Постанова

від 29.05.2018 по справі 902/1110/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 травня 2018 року Справа № 902/1110/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради

на рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 р.

(ухвалене о 13:35 год., у м. Вінниця, повний текст складено 19.03.2018 р.)

у справі № 902/1110/17 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Приватного підприємства "Діліжанс"

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради

2) ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Жмеринської міської ради

2) Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації

3) Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 542 283 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3;

від відповідача ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради - не з'явився;

від відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради- не з'явився;

від третьої особи Жмеринської міської ради - не з'явився;

від третьої особи Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації - не з'явився;

від третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Діліжанс" звернулось з позовом до ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради та ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про стягнення 542283 грн. 29 коп. боргу по компенсації витрат за надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів автомобільним транспортом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне підприємство "Діліжанс" на виконання Договорів на перевезення пасажирів маршрутами загального користування та Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду у період січня 2016 р. по липень 2016 р. включно здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів вартість якого підлягає відшкодуванню на суму 542283 грн. 29 коп.

В обґрунтування правової позиції, позивач посилається на відповідні положення ЦК України та ГК України, ст. ст. 29, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256

Позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідачів про відшкодування коштів за фактично надані послуги по пільговому перевезенню пасажирів міста Жмеринка, однак кошти за надані послуги не були відшкодовані, а тому Приватне підприємство "Діліжанс" звернулося з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 542283 грн. 29 коп. боргу по компенсації витрат на надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 р. у справі № 902/1110/17 було відмовлено в позові Приватного підприємства "Діліжанс" до ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради про стягнення 542283 грн. 29 коп. повністю. Позов Приватного підприємства "Діліжанс" до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про стягнення 542283 грн. 29 коп. задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь Приватного підприємства "Діліжанс" 542283 грн. 29 коп. - основного боргу, 8134 грн. 24 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 комітетом Жмеринської міської ради та Приватним підприємством "Діліжанс" були укладені Договори № 8 від 11.07.2014 р., № 9 від 11.07.2014 р., № 10 від 11.07.2014 р., № 11 від 12.06.2015 р. на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Жмеринка у режимі загальноміських перевезень та маршрутного таксі.

Суд встановив, що умови вищевказаних Договорів тотожні між собою, а п. 2.10. вказаних Договорів перевізник забезпечує безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян, яким законодавством України надано право пільгового проїзду у міському транспорті загального користування. Відшкодування вартості пільгових перевезень здійснюється за рахунок коштів цільової державної субвенції у відповідності до чинного законодавства України та окремого договору між перевізником та розпорядником бюджетних коштів.

На виконання умов п.2.10. Договорів, 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та Приватним підприємством "Діліжанс" було укладено угоди про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договорів ПП "Діліжанс" згідно п. 2.10. Договори № 8 від 11.07.2014 р., № 9 від 11.07.2014 р., № 10 від 11.07.2014 р., № 11 від 12.06.2015 р. надає послуги з перевезення окремих пільгових категорій громадян у міських автобусах загального користування, а ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради проводить розрахунки з останнім по відшкодуванню вартості зазначених перевезень в межах бюджетних асигнувань встановлених затвердженим кошторисом.

Судом встановлено, що позивач протягом січня-липня 2016 р. надано транспортні послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за графіками руху та маршрутами погодженими сторонами в Угодах на загальну суму 542283 грн. 29 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, положення чинного законодавства, а саме норми ЦК України, ГК України, ст. ст. 7, 29, 31, 37, 42-43 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядоку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 що регулюють спірні правовідносини суд прийшов до висновку, що позов поданий до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

В позові до ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради судом було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради відсутній прямий обов'язок здійснювати спірні розрахунки з позивачем, оскільки з урахуванням викладеного головним розпорядником коштів та зобов'язаною стороною на яку покладено обов'язок відшкодування вартості пільгових перевезень згідно Угод від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 р. у справі № 902/1110/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Діліжанс" до ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Жмеринської міської ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 542283 грн. 29 коп. відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

В даному випадку, враховуючи положення пунктів 2.2. Угод від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р., згідно з якими зобов'язання ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради перераховувати кошти на відшкодування витрат по безкоштовному проїзду пільгових категорій населення у відповідності до розрахунків про пільгові перевезення, після їх перевірки по мірі надходження коштів, в межах бюджетних асигнувань. Перерахування коштів здійснюється у межах цільової державної субвенції на фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного бюджету та відповідно до затвердженого кошторису.

Згідно із ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Бюджетного кодексу України держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Апелянт вказує, що відсутність фінансового забезпечення з боку держави є порушенням Конституції України, Бюджетного кодексу України, основних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997 р.

ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради враховуючи відсутність державної субвенції на покриття витрат з перевезень пільгової категорії громадян, вважає, що ним не було порушено умов Угод від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р.

Підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради вважає, що вищевказане судове рішення ухвалене на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач - Приватне підприємство "Діліжанс" та треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Жмеринська міська рада, Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

29 травня 2018 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду директор Приватного підприємства "Діліжанс" заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Окрім того, від ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника, та вказує, що підтримує апеляційну скаргу та просить її задоволити.

В судове засідання 29.05.2018 р. представники ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради, Жмеринської міської ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач - ОСОБА_2 комітет Жмеринської міської ради та треті особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради та третім особам (т. 3, а. с. 102, 104-106), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третіх осіб відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_2 комітетом Жмеринської міської ради (Замовник) та Приватним підприємством "Діліжанс" (Перевізник) 11.07.2014 р. та 12.06.2015 р. були укладені Договори № 8, 9, 10, 11 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Жмеринка у режимі загальноміських перевезень та маршрутного таксі умови яких тотожні між собою (т. 1, а. с. 15-34).

Відповідно до пунктів 2.10. вказаних Договорів Перевізник забезпечує безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян, яким законодавством України надано право пільгового проїзду у міському транспорті загального користування. Відшкодування вартості пільгових перевезень здійснюється за рахунок коштів цільової державної субвенції у відповідності до чинного законодавства України та окремого договору між перевізником та розпорядником бюджетних коштів.

В подальшому, між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та Приватним підприємством "Діліжанс" було укладено Угоди про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. ПП "Діліжанс" згідно п. 2.10. Договорів № 8, 9, 10 від 11.07.2014 р. та Договору № 11 від 12.06.2015 р. надає послуги з перевезення окремих пільгових категорій громадян у міських автобусах загального користування, а ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради проводить розрахунки з останнім по відшкодуванню вартості зазначених перевезень в межах бюджетних асигнувань встановлених затвердженим кошторисом (т. 1, а. с. 35-40).

Згідно із п. 2.1. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. ПП "Діліжанс" щомісячно до 3-го числа місяця, наступного за звітним періодом, представляє управлінню праці та соціального захисту населення розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам у минулому місяці.

Відповідно до п. 2.2. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення перераховує кошти на відшкодування витрат по безкоштовному проїзду пільгових категорій населення ПП "Діліжанс" у відповідності до представлених підприємством розрахунків про пільгові перевезення після їх перевірки по мірі надходження коштів, в межах бюджетних асигнувань з урахуванням коефіцієнту співвідношення кількості платних та безплатних пасажирів на окремих міських маршрутах та узагальнений коефіцієнт наповнення транспорту та змінності пасажирів. Перерахування коштів здійснюється в межах цільової державної субвенції на фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного Бюджету та відповідно до затвердженого кошторису.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем протягом січня-липня 2016 р. надано транспортні послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за графіками руху та маршрутами погодженими сторонами в Угодах на загальну суму 542283 грн. 29 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт за період січень-липень 2016 р. (т. 1, а. с. 42,44,46,48,50,52,54).

Претензією № 60 від 11.09.2017 р. позивач звертався до Жмеринської міської ради та ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, відповідно до якої просив відшкодувати кошти в розмірі 542283 грн. 29 коп. за фактично надані послуги з перевезення окремих категорій громадян, які мають право на пільги за період з січня-липня 2016 р. (т. 1, а. с. 60-61).

Жмеринська міська рада листом № 02-5/10-2384 від 27.09.2017 р. повідомила позивача, про те, що рішенням міської ради було затверджено Програму компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах на 2016 р. виконання якої у зв'язку з блокуванням рахунку ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення тимчасово було покладено на виконавчий комітет міської ради. З січня 2017 р. видатки на фінансування зазначених пільг передбачені та відшкодовуються за рахунок коштів місцевого бюджету в межах кошторисних призначень (т. 1, а. с. 62).

Враховуючи факт невідшкодування позивачу компенсації послуг за надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів, ПП "Діліжанс" звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Приписами статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.1 ст.42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Як було встановлено судом апеляційної інстанції вище, що між ОСОБА_2 комітетом Жмеринської міської ради (Замовник) та Приватним підприємством "Діліжанс" (Перевізник) 11.07.2014 р. та 12.06.2015 р. були укладені Договори № 8, 9, 10, 11 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Жмеринка у режимі загальноміських перевезень та маршрутного таксі.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, у даному випадку головним розпорядником коштів є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, до компетенції якого належить відшкодування за рахунок державних субвенцій витрат, понесених перевізником (позивачем) внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів.

Як вже було зазначено вище, між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та Приватним підприємством "Діліжанс" укладено Угоди про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р.

Відповідно до положень п. п. 2.1.-2.2 Угод, ПП "Діліжанс" щомісячно до 3-го числа місяця, наступного за звітним періодом, представляє управлінню праці та соціального захисту населення розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам у минулому місяці. ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення перераховує кошти на відшкодування витрат по безкоштовному проїзду пільгових категорій населення ПП "Діліжанс" у відповідності до представлених підприємством розрахунків про пільгові перевезення після їх перевірки по мірі надходження коштів, в межах бюджетних асигнувань з урахуванням коефіцієнту співвідношення кількості платних та безплатних пасажирів на окремих міських маршрутах та узагальнений коефіцієнт наповнення транспорту та змінності пасажирів. Перерахування коштів здійснюється в межах цільової державної субвенції на фінансування видатків по мірі їх надходження з Державного Бюджету та відповідно до затвердженого кошторису.

На виконання умов Договорів № 8, 9, 10 від 11.07.2014 р. та Договору № 11 від 12.06.2015 р. позивачем були надані послуги з перевезення пільгової категорії населення, про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи копії Актів виконаних робіт за період січень-липень 2016 р. (т. 1, а. с. 42,44,46,48,50,52,54).

Натомість, між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради в порушення взятих на себе зобов'язань не сплачено позивачу (перевізнику) компенсаційні витрати за перевезення пільгових категорій громадян на підставі представлених розрахунків, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 542283 грн. 29 коп.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом частини першої статті 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007).

Зокрема, у п. 3.2. рішення від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що право позивача на отримання компенсації вартості послуг перевезення міським автомобільним транспортом, наданих пасажирам - пільговим категоріям громадян, підлягає захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з виконавцями послуг, зокрема, послуг із перевезення таких категорій громадян, що, у свою чергу, спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи про відсутність коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2018 р. у справі № 920/724/17.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради не надано доказів сплати відшкодування коштів за надані послуги пільговим категоріям громадян в сумі 542283 грн. 29 коп., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного підприємства "Діліжанс" до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідно до ст. ст. 7, 29, 31, 37, 42, 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. ст. 45, 48, 85, 91, 102 Бюджетного кодексу України, положень пунктів 1, 2, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, пунктів 2.3., 3.2. Положення Про управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, розрахунки з постачальниками послуг пільгового перевезення окремих категорій громадян, ведення обліку за видами пільг, зокрема і компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за обставин спірних правовідносин покладено на відповідача 2 (ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради), який є головним розпорядником бюджетних коштів, забезпечує виконання державних програм соціального захисту населення в місті.

Також, згідно із п.п. 1.2., 2.1. Угод про перевезення автомобільним транспортом пасажирів, яким надано право пільгового проїзду, укладених між позивачем та відповідачем 2, визначено, що саме ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення міської ради проводить розрахунки з ПП "Діліжанс" та перерахування коштів на відшкодування вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_2 комітету Жмеринської міської ради відсутній прямий обов'язок здійснювати спірні розрахунки з позивачем, оскільки з урахуванням викладеного головним розпорядником коштів та зобов'язаною стороною на яку покладено обов'язок відшкодування вартості пільгових перевезень згідно Угод від 19.08.2014 р., 29.08.2014 р. та 12.06.2015 р. є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 р. у справі № 902/1110/17 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2018 р. у справі № 902/1110/17 - без змін.

2. Справу № 902/1110/17 повернути в господарський суд Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складений "30" травня 2018 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.