Рішення

від 12.03.2018 по справі 826/20310/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2018 року 13:37 № 826/20310/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.І., за участю представника позивача Тютюма К.В., представника відповідача Поліщука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Р.В.Ц. додержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Р.В.Ц. звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні заяви ПП Р.В.Ц. про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн.;

- зобов'язати відповідача звільнити приватне підприємство Р.В.Ц. від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про звільнення від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, оскільки підприємство позивача перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилась антитерористична операція.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши що позивач є платником єдиного внеску та не звільнений від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки приватне підприємство Р.В.Ц. наразі обліковується у ДПІ у Подільському районі ГУДФС у м. Києві, тобто на території, яка не є зоною антитерористичної операції.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Р.В.Ц. звернулось до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві із заявою від 09.11.2016 №09/11-1 про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

Вказана заява вмотивована тим, що позивач до вересня 2016 року здійснював господарську діяльність та перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Листом від 30.11.2016 №9658/10/26-56-13-03-17 відповідач повідомив позивача, що враховуючи, що ПП Р.В.Ц. перереєструвалось з 12.09.2016 до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві , яке не являється зоною антитерористичної операції, підприємству необхідно сплатити наявну заборгованість по єдиному внеску.

Вважаючи вказану відмову контролюючого органу протиправною, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною третьою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Разом з тим, згідно з пунктом 9 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Відповідно до пункту 9 4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набранням чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство Р.В.Ц. з 25.09.2002 знаходилось на податковому обліку у державній податковій інспекції у Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р місто Ясинувата Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Також, в матеріалах справи міститься Сертифікат №1127 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.10.201, виданий Торгово-промислової палати України (надалі - Сертифікат №1127).

З Сертифікату №1127 вбачається, що форс-мажорні обставини для приватного підприємства Р.В.Ц. настали з 29.07.2014.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що наявними є підстави звільнення приватного підприємства Р.В.Ц. з виконання обов'язків платника єдиного внеску на території здійснення антитерористичної операції.

Разом з тим, суд акцентує увагу, що в листі від 30.11.2016 №9658/10/26-56-13-03-17 відповідачем не вирішено питання про списання безнадійного боргу позивача, а даний лист не мітить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, а містить лише інформативний характер, сам по собі він не створює жодних прав та обов'язків позивача, а відтак, визнання протиправним таку відмову жодним чином не може поновити порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо визнання протиправною відмову відповідача в задоволенні заяви ПП Р.В.Ц. про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн., задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлення судом підстав звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 26 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну заяву щодо зобов'язання відповідача звільнити приватне підприємство Р.В.Ц. від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства "Р.В.Ц." задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Головного управління ДФС у м.Києві на підставі заяви Приватного підприємства "Р.В.Ц." від 09.11.2016р. №09/11-1 звільнити приватне підприємство "Р.В.Ц." ( код 30956546) від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року в сумі 282757,49грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. відшкодувати Приватному підприємству "Р.В.Ц." за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текс рішення складено 20.03.2018.

Суддя С.К. Каракашьян