Постанова

від 13.03.2018 по справі 826/7711/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7711/16 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Білої Ірини Володимирівни на ухвалену у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Волкова Олександра Юрійовича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь , про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Інтар (далі - Позивач, ПП ВКФ Інтар ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Волкова Олександра Юрійовича (далі - Відповідач, Уповноважена особа) про:

1) визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними:

а) правочину з погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року, кредитним договором №61901-20/9-1 24.12.2009 року та кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року в сумі 136 504 168,70 грн. за рахунок передачі у власність предмету застави - акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн., акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 коп., акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.;

б) правочинів з припинення дії:

- договору іпотеки від 09.11.2012, зареєстрованого в реєстрі за №1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, загальною площею 1526,5 кв. м., що розташоване за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 27 309 962,00 грн. та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 908 391,00 грн.;

- договору іпотеки від 30.12.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №20336, договір іпотеки №20336 від 30.12.2009 року відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк), загальною площею 692,9 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Леніна, будинок 28-Б/1 (двадцять вісім "Б" дріб один), у тому числі: 18 комора-8,0 кв. м.; 19 зал-50,1 кв. м.; 20 пост охорони-14,2 кв. м.; 21 каса-36,7 кв. м.; 22 приміщення для клієнтів-2,7 кв. м.; 23 коридор-6,0 кв. м.; 24 електрощитова-8,5 кв. м.; 25 коридор-18,6 кв. м.; 26 каса-10,3 кв. м.; 27 хол-8,7 кв. м.; 28 приміщення для клієнтів-1,5 кв. м.; 29 коридор-2,8 кв. м.; 30 сховище-6,6 кв. м.; 31 сховище-5,9 кв. м; 32 комора-5 кв. м; 33 коридор-6,1 кв. м; 34 допоміжне приміщення-15,5 кв. м; 35 туалет-1,2 кв. м.; 36 туалет-1,2 кв. м.; 37 умивальня-2,0 кв. м.; 38 коридор-2,9 кв. м.; 1 тамбур-8,7 кв. м.; 2 майданчик зі сходами-21,8 кв. м.; 3 кабінет-62,6 кв. м.; 4 серверна-4,9 кв. м.; 5 приймальня-21,3 кв. м.; 6 кабінет-24,0 кв. м.; 7 кабінет-23,1 кв. м.; 8 котельня-22,1 кв. м.; 9 туалет-1,7 кв. м.; 10 умивальня-1,7 кв. м.; 11 туалет-2,5 кв. м.; 12 кабінет-138,6 кв. м.; 13 кабінет-135,3 кв. м.; 14 коридор-3,9 кв. м.; 15 умивальня-1,7 кв. м.; 16 туалет-1,7 кв. м.; 17 туалет-2,8 кв. м., заставною вартістю 13 685 000,00 грн.;

- договору застави рухомого майна (обладнання) №30720-20/13-6 від 29.03.2013 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар , в розмірі 1 121 500,00 грн.;

- договору застави майнових прав №30744-20/13-6 за договором банківського вкладу від 29.03.2013 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 7 027 000,00 грн.;

- договору застави майнових прав №86663-20/12-6 за договором банківського вкладу від 25.12.2012 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 10 000 000,00 грн.;

- договору застави майнових прав №73137-23/14-6 за договором банківського вкладу від 23.06.2014 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 5 000 000,00 грн.;

- договору іпотеки №779 від 30.05.2014 року та виведення з іпотеки торгово-офісне приміщення, А, загальною площею 205,2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040,00 грн.;

- договору іпотеки №781 від 30.05.2014 року, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 381, заставною вартістю 616 851,00 грн.;

- договору іпотеки №783 від 30.05.2014 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 грн.;

2) визнання протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи, доведене до відома ПП ВКФ Інтар листом за вих. № 2309/16 від 19.04.2016 року, щодо нікчемності вищезазначених правочинів;

3) визнання протиправною вимоги Уповноваженої особи погасити заборгованість ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №70296-20/12-1 від 24.10.2012 року, кредитним договором №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року та кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року в сумі 136 504 168,7 грн. в строк до 30.04.2016 року, доведену до відома ПП ВКФ Інтар листом за вих. №2309/16 від 19.04.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд), публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь (далі - Третя особа-2, ПАТ Банк Київська Русь ).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року позов задоволено частково:

1) визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи, доведене до відома ПП ВКФ Інтар листом за вих. №2309/16 від 19.04.2016 року, щодо нікчемності наступних правочинів:

а) правочину з погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року, кредитним договором №61901-20/9-1 24.12.2009 року та кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року в сумі 136 504 168,70 грн. за рахунок передачі у власність предмету застави - акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн., акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 коп., акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.;

б) правочинів з припинення дії:

- договору іпотеки від 09.11.2012, зареєстрованого в реєстрі за №1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, загальною площею 1526,5 кв. м., що розташоване за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 27 309 962,00 грн. та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, що розташовані за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Куліша П., будинок 6 (шість), заставною вартістю 908 391,00 грн.;

- договору іпотеки від 30.12.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №20336, договір іпотеки №20336 від 30.12.2009 року відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк), загальною площею 692,9 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Леніна, будинок 28-Б/1 (двадцять вісім "Б" дріб один), у тому числі: 18 комора-8,0 кв. м.; 19 зал-50,1 кв. м.; 20 пост охорони-14,2 кв. м.; 21 каса-36,7 кв. м.; 22 приміщення для клієнтів-2,7 кв. м.; 23 коридор-6,0 кв. м.; 24 електрощитова-8,5 кв. м.; 25 коридор-18,6 кв. м.; 26 каса-10,3 кв. м.; 27 хол-8,7 кв. м.; 28 приміщення для клієнтів-1,5 кв. м.; 29 коридор-2,8 кв. м.; 30 сховище-6,6 кв. м.; 31 сховище-5,9 кв. м; 32 комора-5 кв. м; 33 коридор-6,1 кв. м; 34 допоміжне приміщення-15,5 кв. м; 35 туалет-1,2 кв. м.; 36 туалет-1,2 кв. м.; 37 умивальня-2,0 кв. м.; 38 коридор-2,9 кв. м.; 1 тамбур-8,7 кв. м.; 2 майданчик зі сходами-21,8 кв. м.; 3 кабінет-62,6 кв. м.; 4 серверна-4,9 кв. м.; 5 приймальня-21,3 кв. м.; 6 кабінет-24,0 кв. м.; 7 кабінет-23,1 кв. м.; 8 котельня-22,1 кв. м.; 9 туалет-1,7 кв. м.; 10 умивальня-1,7 кв. м.; 11 туалет-2,5 кв. м.; 12 кабінет-138,6 кв. м.; 13 кабінет-135,3 кв. м.; 14 коридор-3,9 кв. м.; 15 умивальня-1,7 кв. м.; 16 туалет-1,7 кв. м.; 17 туалет-2,8 кв. м., заставною вартістю 13 685 000,00 грн.;

- договору застави рухомого майна (обладнання) №30720-20/13-6 від 29.03.2013 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар , в розмірі 1 121 500,00 грн.;

- договору застави майнових прав №30744-20/13-6 за договором банківського вкладу від 29.03.2013 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 7 027 000,00 грн.;

- договору застави майнових прав №86663-20/12-6 за договором банківського вкладу від 25.12.2012 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 10 000 000,00 грн.;

- договору застави майнових прав №73137-23/14-6 за договором банківського вкладу від 23.06.2014 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар в розмірі 5 000 000,00 грн.;

- договору іпотеки №779 від 30.05.2014 року та виведення з іпотеки торгово-офісне приміщення, А, загальною площею 205,2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040,00 грн.;

- договору іпотеки №781 від 30.05.2014 року, відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 381, заставною вартістю 616 851,00 грн.;

- договору іпотеки №783 від 30.05.2014 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 грн.;

2) визнано протиправною вимогу Уповноваженої особи погасити заборгованість ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №70296-20/12-1 від 24.10.2012 року, кредитним договором №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року та кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року в сумі 136 504 168,7 грн. в строк до 30.04.2016 року, доведену до відома ПП ВКФ Інтар листом за вих. №2309/16 від 19.04.2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, повідомлення про нікчемність правочину направлено більше ніж через рік з моменту віднесення його до нікчемних, по-друге, на момент проведення перевірки в Уповноваженої особи були відсутні обов'язки з видання розпорядчого документа про визнання правочину нікчемним. Крім того, суд підкреслив, що біржова вартість цінних паперів на момент укладення договорів станом на 08.08.2014 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі висновком експерта, твердження Позивача щодо неможливості врахування якого в якості доказу спростовується положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, поданим Позивачем на пропозицію експерта звітом. Поряд з цим, суд зауважив, що сама по собі сутність правочинів з припинення забезпечувальних договорів вказує на неможливість визнання їх нікчемними на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Також суд наголосив на тому, що за відсутності доказів пов'язаності ПП ВКФ Інтар до ПАТ Банк Київська Русь , а також порушення згаданими суб'єктами положень Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень підстави для віднесення правочинів до нікчемних за п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відсутні. Скасовуючи оскаржувану вимогу, суд, обґрунтовуючи її протиправний характер, підкреслив, що прийняття останньої є частиною реалізації Уповноваженою особою як суб'єктом владних повноважень своїх правомочностей, у зв'язку з чим питання щодо її правомірності підлягає розгляду і вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Крім іншого, Окружний адміністративний суд міста Києва звернув увагу на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення Національного банку України про віднесення ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних та рішення про ліквідацію останнього.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд виходив з того, що перевірка правочинів була здійснена у межах строку запровадження тимчасової адміністрації у банку у відповідності до вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у зв'язку з чим твердження Позивача щодо протиправності дій Відповідача в указаній частині є необґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на залишенні поза увагою суду звітів суб'єктів оціночної діяльності, згідно яких вартість придбаних ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів станом на 01.10.2015 року була значно нижчою від ціни на момент їх набуття. Підкреслює, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням вимог господарських договорів, що свідчить про їх перебування поза площиною адміністративного процесу, а лист від 19.04.2016 року №2309/16 не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень. Стверджує про неврахування судом порушення ПАТ Банк Київська Русь вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , оскільки відомості про звернення стягнення не були зареєстровані у державному реєстрі, а також не було проінформовано боржника про наміри задовольнити свої вимоги за рахунок предмета забезпечувального обтяження. Звертає увагу суду на те, що Уповноважена особа не визнає правочини нікчемними, а лише забезпечує їх виявлення. Крім того, наполягає, що ПП ВКФ Інтар є пов'язаною з ПАТ Банк Київська Русь особою. Окремо наголошує на неможливості врахування в якості доказу висновку експерта, оскільки, по-перше, судовий експерт не мав відповідної кваліфікації, по-друге, частина матеріалів справи не була відображена у висновку експерта, по-третє, додаткові матеріали могли бути надані експерту виключно на підставі відповідної ухвали суду, по-четверте, порушено кримінальне провадження щодо погашення заборгованості, по-п'яте, судом безпідставно відмовлено у призначенні повторної експертизи. Також звертає увагу суду на те, що в силу умов укладеного з Національним банком України договору, ПАТ Банк Київська Русь був не вправі набувати у власність цінні папери.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 року після усунення недоліків апеляційної скарги Уповноваженою особою відкрито апеляційне провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП ВКФ Інтар просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що даний спір повинен бути вирішений у порядку адміністративного судочинства, що свідчить про помилковість твердження Апелянта про необхідність закриття провадження у справі. Також зазначає на безпідставності твердження Відповідача про порушення вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , оскільки наведені доводи матеріалами справи не підтверджуються, а приписи ст. 32 даного закону, на порушення яких посилається Апелянт, взагалі не стосуються спірних правовідносин. Крім того, вказує на відсутність доказів пов'язаності ПП ВКФ Інтар з ПАТ Банк Київська Русь . Щодо правильності, на думку Позивача, врахування судом першої інстанції в якості доказу висновку експерта, зазначає, що в силу вимог чинного законодавства експертна установа мала право залучати до проведення експертизи іншу особу, а звіти оцінювача станом на 08.08.2014 року правомірно враховані при складанні висновку експерта. Водночас, неврахування звітів оцінювачів, складених на 01.10.2015 року та 20.03.2015 року є, на думку Позивача, обґрунтованим, адже вони виходять за період експертного дослідження. Крім іншого, ПП ВКФ Інтар наголошує, що порушення кримінального провадження та зупинення операцій з цінними паперами жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відповідаючи на посилання Уповноваженої особи на встановлену договором з Національним банком України заборону придбання ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів, Позивач зазначає, що, по-перше, на дану обставину Відповідач не посилався в суді першої інстанції, по-друге, договір з НБУ був укладений на підставі нормативного акту, який втратив чинність у 31.05.2014 року, по-третє, матеріалами справи взагалі не підтверджується дія договору про надання стабілізаційного кредиту станом на 08.08.2014 року, оскільки за його умовами кінцевий строк повернення кредиту складав 30.04.2014 року.

Інші учасники процесу у межах установленого ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 року відзив на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2018 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник Третьої особи-2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно зашити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зі змісту наявних у матеріалах справи документів встановив, що між ПАТ Банк Київська Русь та ПП ВКФ Інтар було укладено:

- кредитний договір №70296-20/12-1 від 24.10.2012 року, за умовами якого якого, Позивач взяв на себе зобов'язання в строк по 23.10.2015 року повернути кредит в сумі 24 500 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в договорі (т. 1 а.с. 67-70). У забезпечення виконання зобов'язань Позивача за цим Кредитним договором, між ПП ВКФ Інтар та ПАТ Банк Київська Русь 09.11.2012 року було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, загальною площею 1526,5 кв. м, яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Куліша П., буд. 6, заставною вартістю 27 309 962,00 грн., та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Куліша П., буд. 6, заставною вартістю 908 391,00 грн.;

- кредитний договір №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року, за умовами якого Позивач взяв на себе зобов'язання в строк по 28.02.2015 року повернути кредит в сумі 11 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі. У забезпечення виконання зобов'язань Позивача за згаданим договором, між ним та банком 30.12.2012 року було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №20336, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк), загальною площею 692,9 кв. м, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Леніна, будинок 28-Б/1 (двадцять вісім Б дріб один), у тому числі: 18 комора-8,0 кв. м; 19 зал-50,1 кв. м; 20 пост охорони-14,2 кв. м; 21 каса-36,7 кв. м; 22 приміщення для клієнтів-2,7 кв. м; 23 коридор-6,0 кв. м; 24 електрощитова-8,5 кв. м; 25 коридор-18,6 кв. м; 26 каса-10,3 кв. м; 27 хол-8,7 кв. м; 28 приміщення для клієнтів-1,5 кв. м; 29 коридор-2,8 кв. м; 30 сховище-6,6 кв. м; 31 сховище-5,9 кв. м; 32 комора-5 кв. м; 33 коридор-6,1 кв. м; 34 допоміжне приміщення-15,5 кв. м; 35 туалет-1,2 кв. м.; 36 туалет-1,2 кв. м; 37 умивальня-2,0 кв. м; 38 коридор-2,9 кв. м; 1 тамбур-8,7 кв. м; 2 майданчик зі сходами-21,8 кв. м; 3 кабінет-62,6 кв. м; 4 серверна-4,9 кв. м; 5 приймальня-21,3 кв. м; 6 кабінет-24,0 кв. м; 7 кабінет-23,1 кв. м; 8 котельня-22,1 кв. м; 9 туалет-1,7 кв. м; 10 умивальня-1,7 кв. м; 11 туалет-2,5 кв. м; 12 кабінет-138,6 кв. м; 13 кабінет-135,3 кв. м; 14 коридор-3,9 кв. м; 15 умивальня-1,7 кв. м; 16 туалет-1,7 кв. м; 17 туалет-2,8 кв. м, заставною вартістю 13 685 000,00 грн.;

- кредитний договір №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року із змінами та доповненнями, згідно якого Позивач взяв на себе зобов'язання в строк по 23.10.2015 року повернути кредит в сумі 105 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому договорі (т. 1 а.с. 71-78). У забезпечення виконання зобов'язань Позивача за договором між ним та банком було укладено: договір застави рухомого майна (обладнання) №30720-20/13-6 від 29.03.2013 року, що укладений з ПП ВКФ Інтар , у розмірі 1 121 500,00 грн.; договір застави майнових прав №30744-20/13-6 за договором банківського вкладу від 29.03.2013 року, що укладений з Позивачем, у розмірі 7 027 000,00 грн.; договір застави майнових прав №86663-20/12-6 за договором банківського вкладу від 25.12.2012 року, що укладений з Позивачем, у розмірі 10 000 000,00 грн.; договір застави майнових прав №73137-23/14-6 за договором банківського вкладу від 23.06.2014 року, що укладений з Позивачем в розмірі 5 000 000,00 грн.; договір іпотеки №779 від 30.05.2014 року щодо іпотеки торгово-офісного приміщення, А, загальною площею 205,2 кв. м, розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 380, заставною вартістю 1 893 040,00 грн.; договір іпотеки №781 від 30.05.2014 року відповідно до якого в іпотеку було передано торгово-офісне приміщення, загальною площею 63,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 2-Д, приміщення 381, заставною вартістю 616 851,00 грн.; договір іпотеки №783 від 30.05.2014 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 8, приміщення 2, заставною вартістю 642 376,00 грн.

При цьому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, факт укладення наведених договорів і визначені у них умови учасниками процесу не заперечуються і не спростовуються.

У подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за вищевказаними кредитними договорами, 27.06.2014 року між ПП Позивачем та Третьою особою-2 було укладено договір застави №75064-23/14-6 (т. 1 а.с. 81-85). Відповідно до умов згаданого договору ПП ВКФ Інтар передав у заставу ПАТ Банк Київська Русь цінні папери загальною заставною вартістю 136 500 017,00 грн., а саме: акції ПАТ Сінтрон (код ЄДРПОУ 37175982, код ISIN UA4000084404) кількістю 301 700 шт. за ціною 27 457 717,00 грн.; акції ПАТ Юридичні послуги (код ЄДРПОУ 37499765, код ISIN UA4000175947) кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 000 000,00 грн.; акції ПАТ Сіам-Капітал (код ЄДРПОУ 35723951, код ISIN UA4000149215) кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн.

Після оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь акцій ПАТ Сінтрон , ПАТ Юридичні послуги і ПАТ Сіам-Капітал та погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар за рахунок прийняття на баланс Третьої особою-2 зазначених акцій було припинено дію попередньо укладених забезпечувальних договорів, а саме:

- договору іпотеки від 09.11.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1353;

- договору іпотеки від 30.12.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №20336;

- договору застави рухомого майна (обладнання) №30720-20/13-6 від 29.03.2013 року;

- договору застави майнових прав №30744-20/13-6 за договором банківського вкладу від 29.03.2013 року;

- договору застави майнових прав №86663-20/12-6 за договором банківського вкладу від 25.12.2012 року;

- договору застави майнових прав №73137-23/14-6 за договором банківського вкладу від 23.06.2014 року;

- договору іпотеки №779 від 30.05.2014 року;

- договору іпотеки №781 від 30.05.2014 року;

- Договору іпотеки №783 від 30.05.2014 року (далі - Правочини з припинення дії забезпечувальних договорів).

Зі змісту виписок по особовим рахункам ПП ВКФ Інтар (т. 1 а.с. 108-145) вбачається, що за вищезгаданими кредитними договорами обліковувалась наступна заборгованість Позивача перед Третьою особою-2:

- за кредитним договором №70296-20/12-1 від 24.10.2012 року - 24 578 328,76 грн., у тому числі основна заборгованість за кредитом - 24 500 000,00 грн., за процентами - 48 328,76 грн.;

- за кредитним договором №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року - 11 022 000,01 грн., у тому числі основна заборгованість за кредитом - 11 000 000,00 грн., за процентами - 22 000,01 грн.;

- за кредитним договором №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року - 100 933 839,93 грн., у тому числі основна заборгованість за кредитом - 100 771 643,27 грн., за процентами - 162 196,66 грн.

Рішенням правління ПАТ Банк Київська Русь , зафіксованому у витягу з протоколу від 08.08.2014 року №П-58/1 було здійснено погашення заборгованості ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за вищевказаними кредитними договорами в загальному розмірі 136 504 168,70 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів на суму 136 504 168,70 грн., а саме акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн., акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850,00 грн., акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300,00 грн. (далі - Правочин з погашення заборгованості) (т. 1 а.с. 86-87).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 року №61 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Київська Русь , згідно якого з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Київська Русь - Волкова Олександра Юрійовича (т. 1 а.с. 27).

Наказом Уповноваженої особи від 09.04.2015 року №58 приписано здійснити у ПАТ Банк Київська Русь перевірку договорів (інших) правочинів, укладених банком за період з 20.03.2014 року до 20.03.2015 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (т. 1 а.с. 158).

Результати такої перевірки викладені в акті від 13.05.2015 року, в якому зафіксовано, що вказані вище правочини мають ознаки нікчемних на підставі п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (т. 1 а.с. 160-163).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.06.2015 року №116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Київська Русь по 19.07.2015 року (т. 1 а.с. 28).

Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2015 року № 460 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ Банк Київська Русь .

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 17.07.2015 року №138 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Київська Русь та призначено Волкова Олександра Юрійовича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь строком на 1 рік з 17.07.2015 року по 16.07.2016 року (т. 1 а.с. 29).

На адресу ПП ВКФ Інтар Уповноваженою особою 19.04.2016 року направлено лист №2309/16, в якому зазначено, що є нікчемними з підстав, визначених п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Правочин з погашення заборгованості та Правочини з припинення дії забезпечувальних договорів. Крім того, у вказаному листі містилася вимога погасити заборгованість ПП ВКФ Інтар перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24.10.2012 року №70330-20/12-1, від 24.12.2009 року №619014-20/9-1, від 24.10.2012 року №70330-20/12-1 в сумі 136 504 168,70 грн. у строк до 30.04.2016 року (т. 1 а.с. 19-26) (далі - Повідомлення №2309/16).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 37, 38, 48, 54 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України Про акціонерні товариства , ст. 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року №1542, ст. 13 Закону України Про судову експертизу , а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, суд першої інстанції прийшов до висновку, що попри правомірність проведення Уповноваженою особою у межах здійснення тимчасової адміністрації перевірки правочинів на предмет нікчемності, в останньої не було жодних правових підстав для віднесення укладених між ПП ВКФ Інтар та ПАТ Банк Київська Русь правочинів (у тому числі договорів) до нікчемних у відповідності до п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується вартість набутих Третьою особою-2 станом на 08.08.2014 року цінних паперів в рахунок погашення кредитної заборгованості Позивача.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписи п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 38 Закону визначають, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

Разом з тим, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника.

За наведених обставин судова колегія погоджується з твердженням Апелянта про те, що Уповноважена особа не визнає правочини нікчемними, а лише вчиняє дії з їх виявлення, однак виявленню такого правочину обов'язково повинно передувати належне обґрунтування наявності передбачених ч. 3 ст. 38 Закону ознак.

Як вже було зазначено раніше, підставою для визнання нікчемними Правочину з погашення заборгованості та Правочинів з припинення дії забезпечувальних договорів визначено п. п. 3, 8 ч. 3 ст. 38 Закону.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемним з таких підстав, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Наполягаючи на нікчемності згаданих правочинів на підставі вказаного положення Закону, Уповноважена особа згідно висновків суб'єктів оціночної діяльності, станом на 15.07.2015 року, вартість цінних паперів ПАТ Сінтрон , ПАТ Юридичні послуги та ПАТ Сіам Капітал складали усього 12,00 грн., у зв'язку з чим, набуття банком згаданих цінних паперів у власність у серпні 2014 року спричинило завдання ПАТ Банк Київська Русь збитків на суму більш ніж 130 000 000,00 грн.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо безпідставності такого твердження Відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно визначення, що міститься у пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства у редакції, яка була чинною станом на серпень 2014 року (далі - Закон про акціонері товариства), акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Приписи п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону про акціонерні товариства у згаданій редакції визначають, що ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Закон України Про цінні папери та фондовий ринок регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону механізмом визначення та/або фіксації на фондовій біржі ринкової ціни емісійного цінного паперу, що перебуває в обігу на такій біржі, є котирування.

Засади та вимоги до функціонування фондових бірж в Україні визначається Положенням про функціонування фондових бірж, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2012 року № 1688 (далі - Положення №1688).

Згідно абз. 3 п. 2 розділу І Положення №1688 у редакції, яка була чинною станом на серпень 2014 року, біржовий курс цінного папера - розрахункове значення ціни цінного папера (ринкова ціна цінного папера), яке визначається відповідно до порядку визначення біржового курсу цінного папера, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та оприлюднено відповідно до цього Положення.

В абз. 2 п. 1 розділу VI положення закріплено, що біржовий курс цінних паперів, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов'язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі). Біржовий курс цінного папера оприлюднюється із зазначенням дати його визначення. Біржовий курс цінного папера із зазначенням дати його визначення може бути оприлюднений у періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або в офіційному друкованому виданні Комісії.

Аналогічні за своїм змістом норми містилися й у Положенні про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів на фондового ринку від 19.12.2006 року №1542.

Системний аналіз наведених норм, як вірно зазначив суд першої інстанції, свідчить про те, що ринковою вартістю емісійних цінних паперів, які перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс. При цьому, на переконання судової колегії, придбання цінних паперів за ціною, визначеною у відповідності до біржового курсу цінних паперів, свідчить про те, що сторонами визначена їх звичайна ціна.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ВКФ Інтар (Покупець) та компанією з обмеженою відповідальністю Фсех Інвестемнтс Лімітед (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.06.2014 року №БВ-14/11128, згідно якого Позивачем придбано у власність 301 700 штук простих іменних акцій ПАТ Сінтрон вартістю 27 457 717,00 грн., 3 850 000 штук простих іменних акцій ПАТ Юридичні послуги вартістю 77 000 000,00 грн., 1 281 692 штуки простих іменних акцій ПАТ Сіам-Капітал вартістю 32 042 300,00 грн. (т. 1 а.с. 79-80).

Зі змісту витягу з протоколу від 08.08.2014 року №П-58/1 вбачається, що правлінням ПАТ Банк Київська Русь вирішено звернути стягнення на предмет застави та задовольнити вимоги банку шляхом передачі рухомого майна (акцій), що є предметом забезпечувального обтяження, у власність банку в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання ПП ВКФ Інтар . Крім того, даним рішенням приписано департаменту бухгалтерського обліку та звітності оприбуткувати на баланс ПАТ Банк Київська Русь до портфелю цінних паперів на продаж:

- акції ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 штук за ціною 27 458 018,70 грн. на підставі останнього біржового курсу згідно листа Української міжнародної фондової біржі від 06.08.2014 року №06/08-1;

- акції ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 штук за ціною 77 003 850,00 грн. на підставі останнього біржового курсу згідно листа Київської міжнародної фондової біржі від 07.08.2014 року №14/08-07/01;

- акції ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 281 692 штуки за ціною 32 042 300,00 грн. на підставі останнього біржового курсу згідно листа Фондової біржі ПФТС від 07.08.2014 року №0624.

Зі змісту наявних у матеріалах справи:

- довідки Української міжнародної фондової біржі від 08.08.2014 року №08/08-1 вбачається, біржовий курс простої іменної акції ПАТ Сінтрон на дату проведення торгів - 07.08.2014 року складав 91,011 грн. за штуку (т. 1 а.с. 260);

- довідки Київської міжнародної фондової біржі від 08.08.2014 року №14/08-08/04 вбачається, що біржовий курс простої іменної акції ПАТ Юридичні послуги на дату проведення торгів - 06.08.2014 року складав 20,0010 грн. за штуку (т. 1 а.с. 261);

- довідки Фондової біржі ПФТС від 08.08.2014 року №0629 вбачається, що біржовий курс простої іменної акції ПАТ Сіам-Капітал на дату проведення торгів - 06.08.2014 року складав 25,0000 грн. за штуку (т. 1 а.с. 262).

Отже, загальна ринкова вартість цінних паперів станом на 08.08.2014 року, на які ПАТ Банк Київська Русь було звернуто стягнення, склала 136 504 168,70 грн., що, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідає сумі заборгованості ПП ВКФ Інтар за кредитними договорами.

При цьому, судовою колегією враховується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 року призначено судову експертизу та поставлено на вирішення експерта такі питання: Чи наявний факт заподіяння збитків ПАТ Банк Київська Русь прийняттям цінних паперів у заставу по договору №75064-23/14-6 від 27.06.2014 року ? Якщо так то на яку суму? Яка ринкова вартість цінних паперів, оприбуткованих ПАТ Банк Київська Русь на баланс 08.08.2014 року в сумі 136 504 168,7 грн. (ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн., ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850 грн., ПАТ Сіам Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300 грн.) в рахунок погашення заборгованості ПрАТ Виробничо-комерційна фірма Інтар за кредитними договорами №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року, №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року, №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року станом на 08.08.2014 року.

Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Сбитнєвої О.М. від 12.05.2017 року №19/13-2/24-СЕ/17, факт заподіяння збитків ПАТ Банк Київська Русь прийняттям цінних паперів у заставу по договору №75064-23/14-6 від 27.06.2014 року відсутній. Крім того, у п. 2 висновків зазначено, що друге питання не відносить до завдання судової експертизи. Ринкова вартість цінних паперів, оприбуткованих ПАТ Банк Київська Русь на баланс 08.08.2014 року у сумі 136 504 168,70 грн. (ПАТ Сінтрон кількістю 301 700 шт. за ціною 27 458 018,70 грн., ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 850 000 шт. за ціною 77 003 850 грн., ПАТ Сіам Капітал кількістю 1 281 692 шт. за ціною 32 042 300 грн.) у рахунок погашення заборгованості ПП Виробничо-комерційна фірма Інтар за кредитними договорами №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року, №61901-20/9-1 від 24.12.2009 року, №70330-20/12-1 від 24.10.2012 року станом на 08.08.2014 року, відображена у звіті про ринкову вартість (т. 2 а.с. 41-51). Звіт про ринкову вартість згаданих цінних паперів станом на 08.08.2014 року складений Українсько-Чеським спільним підприємством Адаміл та наявний у матеріалах справи (т. 2 а.с. 56-153).

Оцінюючи посилання Апелянта на безпідставність врахування судом першої інстанції даного висновку експерта з підстав: відсутності у судового експерта відповідної кваліфікації; невідображення у ньому частини матеріалів справи; отримання додаткових матеріалів без відповідної ухвали суду; існування кримінального провадження щодо погашення заборгованості, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, на момент проведення експертизи не передбачали проведення такого виду експертизи як оціночна. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у своєму висновку експертом вказано на те, що визначення ринкової вартості цінних паперів, оприбуткованих ПАТ Банк Київська Русь на баланс 08.08.2014 року у сумі 136 504 168,70 грн., не належить до питань судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, листами від 04.04.2017 року №19/13-2/4340 та №19/13-2/4341 Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України повідомив Окружний адміністративний суд міста Києва, ПП ВКФ Інтар та Уповноважену особу про те, що в експертній установі відсутні судові експерти, які мають право визначати ринкову вартість цінних паперів. При цьому, у даних листах було зазначено, що вирішення даного питання відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні належить до компетенції оцінювачів за напрямом 2 у межах спеціальності 2.1. У зв'язку з цим з посиланням на ст. 81 КАС України ДНДЕКЦ МВС України просив сторін надати звіт про ринкову вартість цінних паперів, оприбуткованих ПАТ Банк Київська Русь на баланс 08.08.2014 року у сумі 136 504 168,70 грн., станом на 08.08.2014 року (т. 2 а.с. 34-37).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання прохання експерта Позивачем було надано Звіт про ринкову вартість згаданих цінних паперів станом на 08.08.2014 року складений Українсько-Чеським спільним підприємством Адаміл (т. 2 а.с. 56-153), зі змісту якого вбачається, що станом на 08.08.2014 року ринкова вартість оприбуткованих банком цінних паперів склала 136535076,30 грн., а саме:

- ПАТ Сінтрон - ринкова вартість однієї акції склала 91,02 грн., ринкова вартість 301 700 штук склала 27 460 734,00 грн.;

- ПАТ Юридичні послуги - ринкова вартість однієї акції склала 20,00 грн., ринкова вартість 3 850 000 штук склала 77 000 000,00 грн.;

- ПАТ Сіам-Капітал ринкова вартість однієї акції склала 25,025 грн., ринкова вартість 1 281 692 штук склала 32 074 342,30 грн.

Уповноважена особа, як вірно підкреслив суд першої інстанції, пропозицією експерта надати проведений за власним замовленням звіт про вартість цінних паперів не скористалася.

Відповідно до ч. 6 ст. 66 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Згідно п. п. 2, 6 ч. 10 ст. 66 КАС України у згаданій редакції, експерт має право, зокрема, заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; користуватися іншими правами, встановленими Законом України Про судову експертизу .

При цьому за правилами ч. 12 ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про судову експертизу незалежно від виду судочинства судовий експерт має право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність в експерта повноважень заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, однак розгляд і вирішення таких клопотань належить до компетенції органу, яким призначено експертизу. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 70 КАС України у вищевказаній редакції, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, зважаючи на те, що у висновку експерта міститься твердження про те, що питання щодо ринкової вартості цінних паперів, оприбуткованих ПАТ Банк Київська Русь на баланс 08.08.2014 року у сумі 136 504 168,70 грн. не відноситься до завдань судової експертизи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для врахування в якості доказу такого висновку експерта із даними Звіту про ринкову вартість згаданих цінних паперів станом на 08.08.2014 року складеного Українсько-Чеським спільним підприємством Адаміл .

Викладеним, поряд з іншим, спростовується, на думку судової колегії, твердження Апелянта про те, що судовий експерт, не маючи відповідної кваліфікації, самостійно дав відповіді на поставлені перед ним питання.

Посилання Уповноваженої особи на невідображення у висновку експерта всіх матеріалів справи, зокрема, рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу цінних паперів ПАТ Сінтрол , ПАТ Юридичні послуги , ПАТ Сіам-Капітал , а також звітів інших суб'єктів оціночної діяльності, наданих Відповідачем до матеріалів справи, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.08.2015 року №1202, від 26.11.2015 року №1979, від 30.07.2015 року №1163, від 26.11.2015 року №1982, від 28.07.2015 року №1134, від 26.11.2015 року №1981 зупинено торгівлю цінними паперами ПАТ Сінтрол , ПАТ Юридичні послуги , ПАТ Сіам-Капітал на будь-якій фондовій біржі. Разом з тим, жодних доказів, що станом на 08.08.2014 року контролюючим органом приймалося будь-яке рішення щодо зупинення торгівлі цінними паперами вказаних суб'єктів господарювання, Уповноваженою особою надано не було. Водночас, зупинення майже через рік торгівлі цінними паперами вказаних підприємств жодним чином не може впливати, на переконання судової колегії, на вартість їх цінних паперів на момент їх оприбуткування на балансі Третьої особи-2. За наведених обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, дані рішення НКЦПФР не були відображені у висновку експерта.

За наведеної темпоральної неузгодженості відсутні правові підстави для врахування як експертом, так і судом даних звіту про оцінку активів неплатоспроможного банку ПАТ Банк Київська Русь станом на 20.03.2015 року (т. 1 а.с. 94-96) та станом на 01.10.2015 року.

Посилання Апелянта на відомості, що містяться у листі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.08.2017 року №12/03/16019, щодо відсутності об'єктивних причин для зростання ціни на акції ПАТ Сінтрон , ПАТ Юридичні послуги та ПАТ Сіам-Капітал (т. 2 а.с. 199-201), а також матеріали кримінального провадження №42017101070000075 в якості обставин, що підтверджують завдання ПАТ Банк Київська Русь збитків, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, зі змісту згаданого листа НКЦПФР вбачається, що останній стосується виключно суб'єкта звернення та не є офіційним роз'ясненням, по-друге, кримінальне провадження не стосується обставин, що є предметом розгляду даної справи.

Твердження Уповноваженої особи про те, що висновок експерта базується лише на порівняльному методі, у той час як в силу вимог Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891, необхідно було використати майновий або дохідних методи, судовою колегією оцінюється критично, оскільки дана методика така стосується оцінки лише державного або комунального майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 КАС України у редакції, яка була чинна до 15.12.2017 року, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки не було встановлено існування обставин, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта або невідповідність його матеріалами справи чи наявність підстав для сумніву у його правильності, підстави для призначення повторної експертизи були відсутні.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на підтвердження матеріалами справи оприбуткування ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів станом на 08.08.2014 року за звичайною ціною, підстав для віднесення Правочину з погашення заборгованості до нікчемних на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону в Уповноваженої особи не було, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Крім іншого, судова колегія погоджується з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що правова природа Правочинів з припинення дії забезпечувальних договорів виключає можливість віднесення їх до нікчемних з підстав, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Вирішуючи питання про відповідність висновків суду першої інстанції в частині необґрунтованості твердження Уповноваженої особи про віднесення спірних договорів до нікчемних на підставі п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як вірно підкреслив суд першої інстанції, жодних належних і допустимих доказів пов'язаності ПП ВКФ Інтар та ПАТ Банк Київська Русь Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не надано.

Безпідставним, на правильне переконання суду першої інстанції, є посилання Апелянта на порушення Третьою особою-2 положень Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень при зверненні стягнення на предмет застави за договором застави від 27.06.2014 року №75064-23/14-6, оскільки, по-перше, вказаними доводами не обґрунтовувалося Повідомлення №2309/16, по-друге, положення ст. 32 даного Закону, на порушення банком якої наполягає Уповноважена особа, регулює питання реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження, а не цінних паперів, по-третє, навіть за умови порушення прав ПП ВКФ Інтар як боржника з боку банку шляхом звернення стягнення останнім на цінні папери дана обставина не може бути підставою для віднесення правочину до нікчемного, адже у такому випадку Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності не позбавлений права захистити свої права в установленому законодавством порядку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для віднесення Уповноваженою особою згаданих вище правочинів до нікчемних з підстав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону.

Надаючи оцінку твердженню Відповідача про те, що в силу умов договору про надання стабілізаційного кредиту №03 від 08.05.2013 року та кредитного договору №09 від 04.03.2014 року ПАТ Банк Київська Русь взяло на себе зобов'язання виконувати обмеження щодо придбання у власність цінних паперів, а тому станом на 08.08.2014 року у Третьої особи-2 взагалі не було права на їх оприбуткування, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту доданих до апеляційної скарги документів, між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ Банк Київська Русь (Позичальник) укладено договір про надання стабілізаційного кредиту від 08.05.2013 року №03, за умовами якого кінцевим строком повернення наданого Позичальнику стабілізаційного кредиту в сумі 200 000 000,00 грн. визначено 30.04.2014 року (т. 3 а.с. 17-21).

Пунктом 2.3.4 вказаного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується виконувати обмеження щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України).

Разом з тим, як вірно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що вказаний договір був чинний станом на 08.08.2014 року, а можливе порушення його умов спричинило б віднесення інших договір до нікчемних.

Крім того, між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ Банк Київська Русь (Позичальник) укладено кредитний договір №09 від 04.03.2014 року, за умовами якого кінцевим строком повернення наданого Позичальнику кредиту для збереження ліквідності в сумі 385 000 000,00 грн. визначено 26.02.2015 року (т. 3 а.с. 12-16).

Пунктом 2.3.3 згаданого договору передбачено, що Позичальник зобов'язується виконувати обмеження щодо признання цінних паперів (крем державних облігацій України, депозитних сертифікатів Національного банку, облігацій Державної іпотечної установи з додатковим забезпеченням у формі державної гарантії за зобов'язаннями емітента, яка видана Кабінетом Міністрів України, та облігацій підприємств (крім цільових), розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України).

Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, навіть за умови порушення Позивачем положень даного договору не може бути підставою для визнання Правочинів з припинення дії забезпечувальних договорів та Правичину з погашення заборгованості нікчемними, оскільки такої підстави для віднесення правочину до нікчемних положення ст. 38 Закону не містять.

Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі №826/22323/15, яка в цій частині була залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року, було визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 Про віднесення ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних ; визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 16.07.2015 року №460 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь . Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, додатково підтверджує попередньо викладені висновки щодо протиправності оскаржуваних рішень Уповноваженої особи з підстав невідповідності їх вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи доводи Апелянта про те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов'язані з виконанням господарських договорів, а відтак провадження у справі підлягало закриттю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно ч. ч. 2 ст. 27 Закону в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України Про банки і банківську діяльність , або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Приписи ч. 1 ст. 54 Закону визначають, що рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що уповноважена особа діє від імені Фонду у межах повноважень, передбачених Законом, вчиняє дії щодо збереження активів банку, зокрема, шляхом прийняття обов'язкових для виконання рішень особами, яких таке рішення стосується та може бути оскаржено в судовому порядку. Наведене безумовно свідчить про наявність відносин влади-підпорядкування між сторонами договору та уповноваженою особою. Крім іншого, зміст положень Закону свідчить, що термін рішення у статті 54 Закону вживається у широкому розумінні та означає будь-яке рішення, зокрема, уповноваженої особи Фонду, прийняте на виконання останньою функцій, передбачених Законом, та оформлене будь-яким актом. Отже таке рішення уповноваженої особи, прийняте нею на виконання повноважень у відповідності до Закону, підлягає оскарженню до адміністративного суду.

Крім того, як вже зазначалося раніше, Уповноважена особа діє від імені суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у межах повноважень, передбачених Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України у редакції, яка була чинна станом на 14.12.2017 року, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, Уповноважена особа, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень, а не посадовою особою ПАТ Банк Київська Русь , здійснює владні управлінські функції на основі законодавства по відношенню до ПП ВКФ Інтар , у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції щодо необхідності розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що за своїм змістом викладені у Повідомленні №2309/16 висновки про нікчемність правочинів та вимога про погашення заборгованості є рішеннями суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи, оформлення яких було здійснено шляхом викладення у відповідному листі, зміст якого за своєю суттю і є актом індивідуальної дії.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Білої Ірини Володимирівни на ухвалену у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Волкова Олександра Юрійовича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь , про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 13 березня 2018 року.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.