Рішення

від 06.03.2018 по справі 826/14703/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року 14:44 № 826/14703/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл ДоОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Кійко В.І.

від відповідача - Корнейчук О.Л.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (далі - позивач, ТОВ АТ Каргілл ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС), в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 березня 2017 року №0001742200 в частині зменшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 817 823,93 грн, у тому числі 1 878 549,29 грн. за основним платежем та 939 274,64 грн штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992), а також №0001762200 в частині збільшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 2 536 041, 37 грн, у тому числі 1 690 694,25 грн за основним платежем та 845 347,12 грн штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та СТОВ Стрілець у зв'язку з відсутністю у контрагента належної кількості посівних площ є протиправними та не підтвердженими належними доказами. На думку позивача, безпідставними також є доводи податкового органу щодо невідповідності обсягів реалізації контрагентом продукції наявним у нього посівним площам, оскільки такі твердження спростовуються наявними первинними документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

В наданому суду відзиві на позов представник відповідача зазначив, що реальність проведених господарських операцій із СТОВ Стрілець не підтверджується у зв'язку з невідповідністю кількості реалізованого зерна та кількістю його зберігання на зернових складах за даними ДП Держреєстри України у 2013 році, а також відсутністю зберігання соняшнику у 2014 році; відсутністю реального (законного) джерела походження сільськогосподарських культур (насіння соняшнику) на СТОВ Стрілець та в подальшому реалізованих на ТОВ АТ Каргілл ; не відповідністю обсягів реалізованої продукції (насіння соняшнику) реальним посівним площам СТОВ Стрілець . Також, представник податкового органу стверджує, що при дослідженні первинних документів, наданих до перевірки ТОВ АТ Каргілл , встановлено, що документи складені без дотримання чинного законодавства та не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку на підставі цих первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року.

В судовому засіданні представник контролюючого органу проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 31 серпня 2016 року по 16 листопада 2016 року Офісом великих платників податків ДФС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №578 від 17 серпня 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №2035/28-10-14-01/20010397 від 30 листопада 2016 року (далі - акт перевірки).

За результатами перевірки податковим органом встановлено наступні порушення ТОВ АТ Каргілл :

- заниження податку на прибуток за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2016 року на суму 34 098 209 грн;

- завищення бюджетного відшкодування (на рахунок у банку) на загальну суму 13 176 252 грн;

- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду (ряд.19+ряд.20.3 уточ.розрах.0110) (ряд.19 уточ.розрах. 0121-0123.0130) (переносяться до ряд.16.1 декларації наступного звітного періоду) ряд.21 декларації на загальну суму 5 283 268 грн;

- до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включені доходи у вигляді інших заохочувальних та компенсаційних виплат платників податку, заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27 147,76 грн;

- допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості за помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку;

- заниження військового збору у сумі 1 329,49 грн;

- донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 75694,15 грн;

- порушення терміну подання податкової декларації з транспортного податку за 2016 рік;

- ТОВ АТ Каргілл за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року не утримувало податок з доходів нерезидента при виплаті доходу компанії Cargill International SA у сумі 35 699 705,55 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001742200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12 080 154,00 грн, а також №0001762200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 35 728 928 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині зменшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 817 823,93 грн (два мільйони вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 93 копійки) у тому числі 1 878 549,29 грн за основним платежем та 939 274,64 грн штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992), а також в частині збільшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 2 536 041, 37 грн. (два мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч сорок одна гривня 37 копійок), у тому числі 1 690 694,25 грн. за основним платежем та 845 347,12 грн. - штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992), зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та акта перевірки, між позивачем (покупець) та СТОВ Стрілець (постачальник) у період з вересня 2013 року по жовтень 2014 року укладено 34 договори поставки соняшника (№CVP52698 від 30 вересня 2013 року, №CVP52834 від 01 жовтня 2013 року, №CVP52956 від 02 жовтня 2013 року, №CVP52999 від 03 жовтня 2013 року, №CVP53385 від 08 жовтня 2013 року, №CVP53597 від 09 жовтня 2013 року, №CVP53668 від 10 жовтня 2013 року, №CVP53864 від 11 жовтня 2013 року, №CVP53949 від 14 жовтня 2013 року, №CVP54366 від 16 жовтня 2013 року, №CVP54270 від 15 жовтня 2013 року, №CVP54607 від 18 жовтня 2013 року, №CVP54483 від 17 жовтня 2013 року, №CVP54735 від 21 жовтня 2013 року, №CVP70646 від 22 серпня 2014 року, №CVP70988 від 28 серпня 2014 року, №CVP71078 від 29 серпня 2014 року, №CVP71167 від 01 вересня 2014 року, №CVP71252 від 02 вересня 2014 року, №CVP71320 від 03 вересня 2014 року, №CVP71405 від 04 вересня 2014 року, №CVP71481 від 05 вересня 2014 року, №CVP71627 від 09 вересня 2014 року, №CVP71746 від 10 вересня 2014 року, №CVP71827 від 11 вересня 2014 року, №CVP71901 від 12 вересня 2014 року, №CVP71968 від 15 вересня 2014 року, №CVP72101 від 17 вересня 2014 року, №CVP72230 від 18 вересня 2014 року, №CVP72322 від 19 вересня 2014 року, №CVP72492 від 23 вересня 2014 року, №CVP72534 від 24 вересня 2014 року, №CVP72602 від 25 вересня 2014 року, №CVP72686 від 26 вересня 2014 року), згідно умов яких СТОВ Стрілець (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ АТ Каргілл соняшник (насіння соняшнику) урожаю 2013 та 2014 років відповідно українського походження та зобов'язується доставити даний товар на умовах DAP до Каховської філії ТОВ АТ Каргілл (Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, 1 (місце поставки) згідно Інкотермс 2010, а позивач зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його.

Відповідно до наявних в матеріалах справи первинних документів, у період з вересня по жовтень 2013 року та з серпня по вересень 2014 року СТОВ Стрілець поставлено ТОВ АТ Каргілл 3010,14 тонн продукції, з яких 1317,26 тонн у 2013 році та 1692,88 тонн у 2014 році на загальну суму 11 271 295,00 грн.

Водночас, в ході перевірки податковий орган прийшов до висновку про безтоварний характер всіх господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом на підставі матеріалів кримінального провадження №32015230000000124, внесеного до ЄДР 06 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частини 4 статті 191, частини 5 статті 27 частини 1 статті 212 Кримінального кодексу України, а саме на підставі рапорту оперуповноваженого відділу ОВЕЗ ОУ ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області стосовно того, що СТОВ Стрілець у 2013-2014 роках в різних формах звітності відобразило різні дані щодо наявних у нього у користуванні земельних ділянок, використовуваних при здійсненні господарської діяльності.

Відтак, за висновками податкового органу, позивачем документи складені без дотримання чинного законодавства та не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку на підставі цих первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених правових норм слідує, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст акту перевірки, відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ТОВ АТ Каргілл відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідачем також не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів тощо), не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Не встановлено таких обставин і в акті перевірки.

Викладені в акті перевірки доводи відповідача про відсутність посвідчень про якість та карантинних сертифікатів спростовуються наявними матеріалами справи та не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум витрат, оскільки наведене не позбавляє господарські операції їх реального змісту, не спростовує факту придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ТОВ АТ Каргілл здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин. Позивач є експортером сільськогосподарської продукції та здійснює її переробку, що визнається відповідачем у акті перевірки.

Тому логічним є висновок, що придбання у СТОВ Стрілець насіння соняшника зумовлене власне необхідністю здійснення позивачем своєї звичайної господарської діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії: договорів поставки; видаткових та податкових накладних; рахунків-фактур; банківських виписок; товарно-транспортних накладних; внутрішніх звітів Прийом насіння соняшника автотранспортом ; вагових білетів; відомостей вагонів; угоди про переробку давальницької сировини; актів з переробки давальницької сировини; рахунків на оплату послуг із переробки; розрахунків вартості переробки; виробничого звіту з переробки сировини-насіння соняшника; зовнішньоекономічних контрактів; вантажно-митних декларацій тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товарів вказує, що ТОВ АТ Каргілл здійснювало витрати на придбання у СТОВ Стрілець товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з СТОВ Стрілець .

При вирішенні даного спору суд також враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій СТОВ Стрілець було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу відповідачем не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, необхідних контрагентам для виконання спірних операцій, але які були відсутні.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У матеріалах справи також відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Сама по собі наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагента, на що посилається відповідач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2012 року у справі №К-9574/08.

Стосовно доводів податкового органу про наявність розбіжностей у площі земельних ділянок, які СТОВ Стрілець використовувало для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно листа Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 22 січня 2015 року №11-21-0.31-788/2-15, на території Білозерського району Херсонської області СТОВ Стрілець орендує земельні ділянки загальною площею 812,6396 га. Водночас, суд звертає увагу, що відносини між позивачем та його контрагентом (СТОВ Стрілець ) закінчились ще у вересні 2014 року, а відтак посилання податкового органу на вказаний лист як на беззаперечний доказ безтоварності операцій є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, відображені дані у зазначеному листі стосуються виключно Білозерського району Херсонської області та не є свідченням неможливості оренди земельних ділянок контрагентом позивача в інших районах.

Також, в матеріалах справи містяться довідки сільських рад, якими підтверджується, що станом на 01 січня 2014 року СТОВ Стрілець використовувалось 1313,94 га землі. Крім того, відповідно до довідки державної статистичної звітності Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 17 лютого 2014 року №313, згідно якої станом на 17 лютого 2014 року СТОВ Стрілець використовуються земельні ділянки загальною площею 1069,58 га (рілля). Також, податковою декларацією СТОВ Стрілець з сільськогосподарського податку за 2014 рік підтверджується користування контрагентом земельними ділянками загальною площею 1753,71 га (рілля, землі багаторічних насаджень, землі водного фонду).

Додатково суд наголошує, що відображення контрагентом позивача різних відомостей щодо площі земельних ділянок, що перебувають у його користуванні, не є свідченням подачі ним (СТОВ Стрілець ) неправдивих відомостей, а зумовлене виробничими необхідностями ведення господарської діяльності в різні періоди.

Крім того, доводи податкового органу щодо відсутності у СТОВ Стрілець належної кількості посівних площ спростовуються висновками судового рішення у справі №821/216/16 від 08 червня 2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав та не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 статті 7 Закону України Про судовий збір ).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, частиною 2 статті 132, статтями 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 березня 2017 року №0001742200 в частині зменшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 817 823 (два мільйони вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 93 копійки у тому числі 1 878 549,29 грн за основним платежем та 939 274,64 грн штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992), а також №0001762200 в частині збільшення ТОВ АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 2 536 041 (два мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч сорок одна) гривня 37 копійок, у тому числі 1 690 694,25 грн за основним платежем та 845 347,12 грн штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з СТОВ Стрілець (код ЄДРПОУ 24960992).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 80 307 (вісімдесят тисяч триста сім) гривень 98 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) через відповідний орган Державної казначейської служби України надміру сплачений ним судовий збір у розмірі 173 296 (сто сімдесят три тисячі двісті дев'яносто шість) гривень 17 копійок, який сплачений на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УДКСУ у місті Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 31218206784007, код банку отримувача (МФО) - 820019, згідно з платіжним дорученням від 09 листопада 2017 року №1132.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2018 року.