Постанова

від 13.03.2018 по справі 638/10049/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Харків

справа № 638/10049/17-ц

провадження 22ц/790/1420/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Київський національний торгівельно-економічний університет в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету,

третя особа - Міністерство освіти та науки України

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року в складі судді Семіряд І.В.,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, третя особа: Міністерство освіти та науки України.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 2014 року по 04 січня 2016 року він навчався у вищому навчальному закладі 1 рівня акредитації Харківський торгівельно-економічний коледж Київського національного торгівельно-економічного університету на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету, спеціальність виробництво харчової продукції , до якого зарахований поза конкурсом як особа, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.

Зазначив, що навчальний заклад усупереч вимогам чинного законодавства з вересня 2014 року по грудень 2015 року виплачено лише академічну стипендію за успішне навчання значно меншу за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Вказав, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року відповідач стипендію не виплачував взагалі, незважаючи на те, що стипендія є соціальною, гарантованою державою та на час спірних правовідносин не залежала від успішності навчання студента.

Зазначив, що за цей період навчальним закладом нараховано та виплачено академічну стипендію за успішне навчання на загальну суму 2200,00 грн., а загальна сума гарантованої державою соціальної стипендії, яку відповідач повинен виплатити за цей період складає 20128,00 грн. Сума заборгованості соціальної стипендії, що складає різницю між сумою соціальної стипендії та сумою виплаченої стипендії становить 17928,00 грн.

Вказав, що компенсація втрати частини стипендії у зв'язку з порушенням встановлених строків її виплати складає 6620,42 грн.

Просив стягнути з Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету на його користь суму не нарахованої і не виплаченої соціальної стипендії за вересень 2014 року - грудень 2015 року, включно з урахуванням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, в розмірі 24548,42 грн. та судові витрати по справі в розмірі 640,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 18568,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Київський національний торгівельно-економічний університет в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що відповідно до Порядку підвищена стипендія передбачена тільки для студентів з числа дітей шахтарів, що навчаються за гірничими спеціальностями; при цьому категорія студентів, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, в порядку не зазначено; що фінансування коледжу здійснюється на нормативній основі за рахунок державного бюджету; що через те, що Кабінет Міністрів України відповідної постанови про здійснення відповідних виплат у 2014-2015 роках не видав, коштів на фінансування стипендії у підвищеному розмірі дітям, батьки яких мають стаж підземної роботи більше 15 років, у державному бюджеті не передбачено, тому з боку коледжу при сплаті позивачу стипендії чинне законодавство та право позивача порушено не було; що позивачем не надано жодних доказів неправомірності чи незаконності дій коледжу щодо нарахування і виплати йому стипендії, утримання цих виплат чи нецільового використання вказаних коштів; що не надано жодних доказів неправомірності дій коледжу, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків, того що позивачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін/

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивач має право на соціальну стипендію, як син батька, який має стаж підземної роботи не менш як 15 років.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї стаття ґрунтуються на положеннях Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55)

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2014 року по 04 січня 2016 року навчався в Харківському торговельно-економічному коледжу Київського національного торговельно-економічного університету на денній формі навчання за рахунок державного замовлення, спеціальність Виробництво харчової продукції .

Відповідно до довідки Виробничого структурного підрозділу Шахтоуправління Добропільське Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля № 95 від 13 червня 2014 року ОСОБА_2, батько позивача ОСОБА_1, працює підземним прохідником з 07 лютого 2005 року і по теперішній час. Станом на 12 червня 2014 року його стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті становить 17 років.

Із матеріалів справи вбачається, що позивача зараховано на навчання на підставі статті 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці як особу, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.

Відповідно до статті 51 Закону України Про освіту студенти мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 62 Закону України Про вищу освіту передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці в редакції на 01 вересня 2014 року, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або ІІ групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 10 цього Закону передбачено, що Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 8 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 (далі - Порядок), для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії, надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам ВНЗ, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.

Пунктом 18 цього Порядку встановлено, що особи, які вперше претендують або поновлюють право на призначення соціальної стипендії, подають стипендіальній комісії документи, що підтверджують їх право на отримання пільг та гарантій на стипендіальне забезпечення згідно з нормативно-правовими актами.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 протягом вересня - грудня 2014 року отримував академічну стипендію в розмірі 550,00 грн. щомісячно, (довідки Харківського торговельно-економічного коледжу Київського національного торговельно-економічного університету № 121 від 15 червня 2017 року, № 164 від 10 листопада 2017 року).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2014 року становив 1218,00 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2015 року становив 1218,00 грн., а з 01 вересня - 1378,00 грн.

Таким чином, всупереч вимогам частини 1 статті 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з часу зарахування на навчання відповідачем стипендія ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у розмірі, нижчому за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном, а також закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Кечко проти України від 08 листопада 2006 року (заява №63134/00) встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування (матеріальний інтерес) щодо отримання виплат, але вони йому сплачені не були.

На підставі вищевказаних доказів та відповідно до вимог статті 3, частини 2 статті 62 Закону України Про вищу освіту , частини 1 статті 2, частини 1 статті 5, частини 3 статті 10 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці , статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік , статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік , враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу не нараховано та не виплачено стипендію в розмірі, який передбачений частиною 1 статті 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці .

Зазначені дії відповідача призвели до утворення заборгованості по виплаті стипендії, внаслідок чого ОСОБА_1 недоотримав стипендію в розмірі 17928,00 грн.

Твердження Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету щодо того, що відповідно до Порядку підвищена стипендія передбачена тільки для студентів з числа дітей шахтарів, що навчаються за гірничими спеціальностями; при цьому категорія студентів, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, в порядку не зазначено; що фінансування коледжу здійснюється на нормативній основі за рахунок державного бюджету; що через те, що Кабінет Міністрів України відповідної постанови про здійснення відповідних виплат у 2014-2015 роках не видав, коштів на фінансування стипендії у підвищеному розмірі дітям, батьки яких мають стаж підземної роботи більше 15 років, у державному бюджеті не передбачено, тому з боку коледжу при сплаті позивачу стипендії чинне законодавство та право позивача порушено не було; що позивачем не надано жодних доказів неправомірності чи незаконності дій коледжу щодо нарахування і виплати йому стипендії, утримання цих виплат чи нецільового використання вказаних коштів; що не надано жодних доказів неправомірності дій коледжу, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків, того що позивачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, враховуючи норми Конституції України, вимоги статті 4 ЦК України та відповідно до статті 3 ЦПК України закони виступають основою для підзаконного правового регулювання.

Підзаконні нормативно-правові акти мають меншу юридичну силу ніж закони. У випадку виявлення суперечностей між нормами підзаконних нормативно-правових актів і законів, вони завжди вирішуються на користь останніх.

Тому посилання відповідача на те, що порядок і розміри, передбачені статтею 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці Кабінетом Міністрів України не були встановлені, не є підставою для невиконання вимог цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості з виплати стипендії за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 17928,00 грн. та відмовив позивачу в задоволенні позову щодо стягнення компенсації за затримку виплати стипендії в розмірі 6620, 42 грн., оскільки статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачено здійснення компенсації у випадку прострочення фактичної виплати нарахованих коштів.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, які зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, і яким суд надав відповідну правову оцінку, висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського національного торгівельно-економічного університету в особі Харківського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 13 березня 2018 року.