Постанова

від 06.03.2018 по справі 658/3596/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 658/3596/17 Головуючий в І інстанції Терещенко О.Є. Номер провадження: 22-ц/791/253/18, Доповідач: Пузанова Л.В. 22-ц/791/189/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Океан-Судоремонт про стягнення заробітної плати, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року та від 28 листопада 2017 року,

встановила:

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Океан-Судоремонт про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку, зазначаючи, що з 08.11.2016 року по 13.07.2017 року працював на посаді юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Океан-Судоремонт та його посадовий оклад згідно штатного розкладу складав 12 599,5 грн.

Посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог Закону України Про оплату праці в односторонньому порядку змінив істотні умови праці у бік погіршення та зменшив розмір його посадового окладу, не повідомивши про це у визначений законом строк, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь ненараховану за період дії трудового договору заробітну плату в сумі 49 229,90 грн. та ненараховану компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 3 347 грн., а всього: 52 576,90 грн.

Ухвалою від 05 жовтня 2017 року відкрито провадження у зазначеній справі.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення поданого позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в розмірі 52 576,90 грн., що знаходяться на відкритих боржником банківських рахунках.

В обґрунтування необхідності вчинення наведеної процесуальної дії послався на ту обставину, що у відповідача є невиконані зобов'язання перед іншими кредиторами на суму 1 246 060,80 грн., що може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення поданого ним позову.

Ухвалою суду від 06 листопада 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

В апеляційних скаргах ОСОБА_5 просить ухвали суду скасувати, вжити заходи забезпечення поданого позову у визначений ним спосіб, та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на те, що ухвали постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду та необґрунтованості вимог про вжиття заходів забезпечення позову за наявності доказів існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не відповідають обставинам справи та суперечать положенням діючого в Україні цивільного процесуального законодавства, що регулює спірні питання. Крім того зазначив, що заява про забезпечення позову розглянута судом з порушенням визначених ст.153 ЦПК України строків.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, подану на ухвалу суду від 28 листопада 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Океан-Судоремонт її доводи не визнало, вважає, що повторна неявка позивача в судове засідання обґрунтовано оцінена судом як підстава для залишення його позовної заяви без розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на ухвалу суду від 06 листопада 2017 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга, подана на ухвалу суду від 28 листопада 2017 року, підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_5, суд керувався положеннями пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на час розгляду справи, відповідно до яких суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Із матеріалів справи вбачається, що вона призначалася до розгляду судом тричі: на 23 жовтня 2017 року, 06 листопада 2017 року та 28 листопада 2017 року.

23 жовтня 2017 року судове засідання не відбулося через неявку представника відповідача.

06 та 28 листопада 2017 року представник відповідача з'явився в судове засідання, а позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився.

Факт належного повідомлення позивача про розгляд справи підтверджується розписками про вручення судових повісток в суді і ним не оспорюється (а.с.45, 82).

Разом з тим матеріали справи не містять інформації про те, що вручені ОСОБА_5 судові повістки містили роз'яснення про наслідки неявки в судове засідання з врахуванням його процесуального статусу позивача, як цього вимагала ст.75 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи.

Не вбачається із матеріалів справи і те, що суд виконав приписи ст.10 ЦПК України 2004 року і попередив ОСОБА_5 про наслідки його повторної неявки в судове засідання після 06 листопада 2017 року.

Враховуючи, що наведені роз'яснення та попередження з боку суду позивач заперечує, колегія суддів вважає, що застосування судом п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України 2004 року було передчасним, тому ухвала про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню як помилкова із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, в редакції, що діє на час перегляду справи в апеляційному порядку.

Що ж стосується законності та обґрунтованості ухвали суду про відмову у забезпеченні позову, то колегія суддів доводи апеляційної скарги позивача вважає такими, що підлягають відхиленню із таких підстав.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України 2004 року, в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заява ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 52 576,9грн., що є на рахунках відповідача, мотивована тим, що ТОВ Океан-Судоремонт за судовими рішеннями є боржником перед іншими кредиторами на загальну суму 1 246 060,8грн. і це свідчить про його неналежний фінансовий стан, який може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заявлених ним вимог.

Разом з тим, надані позивачем у підтвердження наведених доводів судові рішення не містять інформації щодо фінансового стану відповідача, а лише свідчать про фінансові зобов'язання останнього перед іншими кредиторами. При цьому позивач не надав доказів щодо виконання зазначених судових рішень, враховуючи, що рішення про стягнення із ТОВ Океан-Судоремонт на користь ТОВ Грінволтрейд 1 020 000гривень ухвалено Господарським судом м.Києва 21.07.2015 року, а рішення про стягнення із ТОВ Океан-Судоремонт на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області 226 060, 80 грн. ухвалено тим же судом 14.06.2017року (а.с. 52-60), а лише послався на автоматизовану систему виконавчого провадження, із якої нібито вбачається факт відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання цих судових рішень.

Відповідно до встановленого нормами процесуального права принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а за принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

За загальним правилом збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, який витребовує докази за клопотанням сторін у випадках, коли у них є труднощі щодо отримання таких доказів (ст.ст.10, 11, 57, 137 ЦПК України 2004р., ст.ст.12, 13, 84 ЦПК України 2017р.).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що посилання на автоматизовану систему виконавчого провадження не є належним та допустимим доказом обставин, на які позивач посилався в обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову і це посилання правильно не прийнято судом до уваги при вирішенні заяви останнього.

Не надавши відповідну інформацію із виконавчих проваджень, що не виходить за межі доступу осіб, які не є сторонами виконавчого провадження; не звернувшись до суду із заявою про витребування необхідних доказів, щодо отримання яких є труднощі, та не з'явившись в судове засіданні 06 листопада 2017 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, ОСОБА_5 розпорядився своїми процесуальними правами на свій розсуд.

Ненадання зазначених відомостей позбавило суд можливості пересвідчитися як у існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, так і врахувати, що вжиті заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача чи порушувати права його кредиторів у виконавчих провадженнях, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і висновки суду не спростовують.

Зокрема, посилання скаржника на дані автоматизованої системи виконавчого провадження без надання витягу із цієї системи щодо обставин, на які він посилається у підтвердження своїх доводів, не є доказом у розумінні ст.57 ЦПК України 2004 року та ст.76 ЦПК України 2017року.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

ОСОБА_5 на такі причини не посилається, вважаючи, що у суду першої інстанції було достатньо доказів, які свідчили про необхідність забезпечення позову у обраний ним спосіб.

Не спростовують висновків суду щодо забезпечення позову і доводи апеляційної скарги про невідповідність мотивувальної частини ухвали суду вимогам процесуального законодавства стосовно необхідності зазначення мотивів, з яких суд відхилив його доводи, та про порушення судом строків розгляду заяви про забезпечення позову і пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.2006 року Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень , оскільки вони не доводять обґрунтованість заявленої позивачем вимоги та не спростовують висновки суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не вбачає колегія суддів і підстав для постановлення окремої ухвали щодо зазначених ОСОБА_5 як допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права в частині недотримання встановленого ст.153 ЦПК України 2004року строку розгляду заяви та встановленого п.13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень строку надіслання суддею або відповідальною особою апарату суду електронної копії судових рішень учасникам справи, оскільки хоча факт порушення строку розгляду заяви про забезпечення позову і є очевидним, однак зазначені обставини підлягають додатковому дослідженню, в тому числі, із встановленням причин цих порушень, що не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції в процесі перегляду справи в апеляційному порядку.

Посилання позивача на порушення судом ст.215 ЦПК України 2004 року щодо змісту рішення є недоречним, так як в даній справі суд постановив не рішення, а ухвалу, вимоги щодо змісту якої містить ст.210 ЦПК України 2004 року.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про відмову у забезпеченні позову постановлена судом з додержанням норм процесуального права і підстави для її скасування та постановлення нового судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України , колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу цього ж суду від 28 листопада 2017 року задовольнити.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в частині перегляду ухвали суду від 28 листопада 2017 року підлягає оскарженню в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 14 березня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова