 від 12.12.16., №8170 від 09.12.16., №8508 від 22.12.16., №8574 від 26.12.16., №8713 від 31.12.16., №50 від 04.01.17., №429 від 23.01.17., №1545 від 13.03.17., №1549 від 13.03.17., №8225 від 12.12.16., №1707 від 20.03.17., №1922 від 27.03.17., №8646 від 28.12.16., №8523 від 22.12.16., №753 від 06.02.17., №1400 від 06.03.17., згідно яких алкогольна продукція реалізована за цінами, які є вищими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, що передбачені у постанові КМУ від 30 жовтня 2008 року № 957 (том 4, а.с. 80-179).

У податкових накладних, на підставі яких фіскальний орган дійшов висновку щодо реалізації алкогольної продукції за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних, ТОВ Марсот допустило технічну помилку, яку підприємство в подальшому виправило в розрахунках коригування №№ 5593, 5594, 5595, 5606-5623, 5773-5817 до відповідних накладних (том 4, а.с. 208-222, том 7, а.с. 19-62, а.с. 67-115, таблиця коригування том 7, а.с. 147-150).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ Марсот фактично реалізовано горілчану продукцію, згідно первинних документів, за цінами, що відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957, а отже податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн., є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні товариства з обмеженою відповідальністю Марсот до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Марсот до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, від 27 листопада 2017 року № НОМЕР_6.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Марсот (місцезнаходження: вул. Ковальська, буд. 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 37121646) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7488 (сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 54 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 20 лютого 2018 року.

Повне судове рішення буде складено 02 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.