Ухвала

від 04.05.2018 по справі 909/491/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/491/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (повний текст складено 19.03.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина Люкс"

про стягнення 634 814,23 грн, з яких: 274 814,23 грн - пеня, 360 000,00 грн - штраф,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 909/491/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 року у справі №909/491/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

Згідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Галичина Люкс" 274 814,23 грн - пені, 360 000,00 грн - 10 % штрафу за порушення строків виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду лот №3 від 24.10.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017 у справі №909/491/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Галичина Люкс" на користь ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" 247 332,81 грн - пені, 324 000,00 грн - штрафу, 9 522,21 грн - судового збору; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що факт прострочення виконання робіт підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем, відтак дійшли висновку про правомірність застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі 274 814,23 грн і штрафу в розмірі 10 % в розмірі 360 000,00 грн. Проте, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт часткового виконання відповідачем будівельних робіт, обумовлених спірним договором, на загальну суму 2 636 159,00 грн, матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан відповідача, які можуть бути зумовлені стягненням неустойки у значному розмірі, дійшли висновку про доцільність зменшення на 10% розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Відповідно до ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Таким чином, згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність .

Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів."

Згідно з ч.ч.1-3 ст.311 вказаного Кодексу:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню."

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України:

"Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення."

Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України:

"1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій."

Таким чином, дані норми дають право суду за результатами оцінки обставин та доказів на їх підтвердження по кожній окремій справі зменшити розмір штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доводів та доказів сторін по даній справі дійшли висновку про наявність підстав для часткового (на 10%) зменшення нарахованих пені та штрафу.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться не до неправильного застосування даних норм, а до незгоди з цими висновками судів попередніх інстанцій, здійсненими на підставі власної оцінки доводів та доказів сторін по даній справі, про наявність підстав для часткового зменшення нарахованих штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, оскільки у даній справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №909/491/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський