Постанова

від 27.02.2018 по справі 820/1939/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №820/1939/15

касаційне провадження №К/9901/7315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 (судді Зеленський В.В., Старосуд М.І., Чалий І.С.) у справі №820/1939/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Продресурс ЛТД до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Продресурс ЛТД звернулося суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.09.2014 №0001232201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1016532грн (у тому числі 677688грн за основним платежем та 338844грн за фінансовими санкціями).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.05.2015 позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0001232201, видане Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ТД Продресурс ЛТД з податку на додану вартість у сумі 1016532грн (у тому числі 677688грн за основним платежем та 338844грн за фінансовими санкціями).

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.07.2017 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015.

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі №820/1939/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 138.4, 138.8 статі 138, статті 139, пунктів 198.3, 198.4 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги відповідача обґрунтовуються тим, що контрагентами позивача ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії податкові декларації з податку на додану вартість подані за лютий 2014 року, за березень 2014 року не подавались. До ДПІ у м.Ялта ГУ Міндоходів Автономної Республіки Крим подані запити на проведення зустрічних звірок ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії , відповіді на які на час складення акта перевірки позивача не отримано.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Продресурс ЛТД , з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №2898/20-38-22-01-04/38383623 від 26.08.2014.

За висновками акта перевірки, позивачем допущено порушення пункту 198.1, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ Маглів (податковий номер 19445512) та ТОВ Віна Лівадії (податковий номер 32362063), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 677688грн, у т.ч. у березні 2014 року у сумі 677688грн.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001232201 від 30.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1016532,00грн, з яких 677688,00грн - основний платіж, 338844,00грн - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області безпідставно позбавила позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року за господарськими операціями з ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії , з підстав порушення останніми порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивачем надано докази виконання вимог закону та надання додатку №8 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст операцій.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем на підставі договору №01/12/12 від 01.12.2012, укладеного з ТОВ Маглів (продавець), та за договором поставки (дистриб'юції) з ТОВ Віна Лівадії №1-13 від 20.12.2012 товару, а саме: алкогольної продукції, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами звірки взаєморозрахунків.

Транспортування товарів, придбаних у ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії відбувалось на орендовані позивачем складські, офісні та торгові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул. Глінки, 61-а.

Придбані товари були оприбутковані на складах позивача та в подальшому реалізовані оптом та в роздріб через власну мережу роздрібних лікеро-горілчаних магазинів, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та податковим органом не спростовано.

Посилання відповідача на те, що контрагентами позивача ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії не було задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2014 року не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії були зареєстровані в установленому законом порядку та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивачем виконано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем, та повідомлено податкову інспекцію про порушення контрагентами порядку реєстрації податкових накладних, надано Додаток №8 Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до податкової декларації з податку на додану вартість, подану за березень 2014 року.

Щодо доводів касаційної скарги відповідача, що в кожному конкретному випадку має бути встановлений факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків, а також що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання послуг, а тому для підтвердження правомірності відображення витрат в податковому обліку позивач повинен був надати інші належні докази для встановлення відповідної інформації - будь-які документи, що мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, то контролюючим органом не зазначено, надання яких послуг позивачу необхідно підтвердити, зважаючи на те, що у справі оскаржується формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії на підставі договорів купівлі-продажу та поставки алкогольної продукції, а також які саме документи є достатніми для підтвердження операцій та мали бути надані позивачем.

Так само, і доводи касаційної скарги, що відсутність доказів в підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети (ефекту), позбавляє позивача права на відображення таких витрат в податковому обліку, не впливає на правильність прийнятих у справі рішень, оскільки відповідачем не надано доказів, що господарські операції позивача з ТОВ Маглів та ТОВ Віна Лівадії є збитковими, а також коригування оподатковуваного доходу позивача за їх наслідками.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі №820/1939/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк