Рішення

від 12.03.2018 по справі 902/1110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2018 р. Cправа № 902/1110/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Діліжанс", м. Жмеринка, Вінницька область

до: Виконавчого комітету Жмеринської міської ради, м. Жмеринка, Вінницька область

до: ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, м.Жмеринка, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Жмеринська міська рада, м. Жмеринка, Вінницька область, ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м. Вінниця

про стягнення 542 283 грн 29 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги № 24-01/18-1 від 24.01.2018 р., ордер серії СН № 028888 від 14.02.2018 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 619 від 27.10.2018 р.

відповідача 1: ОСОБА_4, довіреність № 9 від 02.01.2018 р. діє до 31.12.2018 р., паспорт серії НЮ № 290473 виданий Чортківським РС УДМС України в Тернопільській області 10.10.2012 р.

відповідача 2: ОСОБА_5, довіреність № 1 від 15.01.2018 р., паспорт серії АВ № 769952 виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій області 16.08.2007 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 міської ради: ОСОБА_4, довіреність № 10 від 02.01.2018 р., паспорт серії НЮ № 290473 виданий Чортківським РС УДМС України в Тернопільській області 10.10.2012 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фінансів Вінницької ОДА: ОСОБА_7, довіреність № 06-1-46/165 від 06.02.2018 р., паспорт серії АА № 753767 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 05.05.1998 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ ДКС України у Вінницькій області: ОСОБА_8, довіреність № 12-21/12-130 від 09.01.2018 р., службове посвідчення № 46 від 07.06.2017 р.

присутній: ОСОБА_9, посвідчення водія ВХТ № 914308 від 16.12.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "Діліжанс" подано позов до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради та ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про стягнення 542 283 грн 29 коп. боргу по компенсації витрат на надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів автомобільним транспортом.

Ухвалою суду від 14.12.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1110/17 та призначено до розгляду на 14.12.2017 р. Цією ж ухвалою залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Жмеринську міську раду, ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р. призначено підготовче засідання на 25.01.2018 р. Судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

12.01.2018 р. до суду від третьої особи - ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву вих. № 04-1-34/3927-08-07 від 05.01.2018 р.

16.01.2018 р. до суду третьою особою - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області подано письмові пояснення по справі вих. № 12-12/42 від 16.01.2018 р. та ряд додаткових документів.

18.01.2018 р. від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву вих. № 198/09-11/02 від 18.01.2018 р., в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Додатком до відзиву долучено ряд документів.

19.01.2018 р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли заперечення на позовну заяву вих. № ЮВ6 від 16.01.2018 р., в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того, 19.01.2018 р. до суду від третьої особи Жмеринської міської ради надійшли письмові пояснення вих. № ЮВ 7 від 16.01.2018 р., в яких останній проти позову заперечує та підтримує заперечення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 16.01.2018 р.

25.01.2018 р. позивачем до суду подано письмові пояснення по справі вх.№ 06-52/658/18 від 25.01.2018 р. з рядом долучених до них додаткових документів.

Відповідно до ухвали суду від 25.01.2018 р. в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2018 р.

Ухвалою суду від 12.02.2017 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2018 р.

12.03.2018 р. позивачем до суд подано письмові пояснення по справі б/н від 12.03.2018 р. (вх. № 06-52/2170/18 від 12.03.2018 р.).

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач (Приватне підприємством "Діліжанс") в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним на виконання Договорів на перевезення пасажирів маршрутами загального користування та Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду у період січня 2016 р. по липень 2016 р. включно здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів вартість якого підлягає відшкодуванню на суму 542 283 грн 29 коп.

За твердження позивача, неодноразові звернення ПП "Діліжанс" до відповідачів 1, 2 стосовно відшкодування коштів за фактично надані послуги по пільговому перевезенню пасажирів міста Жмеринка, залишились безрезультатними, кошти за надані послуги не відшкодовані.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 542 283 грн 29 коп. боргу по компенсації витрат на надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів.

Відповідач 1 (Виконавчий комітет Жмеринської міської ради) у поданому до суду запереченні на позовну заяву позов ПП "Діліжанс" не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні зазначаючи, що перерахування коштів здійснюється у межах цільової державної субвенції та фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного бюджету та відповідно до затвердженого кошторису. При цьому, у ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" відсутні видатки на відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян на місцевому пасажирському транспорті загального користування.

Також у поданих запереченнях відповідач 1 посилається на приписи п. 3 ч. 1 ст.97, ст. 102 Бюджетного кодексу України та п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256.

Відповідач 2 (ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради) у відзиві на позовну заяву не погоджується із заявленим позовним вимогами ПП "Діліжанс", вважає їх необґрунтованими, зазначаючи, наряду з іншим, що в даному випадку враховуючи п. 2.2. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів від 19.08.2014 р. та 12.06.2015 р. зобов'язання замовника (ОСОБА_1) перераховувати кошти на відшкодування витрат по безкоштовному проїзду пільгових категорій населення у відповідності до розрахунків по пільгові перевезення після їх перевірки по мірі надходження коштів, в межах бюджетних асигнувань. Перерахування коштів здійснюється у межах цільової державної субвенцій на фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного бюджету та відповідно до затвердженого кошторису.

Крім того відповідач 2 вказує, що всупереч Бюджетному кодексу України та ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (в редакції на момент виникнення заборгованості) не була передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, на компенсацію на пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Враховуючи відсутність державної субвенції на компенсацію витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян, Жмеринською міською радою було розроблено та прийнято "Програму компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах загального користування в місті Жмеринка" відповідно до рішення 11 сесії міської ради 7 скликання від 28.07.2016 р. № 138.

Як вказує відповідач 2, в зв'язку з блокуванням рахунків управління на підставі наказу суду від 11.03.2016 р. по справі № 902/1640/15 організацію вказаного рішення міської ради тимчасово було покладено на виконавчий комітет Жмеринської міської ради. З січня 2017 р. в зв'язку з розблокуванням рахунків, а також відповідно до укладених з ПП "Діліжанс" угод відшкодування коштів за компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється ОСОБА_1.

Також відповідачем 2 щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості зазначено, що акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги за пільговий проїзд окремих категорій громадян за вказаний період (січень 2016-липень 2016 р.) не були узгоджені ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Третя особа - Жмеринська міська рада у поданому до суду письмовому поясненні позов не визнає, підтримуючи у повному обсязі заперечення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради.

Третя особа - ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації у наданому до суду відзиві на позовну заяву, окрім іншого, зазначено, що компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян транспортним підприємствам повинна проводитися відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах передбачених у відповідному місцевому бюджетів коштів на зазначену меті в міру надходження субвенцій з державного бюджету.

Також третьою особою вказано, що наділення органів управління праці та соціального захисту населення статусом відповідача по справі як нібито головного розпорядника коштів згідно постанови КМУ від 04.03.2002 № 256 є безпідставним, оскільки дана постанова стосується видатків за рахунок коштів субвенцій з Державного бюджету. Однак ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету на виплату транспортним підприємствам за пільгове перевезення пасажирів не передбачалась, а в подальшому така субвенція виключена зі статті 102 БК України.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області у пояснені по справі зазначено що у 2016 р. видатки на компенсації виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення взагалі не здійснювались. З 2017 р. фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян здійснюється за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету.

При цьому, третьою особою також вказано, що видатки Виконавчого комітету Жмеринської міської ради на компенсаційні виплат на пільговий проїзд автомобільним окремим категоріям громадян здійснювались лише у 2016 р. за рахунок коштів виділених з бюджету міста Жмеринка. На 2016 р. сума затверджених кошторисних призначень Виконавчого комітету Жмеринської міської ради на здійснення компенсаційних виплат на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян складала 480 800,00 грн. Надходження та касові видатки за 2016 р. складали 399 366,27 грн. Кредиторська заборгованість на кінець 2016 р. відсутня.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.07.2014 р. та 12.06.2015 р. між Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради (Замовник, Відповідач 1) та Приватним підприємством "Діліжанс" (Перевізник, Позивач) укладено договори № 8, 9, 10 та 11 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Жмеринка у режимі загальноміських перевезень та маршрутного таксі умови яких тотожні між собою (а.с. 15-34, т. 1).

Умовами п. 2.10. вказаних Договорів перевізник забезпечує безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян, яким законодавством України надано право пільгового проїзду у міському транспорті загального користування. Відшкодування вартості пільгових перевезень здійснюється за рахунок коштів цільової державної субвенції у відповідності до чинного законодавства України та окремого договору між перевізником та розпорядником бюджетних коштів.

На виконання умов зазначених договорів, 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради (Відповідач 2) та Приватним підприємством "Діліжанс" (Позивач) укладено угоди про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду відповідно до п.п. 1.1., 1.2. яких ПП "Діліжанс" згідно п. 2.10. Договорів № 8, 9, 10 від 11.07.2014 р. та Договору № 11 від 12.06.2015 р. надає послуги з перевезення окремих пільгових категорій громадян у міських автобусах загального користування, а ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради проводить розрахунки з останнім по відшкодуванню вартості зазначених перевезень в межах бюджетних асигнувань встановлених затвердженим кошторисом (а.с. 35-40, т. 1).

У відповідності до п. 1.2. Угод ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення міської ради проводить розрахунки з ПП "Діліжанс" по відшкодуванню вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян в межах бюджетних асигнувань встановлених затверджених кошторисом.

ПП "Діліжанс" щомісячно до 3-го числа місяця, наступного за звітним періодом, представляє управлінню праці та соціального захисту населення розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам у минулому місяці (п. 2.1. Угод).

Відповідно до п. 2.2. Угод ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення перераховує кошти на відшкодування витрат по безкоштовному проїзду пільгових категорій населення ПП "Діліжанс" у відповідності до представлених підприємством розрахунків про пільгові перевезення після їх перевірки по мірі надходження коштів, в межах бюджетних асигнувань з урахуванням коефіцієнту співвідношення кількості платних та безплатних пасажирів на окремих міських маршрутах та узагальнений коефіцієнт наповнення транспорту та змінності пасажирів. Перерахування коштів здійснюється в межах цільової державної субвенції на фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного Бюджету та відповідно до затвердженого кошторису.

Як встановлено судом позивачем протягом січня-липня 2016 р. надано транспортні послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за графіками руху та маршрутами погодженими сторонами в Угодах на загальну суму 542 283 грн 29 коп.

На підтвердження надання вказаних послуг у зазначеному вище розмірі позивачем долучено до матеріалів справи супровідні листи про відшкодування сум пільгових перевезень з долученими до них актами виконаних робіт - розрахунку відшкодування послуг перевізнику та подорожні листи за період січня-липня 2016 р., які, окрім іншого, містять, час, номер маршруту та відмітки про здійснення пільгового перевезення пасажира (а.с. 41-54, т. 1; а.с. 154-250, т. 2; а.с. 1-25, т. 3).

Крім того, факт надання зазначених послуг позивачем у вказаний період власне не заперечується сторонами даної справи, які в усних поясненнях вказують, що перевезення пасажирів в м.Жмеринка Вінницької області у період з січня по липень 2016 року здійснювалось виключно позивачем.

Однак, як слідує з матеріалів справи, суми наданих послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів позивачу не відшкодовано.

Неодноразові звернення позивача до відповідачів у період надання даних послуг із листами та заявами-зверненнями із проханням здійснення відшкодування наданих ним послуг залишені без виконання із посилання на відсутність передбачених Державним Бюджетом України на 2016 р. відповідних субвенцій (ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення) та проведення управлінням економіки міської ради разом управління праці та соціального захисту населення проекту міської Програми компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах на 2016 р. (Виконавчий комітет Жмеринської міської ради) (а.с. 55-59, т. 1).

Також в матеріалах справи наявна претензія позивача вих. № 60 від 11.09.2017 р. адресована відповідачам з вимогою здійснити відшкодування коштів в сумі 542 283 грн 29 коп. за фактично надані послуги з перевезення окремих категорій громадян, які мають право на пільги за період з січня-липня 2016 р. (а.с. 60-61, т. 1).

У відповідь на вказану претензію, відповідачем 1 листом вих. № 02-5/10-2384 від 27.09.2017 р. повідомлено позивача, наряду з іншим, про те, що рішенням міської ради було затверджено Програму компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах на 2016 р. виконання якої у зв'язку з блокуванням рахунку ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення тимчасово було покладено на виконавчий комітет міської ради. З січня 2017 р. видатки на фінансування зазначених пільг передбачені та відшкодовуються за рахунок коштів місцевого бюджету в межах кошторисних призначень (а.с. 62, т. 1).

Несплата компенсації витрат на надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини сторін, які виникли із Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду та актів цивільного законодавства, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги і перевезення визначені главами 63-65 ЦК України, главою 32 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, загальні положення про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

При цьому, враховуючи, що спір виник з Угод, згідно яких здійснювалось перевезення пільгових категорій пасажирів на автомобільному транспорті загального користування, на дані правовідносини сторін поширюються положення Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про державний бюджет України", Бюджетний кодекс України та інші нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно із ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За приписами ч.1 ст. 31 ЗУ "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

За змістом ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗУ "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 37 ЗУ "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В свою чергу, в силу ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (Порядок).

Як зазначено у п. 1 Порядку, в ньому відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

За змістом пунктів 2, 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення, зокрема таким розпорядником є відповідач 2 у даній справі.

Пунктом 8 абзацу 2 Порядку визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, зокрема і компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості .

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем 2 прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем транспортних послуг з перевезення пільгових категорій громадян та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за надані послуги.

Разом з тим, борг у сумі 542 283 грн 29 коп. позивач просить стягнути солідарно із відповідача 1 (Виконавчий комітет Жмеринської міської ради) та відповідача 2 (ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради), відносно чого суд зазначає наступне.

За змістом статей 7, 29, 31, 37, 42, 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", статей 45, 48, 85, 91, 102 Бюджетного кодексу України, положень пунктів 1, 2, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, пунктів 2.3., 3.2. Положення Про управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, розрахунки з постачальниками послуг пільгового перевезення окремих категорій громадян, ведення обліку за видами пільг, зокрема і компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за обставин спірних правовідносин покладено на відповідача 2 (ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради), який є головним розпорядником бюджетних коштів, забезпечує виконання державних програм соціального захисту населення в місті.

Крім того, умовами п.п. 1.2., 2.1. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду, укладених між позивачем та відповідачем 2, визначено, що саме ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення міської ради проводить розрахунки з ПП "Діліжанс" та перерахування коштів на відшкодування вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян.

Такими чином у відповідача 1 відсутній прямий обов'язок здійснювати спірні розрахунки з позивачем, оскільки з урахуванням викладеного головним розпорядником коштів та зобов'язаною стороною на яку покладено обов'язок відшкодування вартості пільгових перевезень згідно Угод від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. є відповідач 2.

При цьому наявні в справі Договори № 8, 9, 10 від 11.07.2014 р. та № 11 від 12.06.2015 р., укладені між Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради та Приватним підприємством "Діліжанс" є договорами якими врегульовано організацію, порядок та умови здійснення перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Жмеринка у режимі загальноміських перевезень на маршрутному таксі, в той час як умови здійснення перевезень пільгових категорій пасажирів та відшкодування вартості за результатами надання вказаних послуг врегульовано окремими Угодами, які укладенні між позивачем та відповідачем 2, який, як зазначалось судом є стороною на яку покладено обов'язок здійснювати розрахунок та перерахування коштів на відшкодування витрат вартості пільгових перевезень пасажирів (п.п. 1.2., 2.1. Угод).

Окрім того, солідарний обов'язок відповідачів 1, 2 стосовно відшкодування вартості наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів, який згідно зі ст.ст. 541, 543 ЦК України, який слугував би підставою для виникнення у останніх солідарного зобов'язання перед позивачем, не передбачено чинним законодавством та умовами укладених договорів.

А відтак, з огляду на вищевказані обставини в своїй сукупності, заявлений позивачем позов до відповідача 2 про стягнення 542 283 грн 29 коп. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі, в той час як позов до відповідача 1 задоволенню судом не підлягає, оскільки є заявленим безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову Приватного підприємства "Діліжанс" до відповідача 2 в повному обсязі та відмову з задоволенні позову останнього до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради як заявленого безпідставно.

Заперечення відповідача 2 та третіх осіб, які за своє суттю зводяться до відсутності, на думку останніх, підстав для задоволення позову у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, визначення умовами Угод, що відповідач 2 здійснює розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів в межах бюджетних надходжень, судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з частиною першою ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК і ст. 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої ст. 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні приписи містяться у ст. 218 ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. зазначено, що органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання, взятих на себе зобов'язань.

При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання .

Таким чином, відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою відповідно до чинного законодавства України та будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись (постанови Верховного Суду України від 13.10.2009 р. у справі № 09/209, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12, від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17 ).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача 2 відповідно до ст.129 ГПК України.

12.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові Приватного підприємства "Діліжанс" до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про стягнення 542 283 грн 29 коп. відмовити повністю.

2. Позов Приватного підприємства "Діліжанс" до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про стягнення 542 283 грн 29 коп. задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, вул.Доватора, 49, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100 (ідентифікаційний код - 03190751) на користь Приватного підприємства "Діліжанс", вул.Барляєва, 3, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100 (ідентифікаційний код - 32060481)- 542 283 грн 29 коп. - основного боргу, 8 134 грн 24 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 березня 2018 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Барляєва, 3, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100.

3 - Виконавчому комітету Жмеринської міської ради - вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100.

4 - ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради - вул.Доватора, 49, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100.

5 - Жмеринській міській раді - вул.Центральна, 4, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100.

6 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області - вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21000.

7 - ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації - вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036.