Постанова

від 15.03.2018 по справі 702/246/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/481/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 23, 47 Головуючий (суддя - доповідач) в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Фермерського господарства Ладіс на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Ладіс , третя особа - селянське (фермерське) господарство Половинчик про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -:

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що він являється власником земельної ділянки площею 3,0033 га кадастровий номер 7123485200020000079, яка розташована на території Половинецької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР №124056 від 01.06.2004 року.

17 жовтня 2007 року між позивачем та СФГ Половинчик укладено договір оренди землі №85-79. Вказаний договір зареєстровано в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2007 року за №040779100035.

В 2012 році між позивачем та СФГ Половинчик було досягнуто згоди про передачу земельної ділянки в суборенду ФГ Ладіс , однак на умовах до закінчення строку дії договору оренди між ОСОБА_3 та СФГ Половинчик , тобто до 17.10.2017 року.

Відповідно до довідки №К-20/0-72/6-17 виданої відділом Держгеокадастру у Монастирищенському районі, в архіві відділу знаходиться угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) між СФГ Половинчик та позивачем, підписана сторонами та зареєстрована відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року за №712340004002219.

При ознайомленні з вказаною угодою про дострокове розірвання договору оренди №85-79 від 10 жовтня 2012 року, яка укладена між ОСОБА_3 та СФГ Половинчик , позивач виявив, що підпис в графі Орендодавець виконаний не ним, а іншою особою.

В подальшому, позивачу стало відомо, що його земельна ділянка передана ФГ Ладіс не на умовах суборенди, а на умовах оренди земельної ділянки, і саме між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2012 року строком на 10 років, який зареєстрований відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року за № 712340004002318.

ОСОБА_3 вважає договір оренди землі укладений між ним та відповідачем від 10.10.2012 року недійсним, оскільки станом на момент його підписання та подальшої реєстрації строк дії попереднього договору №85-79 від 17.10.2007 року, укладений між позивачем та СФГ Половинчик не закінчився, а угода про дострокове розірвання даного договору оренди земельної ділянки є недійсною, оскільки ним не підписувалась.

При цьому позивач також вказує, що підписуючи договір з відповідачем, вважав, що ним підписується саме договір суборенди і між ним зберігаються цивільно-правові відносини з СФГ Половинчик до закінчення строку дії договору оренди від 17.10.2007 року.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ним та ФГ Ладіс від 10.10.2012 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року за №712340004002318.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7123455500:03:001:0544), який укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс і зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за №712340004002318.

Стягнуто з відповідача ФГ Ладіс судові витрати в сумі 640 грн. та судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи у справі в розмірі 2250, 24 грн., а всього 2890, 24 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 10.10.2012 року укладений між сторонами у справі необхідно визнати недійсним, у зв'язку тим, що він укладений у період дії іншого договору оренди, який укладений між позивачем та СФГ Половинчик 17.10.2007 року строком на десять років.

Щодо строку позовної давності, то суд відмовляючи в його застосуванні, вважав, що позивач про наявність нікчемної угоди про дострокове розірвання договору оренди №85-79 від 10 жовтня 2012 року, а відповідно і про порушення своїх прав дізнався 23.01.2017 року із листа відділу Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, а тому строку позовної давності не пропустив.

В апеляційній скарзі ФГ Ладіс , не погоджуючись з рішенням суду та вважаючи його незаконним, та таким, що ухвалено з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що зі змісту заявленого позову не вбачається з яких саме передбачених ст. 215 ЦК України підстав позивач просить визнати зазначений договір оренди землі від 10.10.2012 року недійсним. Вказує, що в суді було встановлено, що підпис у даному договорі виконаний самим позивачем, а тому він є дійсним. Крім того, відповідач зазначає, що підставою даного позову є дослідження додержання вимог законодавства при укладенні саме договору оренди землі, а не угоди про дострокове розірвання попереднього договору оренди.

В апеляційній скарзі також звернуто увагу на те, що позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 10.10.2012 року, що укладена між ОСОБА_3 та СФГ Половинчик не заявлено, та дана угода є оспорюваною, а не нікчемною, тому апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 204 ЦК України та істотно порушив вимоги ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Крім того, ФГ Ладіс до суду першої інстанції подало клопотання про застосування строку позовної давності, в задоволенні якого суд відмовив. В апеляційній скарзі, мотивуючи дане клопотання, відповідач зазначив, що строк позовної давності повинен обчислюватися з 10.10.2012 року, тобто з дня укладення оспорюваного договору, оскільки він підписаний особисто позивачем, а тому він повинен був знати про існування договору оренди землі та про порушення своїх прав саме з цієї дати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, зважаючи на те, що судом першої інстанції вірно встановлено порушення норм ст.ст. 203, 215 ЦК України при укладенні оспорюваного правочину.

Крім того, судом правильно зроблено висновок, щодо нікчемності правочину, а саме угоди від 10.10.2012 року, укладеної між ним та СФГ Половинчик про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року, оскільки вказане підтверджено особисто директором даного господарства та висновком експертизи, яка була виконана в ході розгляду справи в суді.

Щодо пропущення строків позовної давності, то позивач зазначає, що про наявність угоди між ним та СФГ Половинчик від 10.10.2012 року він дізнався виключно від відділу Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, копія якої була направлена йому відповідним листом від 23.01.2017 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР№124056 від 01.06.2004 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №76, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123485200020000079, загальною площею 3,0033 га, яка розташована на території Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та СФГ Половинчик укладено договір оренди землі №85-79 на строк 10 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,0033 га, яка знаходиться на території Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, договір зареєстрований в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель 17.10.2007 року вчинено запис за №040779100035.

Згідно листа №К-20/0-72/6-17 від 23.01.2017 року, який наданий позивачу на його заяву від 16.01.2017 року, відділ Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області повідомив позивача, що в архіві відділу знаходиться угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_3, підписана сторонами та зареєстрована відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року під №712340004002219, копія даної угоди разом з листом надана позивачеві 23.01.2017 року.

Відповідно до угоди від 10.10.2012 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року, сторонами якого є орендар - СФГ Половинчик , та орендодавець - ОСОБА_3І, домовились достроково розірвати договір №85-79 від 17.10.2007 року оренди земельної частки (паю), ділянки після збирання орендарем врожаю, засіяного на орендованій землі, який, згідно з чинним законодавством України є власністю орендаря. На тексті даної угоди є запис, що договір зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за №712340004002219.

10 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс укладено договір оренди землі на строк 10 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,0033 га, яка знаходиться на території Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, договір зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що у держаному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за №712340004002318.

Відповідно до Довідки ФГ Ладіс №30 від 05.04.2017 року, ОСОБА_3 отримував орендну плату у ФГ Ладіс за період 2012-2016 роки в повному обсязі, а саме: 1000 кг пшениці, 60 кг кукурудзи, 100 кг соняшника, оранка, солома. Заборгованості щодо розрахунків за вищевказані роки немає. Згідно договору оренди землі від 10.10.2012 року, який зареєстрований за №712340004002318 відділом Держкомзему у Монастирищенському районі, був укладений на строк десять років.

Відповідно до заяви директора СФГ Половинчик від 27.09.2017 року угода про дострокове розірвання договору оренди №85-79 від 17.10.2007 року між СФГ Половинчик та ОСОБА_3 10.10.2012 року не укладалася. Поставлений підпис в зазначеній угоді від 10.10.2012 року в графі Орендар не належить йому - директору СФГ Половинчик ОСОБА_4, а виконаний іншою невідомою йому особою.

В ході розгляду справи судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

У відповідності до висновку експерта №1/2562 від 17.11.2017 року: 1) підпис від імені ОСОБА_3 в графі Орендодавець оригіналу угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року, яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_3, зареєстрованої відділом Держкомзему в Монастирищенсьмоу районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за №712340004002219, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; 2) підпис від імені ОСОБА_3 в оригіналі акта приймання передачі земельної ділянки, який складений між орендарем СФГ Половинчик в особі ОСОБА_4 та орендодавцем ОСОБА_3, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; 3) підпис від імені ОСОБА_3 в оригіналі заяви ОСОБА_3 від 10.10.2012 року про дострокове розірвання договору оренди на земельну ділянку площею 3,0033 га виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; 4) підпис від імені ОСОБА_3 у графі Орендодавець розділу підписи сторін оригіналу договору оренди землі, який укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс , який зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за №712340004002318, виконаний самим ОСОБА_3; 5) підпис від імені ОСОБА_3 у графі Земельну ділянку передав оригіналу акта про передачу та прийом земельної ділянки, який укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ Ладіс в особі директора ОСОБА_5, виконаний самим ОСОБА_3 (а.с. 177 - 184).

Таким чином судом достовірно встановлено, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року ОСОБА_3 не підписувалась. Вказане також підтверджується і заявою директора СФГ Половинчик ОСОБА_4 від 27.09.2017 року, в якій останній, зокрема, зазначив, що проставлений підпис у вказаній угоді від 10.10.2012 року в графі Орендар не належить йому - директору СФГ Половинчик ОСОБА_4, а виконаний іншою невстановленою йому особою (а.с. 125).

Проте позивачем ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи не заявлено вимог про визнання даної угоди недійсною, а доводи останнього зводяться до висновків, що даний правочин є нікчемним і визнанню в судовому порядку його недійсним не потребує.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочини є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналізуючи вказані норми закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивач довів свої вимоги в частині того, що на момент укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 10.10.2012 року між ним та ФГ Ладіс та його реєстрації у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, продовжували діяти договірні відносини між позивачем та СФГ Половинчик , які склалися на підставі договору оренди землі № 85-79 від 17.10.2007 року з строком дії десять років. А тому, на думку суду першої інстанції, існували юридично значущі перешкоди при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки від 10.10.2012 року та позивач їх довів при розгляді справи.

Проте вказані висновки суду не відповідають обставинам справи та при вирішенні спору судом було порушено норми матеріального права, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом на підставі виконаного висновку експертизи, який сторонами не оспорювався та заперечувався, підпис від імені ОСОБА_3 у графі Орендодавець розділу підписи сторін оригіналу договору оренди землі, який укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс виконаний самим ОСОБА_3 та підпис від імені ОСОБА_3 у графі Земельну ділянку передав оригіналу акта про передачу та прийом земельної ділянки, який укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ Ладіс в особі директора ОСОБА_5 також виконаний самим ОСОБА_3, а тому колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір від 10.10.2012 року відповідає вимогам ст. 215 ЦК України.

Таким чином, сторони оспорюваного договору своїми підписами підтвердили спрямованість волевиявлення на виникнення між ними відносин оренди. При цьому, укладений договір оренди являє собою цілісний документ, а отже кожна сторона була повною мірою проінформована щодо змісту, предмету та інших істотних умов договору.

Крім того, слід звернути увагу, що предметом судового розгляду є оспорення договору оренди землі від 10.10.2012 року, що укладений між ОСОБА_3 та ФГ Ладіс . Натомість вимоги щодо визнання недійсною додаткової угоди між позивачем та СФГ Половинчик ОСОБА_3 не заявлено, хоча в силу вимог частини 3 статті 215 ЦК України вказаний правочин є оспорюваним, а не нікчемним, оскільки його недійсність не встановлена законом.

Щодо застосування строку позовної давності заявленого відповідачем у справі, то колегія суддів відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки колегія суддів приходить до висновку, що перебіг такого строку починається з 23.01.2017 року, коли позивач дізнався про наявність угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року із листа відділу Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області №К-20/0-72/6-17.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, із позивача на користь ФГ Ладіс підлягає стягненню судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в розмірі 960 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ладіс задовольнити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства Ладіс 960 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16.03.2018 року.

Судді: