Рішення

від 28.02.2018 по справі 813/3155/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2;e-mail:inbox@adm.lv.court. gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№813/3155/13-а

28 лютого 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Приватного підприємства Всесвіт Комфорту , представник - Тибінка В.Я. до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Боднар Л.Б. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство Всесвіт Комфорту звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області ДПС №0000852210/10/7886 від 08 квітня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками акту перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Вимог чинного законодавства на час спірних правовідносин позивач не порушував. Позивач вказує на реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ Іртас за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010 року, з ПП Універсалбуд за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, та з ПП Екоенергобуд за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема складеними учасниками господарських відносин Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконання будівельних робіт, актами прийому-здавання виконання робіт, податковими накладними.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, надав суду додаткові докази та пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що за результатами перевірки встановлено, що позивач в порушення п.п. 7.2.1., п. 7.2. п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (із змінами і доповненнями), завищено податковий кредит по безтоварних операціях, проведених з ПП Універсалбуд всього за березень 2010 р. на суму 38670,99 грн., з ТОВ Іртас за березень-червень 2010 року всього на суму 105212,91 грн., в тому числі: березень 2010 року - 12246,67 грн.; квітень 2010 року - 11149,17 грн.; травень 2010 року - 51666,67 грн.; червень 2010 року - 30150,40 грн., ПП Екоенергобуд за жовтень 2010 року на суму 42500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за 2010 рік на суму 186383,90 грн., в тому числі за березень 2010 року - 50917,66 грн.; квітень 2010 року - 11149,17 грн.; травень 2010 року - 51666,67 грн.; червень 2010 р. - 30150,40 грн. жовтень 2010 року - 42500,00 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено господарські операції з ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд . Відтак за висновками акта перевірки позивачем неправомірно відображено податковий кредит.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила повністю, надала суду додаткові докази та пояснення, просила в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався для подання сторонами додаткових доказів.

07.06.2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду по даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС №0000852210/10/7886 від 08.04.2013 року.

19.02.2014 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишено без задоволення, а вищевказану постанову - без змін.

12.07.2017 року Ухвалою ВАС України по даній справі, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.03.2013 № 791/22-10/35444557.

Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 186383,90 грн. у податковому обліку за березень, квітень, травень, червень, жовтень 2010 року за нікчемними правочинами з поставки від ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас , у результаті чого занижено ПДВ у податковому обліку за вказані податкові періоди на 186383,90 грн.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу товарів від вказаних постачальників обґрунтовано посиланнями на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: відсутність необхідних умов для виконання операцій з поставки, зокрема: відсутність основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, порушення кримінальної справи, а також відсутністю доказів транспортування товару.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 № 0000852210/10/7886 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 186383,90 грн. за основним платежем та на 46595,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас послуг (монтаж пожежної сигналізації, вогнезахисна обробка дерев'яних конструкцій, оренда приміщень тощо) та необхідних при поставці послуг товарів, від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за березень, квітень, травень, червень, жовтень 2010 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Разом з тим, факт поставки позивачу від ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас товарів та послуг не можуть вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, ДПІ у судовому процесі, поряд із доводами про відсутність доказів транспортування товару, який використовувався при поставці підрядних послуг, на відсутність у ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки вищевказаних послуг позивачу, зокрема, посилається на порушення кримінальної справи № 179-0467 відносно громадянина ОСОБА_3 (керівник ПП Універсалбуд ) за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України). У межах досудового слідства цієї справи встановлені обставини щодо придбання, реєстраціі та використання ОСОБА_3 у співучасті з іншими особами низки підприємств, зокрема і ПП Універсалбуд , з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі, щодо незаконного формування податкового кредиту.

Повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації стосовно цих обставин не отримали оцінки судом, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок послуг в операціях з ПП Універсалбуд , так і юридичної сили первинних документів (податкової накладної) як доказів господарської операції.

Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень

Даючи оцінку посиланням ДПІ на обставини, встановлені у кримінальній справі, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Проте, в касаційній скарзі ДПІ посилається на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 у справі № 1-104/11, якою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 3 ст. 27, частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205 КК України. В разі набрання чинності цією постановою та встановлення в ній обставин, які стосуються створення ПП Універсалбуд , суду слід було з огляду на норму частини 4 ст. 72 КАС України вирішити питання щодо приюдиційного значення цих обставин для адміністративної справи, в межах якої вирішується спір.

За підтвердження в кримінальному процесі обставин щодо не відповідності особи, вказаної в податкових накладних, виписаних від імені ПП Універсалбуд , особі, уповноваженій на здійснення операцій з поставки від імені цього товариства, такі податкові накладні, а також інші документи, виписані з таким порушенням, з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з боку ПП Універсалбуд , втрачають значення первинних документів і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи -постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС ). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Підлягають більш ретельній перевірці також і доводи контролюючого органу щодо відсутності доказів транспортування товару, який використовувався при поставці ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас підрядних послуг; з приводу відсутності у цих постачальників адміністративно-господарських можливостей для здійснення поставки позивачу послуг у таких обсягах (відсутні основні фонди, трудові ресурси тощо).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас товарів (послуг). З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС. Водночас судам слід дотриматися правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , викладеної, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку .

Судом встановлені наступні обставини:

З 12.03.2013 року по 18.03.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Всесвіт комфорту з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Іртас за період 01.02.2010 року по 30.06.2010 року, ПП Універсалбуд за період 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, ПП Екоенергобуд за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 25.03.2013 року №791/22-10/35444557.

08.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта від 25.03.2013 року за №791/22-10/35444557 встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , завищено податковий кредит по безтоварних операціях, проведених з ПП Універсалбуд всього за березень 2010 р. на суму 38670,99 грн., з ТОВ Іртас за березень-червень 2010 року всього на суму 105212,91 грн., в тому числі: березень 2010 року - 12246,67 грн.; квітень 2010 року - 11149,17 грн.; травень 2010 року - 51666,67 грн.; червень 2010 року - 30150,40 грн., ПП Екоенергобуд за жовтень 2010 року на суму 42500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за 2010 рік на суму 186383,90 грн., в тому числі за березень 2010 року - 50917,66 грн.; квітень 2010 року - 11149,17 грн.; травень 2010 року - 51666,67 грн.; червень 2010 р. - 30150,40 грн. жовтень 2010 року - 42500,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірне рішення відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправними та підлягає скасуванню.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

На новому розгляді судом встановлено:

Спірні порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено господарські операції з ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , відповідно за висновками акта перевірки позивачем неправомірно відображено податковий кредит.

При проведенні перевірки позивача, відповідачем встановлено, що на підставі Акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП Універсалбуд від 24.12.2010 року за № 673/23-2/23974897 за період діяльності з 01.07.2009 р по 30.09.2010 року, Акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Екоенергобуд з питань неможливості підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти зображення в обліку липень-серпень, жовтень 2010 року від 11.06.2012 року № 508/2204/35009599, Акта ДПІ у Сихівському районі м. Львова від № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 року позапланової невиїзної перевірки ТОВ Іртас з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року.

З матеріалів справи судом встановлено виконання ТОВ Іртас для позивача згідно актів прийому-здавання виконаних робіт, роботи з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій, монтажу пожежної сигналізації, надання в оренду приміщення, роботи з обладнання та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації і виписано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні. Оплату за виконані роботи позивачем проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

ПП Універсалбуд виконано для позивача згідно актів прийому-здавання виконаних робіт, роботи з монтажу систем пожежної сигналізації і оповіщення, продаж товару, і виписано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні. Оплату за виконані роботи позивачем проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Висновки акта перевірки щодо завищення податкового кредиту не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Згідно матеріалів справи між позивачем та ТОВ Іртас , і ПП Універсалбуд відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Згідно положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Судом враховуються заперечення представника відповідача лише в частині того, що звільнення осіб причетних до вчинення злочинів передбачених ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності згідно Закону України Про амністію не є підставою враховувати наявні у справі докази щодо підтвердження реальності господарських операцій позивача із ТОВ Іртас , і ПП Універсалбуд .

Суд зазначає, що спірне рішення стосується діяльності позивача із ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , по останньому відповідачем жодними та належними і допустимими доказами не підтверджено правомірність спірного рішення.

Суд не може собою підміняти відповідача у справі і взамін скасованого рішення приймати інше рішення, яким позивачу збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розраховувати штрафні (фінансові) санкції за відповідний період, відповідно спірне рішення підлягає скасуванню в цілому.

Крім цього, в цій частині суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування податкових зобов'язань від податкового обліку (стану) інших осіб. Якщо контрагенти позивача не виконали свого податкового зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Податковий орган формально підійшов до встановлення неправомірності формування позивачем податкового зобов'язання, а викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт вчинених порушень позивачем вимог податкового законодавства щодо ПП Екоенергобуд , не спростовано мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини зазначені в акті перевірки щодо вказаного спірного рішення щодо ПП Екоенергобуд .

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції чинній на час здійснення господарських операцій), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС №0000852210/10/7886 від 08.04.2013 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства Всесвіт Комфорту (ЄДРПОУ 35444557, вул. Головацького, 23/3, м. Львів, 79018) 2294,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 12.03.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.