Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/2033/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/2033/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Краснова Є.В., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури (позивача) - Савицької О.В.,

відповідачів:

Львівської обласної ради - не з'явилися,

Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства - не з'явилися,

Мостиського товариства мисливців і рибалок - Хоми М.А. (голова),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мостиського товариства мисливців і рибалок

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі

за позовом Городоцької місцевої прокуратури Львівської області

до Львівської обласної ради, Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства та Мостиського товариства мисливців і рибалок

про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046, визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Городоцька місцева прокуратура Львівської області звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Львівської обласної ради, Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства та Мостиського товариства мисливців і рибалок про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 в частині надання у користування Мостиському товариству мисливців і рибалок мисливських угідь на території Балицької, Гусаківської, Дидятицької, Поповицької, Твіржанської, Хідновицької, Чернівської та Шегинівської сільських рад, а також визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 11.04.2014 № 46, укладеного між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Мостиським товариством мисливців і рибалок в частині надання у користування мисливських угідь.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 10, 21-23, 37 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", статей 6, 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 21, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що для ведення мисливського господарства законом встановлено необхідність погодження всіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя та регулювання відносин між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь відповідними договорами. Проте, погодження Балицькою, Гусаківською, Дидятицькою, Поповицькою, Хідновицькою, Чернівською та Шегинівською сільськими радами не надавалося, відповідні договори не укладалися.

Львівська обласна рада визнала позов прокурора, вказуючи на те, що під час розгляду звернення Мостиського товариства мисливців і рибалок про надання у користування мисливських угідь відбулася зміна законодавства щодо передачі повноважень розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту від районних державних адміністрацій до відповідних територіальних управлінь земельними ресурсами, внаслідок чого погодження Мостицької районної державної адміністрації від 20.05.2013 щодо земель сільськогосподарського призначення, в межах яких розташовано передані мисливські угіддя, втратило актуальність.

Мостиське товариство мисливців і рибалок у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості прокурором його доводів, вказуючи на те, що на звернення товариства до сільських рад з відповідними запитами були отримані позитивні рішення сільських рад та згода на перезакріплення мисливських угідь для ведення мисливського господарства. При цьому, посилання прокурора на порушення законодавства в частині порядку надання у користування мисливських угідь необґрунтовані, оскільки погодження щодо надання у користування мисливських угідь з Відділом Держгеокадастру законом не передбачено.

Крім того, відповідач вважає, що прокурором перевищені повноваження щодо звернення до суду з даним позовом за результатами розгляду колективної заяви громадян села Старява Мостицького району, а посилання на вказану заяву як на доказ є необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 "Про звернення щодо надання в користування мисливських угідь у Львівській області Мостиському товариству мисливців і рибалок" в частині надання у користування Мостиському товариству мисливців і рибалок мисливських угідь на території Балицької, Гусаківської, Дидятицької, Поповицької, Твіржанської, Хідновицької, Чернівської та Шегинівської сільських рад. Визнано недійсним договір від 11.04.2014 № 46 про умови ведення мисливського господарства.

Суд установив, що Львівська обласна рада всупереч положенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняла рішення від 01.04.2014 № 1046 без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, тому є підстави відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" для визнання цього рішення незаконним та його скасування в оспорюваній частині, а також визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 (Сулім В.В., Тищенко А.І., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Мостиське товариство мисливців і рибалок, просить рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Скаржник посилається на приписи Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вважає, що судові рішення у цій справі прийнято з порушенням правил предметної підсудності, оскільки вимога про визнання незаконним нормативно-правового акта розглядається за правилами саме КАС України.

Посилаючись на положення статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" Мостиське товариство мисливців і рибалок вважає, що у цьому випадку право звернення до суду належить Державному агентству лісових ресурсів України в особі його територіального органу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства і нездійснення належного захисту інтересів держави спеціально уповноваженим органом не дає прокурору права не залучати цей орган в якості позивача.

Крім того, на думку заявника, суди неправомірно взяли до уваги колективне звернення жителів с. Старява Мостицього району Львівської області щодо незгоди із рішенням Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 про передачу у користування мисливських угідь Мостиському товариству мисливців і рибалок на той час як за приписами статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження, у зв'язку з чим Чернівська сільська рада 31.10.2011 прийняла рішення № 312, яким погодила товариству передачу відповідних земель у користування. Таким чином, посилання прокурора на колективне звернення жителів села як на доказ є необґрунтованим і безпідставним.

Судами не взято до уваги отримання Мостиським товариством мисливців і рибалок погоджень на перезакріплення мисливських угідь для ведення мисливського господарства від відповідних сільських рад, докази чого надані до матеріалів справи, проте залишені судами поза увагою і зроблено суперечливі висновки.

Городоцька місцева прокуратура у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з підстав помилковості посилань скаржника на відсутність у прокурора повноважень на представлення інтересів держави та незалучення в якості позивача Державне агентство лісових ресурсів України в особі його територіального органу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, оскільки внаслідок порушення зазначеним органом вимог законодавства цей орган визначено як відповідача.

Прокурор вважає безпідставними доводи скаржника про отримання ним усіх погоджень на перезакріплення мисливських угідь для ведення мисливського господарства від відповідних сільських рад, оскільки погодження Чернівською сільською радою та Поповицькою сільською радою надавалися у 1996 році на 25 років, тобто до 2021 року, у той час, в оспорюваному договорі передбачено строк до 2029 року, що спростовує доводи про отримання всіх погоджень.

На думку прокурора безпідставними є доводи скаржника про порушення судами правил предметної підсудності, оскільки у цьому випадку йдеться про земельні правовідносини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо доводів Мостиського товариства мисливців і рибалок про порушення судами правил предметної підсудності, оскільки вимога про визнання незаконним нормативно-правового акта розглядається за правилами КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000, № 1478-III визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

За змістом статті 1 цього Закону мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання.

Згідно з абзацом 2 статті 4 цього Закону органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень (стаття 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").

Таким чином, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь орган місцевого самоврядування є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями, тобто позов предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно користування мисливськими угіддями та передачі відповідних прав щодо них не підлягає розгляду за правилами КАС України.

Предметом спору у цій справі є вимога Городоцької місцевої прокуратури Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 в частині надання у користування Мостиському товариству мисливців і рибалок мисливських угідь на території Балицької, Гусаківської, Дидятицької, Поповицької, Твіржанської, Хідновицької, Чернівської та Шегинівської сільських рад і визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 11.04.2014 № 46, з посиланням на порушення статей 10, 21-23, 37 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", статей 6, 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 21, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, через відсутність всіх погоджень на передання мисливських угідь у користування позивачеві від усіх сільських рад.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами, рішенням Львівської обласної ради від 01.04.2014 №1046 "Про звернення щодо надання в користування мисливських угідь у Львівській області Мостиському товариству мисливців і рибалок, надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років Мостиському товариству мисливців і рибалок у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення, яким передбачено передачу угідь у розмірі 25 597 га, у тому числі польові - 19619 га, лісові - 5478,4 га, водно-болотні - 500 га. Межі мисливських угідь: від с. Владипів дорогою через с. Пнікут, с. Нагірне (за виключення земель Пнікутської та Раденицької сільських рад), далі до с. Гусаків, с. Поповичі до лінії інженерно-технічних споруд уздовж кордону з Республікою Польща, далі лінією інженерно-технічних споруд до р. Вишня, до її перетину з залізничним мостом біля с. Підгать, далі залізницею до границі Мостиського району, границею Мостиського з Городоцьким, Самбірськими районами (за виключенням земель Мостиської міської ради, Малокрянської, Підлісківської, Стоянцівської сільських рад), до с. Владипіль.

На виконання зазначеного рішення, 11.04.2014 року між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Мостиським товариством мисливців і рибалок було укладено договір №46 про умови ведення мисливських господарств.

За змістом статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

За змістом статті 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, Балицькою та Шегинівською сільськими радами Мостиського району згода на передачу Мостиському товариству мисливців і рибалок у користування мисливських угідь, що розташовані в межах цих сільських рад терміном на 25 років не надавалася, договори не укладалися.

Крім того, Твіржанською сільською радою 16.07.2012 надавалася згода Мостиському товариству мисливців і рибалок на перезакріплення мисливських угідь для ведення мисливського господарства на території зазначеної сільської ради терміном на 5 років, Шигинівською сільською радою - 19.07.2012 на 10 років, Балицькою сільською радою - 18.07.2012 на 15 років.

Водночас за змістом спірного рішенням Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 та договору від 11.04.2014 № 46 Мостиському товариству мисливців і рибалок надано в користування мисливські угіддя до 01.04.2029, які охоплюють в тому числі мисливські угіддя Твіржанської сільської ради, Шигинівської сільської ради та Балицької сільської ради.

Таким чином судами установлено, що згоди на ведення мисливського господарства Мостиському товариству мисливців і рибалок всіма радами не надавалася, а ті які надавали в більшості були не на той строк. Зокрема, термін згоди наданої Чернівською сільською радою спливає - у 2021 році, Твіржанською сільською радою - у 2017 році, Шегинівською сільською радою - у 2022 році, Балицькою сільською радою - у 2017 році.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на встановлення обставин щодо прийняття спірного рішення Львівської обласної ради від 01.04.2014 № 1046 в порушення вимог законодавства, зокрема Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Також враховуючи положення статей 202, 203, 215 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позову в частині визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 11.04.2014 № 46, укладеного між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Мостиським товариством мисливців і рибалок в частині надання у користування мисливських угідь на території Балицької, Гусаківської, Дидятицької, Поповицької, Твіржанської, Хідновицької, Чернівської та Шегинівської сільських рад.

Стосовно доводів Мостиського товариства мисливців і рибалок про перевищення прокурором повноважень та невизначення позивача у даній справі, колегія суддів зазначає, що за приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на день подання позову) (далі - ГПК України) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Статтями 13, 14 Конституції України, статтею 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою для звернення прокурора до суду із позовом такої категорії є необхідність задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі природних ресурсів у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на природні ресурси Українського народу. Інтерес держави полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на природні ресурси.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктами 1, 3, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 та пунктів 1, 3 Положення про Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 № 404, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Держлісагентства України та вправі реалізувати повноваження останнього на території Львівської області.

Водночас, зазначений орган - Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства - внаслідок порушення вимог чинного законодавства є співвідповідачем за цим позовом з огляду на нездійснення належного захисту інтересів держави спеціально уповноваженим органом, а отже не може бути залучено до участі у справі як позивача.

Згідно зі статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Мостиського товариства мисливців і рибалок залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 у справі № 910/2033/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді Є.В. Краснова

Ю.Я. Чумак