Рішення

від 27.02.2018 по справі 731/292/17

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/292/17

Провадження №2/731/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Чичоти В.О.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, визнання недійсною технічної документації з землеустрою та рішення ОСОБА_6 сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року Про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_8 з позовом, яким просить усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також площею 0,60 га, призначеною для ведення особистого селянського господарства, в с. Гнідинці Варвинського району Чернігівської області по вулиці Шевченка, 10, шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на 0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та № 295, після смерті ОСОБА_7, який помер 23 червня 2011 року, спадкоємцем яких є ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що земельна ділянка, якою він користується, та земельні ділянки, що належать ОСОБА_4, мають спільну межу, тобто є суміжними. Між ним та колишнім і нинішнім власниками земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_4 постійно виникали та виникають сварки щодо меж. При цьому в ОСОБА_9 встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) від 26.04.2006 року, складеному ОСОБА_6 сільською радою, при передачі земельної ділянки ОСОБА_7 його підписи на ОСОБА_9 про згоду з межами земельних ділянок відсутні. В даний час відповідачка визначила межу захвативши частину земельної ділянки, що знаходиться у його користуванні. Склалася ситуація при якій, належна відповідачці земельна ділянка повністю виходить за межі, що визначені технічною документацією, і спільна межа по всій довжині зміщена углиб його земельної ділянки на 19,93 м, тобто земельна ділянка ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку, що знаходиться у його фактичному користуванні. Оскільки вищенаведені обставини порушують його право користування земельною ділянкою, змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

В ході судового розгляду 8 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та збільшив їх, просить суд:

- усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, наданою в користування по вулиці Шевченка, 10 в с. Гнідинці, шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на 0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та № 295, розташованих в с. Гнідинці по вулиці Шевченка, 12, після смерті ОСОБА_7, який помер 23 червня 2011 року, спадкоємцем яких є ОСОБА_4 (а.с. 143-144);

- визнати недійсним рішення ОСОБА_6 сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_7;

- визнати недійсною технічну документацію землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_7 від 14 березня 2006 року.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що земельні ділянки, які вона успадкувала від свого батька ОСОБА_7, є суміжними із земельними ділянками, які виділені позивачеві у користування. ЇЇ покійний батько ОСОБА_7 ще у 2006 році отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки. Під час приватизації узгоджувалися межі, але через неприязні стосунки від підпису у актах позивач відмовлявся. Крім того, він висловлював своє незадоволення межею між земельними ділянками. Частиною 3 ст. 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами добросусідства. Тому з урахуванням того, що питання межі спірне, межі між земельними ділянками були погоджені сільською радою, про що повідомлявся позивач. 28 серпня 2016 року повторно були встановлені межові знаки, оскільки попередні були знищені позивачем. Працівники ПП Елітзем ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до Державного акту за її кошти поновили їх. При цьому вона жодним чином не заважає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, яка вже третій рік не обробляється, позаростала бур'янами в ріст людини. Більше того, відповідачка ОСОБА_4 зазначила, що позивач неодноразово звертався до суду з такими ж вимогами і йому відмовляли в задоволенні позовів, про що свідчать рішення суду від 13 жовтня 2010 року по справі №2-409/2010 р. та від 29 травня 2014 року по справі № 731/876/13-ц. Просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що між сторонами на протязі багатьох років склалися напружені стосунки щодо використання їх земельних ділянок. Однак ОСОБА_6 сільська рада не вбачає порушень з боку відповідачки ОСОБА_4 З урахуванням того, що питання межі спірне, межі між земельними ділянками були погоджені сільською радою, про що повідомлявся позивач. Його права щодо користування земельними ділянками не порушені. Площа земельних ділянок, які виділялися ОСОБА_7 та ОСОБА_1 залишилися незмінними, межі між ними - також.

При ухваленні рішень щодо приватизації земельних ділянок ОСОБА_7 ОСОБА_6 сільською радою було дотримано вимог законодавства, тому визнавати їх недійсними немає ніяких правових підстав. Крім того, позивач не вказує підстав, з яких мають бути скасовані рішення сільської ради.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, державний нотаріус Варвинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_12, ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель площею та площею 0.3680 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території ОСОБА_6 сільської ради по вулиці Шевченка, 12 в с. Гнідинці Варвинського району Чернігівської області (а.с. 6, 9).

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом відповідачка ОСОБА_4 є спадкоємицею зазначених земельних ділянок після смерті ОСОБА_7 (а.с. 7, 8).

Рішенням ОСОБА_6 сільської ради Варвинського району Чернігівської області від 23 вересня 2002 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на використання земельної ділянки і набуття права власності площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 28).

Вказані земельні ділянки сторін є суміжними.

Статтею 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Разом з тим між сторонами виникають постійні конфлікти з приводу межі між земельними ділянками.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічна норма міститься в ст. 321 ЦК України.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положеннями статей 116, 118 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Раніше державний акт на право приватної власності на землю видавався на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року).

Станом на день розгляду справи у суді рішення ОСОБА_6 сільської ради Варвинського району Чернігівської області про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житла і господарських будівель та 0,3608 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в с. Гнідинці, є чинними. При цьому жодних підстав для визнання рішення незаконним судом не встановлено.

Посилання сторони позивача на ті обставини, що у ОСОБА_9 встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) від 26 квітня 2010 року відсутній його підпис, а встановлена межа внатурі згідно висновку ТОВ Судова незалежна експертиза від 22.10.2014 року не відповідає кадастровим планам земельної ділянки, не можуть бути підставою для визнання державних актів недійсними, оскільки законодавчо визначено, що земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, вирішуються органамиоргани місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 158 ЗК України), що і було зроблено ОСОБА_6 сільською радою. Зокрема, межі між земельними ділянками були погоджені сільською радою в серпні 2016 року.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України). Проте позивач не навів жодних доказів, які б підтвердили факт порушення його прав як землекористувача. Площа земельних ділянок, які були виділені позивачеві ОСОБА_1, та їх межі залишилися в первинних їх вимірах.

Що стосується позовних вимог в частині визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та № 295, після смерті ОСОБА_7, який помер 23 червня 2011 року, спадкоємцем яких є ОСОБА_4, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Згідно абзацу п. 27 постанови Пленуму ВС України за №7, відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Нормами ст. 321 ЦК України та ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Сторона позивача не навела жодних законних підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих на ім'я ОСОБА_4 після смерті її батька ОСОБА_7, недійсними, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на висновок земельно-технічного експертного дослідження від 22.10.2014 р. про невідповідність межі в натурі між спірними земельними ділянками кадастровим планам земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7 11 липня 2006 року, що міститься в технічній документації, про зміщення по всій довжині углиб земельної ділянки ОСОБА_1 на 19,93 м, (а.с. 11-14) не може бути підставою вважати, що таке має місце з причин порушення прав землекористувача позивача ОСОБА_1, а не з інших причин з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_4 вважає, що саме ОСОБА_1, знищуючи межові знаки, захопив частину належної їй земельної ділянки. Крім того, зазначений висновок не містить вичерпної інформації для вирішення зазначеного спору, а тому не може бути покладений в основу рішення суду. До того ж, цей висновок не є висновком експертизи, призначеною судом у цій справі, а тому з'ясувати інші обставини, залучивши спеціалістів відповідної галузі знань, не виявляється за можливе. Сторона позивача на призначення експертизи в суді не погодилася.

Не може бути підставою вважати, що відповідачка якимось чином порушує права позивача через ту обставину, що розміри, вказані в плані забудови земельної ділянки, виготовленого на його ім'я позивача ОСОБА_1, повинні бути дотримані і його сусідами, оскільки план забудови є документом, який ставить певні вимоги щодо розміщення будівель особою, якій видано цей план. До того ж він не має точних вимірів самої земельної ділянки, виділеної позивачеві ОСОБА_1 (а.с. 10).

На обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсною технічної документації землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_7 від 14 березня 2006 року та визнання недійсним рішення ОСОБА_6 сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 позивач не навів жодних обставин та не надав жодних доказів.

Крім того суд зазначає, що спори з цих же підстав вирішувалися в суді і раніше. Зокрема, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - ОСОБА_6 сільської ради та Варвинського районного відділу земельних ресурсів про визнання Державного акту про право приватної власності на землю недійсним, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди (про визнання Державних актів про право приватної власності на землю недійсними, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди) вже розглядалася Варвинським районним судом з ухваленням рішення.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - ОСОБА_6 сільської ради та Варвинського районного відділу земельних ресурсів про визнання Державних актів про право приватної власності на землю недійсними, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовлено (справа № 2-409/2010 р.) (а.с. 64-65).

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено (справа № 731/876/13-ц).Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2014 року рішення залишено без змін.

За таких обставин суд не має правових підстав для задоволення позову і в цій частині.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач є інвалідом першої групи і на підставі Закону України Про судовий збір від їх сплати звільнений (а.с.5).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, визнання недійсною технічної документації з землеустрою та рішення ОСОБА_6 сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року Про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя О.М. Семенченко