Рішення

від 05.03.2018 по справі 817/1879/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2018 року м. Рівне №817/1879/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Рівненський облавтодор") звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2017 №0000031401, №0000041401 та № НОМЕР_1.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначив, що всі суми узгоджених податкових зобов'язань, визначені ним у податкових деклараціях, відповідають чинному законодавству України, натомість контролюючий орган неправомірно збільшив ДП "Рівненський облавтодор" податкові зобов'язання. Аргументує свою позицію тим, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов'язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Регіонметал-Захід", ПП "Домініс Гранд", ПМП "Еребуні" та ТОВ "КЛІНОСОЛ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ". Також позивачем було правомірно віднесено суму безнадійної кредиторської заборгованості до вкладу витрат. Разом з тим, відповідач безпідставно збільшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за фактом викрадення тепловозу марки ТГК-2М, що належав позивачу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з наведених підстав.

Головне управління ДФС у Рівненській області адміністративний позов не визнало з підстав, викладених у відзиві, де, зокрема, зазначено, що під час проведення планової виїзної документальної перевірки ДП "Рівненський облавтодор" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, було виявлено ряд порушень податкового законодавства, а тому збільшення податкових зобов'язань платнику податків та застосування до нього штрафних санкцій є правомірним. Представник відповідача, крім акту перевірки № 246/17-00-14-01/31994540 від 12.10.2016, додатково надав копії матеріалів з кримінального провадження № 32017180000000036, за фактом фіктивного підприємництва за ознаками ч.2 ст.205 КК України. Матеріалами доводиться, що ТОВ "Регіонметал-Захід" господарської діяльності не здійснювало, а його керівник - ОСОБА_3 договорів з ДП "Рівненський облавтодор" не укладав, первинних документів не підписував.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив суд в задоволенні позову ДП "Рівненський облавтодор" повністю відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників учасників справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області з 25.08.2016 по 21.09.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобльні дороги України" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 по 30.06.2016. За результатами перевірки був складений акт № 246/17-00-14-01/31994540 від 12.10.2016 (т.2 а.с.183-245).

За наслідками розгляду заперечень від 18.10.2016 №11/1628, відповідачем прийняте рішення від 14.05.2016 № 2582/10/17-00-14-05-06 про викладення висновків акту в новій редакції (т.1 а.с.140-148).

На підставі складеного акту перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 від 27.10.2016, № НОМЕР_3 від 27.10.2016, № НОМЕР_4 від 27.10.2016 (т.2 а.с.246-248).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення не є правомірними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 28576/99-99-11-01-01-25 від 30.12.2016 (т.1 а.с.149-163), частково задоволено скаргу платника податків, на підставі чого прийняті нові податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 05.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 1631331,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 1087554,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 543777,00 грн. позивачу. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте за порушення платником податків п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.159.1.2, п.п.159.1.5 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України (т.2 а.с.101);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 05.01.2017, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 448638,00 грн. за 2015 рік, 36428,00 грн. за І-ше півріччя 2016 року позивачу. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте за порушення платником податків п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.159.1.2, п.п.159.1.5 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України (т.2 а.с.103);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 237576,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 158384,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 79192,00 грн. позивачу. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте за порушення платником податків п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (т.2 а.с.104).

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Аналізуючи спірні рішення, суд зазначає таке.

ОСОБА_4 повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000031401.

Судом встановлено, що 12.08.2013 між ПП "Домінус Гранд" (Постачальник) та Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" (Покупець) було укладено Договір № 1208-13. За даним Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця щебінь гранітний, який Покупець зобов'язується прийняти та оплатити (п.п.1.1 п.1 Договору) (т.1 а.с.188-192).

Виконання умов Договору № 1208-13 від 12.08.2013 на загальну суму 21984,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 3664,13 грн.) підтверджується: рахунком-фактурою № 31 від 23.08.2013 на загальну суму 21984,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 3664,13 грн.); видатковою накладною № 26 від 16.08.2013 на загальну суму 4569,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 761,63 грн.); податковою накладною № 8 від 16.08.2013 на загальну суму 4569,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 761,63 грн.); видатковою накладною № 27 від 22.08.2013 на загальну суму 17415,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2902,50 грн.); податковою накладною № 27 від 22.08.2013 на загальну суму 17415,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2902,50 грн.) (т.1 а.с.193-197).

28.10.2013 між ПП "Домінус Гранд" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФІРМА СОМЕР" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 31. За даним Договором, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 1208-13 від 12.08.2013, укладеним між Первісним кредитором та Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" (п.п.1.1 п.1 Договору) (т.1 а.с.198).

Використання в господарській діяльності позивача придбаного у ПП "Домінус Гранд" щебню підтверджується: видатковою накладною № ДК-0000436 від 29.08.2013 на суму без ПДВ 18687,04 грн.; довіреністю № 352 від 19.08.2013 (т.1 а.с.199-200).

Згідно зі ст.1 Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як вбачається з доказів, наданих позивачем, здійснені господарські операції між ним та ПП "Домінус Гранд" не лише призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків, але й сприяли отриманню доходу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП "Домінус Гранд" було складено первинні документи, що містять відомості про господарську операцію, час її здійснення, обсяги вказаної господарської операції та підтверджують її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як судом було зазначено вище, господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП "Домінус Гранд" спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків та сприяли отриманню доходу.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані: договір, рахунок-фактура, видаткові накладні, податкові накладні, укладені між позивачем та ПП "Домінус Гранд", що підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Контролюючий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав роботи, які в подальшому реалізував кінцевому Замовнику. Ці факти подальшої реалізації позивачем робіт кінцевому Замовнику, контролюючий орган визнає та не спростовує.

Суд критично оцінює висновки відповідача про те, що господарські операції між позивачем ПП "Домінус Гранд" фактично не відбувалися, з огляду на відсутність у контрагента необхідних основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів. Зокрема, Вищим адміністративним судом України в ухвалі суду 29.05.2017 у справі № К/800/5228/17, було зазначено, що суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

Посилання відповідача на те, що первинні документи позивача містять дефекти, суд відхиляє з огляду на те, що допущення помилок або наявність недоліків в наданих до перевірки первинних документах не спростовує самої суті господарських операцій та їхнього фактичного здійснення. Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним судом у Постановах від 17.01.2018 у справі № К/9901/1187/18 (№ 2а/0270/4386/12) та від 17.01.2018 у справі № К/9901/1524/18 (№ 802/537/13-а), відповідно до якої допущення помилок або наявність недоліків в наданих до перевірки первинних документах не спростовує самої суті господарських операцій та їхнього фактичного здійснення.

За таких підстав, на переконання суду, позивачем було правомірно сформовано витрати за господарськими операціями із ПП "Домінус Гранд" на суму 18320,62 грн. та податковий кредит з ПДВ у розмірі 3664 грн.

Разом із тим, відповідач вважає, що заниження податкових зобов'язань за господарською операцією із ПП "Домінус Гранд" становить 3550,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП "Домінус Гранд" було здійснено господарські операції на загальну суму на загальну суму 21984,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 3664,13 грн.). Тобто, до складу витрат було віднесено 18320,62 грн., що вплинуло на зменшення податку на прибуток підприємств у сумі 3480,92 грн. (18320,62 грн. * 19% ). За таких обставин, суд зауважує, що контролюючим органом було допущено арифметичну помилку при визначенні суми збільшення грошового зобов'язання та, як наслідок, штрафних санкцій.

З огляду на те, що відповідачем було невірно визначено розмір витрат та штрафні санкції за господарською операцією, із ПП "Домінус Гранд", суд вважає, що нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій здійснено контролюючим органом без дотримання норм чинного законодавства України, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_5 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5325,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 3550,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1775,00 грн.

У скасуванні вказаного податкового повідомлення-рішення в іншій частині суд відмовляє, враховуючи таке.

Обґрунтовуючи реальність господарських операцій з ТОВ "Регіонметал-Захід", позивач покликається на укладений 10.12.2012 між ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Регіонметал-Захід" (Субпідрядник) про виконання робіт з надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Острог-Радужне-Точивики км 0+000 км 0-500 за рахунок коштів державного бюджету, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за 2013 рік на загальну суму 795822,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 132637,00 грн.), актом виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за квітень 2013 року на загальну суму 795822,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 132637,00 грн.). Позивачем включено до складу доходу послуги генпідряду у розмірі 1% від суми виконаних робіт на загальну суму 7958,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1326,37 грн.), що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за 2013 рік загальну послуг генпідряду суму 7958,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1326,37 грн.); податковою накладною № 37/12 від 27.11.2013 на загальну суму 7958,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1326,37 грн.); відомістю за листопад 2013 року по рахунку 631 щодо ТОВ "Регіонметал-Захід".

10.12.2012 між ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Регіонметал-Захід" (Субпідрядник) було укладено Договір № 134 про виконання робіт. За умовами Договору (п.п.1.1 п.1) Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується надати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Великий Житин-Малий Житин км 0+000 км 3+200 за рахунок коштів державного бюджету, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Також, 10.12.2012 між ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Регіонметал-Захід" (Субпідрядник) було укладено Договір № 135 про виконання робіт. За умовами Договору (п.п.1.1 п.1) Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується надати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Т-18-07 Радиславівка км 0+000 км 2+800 за рахунок коштів державного бюджету, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Виконання сторонами вказаних договорів від 10.12.2012 за № 134 та № 135, підтверджується актами виконаних підрядних робіт КБ-2в на загальну суму 4802021,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 800337,00 грн.); у тому числі: за жовтень 2013 року на загальну суму 1870757,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 311793,00 грн.); за жовтень 2013 року на загальну суму 1197500,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 199583,00 грн.); за травень 2014 року на загальну суму 1733764,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 288961,00 грн.); платіжними дорученнями: № 541 від 16.12.2013 року на суму 100000,00 грн., № 604 від 30.12.2013 року на суму 300000,00 грн.; відомостями по рахунку 631 за 2013 рік та 2014 рік щодо ТОВ "Регіонметал-Захід".

07.10.2016 між ТОВ "Регіонметал-Захід" (Первісний кредитор) та ПП "ЮР-ПРО" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2. За даним Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору згідно Договорам № 134, № 135 від 10.12.2012 про надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільних доріг: ОСОБА_5 Житин на ділянці км 0+000-км 3+200, з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення (Т-18-07) Радиславівка на ділянці км 0+000 км 2+800, що укладені між Первісним кредитором та Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" на суму 3413843,52 грн.

Суд вважає, що вказані вище письмові докази не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Регіонметал-Захід", з огляду на наступне.

При прийнятті рішення суд зауважує, що наявність у контрагента належно оформлених первинних документів не є безумовною підставою для формування валових витрат, за умови встановлення обставин, що відомості таких документів не відповідають дійсності та/або є недостовірними, як у випадку нездійснення самих господарських операцій - їх безтоварності.

Як вже зазначалось вище, представник відповідача долучила до матеріалів адміністративної справи копії матеріалів з кримінального провадження № 32017180000000036 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками ч.2 ст.205 КК України. Матеріалами доводиться, що ТОВ "Регіонметал-Захід" господарської діяльності не здійснювало, а його керівник - ОСОБА_3 за винагороду передав свій паспорт незнайомій особі та підписав установчі документи під час реєстрації ТОВ "Регіонметал-Захід". У подальшому жодних договорів з ДП "Рівненський облавтодор" він не укладав, будь-яких первинних документів не підписував. Ці обставини підтверджуються належним чином завіреними копіями допитів самого ОСОБА_3, осіб, які спростували факт роботи у Товаристві на різних посадах та отримання оплати - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, висновками криміналістичних експертиз від 27.11.2017 №№6077, 6078, 6079, 6080, 6081 з дослідження підписів, згідно з якими підписи у первинних документах, наданих на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Регіонметал-Захід" (акти приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні) виконані не директором ОСОБА_3, а іншою особою (т.1 а.с.87-131).

Крім того, допитані в якості свідків працівники позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, також повністю заперечили факти виконання будівельних робіт на зазначених вище об'єктах працівниками чи технікою інших підприємств, крім ДП "Рівненський облавтодор" (т.1 а.с.50-82).

Покликання на наявність кримінального провадження №12012110070000949 від 22.02.2012 за ознаками ст.205 КК України, а саме: створення ТОВ "Регіонметал-Захід" на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податків, з якого були у подальшому виділені матеріали кримінального провадження № 32017180000000036 від 08.06.2017, містяться і в акті перевірки (т.2 а.с.191).

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в первинних документах позивача, є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону 996-ХIV кореспондуються з приписами підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи встановлену фіктивність наданих позивачем первинних документів, суд дійшов висновку, що зазначені вище договори та первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження їх виконання, не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996 та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб відповідача щодо виявлення заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток по операціях з ТОВ "Регіонметал-Захід" на суму 611813,00 грн. за 2013 рік та 260065,00 грн. за 2014 рік.

Також суд зазначає, що позивачем в позовній заяві та його представником у судовому засіданні не надано доказів неправомірності податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 № НОМЕР_5 в іншій частині.

У зв'язку з цим суд, з урахуванням своїх висновків щодо фіктивності первинних документів за господарськими операціями з ТОВ "Регіонметал-Захід", відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000031401 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 626 006, 00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 1 084 004,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 542 002, 00 грн.

ІІ. ОСОБА_4 повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000041401.

Судом встановлено, що 13.11.2012 між ДП "Рівненський облавтодор" (Філією "Рівненський райавтодор" - Постачальник) та ПМП "Еребуні" (Отримувач) було укладено Договір № 12/11-12 на виконання робіт по очищенню сховищ чорнов'яжучих матеріалів від залишків та продуктів їх осаду (т.2 а.с.9).

На виконання даного Договору від 13.11.2012 року, позивачем було поставлено ПМП "Еребуні" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 761738,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 126956,40 грн.), що підтверджується: видатковою накладною № ДК-0000496 від 28.11.2012 на загальну суму 26344,93 грн. (у т.ч. ПДВ - 4390,82 грн.); видатковою накладною № ДК-0000536 від 20.12.2012 року на загальну суму 449455,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 74909,18 грн.); видатковою накладною № ДК-0000537 від 24.12.2012 року на загальну суму 40105,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 6684,29 грн.); видатковою накладною № ДК-0000544 від 24.12.2012 на загальну суму 244899,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 40816,60 грн.); видатковою накладною № ДК-0000558 від 24.12.2012 на загальну суму 932,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 155,50 грн.); довіреністю № 31 від 28.11.2012; довіреностями №31 від 28.11.2012 та 334 від 14.12.2012 та відповідними товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.10-23).

Судом встановлено, що заборгованість у розмірі 761738,37 грн. відображена у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361, субрахунок "Контрагент ПМП "Еребуні" за 2012 рік. З аналізу рахунку 361 по субконто "Контрагент ПМП "Еребуні" вбачається, що остання операція між позивачем та зазначеним контрагентом відбулася 24.12.2012 року (т.2 а.с.29).

Згідно з п.6 Договору № 12/11-12 на виконання робіт по очищенню сховищ чорнов'яжучих матеріалів від залишків та продуктів їх осаду від 13.11.2012, ПМП "Еребуні" (Отримувач) повинен був перед початком виконання робіт сплатити аванс у розмірі 30% від обсягу, а решту 70% сплатити одразу після зважування на вазі Постачальника чорнов'яжучих матеріалів та продуктів їх осаду.

Відповідно до ОСОБА_20 з ЄДР Серії АА № 850166, станом на 22.04.2013 року місцезнаходження Приватного малого підприємства "Еребуні" (код ЄДРПОУ 25500028) є: 23225, Вінницька область, Вінницький район, село Некрасове, вулиця І.Франка, будинок 17 (т.2 а.с.24-25).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 28.03.2013 позивачем було направлено претензію на адресу ПМП "Еребуні" (т.2 а.с.26). Відповіді позивачем отримано не було. Разом із тим, листом від 19.03.2014 року (вихідний номер 206) позивач звернувся до Голови сільської ради с.Некрасова із проханням повідомити, чи дійсно ПМП "Еребуні" зареєстроване у вказаному селі. 04 квітня 2014 року позивачем було отримано ОСОБА_7 № 46 від 31.03.2014 року, в якому Сільський голова Некрасовської сільської ради повідомляє, що ПМП "Еребуні" на території вказаної сільської ради не зареєстроване. Директор ПМП "Еребуні" також не зареєстрований за вказаною адресою (т.2 а.с.27-28).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем першу партію ТМЦ було поставлено контрагенту ПМП "Еребуні" 28 листопада 2012 року, а останню - 24 грудня 2012 року. Оплату позивач, всупереч п.6 Договору № 12/11-12 на виконання робіт по очищенню сховищ чорнов'яжучих матеріалів від залишків та продуктів їх осаду від 13.11.2012 року, у передбачені Договором строки не отримав. Отже, строк позовної давності сплив 24 грудня 2015 року.

За таких обставин суд не може погодитися із контролюючим органом, який визначає початок перебігу позовної давності із моменту закінчення Договору, тобто з 31.12.2013 року.

Відповідно до п.п.а, п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

У п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - Положення № 16) передбачено, що до інших операційних витрат включається, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість"затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року за № 237, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018 (далі - Положення № 10), безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. При цьому, згідно п.4 Положення № 10, поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість, відповідно до п.4 Положення № 10, це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

З наведеного вбачається, що позивач виконав всі можливі заходи, які залежали від нього, для стягнення боргу з контрагента - ПМП "Еребуні". Однак, відсутність контрагента за поштовою адресою, на що вказує ОСОБА_7 № 46 від 31.03.2014 року (в якому Сільський голова Некрасовської сільської ради повідомляє, що ПМП "Еребуні" на території вказаної сільської ради не зареєстроване), унеможливило звернення позивача до Господарського суду із позовом про стягнення з контрагента суми боргу.

Разом із тим, щодо суми дебіторської заборгованості минув строк позовної давності, встановлений ЦК України, тому позивач правомірно визнав суму дебіторської заборгованості безнадійною.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено суму у розмірі 761738,37 грн. до вкладу витрат у 2015 році.

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом в акті перевірки, що підтверджується додатком до клопотання від 19.01.2018 року, встановлено, що позивачем внаслідок безпідставного віднесення до витрат списану дебіторську заборгованість без звернення до суду по операціям з ПМП "Еребуні" занижено суму витрат на 448 638,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 року № НОМЕР_6 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на вказану суму за 2015 рік підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд зазначає, що позивач не надає доказів протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 36 428,00 грн. за 1 півріччя 2016 року, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

ІІІ. ОСОБА_4 повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000051401.

Судом встановлено, що Філією "Рокитнівський райавтодор" позивача було направлено заяву начальнику Рокитнівського відділення Сарненського відділу поліції ГУНП у Рівненській області вих. № 101 від 27.11.2015 року з проханням розслідувати факт зникнення тепловозу марки ТГК-2М, який знаходився на території ПРАТ "Ярівський гранкар'єр" в смт.Томашгород та рахується на балансі Філії "Рокитнівський райавтодор" (т.2 а.с.30).

Позивачем отримана відповідь начальника Рокитнівського відділення Сарненського відділу поліції ГУНП у Рівненській області від 17.12.2015 року № 711/207/02-2015 про те, що 28.11.2015 року розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12015180190000720 щодо недостачі тепловозу марки ТГК-2М. Вказані обставини підтверджуються витягом з кримінального провадження № 12015180190000720 та були досліджені під час перевірки, що вбачається з акту перевірки (т.2 а.с.31-32).

Ведення обліку викраденого тепловозу марки ТГК-2М на балансі Філії "Рокитнівський райавтодор" підтверджується: актом прийому-передачі від 30.12.2003 року про те, що Філія "Рокитнівський райавтодор" прийняла, а Філія "Доркомплект" передала у справному та комплексному стані тепловоз марки ТГК-2М; накладною № 258 від 30.12.2003 року на суму 206248,33 грн. (загальна сума - 247498,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41249,67 грн.); інвентарною карточкою № 118 обліку основних засобів, щодо тепловозу ТГК-2м вартістю 206248,33 грн. без ПДВ (т.2 а.с.33-34).

Факт зберігання викраденого тепловозу марки ТГК-2М на території ПРАТ «Ярівський гранкар'єр» в смт.Томашгород підтверджується Договором про зберігання від 01.01.2004 року, згідно якого Філія «Рокитнівський райавтодор» передає, а ЗАТ «Ярівський гранкар'єр» приймає на зберігання тепловоз марки ТГК-2М в кількості однієї штуки (т.2 а.с.35).

Згідно з п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту Податкового кодексу України не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Наявними доказами підтверджується факт того, що тепловоз марки ТГК-2М було викрадено. За таких обставин, збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 30383,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 15191,00 грн. є безпідставними.

Крім того, 16.07.2009 року позивачем було придбано фарбу у кількості 2130 кг у ТОВ "КЛІНОСОЛ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ", що підтверджується накладною № 329 від 16.07.2009 року на загальну суму 59639,92 (у т.ч. ПДВ - 9939,99 грн.) (т.2 а.с.36). Оплата за отримані ТМЦ позивачем не була здійснена, а вказана кредиторська заборгованість була списана. Вказані обставини підтверджуються протоколом інвентаризаційної комісії від 12.11.2015 року та не заперечуються органом ДФС у акті перевірки (т.2 а.с.37-39).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких підстав, якщо платник податків отримав товари, роботи, послуги на підставі договору купівлі-продажу (надання робіт/послуг), посилання відповідача на п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є неправомірними. Разом із тим, у п.198.5 ст.198.5 Податкового кодексу України визначені випадки, коли платник ПДВ повинний нарахувати податкові зобов'язання. Однак, серед підстав, встановлених п.198.5 ст.198.5 Податкового кодексу України відсутнє списання простроченої кредиторської заборгованості.

Суд зауважує, що ст.192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості. Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною. Так, при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов'язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов'язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить ст.192 Податкового кодексу України. Аналогічну позицію було висловлено і Вищим адміністративним судом України, зокрема у Ухвалі від 24.01.2017 року у справі № К/800/32280/16.

Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, за умови коли ст.192 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту, платнику ПДВ не потрібно коригувати податковий кредит з ПДВ при списанні кредиторської заборгованості. За таких підстав, збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 9939,99 грн. є безпідставним. Таким чином, позивачу неправомірно збільшено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 9940,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4970,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення - рішення від 05.01.2017 року №0000051401 слід визнати протиправним та скасувати в частині визначення грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 60484,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 40323,00 (30383+9940) грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у розмірі 20161,00 (15191+4970) грн.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 177 092,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 118 061,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59 031,00 грн., суд відмовляє за безпідставністю, оскільки доказів його неправомірності позивач не надав.

При прийнятті рішення суд зазначає таке.

Зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що оспорювані податкові повідомлення-рішення порушують право позивача на володіння майном (додаткове податкове навантаження, не передбачене законодавством, є втручанням у мирне володіння майном), захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дана справа є майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

За практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі -шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Отже, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном позивача, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Разом із тим, у ч.2 ст.77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Разом із тим, суд відхиляє доводи представника позивача, стосовно тих правовідносин, щодо яких ДП "Рівненський облавтодор" не було долучено до матеріалів справи доказів на спростування висновків контролюючого органу.

Так, ч.1 ст.77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд не може приймати рішення лише на підставі пояснень позивача, які не підтверджуються доданими доказами, та без дослідження всіх обставин справи.

У зв'язку з цим суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме:

визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_5 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5325,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 3550,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1775,00 грн.;

визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_6 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 448 638,00 грн. за 2015 рік.;

визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 60484,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 40323,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20161,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у загальному розмірі 29 633,60 грн., з яких 28 033,60 грн. - за дві вимоги майнового характеру та 1600,00 грн. - за вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість ) грн. 62 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (вул.Остафова,7,м.Рівне,33028, код ЄДРПОУ 31994540) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_5 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5325,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 3550,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1775,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_6 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 448 638,00 грн. за 2015 рік.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 року № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 60484,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 40323,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20161,00 грн.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_5 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 626 006, 00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 1 084 004,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 542 002, 00 грн.,- відмовити повністю.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 № НОМЕР_6 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 36 428,00 грн. за І-ше півріччя 2016 року.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.01.2017 року № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 177 092,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 118 061,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59 031,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" сплачений судовий збір у розмірі 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість ) грн. 62 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15 березня 2018 року.

Суддя Борискін С.А.