Постанова

від 23.10.2018 по справі 702/246/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1719/18Головуючий по 1 інстанції Діденко Т.І. Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Бондаренка С.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5

відповідач - Фермерське господарство Ладіс

третя особа - Селянське фермерське господарство (далі -СФГ) Половинчик

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Фермерське господарство (далі - ФГ) Ладіс ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Ладіс на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 січня 2018 року у складі судді Діденко Т.І., :

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_5, звернувся до суду із позовом до ФГ Ладіс , третя особа - СФГ Половинчик про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Зазначав, що 17 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та СФГ Половинчик було укладено договір оренди землі №85-79.

В 2012 році між позивачем та СФГ Половинчик було досягнуто згоди про передачу земельної ділянки в суборенду ФГ Ладіс , однак на умовах до закінчення строку дії договору оренди укладеного між ОСОБА_5 та СФГ Половинчик , тобто до 17.10.2017 року.

Відповідно до довідки №К-20/0-72/6-17 виданої відділом Держгеокадастру у Монастирищенському районі, в архіві відділу знаходиться угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) між СФГ Половинчик та позивачем, підписана сторонами та зареєстрована відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року за №712340004002219.

В подальшому, ОСОБА_5 стало відомо, що його земельна ділянка передана ФГ Ладіс не на умовах суборенди, а на умовах оренди земельної ділянки, і саме між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2012 року строком на 10 років, який зареєстрований відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року.

Позивач стверджує, що договір оренди землі укладений між ним та відповідачем від 10.10.2012 року є недійсним, оскільки на час його підписання та подальшої реєстрації строк дії попереднього договору від 17.10.2007 року, укладений між позивачем та СФГ Половинчик не закінчився, а угода про дострокове розірвання даного договору оренди земельної ділянки є недійсною, оскільки ним не підписувалась.

Крім цього, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 вказував також і на те, що при укладенні з відповідачем договору оренди землі вважав, що укладає договір суборенди, що передбачено пунктом 9.3 договору оренди з СФГ Половинчик , тому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений з ФГ Ладіс , як такий, що укладений під впливом помилки.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив задовольнити позов.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 січня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_5 та ФГ Ладіс . Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФГ Ладіс звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 січня 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зі змісту заявленого позову не вбачається з яких саме передбачених ст. 215 ЦК України підстав позивач просить визнати договір оренди землі від 10.10.2012 року недійсним. Вказує, що в суді було встановлено, що підпис у даному договорі виконаний самим позивачем, а тому він є дійсним. Крім того, відповідач зазначає, що підставою даного позову є дослідження додержання вимог законодавства при укладенні саме договору оренди землі, а не угоди про дострокове розірвання попереднього договору оренди.

Посилаючись на зазначене, скаржник вважає, що суд першої інстанції, при розгляді справи не врахував вище зазначеного, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, зважаючи на те, що судом першої інстанції вірно встановлено порушення норм ст.ст. 203, 215 ЦК України при укладенні оспорюваного правочину.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення прийшов до висновку, що договір оренди землі від 10.10.2012 року укладений між сторонами у справі необхідно визнати недійсним, у зв'язку тим, що він укладений у період дії іншого договору оренди, який укладений між позивачем та СФГ Половинчик 17.10.2007 року строком на десять років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0033 га., яка розташована на території Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

17 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та СФГ Половинчик було укладено договір оренди землі №85-79.

Згідно листа № К-20/0-72/6-17 від 23.01.2017 року відділом Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області позивача на його заяву повідомлено, що в архіві відділу знаходиться угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_5, підписана сторонами та зареєстрована відділом Держкомзему у Монастирищенському районі 28.12.2012 року. Копія угоди була надана позивачу.

Відповідно до угоди від 10.10.2012 про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 85-79 від 17.10.2007 року, сторони: орендар - СФГ Половинчик , та орендодавець - ОСОБА_5, домовились достроково розірвати договір оренди № 85-79 від 17.10.2007 року земельної частки. На тексті даної угоди є запис, що договір зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 за № 712340004002219.

10.10.2012 року між ОСОБА_5 ФГ Ладіс було укладено договір оренди землі на строк 10 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,0033 га, яка знаходиться на території Половинчицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Згідно заяви директора СФГ Половинчик від 27.09.2017 року угода про дострокове розірвання договору оренди № 85-79 від 17.10.2017 між СФГ Половинчик та ОСОБА_5 10.10.2012 року не укладалася. Поставлений підпис в зазначеній угоді від 10.10.2012 в графі Орендар не належить йому - директору СФГ Половинчик ОСОБА_6, а виконаний іншою невідомою йому особою.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, була призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено питання, стосовно достовірності підпису ОСОБА_5 в угоді про дострокове розірвання договору оренди землі.

У відповідності до висновку експерта №1/2562 від 17.11.2017 року:

1) підпис від імені ОСОБА_5 в графі Орендодавець оригіналу угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №85-79 від 17.10.2007 року, яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_5, зареєстрованої відділом Держкомзему в Монастирищенсьмоу районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року, виконаний ОСОБА_5, а іншою особою;

2) підпис від імені ОСОБА_5 в оригіналі акта приймання передачі земельної ділянки, який складений між орендарем СФГ Половинчик в особі ОСОБА_6 та орендодавцем ОСОБА_5, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою;

3) підпис від імені ОСОБА_5 в оригіналі заяви ОСОБА_5 від 10.10.2012 року про дострокове розірвання договору оренди на земельну ділянку площею 3,0033 га виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою;

4) підпис від імені ОСОБА_5 у графі Орендодавець розділу підписи сторін оригіналу договору оренди землі, який укладений 10.10.2012 року між ОСОБА_5 та ФГ Ладіс , який зареєстрований у районному відділі Держкомзему у Монастирищенському районі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року, виконаний самим ОСОБА_5;

5) підпис від імені ОСОБА_5 у графі Земельну ділянку передав оригіналу акта про передачу та прийом земельної ділянки, який укладений між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ФГ Ладіс в особі директора Крохмаля А.А., виконаний самим ОСОБА_5

Вище зазначені обставини свідчать про те, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі позивачем не підписувалася, про що і підтвердив директор СФГ Половинчик .

Відповідно до ч.2 п.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 cт. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Аналіз норм ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України дає підстави зробити висновок, що у випадку підписання договору не стороною договору, підставою для визнання відповідного правочину недійсним є невідповідність волі сторони правочину внутрішньому волевиявленню цієї сторони.

Суд першої інстанції в своєму рішенні вірно зазначив, що оскільки підпис від імені ОСОБА_5 виконаний не ним, а іншою особою: на заяві про дострокове розірвання договору на адресу голови ФГ Половинчик від 10.10.2012 року; на угоді від 10.10.2012 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 85-79 від 17.10.2007 року, яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_5; на оригіналі акта приймання передач земельної ділянки, який складений між орендарем СФГ Половинчик в особі ОСОБА_6 та орендодавцем ОСОБА_5, то угода від 10.10.2012 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 85-79 від 17.10.2007 року, яка укладена між СФГ Половинчик та ОСОБА_5, є нікчемним правочином, недійсність якого встановлена законом.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що угода від 10.10.2012 року, що укладена між позивачем та СФГ Половинчик є оспорюванованою і вимоги про її визнання недійсною не заявлені, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21.05.2018 року, що набрало законної сили цю угоду про дострокове розірвання договору оренди землі визнано недійсною.

Вказане також доводить те, що позивач, підписав договір оренди з ФГ Ладіс від 10.10.2012 року під впливом помилки, на що він вказував при зверненні до суду, посилаючись на те, що помилявся щодо мотивів правочину так як вважав що укладав з відповідачем договір суборенди в межах строку дії укладеного з СФГ Половинчик договору оренди землі, що було передбачено пунктом 9.3 договору.

Інші доводи апеляційної скарги розкривають лише обставини справи, які судом встановлені правильно і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ладіс залишити без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 січня 2018 року у даній справі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 25 жовтня 2018 року.

Судді С.І. Бондаренко

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова