Постанова

від 12.02.2019 по справі 826/7711/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 826/7711/16

Провадження № 11-991апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Мамонової І. В.,

учасники справи:

представник позивача - Карпуніна О. В. ,

представники третьої особи - Журавель Р. В. , Приходько А. О. ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь (далі - уповноважена особа, Фонд, ПАТ Банк Київська Русь відповідно) БілоїІрини Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Добрівська Н. А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (судді Степанюк А. Г., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі № 826/7711/16 за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар (далі - Підприємство) до уповноваженої особи Волкова ОлександраЮрійовича, треті особи: Фонд, ПАТ Банк Київська Русь , про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішеньі

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року Підприємство звернулося до суду з позовом до уповноваженої особи, в якому просило:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, зокрема:

а) правочину з погашення заборгованості Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1 та № 70330-20/12-1, від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1 у сумі 136 млн 504 тис. 168 грн 07 коп. за рахунок передачі у власність предметів застави - акцій Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Сінтрон у кількості 301 тис. 700 шт. за ціною 27 млн 458 тис. 018 грн 70 коп., акцій ПАТ Юридичні послуги у кількості 3 млн 850 тис. шт. за ціною 77 млн 3 тис. 850 грн, акцій ПАТ Сіам-Капітал у кількості 1 млн 281 тис. 692 шт. за ціною 32 млн 42 тис. 300 грн;

б) правочинів з припинення дії:

- договору іпотеки від 09 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1353, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю загальною площею 1526,5 кв. м, заставною вартістю 27 млн 309 тис. 962 грн та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, заставною вартістю 908 тис. 391 грн, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. П. Куліша, буд. 6;

- договору іпотеки від 30 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20336, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю (банк) загальною площею 692,9 кв. м, заставною вартістю 13 млн 685 тис. грн, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28Б/1;

- договору застави рухомого майна (обладнання) від 29 березня 2013 року № 30720-20/13-6, укладеного з Підприємством, на суму 1 млн 121 тис. 500 грн;

- договору застави майнових прав № 30744-20/13-6 за договором банківського вкладу від 29 березня 2013 року, укладеного з Підприємством, у розмірі 7 млн 027 тис. грн;

- договору застави майнових прав № 86663-20/12-6 за договором банківського вкладу від 25 грудня 2012 року, укладеного з Підприємством, на суму 10 млн грн;

- договору застави майнових прав № 73137-23/14-6 за договором банківського вкладу від 23 червня 2014 року, укладеного з Підприємством, на суму 5 млн грн;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 779, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення загальною площею 205,2 кв. м, заставною вартістю 1 млн 893 тис. 040 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 380;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 781, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення загальною площею 63,7 кв. м, заставною вартістю 616 тис. 851 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 381;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 783, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення загальною площею 101,6 кв. м, заставною вартістю 642 тис. 376 грн, розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 8, приміщення 2;

2) визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, доведене до відома Підприємства листом від 19 квітня 2016 року № 2309/16, щодо нікчемності вищевказаних правочинів;

3) визнати протиправною вимогу уповноваженої особи погасити заборгованість Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1 та № 70330-20/12-1, від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1 у сумі 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп. у строк до 30 квітня 2016 року, доведену до відома Підприємства листом від 19 квітня 2016 року № 2309/16.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача немає законних повноважень на перевірку правочинів на предмет їх нікчемності протягом процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь , оскільки закон зобов'язує уповноважену особу здійснити таку перевірку виключно протягом дії тимчасової адміністрації. Крім того, висновок уповноваженої особи щодо нікчемності правочинів згідно з пунктами 3, 8 частини третьої статі 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку із чим вимога відповідача про погашення заборгованості позивача перед ПАТ Банк Київська Русь також є протиправною. За правочином з погашення заборгованості позивача ПАТ Банк Київська Русь отримало у власність цінні папери за ціною, що відповідала їх звичайним цінам (ринковій вартості) на момент вчинення правочину. За наведених обставин, на думку позивача, дії, рішення та вимога відповідача підлягають визнанню протиправними, а рішення щодо нікчемності правочинів підлягає також скасуванню як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, позовні вимоги задовольнив частково:

1) визнав протиправним та скасував рішення уповноваженої особи, доведене до відома Підприємства листом від 19 квітня 2016 року за вих. № 2309/16, щодо нікчемності таких правочинів:

а) правочину з погашення заборгованості Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1 та № 70330-20/12-1, від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1 у сумі 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп. за рахунок передачі у власність предметів застави - акцій ПАТ Сінтрон у кількості 301 тис. 700 шт. за ціною 27 млн 458 тис. 018 грн 70 коп., акцій ПАТ Юридичні послуги у кількості 3 млн 850 тис. шт. за ціною 77 млн 3 тис. 850 грн, акцій ПАТ Сіам-Капітал у кількості 1 млн 281 тис. 692 шт. за ціною 32 млн 042 тис. 300 грн;

б) правочинів з припинення дії:

- договору іпотеки від 09 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1353, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлову будівлю загальною площею 1526,5 кв. м, заставною вартістю 27 млн 309 тис. 962 грн та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, заставною вартістю 908 тис. 391 грн, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. П. Куліша, буд. 6;

- договору іпотеки від 30 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20336, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлову будівлю (банк) загальною площею 692,9 кв. м, заставною вартістю 13 млн 685 тис. грн, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28Б/1;

- договору застави рухомого майна (обладнання) від 29 березня 2013 року № 30720-20/13-6, укладеного з Підприємством, на суму 1 млн 121 тис. 500 грн;

- договору застави майнових прав від 29 березня 2013 року № 30744-20/13-6 за договором банківського вкладу, укладеного з Підприємством, у розмірі 7 млн 27 тис. грн;

- договору застави майнових прав від 25 грудня 2012 року № 86663-20/12-6 за договором банківського вкладу, укладеного з Підприємством, на суму 10 млн грн;

- договору застави майнових прав від 23 червня 2014 року № 73137-23/14-6 за договором банківського вкладу, укладеного з Підприємством, на суму 5 млн грн;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 779, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення загальною площею 205,2 кв. м, заставною вартістю 1 млн 893 тис. 40 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 380;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 781, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення загальною площею 63,7 кв. м, заставною вартістю 616 тис. 851 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 381;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 783, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення загальною площею 101,6 кв. м, заставною вартістю 642 тис. 376 грн, розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 8, приміщення 2;

2) визнав протиправною вимогу уповноваженої особи погасити заборгованість Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1 та № 70330-20/12-1, від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1 у сумі 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп. у строк до 30 квітня 2016 року, доведену до відома Підприємства листом від 19 квітня 2016 року № 2309/16.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої з посиланням на положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначила, що оскільки у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані з виконанням господарсько-правових договорів, то такі правовідносини знаходяться поза межами суду адміністративної юрисдикції. У зв'язку з викладеним скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від ухвалою від 27 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 22 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в судовому засіданні згідно з частиною третьою статті 344 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначило, що заперечує проти наведених у касаційній скарзі вимог, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувані постанови такими, що прийняті при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. З огляду на викладене позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

08 лютого 2019 року представник ПАТ Банк Київська Русь подав до Великої Палати Верховного Суду письмові пояснення, у яких, посилаючись на судову практику Великої Палати Верховного Суду, просить касаційну скаргу уповноваженої особи задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження в адміністративній справі закрити.

У судовому засіданні 12 лютого 2019 року представники третьої особи підтримали скаргу уповноваженої особи з викладених у ній підстав. Представник позивача просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про її часткове задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що між ПАТ Банк Київська Русь і Підприємством укладено:

- кредитний договір від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1, за умовами якого Підприємство взяло на себе зобов'язання в строк до 23 жовтня 2015 року повернути кредит у сумі 24 млн 500 тис. грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному в договорі. На забезпечення виконання зобов'язань позивача за цим кредитним договором між Підприємством і ПАТ Банк Київська Русь укладено договір іпотеки від 09 листопада 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 1353, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлову будівлю загальною площею 1526,5 кв. м, заставною вартістю 27 млн 309 тис. 962 грн та земельну ділянку загальною площею 0,0621 га, заставною вартістю 908 тис. 391 грн, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. П. Куліша, буд. 6;

- кредитний договір від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1, за умовами якого Підприємство взяло на себе зобов'язання в строк до 28 лютого 2015 року повернути кредит у сумі 11 млн грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, визначеному в цьому договорі. На забезпечення виконання зобов'язань позивача за цим договором між Підприємством і банком укладено договір іпотеки від 30 грудня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 20336, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлову будівлю (банк) загальною площею 692,9 кв. м, заставною вартістю 13 млн 685 тис. грн, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28Б/1;

- кредитний договір від 24 жовтня 2012 року № 70330-20/12-1 зі змінами та доповненнями, згідно з яким Підприємство взяло на себе зобов'язання в строк до 23 жовтня 2015 року повернути кредит у сумі 105 млн грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, визначеному в цьому договорі. На забезпечення виконання зобов'язань позивача за договором між ним і банком укладено: договір застави рухомого майна (обладнання) від 29 березня 2013 року № 30720-20/13-6 у розмірі 1 млн 121 тис. 500 грн; договір застави майнових прав від 29 березня 2013 року № 30744-20/13-6 у розмірі 7 млн 27 тис. грн; договір застави майнових прав від 25 грудня 2012 року № 86663-20/12-6 у розмірі 10 млн грн; договір застави майнових прав від 23 червня 2014 року № 73137-23/14-6 у розмірі 5 млн грн; договір іпотеки від 30 травня 2014 року № 779, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення загальною площею 205,2 кв. м, заставною вартістю 1 млн 893 тис. 40 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 380; договір іпотеки від 30 травня 2014 року № 781, відповідно до якого в іпотеку передано торгово-офісне приміщення загальною площею 63,7 кв. м, заставною вартістю 616 тис. 851 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Т. Шевченка, буд. 2д, приміщення 381; договір іпотеки від 30 травня 2014 року № 783, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення загальною площею 101,6 кв. м, заставною вартістю 642 тис. 376 грн, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 8, приміщення 2.

У подальшому з метою забезпечення виконання зобов'язань Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за вищевказаними кредитними договорами 27 червня 2014 року між позивачем і ПАТ Банк Київська Русь укладено договір застави № 75064-23/14-6, відповідно до умов якого Підприємство передало в заставу банку цінні папери загальною заставною вартістю 136 млн 500 тис. 17 грн, а саме: акції ПАТ Сінтрон кількістю 301 тис. 700 шт. за ціною 27 млн 457 тис. 717 грн; акції ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 млн 850 тис. шт. за ціною 77 млн грн; акції ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 млн 281 тис. 692 шт. за ціною 32 млн 42 тис. 300 грн.

Після оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь акцій ПАТ Сінтрон , ПАТ Юридичні послуги й ПАТ Сіам-Капітал та погашення за рахунок цього прийняття заборгованості Підприємства було припинено дію попередньо укладених забезпечувальних договорів, а саме:

- договору іпотеки від 09 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1353;

- договору іпотеки від 30 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20336;

- договору застави рухомого майна (обладнання) від 29 березня 2013 року № 30720-20/13-6;

- договору застави майнових прав від 29 березня 2013 року № 30744-20/13-6 за договором банківського вкладу;

- договору застави майнових прав від 25 грудня 2012 року № 86663-20/12-6 за договором банківського вкладу;

- договору застави майнових прав від 23 червня 2014 року № 73137-23/14-6 за договором банківського вкладу;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 779;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року № 781;

- договору іпотеки від 30 травня 2014 року №783 року (далі - правочини з припинення дії забезпечувальних договорів).

Згідно з виписками з особових рахунків Підприємства за вказаними кредитними договорами обліковувалась його заборгованість перед ПАТ Банк Київська Русь :

- 24 млн 578 тис. 328 грн 76 коп. за кредитним договором від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1, у тому числі 24 млн 500 тис. грн основної заборгованості за кредитом та 48 тис. 328 грн 76 коп. заборгованості за процентами;

- 11 млн 22 тис. грн 01 коп. за кредитним договором від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1, у тому числі 11 млн грн основної заборгованості за кредитом та 22 тис. грн 01 коп. заборгованості за процентами;

- 100 млн 933 тис. 839 грн 93 коп. за кредитним договором від 24 жовтня 2012 року № 70330-20/12-1, у тому числі 100 млн 771 тис. 643 грн 27 коп. основної заборгованості за кредитом та 162 тис. 196 грн 66 коп. заборгованості за процентами.

Рішенням правління ПАТ Банк Київська Русь , зафіксованим у витягу з протоколу від 08 серпня 2014 року № П-58/1, здійснено погашення заборгованості Підприємства перед банком за вищевказаними кредитними договорами в загальному розмірі 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави та оприбуткування на баланс ПАТ Банк Київська Русь цінних паперів на суму 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп., а саме акцій ПАТ Сінтрон кількістю 301 тис. 700 шт. за ціною 27 млн 458 тис. 18 грн 70 коп., акцій ПАТ Юридичні послуги кількістю 3 млн 850 тис. шт. за ціною 77 млн 3 тис. 850 грн, акцій ПАТ Сіам-Капітал кількістю 1 млн 281 тис. 692 шт. за ціною 32 млн 42 тис. 300 грн (далі - правочин з погашення заборгованості).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Київська Русь , згідно з яким з 20 березня по 19 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Волкова О. Ю.

Наказом уповноваженої особи від 09 квітня 2015 року № 58 приписано здійснити в ПАТ Банк Київська Русь перевірку договорів (інших) правочинів, укладених банком за період з 20 березня 2014 року по 20 березня 2015 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI.

Результати проведеної перевірки викладено в акті від 13 травня 2015 року, в якому зафіксовано, що вказані вище правочини мають ознаки нікчемних на підставі пунктів 3, 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15 червня 2015 року № 116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Київська Русь по 19 липня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ Банк Київська Русь .

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 липня 2015 року № 138 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Київська Русь та призначено уповноважену особу Волкова О. Ю. строком на 1 рік із 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року.

19 квітня 2016 року на адресу Підприємства уповноваженою особою направлено лист № 2309/16, у якому зазначено, що правочин з погашення заборгованості та правочини з припинення дії забезпечувальних договорів є нікчемними з підстав, визначених пунктами 3, 8 частини третьої статті 38 Закон № 4452-VI. Крім того, у вказаному листі міститься вимога погасити заборгованість Підприємства перед ПАТ Банк Київська Русь за кредитними договорами від 24 жовтня 2012 року № 70296-20/12-1 та № 70330-20/12-1, від 24 грудня 2009 року № 61901-20/9-1 у сумі 136 млн 504 тис. 168 грн 70 коп. у строк до 30 квітня 2016 року.

Не погодившись із діями уповноваженої особи щодо проведення перевірки та з прийнятим рішенням про нікчемність правочинів, вважаючи вимогу про погашення заборгованості позивача перед ПАТ Банк Київська Русь протиправною, Підприємство звернулося до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим що, спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки викладені в листі уповноваженої особи від 19 квітня 2016 року № 2309/16 висновки про нікчемність правочинів та вимога про погашення заборгованості є рішенням суб'єкта владних повноважень, зміст якого за своєю суттю є актом індивідуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи про визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення та визнання нікчемними правочинів, зазначених у рішенні, доведеному до відома позивача листом від 19 квітня 2016 року № 2309/16, визнання протиправним та скасування вказаного рішення уповноваженої особи.

Повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом № 4452-VI.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не повідомлення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів, надіслано згадане повідомлення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

Оскільки вказане повідомлення є внутрішнім документом банку, прийнятим особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення. Звідси права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого повідомлення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення та визнання нікчемними правочинів, зазначених у рішенні, визнання протиправним та скасування вказаного рішення уповноваженої особи не можуть розглядатися в судах (у тому числі господарських).

За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої або апеляційної інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Білої Ірини Володимирівнизадовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська