Ухвала

від 13.03.2018 по справі 263/15541/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/15541/17

У Х В А Л А

13 березня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації профспілки робітників культури України КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь), Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність про визнання неправомірним рішення, треті особи: КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь), Професійний союз комунальної установи Донецький академічний ордену пошани обласний руський драматичний театр (м. Маріуполь), Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить визнати неправомірним рішення, викладене в протоколі №2 засідання сумісного представницького органу профспілкових організацій КЗ ДАОДТ (м. Маріуполь) від 27.10.2017 року.

В судовому засіданні представником відповідача - Первинної профспілкової організації профспілки робітників культури України КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь) заявлено клопотання про закриття провадження за даним позовом, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, яке обґрунтоване тим, що у позові позивач вказує на нібито порушення його прав як члена однієї з профспілок на участь в обговоренні (колективних переговорах) та укладенні колективного договору. Порядок вирішення колективних трудових спорів врегульовано Законом України Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) . Зауважує, що відповідно до ст.7 вказаного Закону розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених: пунктами "а" і "б" статті 2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем; пунктами "в" і "г" статті 2 цього Закону, - трудовим арбітражем. Також позивач посилається саме на норми Закону України Про колективні договори і угоди , зокрема, й на ст. 4 закону, яка регулює порядок ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод, а також на положення ст.651 ЦК України як на підставу позову, якими передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, просить суд змінити договір можуть лише сторони договору, а саме дві профспілкові організації (юридичні особи), в той час, як позивач, що не є стороною вказаного договору (угоди), тому таким правом не наділений. Також зазначає, що у даному спорі позивач виступає як член певної профспілкової організації, який делегований цією профспілкою до складу СПО, та діє в прямих та безпосередніх інтересах своєї профспілки, тому позивач, як член профспілки, вважає що права профспілки, до якої він належить, порушені діями іншої профспілки. При цьому відсутній факт порушення особистих прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб, а тому за наявності підстав, до суду могла звертатись одна профспілка (юридична особа) до іншої юридичної особи (профспілки) у порядку господарського судочинства.

Представники КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь) та Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в судовому засіданні заявлене клопотання про закриття провадження по справі підтримали.

Представник Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності та визнанням заявлених позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, клопотань щодо розгляду справи за її відсутності або відкладення розгляду, а також поважності причин неявки до суду не надходило, при цьому остання була повідомлена про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається відповідна розписка.

Згідно ч.1,3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд розглянув заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження по справі у відсутність сторони позивача.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є членом однієї з профспілкових організацій, та є найманим працівником театру. Між двома профспілковими організаціями було укладено Угоду Про утворення спільного представницького органу (СПО) для ведення колективних переговорів з укладення, переукладення (внесення змін (доповнень) до колективного договору . Після цього почались колективні переговори із роботодавцем щодо укладення колективної угоди. Проте протоколом засідання СПО № 2 було внесено відповідні зміни до цієї Угоди, з чим не погоджується позивач.

Особи, що приймають участь у справі: позивач (найманий працівник, член профспілки), усі три профспілки, що функціонують у театрі, безпосередньо театр (роботодавець), та орган реєстрації (УСЗН).

Отже, вказаний спір є колективним трудовим спором, оскільки цей спір стосується питань колективних переговорів та укладення колективного договору.

У ч. 1 ст. 15 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правшами іншого судочинства.

За ст. 2 Закону від З березня 1998 р. № 137/98-ВР Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) (далі - Закон № 137/98-ВР) колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально- трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угод окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Цим Законом окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. У зазначеному законодавчому акті передбачені примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін. Зокрема, у ст. 7 Закону № 137/98-ВР передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені ст. 9 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Можливість же розгляду колективних трудових спорів у судовому порядку у ЦПК та Законі № 137/98-ВР не передбачена, крім визначених законом випадків. Останніми є: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу (представника) про визнання страйку незаконним (ст. 23 Закону № 137/98-ВР); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст. 24 цього Закону і коли сторонами не враховано рекомендації зазначеної служби щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 25 Закону № 137/98-ВР); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч. 5 ст. 20 Закону від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ; далі - Закон № 1045-XIV); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини 2, 4 ст. 42 Закону № 1045-ХІУ).

Отже, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Оскільки при вирішенні трудових конфліктів порушення прав немає, а йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення, правовий механізм якого визначено Законом № 137/98-ВР.

Безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23, 25 цього ж Закону та ч. 5 ст. 20, частинах 2, 4 ст. 42 Закону № 1045-ХІУ .

Крім того, Угода Про утворення спільного представницького органу (СПО) для ведення колективних переговорів з укладення, переукладення (внесення змін (доповнень) до колективного договору є договором у розумінні ЦК України. Цю угоду підписано між двома юридичними особами - профспілками. Проте Протоколом засідання СПО № 2 було внесено відповідні зміни до цієї Угоди (договору). Отже в теперішній час діє Угода із урахуванням змін, внесених до неї Протоколом засідання СПО № 2. Проте позивач, як член цієї профспілки та діючий в прямих та безпосередніх інтересах своєї профспілки, з цим не погоджується, та просить змінити цю нову редакцію Угоди, а саме повернутись до старої редакції Угоди без врахування змін, внесених до неї Протоколом СПО № 2.

Таким чином вбачається, що позивач фактично подавав позов в інтересах однієї з юридичних осіб, а фактів порушення його особистих прав , які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб, суду не довів.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до п.10 ч.1 ст.197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 197, 200, 255 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації профспілки робітників культури України КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь), Маріупольська первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , про визнання неправомірним рішення, треті особи: КУ Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь), професійний союз комунальної установи Донецький академічний ордену пошани обласний руський драматичний театр (м. Маріуполь), Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, закрити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області протягом 15 днів після її проголошення.

Суддя: Н.В. Хараджа