Постанова

від 20.03.2018 по справі 237/5538/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 237/5538/17 Номер провадження 22-ц/775/568/2018

Головуючий в 1 інстанції - Медведський М.Д Єдиний унікальний номер 237/5538/17

Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/568/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

Папоян В.В. (доповідач)

Кішкіної І.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 19 грудня 2017 року цивільну справу № 237/5538/17 за позовом ОСОБА_4 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця відділу ДВС неправомірними та зобов'язання вчинити дії, (суддя Медведський М.Д., повний текст ухвали складений 19 грудня 2017 року),

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Голосіївського районного ВДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві. В обґрунтування якого зазначив, що внаслідок неправомірних дії державного виконавця відбулася помилка в особі боржника та 29.01.2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання вироку Мар'їнського районного суду Донецької області по кримінальній справі № І-367 від 2001 року за виконавчим листом у якому помилково зазначено його як боржника. В межах виконавчого провадження 04.10.2017 року було винесено постанову про арешт майна боржника за якою державним виконавцем накладено арешт на належне йому майно. Вважає такі дії неправомірними та посилаючись на норми ст. 383, 384 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року і норми ст.. 321, 391 ЦК України, Закону України Про виконавче провадження , просив визнати дії державного виконавця відділу ДВС неправомірними, скасувати постанову про арешт майна боржника від 04.10.2017 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2014 року.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 19 грудня 2017 року у відкритті провадження було відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу та направити зазначену справу до суду першої інстанції для проводження розгляду справи по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження по справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки за ч.1 ст.74 діючого ЗУ Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ у порядку, передбаченому законом. Також посилається на ст.447-448 ЦПК України та зазначає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби оскаржується в порядку цивільного судочинства до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. У тому числі ці положення стосуються правовідносин які виникли внаслідок виконання вироку суду в частині цивільного позову. Крім того, вважає, що він фактично ні є стороною за виконавчим провадженням та має право на захист його порушених прав саме шляхом подання позову в поряду цивільного судочинства.

Особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням. Від позивача на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, при порушенні нори процесуального права. які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2009 року Мар?їнським районним судом Донецької області було видано дублікат виконавчого листа у кримінальній справі №I-367-2001 р., згідно якого суд, розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, визнав його винним у вчиненні злочину та присудив стягнути з нього на користь ТОВ Гратинум 79722 грн. 10 коп. Для ідентифікації боржника у виконавчому листі було зазначено, що його рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - с.Першотравневе Ясинуватського району Донецької області, адреса останнього місця проживання - АДРЕСА_1 Виконавчий лист передано для примусового виконання до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві. Постановою від 29.01.2014 року відкрито виконавче провадження. У подальшому старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову від 04.10.2017 року ВП №41776336 про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до довідки №17258478413533373360 за обліками МВС України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, уродженець м.Макіївка Донецької області на території України станом на 15.09.2017 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції послався на п.1. ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у ст.7 ЗУ Про виконавче провадження , мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення ухваленого згідно із вимогами ЦПК України, до відповідного адміністративного суду в порядку передбаченому Законом (ч.4 ст. 82 ЗУ Про виконавче провадження ).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_4 не є стороною виконавчого провадження, зокрема, боржником за вказаним рішенням Мар?їнського районного суду, що останній підтверджує в тексті самої заяви, у зв'язку із цим поданий позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.

Проте з такими висновками суду не можна погодитися у повному обсязі з наступних підстав.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

З матеріалів справи убачається, що позивач з метою порушеного права, у тому числі захисту права власності звернувся до суду з позовом про скасування арешту з належного йому майна, накладеного постановою державного виконавця в межах примусового виконання судового рішення по кримінальній справі. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4, зазначав, що він не є тією особою з якою за судовим рішенням стягнуто грошові кошти на користь ТОВ Гратинум , але державний виконавець помилково зазначив його як боржника і наклав арешт на належне йому майно. Внаслідок чого було порушено його права, у тому числі як власника майна, та як на підставу своїх позовних вимог посилався на ст.. 321, 391 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження по справі помилково виходив з того, що особа, яка не є учасником кримінального провадження та вважає себе власником майна, відносно якого в межах цього провадження застосовано обтяження, з метою захисту свого порушеного права має право на звернення до адміністративного суду.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). (п.26 )

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до цього спори, що пов'язані з захистом права власності, у яких хоча б однією стороною є фізична особа згідно ст.. 15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна в яких визначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження суд не врахував, що позовна заява містить у тому числі позовні вимоги щодо скасування арешту майна, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до ст.15 Закону України від 02.06.2016, № 1404-VIII Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач ні є стороною виконавчого провадження, проте такий висновок суду зроблено без належного з'ясування обставин, які мають значення по справі. В матеріалах справи відсутня копія постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавляє можливості визнатися з особою яка зазначена стороною виконавчого провадження, а саме боржником.

Оскільки при розгляді питання про відкриття провадження по страві судом було допущено порушення норм процесуального права, висновки суду зроблений без належного з'ясування обставин, що мають значення по справі, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 19 грудня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

І.В. Кішкіна

Г.В. Новікова