Постанова

від 16.12.2019 по справі 731/292/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 731/292/17

провадження № 61-41371св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Гнідинцівська сільська рада Варвинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гнідинцівської сільської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, визнання недійсними технічної документації з землеустрою та рішення Гнідинцівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Позовна заява, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, мотивована тим, що земельні ділянки, якими користується ОСОБА_1 та земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 мають спільну межу, тобто є суміжними. У позивача як з колишнім, так і з теперішнім власником суміжної земельної ділянки постійно виникали та виникають сварки щодо меж. При цьому, в акті встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) від 26 квітня 2006 року, складеному Гнідинцівською сільською радою Варвинського району Чернігівської області, при передачі земельної ділянки ОСОБА_3 його підписи на акті про згоду з межами земельних ділянок відсутні. В даний час відповідач визначила межу захвативши частину земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивача. Належна відповідачу земельна ділянка повністю виходить за межі, що визначені технічною документацією, і спільна межа по всій довжині зміщена углиб земельної ділянки позивача на 19,93 м, тобто земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, що знаходиться у фактичному користуванні позивача. Технічна документація землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 за заявою Княгинського від 14 березня 2006 року виготовлена з помилками, якщо використовувати координати, які зазначені в технічній документації, межі земельної ділянки ОСОБА_2 накладаються на земельну ділянку позивача. Технічна документація не відображає дійсний стан речей.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, просив:

- усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, наданою в користування по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на 0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та № 295, розташованих в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем яких є ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним рішення Гнідинцівської сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 ;

- визнати недійсною технічну документацію землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_3 від 14 березня 2006 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача, наданою в користування по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на

0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав як землекористувача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Гнідинцівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що жодних підстав для визнання такого рішення недійсним не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та № 295, розташованих в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем яких є ОСОБА_2 та технічної документації землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_3 від

14 березня 2006 року, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення пункту 1 частини шостої статті 256 ЦПК України суд не вирішив спір в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії

ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на 0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та

№ 295, розташованих в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем яких є ОСОБА_2 .

Суди не спростували факт накладення земельних ділянок, тобто не вирішили спір, посилаючись на різні причини та підстави, для невизнання даного висновку.

Встановивши, що при виділенні земельної ділянки у власність відповідачу, із позивачем не було погоджено межі земельної ділянки, суди відмовили у позові, не вказавши відповідних правових підстав, помилково зазначили, що позивачем орано невірний спосіб захисту.

Судами неналежно оцінено, не спростовано висновки в частині невідповідності координат, а, відповідно, і меж земельних ділянок, які містяться в технічній документації та на місцевості. Висновком спеціалістів підтверджено невідповідність координат в технічній документації дійсним координатам меж земельних ділянок.

Доводи інших учасників справи:

11 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

22 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку повторно подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Варвинського районного суду Чернігівської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 20 листопада 2006 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та площею 0,3680 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинцівської сільської ради по АДРЕСА_2 .

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 є спадкоємицею зазначених земельних ділянок після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Гнідинцівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області від 23 вересня 2002 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на використання земельної ділянки і набуття права власності площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства.

Земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права:

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття7 6 ЦПК України).

Судами правильно зазначено, що відсутність підпису у Акті встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) від 26 квітня 2010 року не є підставою для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, вирішуються органами місцевого самоврядування. Зокрема, межі між земельними ділянками учасників справи були погоджені сільською радою у серпні 2016 року.

Апеляційний суд оцінив висновок ПП Елітзем від 23 травня 2014 року, та обґрунтовано вважав його неналежним доказом заявлених вимог, оскільки він не містить інформації про наявність накладень між суміжними земельними ділянками сторін в системі геодезичних координат, на яких відрізках і в яких розмірах відбувається накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою.

У судовому засіданні апеляційним судом в порядку пункту 3 частини п?ятої статті 12 ЦПК України роз`яснено позивачу необхідність призначення у даній справі експертизи та наслідки невчинення такої процесуальної дії, проте позивач відмовився скористатися таким правом, також позивач відмовився від проведення судової експертизи і в суді першої інстанції.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами створення відповідачем перешкод у користуванні його земельною ділянкою, накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку, що знаходиться у фактичному користуванні позивача. Крім того, у позивача відсутній акт відведення земельної ділянки в натурі.

За таких обставин судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено похідні позовні вимоги про визнання недійсним рішення Гнідинцівської сільської ради 2 сесії 5 скликання від 11 липня 2006 року про затвердження технічної документації із землеустрою про надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 та технічної документації землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_3 від 14 березня 2006 року.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не вирішив спір в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 831365 на 0,25 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0028 і серії ЯГ № 831366 на 0,3680 га кадастровий номер земельної ділянки 7421181200:01:000:0029 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2012 року, зареєстрованих в реєстрі за № 297 та

№ 295, розташованих в АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем яких є ОСОБА_2 є помилковими, позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Інші касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко