Рішення

від 19.03.2018 по справі 924/1215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2018 р.Справа № 924/1215/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В. при секретарі судового засідання Р.О. Сарело, розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України", м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Хмельницькому, м. Хмельницький

до приватного підприємства агрофірма „Бест", с. Соколівка, Ярмолинецький р-н., Хмельницька обл.

про стягнення з приватного підприємства агрофірми "Бест" (код ЄДРПОУ 36923029, адреса: 32153, Україна, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Соколівка, вул. Кармелюка, буд. 10) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року в розмірі 388577,76 гривень, що складається з простроченої суми кредиту 109 680,00 грн., прострочених відсотків у сумі 60635,16 грн., простроченої комісії за управління кредитом у сумі 4225,58 грн., пеня за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії в сумі 120 743,02 грн. та штрафних санкцій у сумі 93 294,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Естрін О.С. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

встановив:

Позивач із врахуванням уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить стягнути із відповідача - приватного підприємства агрофірми „Бест" (код ЄДРПОУ 36923029, адреса: 32153, Україна, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Соколівка, вул. Кармелюка, буд. 10) на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року в розмірі 388577,76 гривень, що складається з простроченої суми кредиту 109 680,00 грн., прострочених відсотків у сумі 60635,16 грн., простроченої комісії за управління кредитом у сумі 4225,58 грн., пені за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії в сумі 120 743,02 грн. та штрафних санкцій у сумі 93 294,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому та фізичною особою-підприємцем Бернадою Володимиром Михайловичем був укладений кредитний договір №70413К1 від 08.02.2013р., за яким ФОП Бернада В.М. отримав кредит в розмірі 169680,00 грн. під 26% річних з кінцевим строком погашення 30.10.15р. та за умови сплати комісій в розмірі 0,1% від суми кредиту.

Поручителем за виконання ФОП Бернадою В.М. своїх обов'язків виступило Приватне підприємство агрофірма "Бест" за договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року, згідно з п.п. 3.1, 3.2 якого ПП агрофірма "Бест" надало свою поруку за повне виконання ФОП Бернадою В.М кредитних зобов'язань та прийняло на себе обов'язок погашення заборгованості.

Повідомляє, що 26.09.2014р. позивачем була направлена претензія (вих.№070-22/1162) відповідачам про погашення заборгованості за кредитним договором, а 27.01.2015р. вимога (вих. №070-22/137) про дострокове погашення кредиту, однак заборгованість не погашена. Позивач вказує, що згідно з п. 4.1.1. та 4.2. договору поруки банк має право вимагати у поручителя задоволення в повному обсязі вимог кредитора.

Відповідач (ПП Агрофірма „Бест") у відзиві від 05.02.2018р. із позовними вимогами не погодився, посилаючись на ч.4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якого порука припиняється після закінчення строку, встановленого для договору поруки. При цьому, у договорі поруки №70413Р2 від 08.02.2013р. не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про припинення поруки із припиненням всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, не може розглядатись як встановлення строку для поруки.

Відповідач зазначає, що оскільки заборгованість по кредитному договору не погашена, а граничний строк погашення по кредиту становить 10.02.2015р., то позивач мав право заявити вимогу до поручителя про виконання основного зобов'язання за кредитним договором протягом 6-ти місяців тобто до 11.08.2015р. Відтак вважає про припинення дії поруки, що виникла у ПП Агрофірми „Бест", на підставі договору поруки.

Також, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності в порядку ч.4 ст. 267 ЦК України та відмовити у позові у повному обсязі.

У запереченні від 22.02.2018р. на відзив позивач вказує на те, що порука фактично не є припинено, оскільки в п. 7.2 договору поруки передбачено, що дана порука припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності (08.02.2013р.), тому строк дії поруки встановлено до 08.02.2016р. Вважає, що застосування в даному випадку положень ч.4 ст. 559 ЦК України є безпідставним. Просить також врахувати, що 28.04.2015р., тобто в межах строку дії поруки, було подано позов до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №70413К1 від 08.02.2013 року та договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року. Проте, провадження у цивільній справі було закрито із вказівкою про необхідність подання такого позову до господарського суду.

Також, відповідачем не конкретизовано, з приводу яких саме позовних вимог мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності: стягнення основної заборгованості, штрафів або пені, чи щодо строку, протягом якого позивач повинен був звернутись із позов до поручителя. Відтак, позивач вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом до поручителя, у зв'язку з чим просить залишити заяву про застосування наслідків спливу позовної давності без задоволення.

Відповідач у запереченні від 03.03.2018р. не погоджується із доводами позивача із посиланням на те, що за змістом ч.4 ст. 559 ЦК України, ч.1 ст. ст. 118, ч.1 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена в судовому порядку з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109,119,120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, чи позов подано з недодержанням правил підсудності - це не свідчить про чинність поруки (по аналогії з пропуском позовної давності, правова позиція ВСУ у постанові від 2 грудня 2015 року № 6-895цс15).

Представник позивача в засідання позовні вимоги підтримав.

Судом встановлено.

08.02.2013р. між ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому (далі - банк) та ФОП Бернадою Володимиром Михайловичем (далі - позичальник) укладено кредитний договір №70413К1, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в сумі 169680,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 30.10.2015р. (п. 3.1., п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2. договору). Пунктом 3.2.5. договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом в розмірі 26 % річних.

Пунктом 3.2.10. договору передбачено, що розмір пені з прострочення позичальником платежів за договором становить подвійну облікову ставку Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з п. 3.4.1. договору позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк зазначений у п. 3.2. договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту.

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку надання та погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених процентів (п. 3.4.2. договору).

Відповідно до п. 3.5.1. договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і сплачуються позичальником щомісячними платежами з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа) за попередній місяць.

У разі порушення строку сплати процентів за кредитом, зазначеного в п. 3.5.1 договору, банк переносить заборгованість за несплаченими процентами за кредитом на рахунок прострочених процентів за користування кредитом (п. 3.5.5. договору).

За невиконання зобов'язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т.ч. коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.3.9.2. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

08.02.2013р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), фізичною особою-підприємцем Бернадою Володимиром Михайловичем (позичальник) та приватним підприємством агрофірмою „Бест" (поручитель) укладено договір поруки №70413Р2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення (п. 3.1. договору поруки).

Пунктом 3.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником або спадкоємцями позичальника основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитного договору, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно з п. 4.1.1. договору кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що витікають з кредитного договору та чинного законодавства України, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення, випадку якщо позичальник (його спадкоємці) не виконує відповідні грошові зобов'язанні у порядку та у строки, визначені кредитним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.4.3. договору поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником (його спадкоємцями) будь-яких зобов'язань за кредитним договором, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення.

Договір поруки набирає чинності з дати його підписання позичальником та повноважними представниками поручителя і кредитора, а також скріплення відтисками печаток поручителя та кредитора. Даний договір діє до моменту припинення поруки, наданої цим договором. Порука, надана за цим договором, припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності. У разі припинення основного зобов'язання порука припиняється одночасно (п. п. 7.1., 7.2. договору).

Договір поруки підписано представниками кредитора, позичальника та поручителя а також скріплений їх печатками.

У зв'язку з неналежним виконанням Бернадою В.М. своїх зобов'язань за кредитним договором позивач 26.09.2014р. звернувся претензією за вих. №070-22/1162 про погашення заборгованості з кредитним договором на 24087,69 грн. У вимозі від 27.01.2015р. за №070-22/137 позивач просив протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість в сумі 131349,55 грн. за кредитним договором №70413К1 від 08.02.2013р. згідно розрахунку, доданого до вимоги.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08.09.2016р. провадження у справі за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в частині позовних вимог до ФОП Бернади Володимира Михайловича, ПП агрофірми „Бест" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави було закрито, роз'яснено позивачеві, що він вправі звернутися з аналогічним позовом до фізичної особи-підприємця Бернади Володимира Михайловича, приватного підприємства агрофірми „Бест" в порядку господарського судочинства.

21.10.2016р. Хмельницьким міськрайонним судом прийнято повторне заочне рішення по справі №686/8766/15-ц, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1 в сумі 388577,76 грн. та 3654,00 грн. судових витрат. Зазначене рішення набрало законної сили 28.01.2017р.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1 не погашена, позивач звернувся до суду із позовом (враховуючи уточнені позовні вимоги) до ПП Агрофірми Бест" як поручителя по договору поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року, та просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 388577,76 грн., що складається з простроченої суми кредиту 109 680,00 грн., прострочених відсотків у сумі 60635,16 грн., простроченої комісії за управління кредитом у сумі 4225,58 грн., пені за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії в сумі 120 743,02 грн. та штрафних санкцій у сумі 93 294,00 грн.

Судом приймається до уваги наступне.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто, в силу поруки на поручителі лежить обов'язок виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поруки від 08.02.2013р. №70413Р2 у відповідач як поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником або спадкоємцями позичальника основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитного договору, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Положеннями п. 7.2. договору поруки визначено, що порука, надана за цим договором, припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності, тобто 08.02.2016р.

Згідно п. 4.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки.

Тому умова договору, викладена в п. 7.5. щодо припинення дії договору поруки після повного виконання основного зобов'язання не може розглядатися як встановлення строку дії поруки.

Аналогічною є правова позиція, викладена у поставі Верховного суду України від 17.02.2016р. по справі №6-1844цс15, відповідно до якої строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки було пред'явлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Як слідує з матеріалів справи позовна заява (від 28.11.2016р. №070-02/1584) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому була подана до суду 30.11.2016р., тобто після припинення самої поруки (08.02.2016р.), наданої за договором поруки від 08.02.2013р. №70413Р2 (через 36 місяців після набуття договором поруки чинності).

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду після закінчення строку дії поруки, суд вважає, що припинилось як право кредитора (позивача) звертатися до поручителя, так і припинився обов'язок поручителя відповідати перед кредитором по договору поруки.

Доводи позивача стосовно чинності самої поруки із посиланням на те, що ним у межах строку дії поруки 28.04.2015р. було подано позов до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення з заборгованості за кредитним договором, судом до уваги не можуть прийматись.

Згідно поданої в матеріали справи ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 08.09.2016р. по справі №686/8766/15-ц слідує, що провадження по цивільній справі було закрито із посилання на порушення правил підсудності, вказано, що такий позов можливий в порядку господарського судочинства.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, регульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011р. №10).

Таким чином, враховуючи, що даний спір підвідомчий господарському суду, він і повинен був подаватись за правилами ГПК України, тому подання позову 28.04.2015р. до Хмельницького міськрайонного суду із порушенням правил підсудності, не може свідчити про чинність поруки. Строк чинності поруки, встановлений договором поруки, є присічним, тому поновленню (продовженню) не підлягає.

Щодо заяви ПП агрофірми „Бест" про застосування строку позовної давності, судом до уваги приймається, що із врахуванням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю 1 рік (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в ході вирішення справи судом встановлено безпідставність позовних вимог, відповідно, і права позивача не порушені, тому і позовна давність в даному випадку не може застосовуватись. Не приймаються до уваги також доводи відповідача стосовно клопотання про зменшення заборгованості в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки дана норма встановлює право, а не обов'язок суду щодо зменшення неустойки.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, відтак у позові необхідно відмовити. Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 19.03.2018.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" (03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 127)

3 - Філії АТ "Укрексімбанк" ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, 14/1)

4 - ПП агрофірма "Бест" (32153, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Соколівка, вул. Кармелбка, буд.10)

Всім рекомендованим з повідомленням