Рішення

від 17.08.2018 по справі 237/5538/17

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа номер 237/5538/17

Номер провадження 4-с/237/23/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.18 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Медведського М.Д.,

за участю секретаря Махно Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ТОВ "Грантиум" про визнання дій державного виконавця відділу ДВС неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Мар'їнського районного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій державного виконавця відділу ДВС неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що 29.11.2017 року він отримав постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №41776336 від 29.01.2014 року. Заявник зазначає, що зі змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 12.01.2009 року Мар'їнський районним судом Донецької області було видано виконавчий лист по кримінальній справі № 1-367 від 2001 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 285 Кримінального Кодексу України про стягнення на користь ТОВ ГРАТІУМ 79 722,10 гривень. Для ідентифікації особи боржника (засудженого), крім прізвища, ім'я по батькові у виконавчому листі було зазначено лише: - рік народження 1979 рік; адреса місця народження: село Першотравневе Ясинуватського району Донецької області; адреса останнього місця проживання: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що під час здійснення виконавчих дій за вказаним виконавчим листом, державним виконавцем ВДВС Ясинуватського МРУЮ було направлено запит до Державної податкової служби для виявлення майнового стану боржника.

У відповідь на запит ВДВС, Державною податковою службою листом від 15.11.2013 року було надано інформацію, що боржник, - ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) офіційно працевлаштований та отримує дохід в ТОВ ДТ-РІЕЛТІ (код ЄДРПОУ 34663127), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В.

На підставі отриманих відомостей, держаним виконавцем ВДВС Ясинуватського МРУЮ Тепляковим А.П. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, а матеріали виконавчого провадження в порядку, передбаченому п. 10 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року), спрямовані до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ м. Києва, за місцем працевлаштування боржника. В зв'язку з надходженням виконавчого документа на виконання, 29.01.2014 року, ВДВС Голосіївського РУТО м. Києва було порушено виконавче провадження за № 41776336.

Позивач вважає, що рішення виконавчого провадження є незаконними, оскільки державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва, не було перевірено повноту та відповідність виконавчого документа вимогам закону, - в частині ідентифікаційних даних боржника, адже він ніколи не був засуджений вироком Мар'їнського районного суду Донецької області та його ідентифікаційні дані відрізняються від даних, вказаних у виконавчому листі, на підставі вищевикладеного позивач просив: 1) визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві; 2) скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 04.10.2017 року у виконавчому провадженні № 41776336 від 29.01.2014 року; 3) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 41776336 від 29.01.2014 року, порушеного державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою суду від 19.12.2017 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2018 року ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області було скасовано та справу було направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року було відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ "Гратинум".

10.04.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просив: 1) визнати виконавчий лист Мар'їнського районного суду Донецької області від 12.01.2009 року по кримінальній справі № 1-367 від 2001 року таким, що не підлягає виконанню; 2) визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві; 3) скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 04.10.2017 року у виконавчому провадженні № 41776336 від 29.01.2014 року; 4) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 41776336 від 29.01.2014 року порушеного державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

У судове засідання, яке було призначено на 17.08.2018 року учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, надіслав 04.05.2018 року до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи ТОВ "Грантиум" до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом розміщення повістки на сайті судової влади.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

1)Щодо вимоги позивача визнати виконавчий лист Мар'їнського районного суду Донецької області від 12.01.2009 року по кримінальній справі № І-367 від 2001 року таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2009 року Мар'їнський районним судом Донецької області було видано виконавчий лист по кримінальній справі № 1-367 від 2001 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 285 Кримінального Кодексу України про стягнення на користь ТОВ ГРАТІУМ 79 722,10 гривень. Для ідентифікації особи боржника (засудженого), крім прізвища ім'я по батькові у виконавчому листі було зазначено лише: - рік народження 1979 рік; адреса місця народження: село Першотравневе Ясинуватського району Донецької області; адреса останнього місця проживання: АДРЕСА_1.

Суд зауважує, що на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до розділу VІІІ КПК України Виконання судових рішень .

Проте, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для розгляду позовної вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із тим, що дані вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, отже у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

2)Щодо вимоги позивача визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи не вбачається, які саме дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві заявник просить визнати неправомірними, та у чому саме вони полягали, відтак така вимога задоволенню не підлягає.

3)Щодо вимоги позивача скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 04.10.2017 року у виконавчому провадженні № 41776336 від 29.01.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень), (п.26 )

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Стаття 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

На підставі ч. 1 ст. 48 Закону "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 04.10.2017 року, з метою забезпечення виконання виконавчого документу на підставі виконавчого листа № 1-367 від 12.01.2009 року, який було видано Мар'їнськийм районним судом Донецької області, накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Однак, у той же час, з виконавчого листа по кримінальній справі № 1-367 від 2001 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 285 Кримінального Кодексу України про стягнення на користь ТОВ ГРАТІУМ 79 722,10 гривень вбачається, що для ідентифікації особи боржника (засудженого), крім прізвища, ім'я по батькові у виконавчому листі було зазначено лише: - рік народження 1979 рік; адреса місця народження: село Першотравневе Ясинуватського району Донецької області; адреса останнього місця проживання: АДРЕСА_1, що не збігається з анкетними даними позивача ОСОБА_1.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.07.1979 року позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що він народився у м.Макіївка Донецької області.

Крім того, відповідно до довідки № 17258478413533373360 за обліками МВС України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, уродженець м.Макіївка Донецької області на території України станом на 15.09.2017 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

З огляду на наведене, суд вважає, що дана постанова про накладення арешту на майно заявника ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки порушує права та інтереси ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, оскільки заявник по справі не є боржником по виконавчому провадженню, розпочатому на підставі виконавчого листа Мар'їнського районного суду Донецької області від 12.01.2009 року, який було видано по кримінальній справі № 1-367 від 2001 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 285 Кримінального Кодексу України.

4) Щодо вимоги позивача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 41776336 від 29.01.2014 року порушеного державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження № 41776336 від 29.01.2014 року, порушеного державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що позбавляє суд вирішити питання про її законність.

Розглядаючи справу по суті, суд бере до уваги, що позивач до суду з будь-якими клопотаннями про витребування та забезпечення доказів не звертався, у зв'язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, зважаючи, що позивачем всупереч ст.81 ЦПК України не представлено суду доказів та не доведено наявності неправомірних дій державного виконавця по виконанню рішення суду, то суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи позов на підставі наявних у справі доказів на засадах диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, суд вважає, що доводи позову частково ґрунтуються на законі та матеріалах справи, тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 5, 7, 10, 12, 13, 19, 23, 76, 81, 89, 209, 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій державного виконавця відділу ДВС неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 04.10.2017 року у виконавчому провадженні № 41776336 від 29.01.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

М.Д. Медведський

Дата документу 17.08.2018 року