Постанова

від 12.03.2018 по справі 909/491/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 909/491/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", б/н, б/д (вх. №ЛАГС 01-05/5817/17 від 11.12.2017р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017, головуючий-суддя Кобецька С.М., судді: Матуляк П.Я., Максимів Т.В.

у справі № 909/491/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (надалі ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Львівтрансгаз ), м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина Люкс" (надалі ТзОВ Галичина Люкс ), смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область

про стягнення 634 814,23 грн., з яких: 274 814,23 грн. - пеня, 360 000,00 грн. - штраф

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (договір б/н від 02.01.2018р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії УМГ "Львівтрансгаз", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Галичина Люкс" 274 814,23 грн. - пені, 360 000,00 грн. - 10 % штрафу за порушення строків виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду лот №3 від 24.10.2016р. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 196-197 том І).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017р. у справі №909/491/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Галичина Люкс" на користь ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" 247 332,81 грн. - пені, 324 000,00 грн. - штрафу, 9 522,21 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт прострочення виконання робіт підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем, відтак дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі 274 814,23 грн. і штрафу в розмірі 10 % в розмірі 360 000,00 грн. Проте, суд врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт часткового виконання відповідачем будівельних робіт, обумовлених спірним договором, на загальну суму 2 636 159,00 грн., матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан відповідача, які можуть бути зумовлені стягненням неустойки у значному розмірі, суд дійшов висновку, про доцільність зменшення на 10% розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України. При цьому суд зазначив, що неустойка є лише санкціями за несвоєчасне невиконання зобов'язання, і при зменшенні розміру пені та штрафу, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Львівтрансгаз подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що у суду були відсутні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу, належного до стягнення з відповідача за порушення ним строків виконання зобов'язання. Судом не було враховано матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, здійснення позивачем стратегічної функції із своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання природним газом, надійного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, забезпечення транзиту газу за міжнародними угодами та можливого понесення ним збитків внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання відповідачем за договором.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, надіслав на адресу суду клопотання від 07.03.2018р. № 07/03-18, в якому просить розгляд справи відкласти в зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноважений представника ТзОВ Галичина Люкс в дане судове засідання, так як останній буде перебувати у відрядженні у смт. Богородчани Івано-Франківської області та приймати участь в засіданні Богородчанського районного суду у справі № 338/182/18.

Представник позивача проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача, враховуючи таке.

Апеляційне провадження у справі №909/491/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017р. відкрито 13 грудня 2017 року та запропоновано відповідачу в порядку ч.1 ст.263 ГПК України надати (надіслати) колегії суддів письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання 15.01.2018р. не з`явився також останній не з`явився в судове засідання, яке відбулось 01.02.2018р., проте 01.02.2018р. на електронну адресу суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Розгляд справи було відкладено на 12.03.2018р.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення вказану ухвалу суду вручено ТзОВ Галичина Люкс 07.02.2018 року.

Отже, з 07.02.2018 року до 12.03.2018 року відповідач мав достатньо часу для того, щоб реалізувати свої права, передбачені ст.ст.42, 46 ГПК України.

Крім того, ухвалою від 01.02.2018р. суд не визнавав обов'язковою явку сторін в судове засідання.

Враховуючи вищенаведене, а також строки розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.10.2016р. між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" (замовник) та ТзОВ "Галичина Люкс" (підрядник) укладено договір № НОМЕР_1 будівельного підряду лот №3, згідно із умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні, монтажні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією по об'єкту: будівництво під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу (3-ий пусковий комплекс: пучок №3 із свердловинами №№230, 243, 245, 247, 249, 250, 282, 332), здати об'єкт замовнику в експлуатацію в обумовлений цим договором строк (а.с. 17-26 том І).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, визначається на основі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору, є динамічною і складає 3 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 27-28 том І).

Строки виконання робіт при будівництві об'єкта складають 120 календарних днів з моменту надання замовником дозволу на виконання робіт до підписання замовником акта прийняття об'єкта в гарантійну експлуатацію. Строки виконання окремих видів робіт передбачаються графіком їх виконання (п.4.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2016р. до договору, внесено зміни до календарного графіку виконання робіт (додаток №3 до договору) і викладено його в новій редакції, згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди. А також погодили дію договору до 31.03.2017р. (а.с. 32 том І).

На виконання умов договірних відносин, замовник, згідно акту передачі декларації про початок виконання робіт від 01.12.2016р., передав відповідачу декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 082163621062 від 11.11.2016р. (а.с. 34, 88-91 том І).

Як стверджує позивач, підрядник свої зобов'язання, щодо виконання робіт в строк визначений умовами договору, виконав не належним чином. Так, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за грудень 2016р., які підписані та скріплені печатками сторін, відповідачем виконано, а позивачем прийнято будівельні роботи лише на суму 2 064 725,00 грн. (а.с.104-109 том І).

Доказів виконання робіт з будівництва під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу (3-ий пусковий комплекс: пучок №3 із свердловинами №№ 230, 243, 245, 247, 249, 250, 282, 332), на суму 1 535 275,00 грн., у строк обумовлений п.4.1 договору, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи порушення підрядником строків виконання зобов'язання здачі в експлуатацію об'єктів, позивач нарахував, у відповідності до умов договору, пеню в розмірі 274 814,23 грн. від вартості робіт, з яких допущено прострочення за період з 03.04.2017р. по 28.09.2017р. та 360 000,00 грн. 10 % штрафу від суми договору.

Дані обставини стали підставою звернення до суду з позовом про стягнення вказаних штрафних санкцій.

В свою чергу, відповідач заперечує про заявленого позову. Зокрема звертає увагу суду на те, що згідно акту від 01.12.2016р., позивач передав відповідачу декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 082163621062 від 11.11.2016р., а не дозвіл на виконання робіт, як обумовлено п. 4.1 договору, а відтак, на його думку, право позивача не порушено, оскільки не розпочався строк для виконання будівельних робіт встановлений п.4.1 договору. Крім того вважає, що штраф і пеня є одним видом господарсько-правової відповідальності, відповідно одночасне застосування за недотримання строків виконання робіт за договором є порушенням приписів ст.61 Конституції України щодо заборони притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з тим, відповідач просить суд, взяти до уваги акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за грудень 2016р., за січень 2017р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за грудень 2016р., за січень 2017р., у відповідності до яких, відповідачем частково виконано будівельні роботи по договору на загальну суму 2 636 159,00 грн.

А також, відповідач просить суд врахувати вкрай складне фінансове становище ТзОВ "Галичина Люкс"; баланс ТзОВ "Галичина Люкс" за перший квартал 2017р., згідно якого, чистий прибуток підприємства склав 19,6 тис.грн.; наявність кредиторської заборгованості - 3 332 176,96 грн., дебіторського боргу - 1 732 530,75 грн.; кредитного зобов'язання - 1 660 000,00 грн.; існування між сторонами аналогічного спору про стягнення штрафних санкцій в розмірі 590 400,00 грн. за іншим договором у справі №909/490/17, та запобігти можливому банкрутству і припинення діяльності підприємства, звільнення працівників з робочих місць, що матиме місце через стягнення в сукупності надміру великих сум штрафних санкцій. Відповідно просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 100 000,00 грн. (а.с. 219-221 том І).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначалося вище, між сторонами у справі 24.10.2016р. було укладено договір № НОМЕР_1 будівельного підряду лот №3.

Приписами ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафів, передбачених договором), у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині виконання робіт.

За змістом ст.846 ЦК України істотною умовою договору підряду є строк виконання робіт, яким визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін.

Пунктом 4.1 договору, сторони обумовили, що строки виконання робіт при будівництві об'єкта складають 120 календарних днів з моменту надання замовником дозволу на виконання робіт до підписання замовником акта прийняття об'єкта в гарантійну експлуатацію.

Відповідач, заперечуючи порушення строків здачі робіт, стверджує, що оскільки позивач передав відповідачу лише декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 082163621062 від 11.11.2016р., а не дозвіл на виконання робіт, як обумовлено п. 4.1 договору, відповідно, на його думку, право позивача не порушено, оскільки не розпочався строк для виконання будівельних робіт встановлений п.4.1 договору.

У відповідності до п.5 Порядку виконання підготовчих робіт та будівельний робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015р. №747 (чинної на момент укладення договору), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: - подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; - реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності; - видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.

Із аналізу вищевказаного Порядку, випливає, що видача дозволу на виконання будівельних робіт, є обов'язковою щодо об'єктів IV і V категорії складності, в той час як, для об'єктів I-III категорії складності достатнім є реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт.

Матеріали справи містять декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом ДАБІ у Львівські області 11.11.2016р. за №082163621062, згідно якої, роботи з будівництва під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу (3-ий пусковий комплекс: пучок №3 із свердловинами №№ 230, 243, 245, 247, 249, 250, 282, 332) - належать до ІІ категорії складності (а.с.88 том І).

Таким чином, в даному спірному випадку, строк для виконання будівельних робіт, обумовлених договором від 24.10.2016р., розпочався з дати передачі позивачем відповідачу декларації про початок виконання робіт за актом, а саме - 01.12.2016р. та з урахуванням п.4.1 договору, закінчився 31.03.2017р. (а.с. 34 том І).

За цей період, відповідач виконав та здав позивачу роботи на загальну суму 2 064 725,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за грудень 2016р. (а.с.104-109 том І).

Доказів виконання робіт з будівництва під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу на суму 1 535 275,00грн., у вказаний строк, суду не подано.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України).

В силу положень ст. 526, ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до абз.3 п. 2 ст. 231 ГК України, посилання на яку міститься у пункті 18.7 договору, за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми договору.

Згідно поданого розрахунку штрафних санкції, позивачем нараховано пеню в розмірі 274 814,23 грн. від вартості робіт, з яких допущено прострочення за період з 03.04.2017р. по 28.09.2017р. та 360 000,00 грн. 10 % штрафу від суми договору (а.с. 5, 10, 200 том І).

Твердження відповідача про те, що штраф і пеня є одним видом господарсько-правової відповідальності, відповідно одночасне застосування за недотримання строків виконання робіт за договором є порушенням приписів ст.61 Конституції України щодо заборони притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на таке.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором будівельного підряду, сторони передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення строків виконання будівельних робіт у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 09.04.2012р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012р. у справах № 3-121гс11, №3-24гс12.

Щодо долученої відповідачем до матеріалів справи постанову Верховного суду України від 11.10.2017р. у справі № 6-1374цс17 (а.с. 210-218 том І), то відповідач не врахував, що висновки Верховного суду України у цій справі, стосуються одночасного стягнення пені й штрафу за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, без будь-якого іншого критерію порушення. Правова ж природа відповідальності за порушення строків виконання робіт за договором будівельного підряду, між юридичними особами та відповідальності за порушення грошового зобов'язання за кредитним договором між банком та фізичною особою є різною; вказівки на відступ від правової позиції, викладеної Верховним судом України у постановах від 09.04.2012р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.12р. у справах №№ 3-121гс11, 3-24гс12, зазначена постанова не містить.

Відтак, враховуючи факт прострочення відповідачем строків виконання зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу, за порушення строків виконання будівельних робіт, обумовлених договором будівельного підряду лот №3 від 24.10.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій до 100 000,00 грн. (а.с. 219-221 том І).

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України в редакції чинної на момент прийняття судом рішення).

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Місцевий господарський суд, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт часткового виконання відповідачем будівельних робіт, обумовлених спірним договором, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за грудень 2016р., за січень 2017р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за грудень 2016р., за січень 2017р., на загальну суму 2 636 159,00 грн., матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан відповідача, що заслуговує на увагу (у відповідності до балансу ТзОВ "Галичина Люкс" за перший квартал 2017р., чистий прибуток підприємства склав 19,6 тис. грн.; наявність кредиторської заборгованості - 3 332 176,96 грн., дебіторського боргу - 1 732 530,75 грн.; кредитного зобов'язання - 1 660 000,00 грн.), а також, для убезпечення відповідача від негативних наслідків (припинення діяльності товариства, звільнення працівників, тощо), які можуть бути зумовлені стягненням неустойки у значному розмірі, дійшов висновку про доцільність зменшення на 10% розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій.

Відтак, об'єктивно оцінивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий розмір неустойки є надмірно великим. При цьому суд зауважує, що неустойка є лише санкціями за несвоєчасне невиконання зобов'язання, і при зменшенні розміру пені та штрафу, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом дотримано балансу інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені та штрафу лише до 10 %, враховуючи також інтереси позивача, тобто, йдеться лише про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню, та враховано, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.

До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України) це питання відносить на розсуд суду. Відтак, даний висновок місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені і штрафу є обґрунтованим та правомірним.

При таких обставинах, позов в частині стягнення пені в розмірі 247 332,81 грн. та штрафу в розмірі 324 000,00 грн. є обґрунтованим та підставно задоволений судом першої інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову частково, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Львівтрансгаз» про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, належного до стягнення з відповідача за порушення ним виконання зобов'язання, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом апеляційної інстанції, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в

особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", б/н, б/д (вх. №ЛАГС 01- 05/5817/17 від 11.12.2017р.) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017р. у справі № 909/491/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

5. Справу повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Гриців В.М.

ОСОБА_1