Ухвала

від 16.03.2018 по справі 331/2235/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

16.03.2018 Провадження № 1-кс/331/1831/2018

Єдиний унікальний номер № 331/2235/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню №12018080020000529, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 року слідчий СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 , за погодженням із прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженню №12018080020000529, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В зазначеному клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме: приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання вмотивоване тим, що Олександрівським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області провадиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12018080020000529 від 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа шляхом шахрайських дій намагається заволодіти зазначеним майном ОСОБА_4 , а саме: приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи доручення від іменні громадянина Республіки Австрії ОСОБА_5 від 19.12.2013 року на ім`я ОСОБА_6 .

Також органом досудового розслідування встановлено, що між Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Проперті 2011» та ОСОБА_4 12.03.2015 підписано договір купівлі-продажу приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно до акту приймання-передачі, передано ОСОБА_4 у володіння вищевказане приміщення.

Власником вищевказаного приміщення, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є ОСОБА_4 .

Під час допиту потерпілого ОСОБА_4 , власника приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що 12.03.2015 потерпілий став власником зазначеного нерухомого майна, сплативши за нього 12 000 000,00 грн.

Зазначене нерухоме майно він придбав у ТОВ «Ріал Проперті 2011» 12.03.2012 та є його власником, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За умовами договору купівлі-продажу договірну ціну об`єкту нерухомості ним було сплачено на користь ПАТ «АКБ«Індустріалбанк» 12000000 грн., як іпотекодержателя нерухомого майна на той час.

ОСОБА_6 , у якості представника іноземного громадянина ОСОБА_7 , за спланованою схемою були проведені корпоративні спори з поновлення цієї особи в якості учасника ТОВ «Ріал Проперті 2011».

Зазначені спори стали основою для незаконного позбавлення ОСОБА_4 права на придбану нерухомість, набрало законної сили рішення господарського суду Запорізької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Слід зазначити, що ОСОБА_6 під час розгляду даної справи в першій та апеляційній інстанції зловживав процесуальними правами, перекручував фактичні обставини, здійснював тиск на суддів, погрожував скарженням до Вищої ради правосуддя, маніпулював ім`ям іноземного громадянина, безпідставно затягував час розгляду справи, використовував свій особливий статус депутата обласної ради. Все це призвело до прийняття завідомо протизаконних рішень першої та апеляційної інстанції (докази містяться в матеріалах справи № 908/4550/15).

Так, слідство вважає, що ОСОБА_6 у власних інтересах використовує ім`я іноземного громадянина, а документи, які повинні підтверджувати його представництво, є підробленими.

ОСОБА_6 діє на підставі договору про надання правової допомоги від 19.12.2013. Одночасно з укладеним договором у ОСОБА_6 була нотаріальна посвідчена довіреність на представництво інтересів, строк дії якої минув 19.12.2016.

Підпис ОСОБА_8 на нотаріально посвідченій довіреності від 19.12.2013 відмінний від підпису від договору про надання правової допомоги від 19.12.2013 (ці документи знаходяться в матеріалах справи № 908/4550/15 та копії додаються).

Крім того, зазначено, що на адресу ОСОБА_4 . ОСОБА_6 протягом усього часу надсилав незаконні вимоги з погрозами.

Вимогою від 18.01.2018 погрожував здійснити примусовий вхід до приміщення, вимагав незаконної передачі йому особисто ключів та документів, не маючи на це жодного права, так як зазначений у реєстрі нерухомості на 18.01.2018 власник ТОВ «Ріал Проперті 2011» ніяких повноважень ОСОБА_6 на вказані дії не надавав.

На даний час ОСОБА_4 здійснюється охорона зазначеного приміщення на законних підставах, так як повернення об`єкту не вимагалось ТОВ «Ріал Проперті 2011», а він несе юридичну відповідальність за нерухомість, згідно з актом прийому-передачі.

Так, на думку слідства, ОСОБА_6 , використовуючи представництво від іноземного громадянина у власних корисних інтересах, намагався вирішити особисте питання у банківській установі про погашення власної заборгованості за кредитними договором.

Протизаконна діяльність ОСОБА_6 не обмежилась визнанням недійсним договору купівлі-продажу. На даний час від здійснює незаконні дії по перешкоджанню застосуванню реституції та поверненню сплачених ОСОБА_4 12000000 грн. за нерухомість. Ці незаконні дії виражаються в заходах, направлених на відмову в задоволенні позовних вимог щодо реституції. Шляхом вступу у справу в якості третьої особи без законних на те підстав та оскарження всіх можливих процесуальних документів (справа № 336/7148/17).

Таким чином протиправні дії ОСОБА_6 направлені на незаконне позбавлення ОСОБА_4 не тільки нерухомості, але і сплачених за нього грошових коштів.

05.03.2018 до Запорізької місцевої прокуратури №1 надійшла заява від потерпілого ОСОБА_4 , в якій останній просить звернутися до суду із клопотанням щодо накладення арешту на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення збереження речових доказів, унеможливлення спроб перереєстрації зазначеного майна та зберігання його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, слідчий порушує питання щодо накладення арешту на зазначене приміщення.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися, про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, що, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, не є перешкодою для розгляду клопотання.

Володілець майна ОСОБА_4 до суду не з`явився, про час та місце клопотання був повідомлений належним чином, що, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, не є перешкодою для розгляду клопотання. Крім того, надав суду заяву, якою підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080020000529, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були

об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів, доданих до клопотання, вбачається наявність достатніх підстав вважати, що невстановлена особа, шляхом шахрайських дій, намагається заволодіти нерухомим майном ОСОБА_4 : приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи доручення від іменні громадянина Республіки Австрії ОСОБА_5 від 19.12.2013 року на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Стороною кримінального провадження, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З метою збереження речових доказів, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, слідчий суддя вважає, що існує необхідність накладенню арешту на зазначене майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню №12018080020000529, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на майно потерпілого ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: № 9020632 від 12.03.2015 року, а саме:

- приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1