Рішення

від 23.09.2010 по справі 2-1226/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

справа № 2-1226/2010

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді - Овчаренко Н.Г.

При секретареві - Волошиній Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської державної медичної академії про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що вона 04.02.2004 була переведена на посаду доцента (0,75 окладу) і асистента (0,25 окладу) кафедри терапії інтернів та сімейної медицини факультету післядипломної освіти відповідача та відповідала за наукову роботу.

Наказом від 11.08.2009 була звільнена 31.08.2009 у зв язку з закінченням строку трудового договору.

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що суперечить вимогам ст..ст.30,39,40 Закону України Про вищу освіту , які передбачають, що укладення строкового трудового договору з усіма без виключення обраними за конкурсом науково-педагогічними працівниками є неприпустимим.

Укладення з нею такого договору у 2004 році було здійснене шляхом введення її в оману, а тому відповідно до ст.9 КЗпП України такий договір є недійсним.

Незаконним звільнення її з роботи їй було завдано моральної шкоди, так як її, як висококваліфікованого працівника та науковця фактично викинули на узбіччя життя, позбавили права заробляти на життя та порушили нормальні життєві зв язки, принизили честь та гідність.

Про те, що її право на працю позивачка дізналася з відповіді прокурора від 09.11.2009, тому просить суд поновити їй строк для звернення із позовом до суду, скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді доцента Дніпропетровської державної медичної академії, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на її користь 50 000 грн.

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги та, посилаючися на підстави позову, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, суду пояснила, що на підставі письмової заяви позивачки від 22.01.2004 їй було дозволено працювати на посаді доцента кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти до закінчення строку трудового договору, а саме - до 31.08.2009, тобто позивачка ще у 2004 році знала, що строк її трудового договору закінчувався 31.08.2009.

Перед закінченням строку трудового договору позивачці було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення посади асистента кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, оскільки ці посади займаються відповідними кандидатами за результатами конкурсу.

Проведенню конкурсу передує обговорення кандидатур претендентів на відповідній кафедрі. 02.06.2009 на засіданні кафедри сімейної медицини було заслухано звіт позивачки за 2004-2009 роки та за результатами обговорення і таємного голосування було вирішено не рекомендувати позивачку на посаду викладача цієї кафедри. Тому 25.06.2009 позивачку було письмово повідомлено листом про її звільнення з посади доцента цієї кафедри 31.08.2009 та проінформовано про можливість взяти участь у конкурсі на заміщення посади асистента кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, який буде оголошено у вересні 2009 року.

За результатом конкурсу, який було проведено 13.10.2009, на вакантну конкурсну посаду було рекомендовано не позивачку, а іншу особу.

За наявності інших вакантних посад у відповідача позивачка має право взяти участь в конкурсі, а тому відповідач ніяким чином не порушив права позивачки, звільнивши її по закінченню строку трудового договору, та не завдав їй моральної шкоди.

Просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.48 Закону України Про вищу освіту основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:

асистент;

викладач;

старший викладач;

директор бібліотеки;

науковий працівник бібліотеки;

доцент;

професор;

завідуючий кафедрою;

декан;

проректор;

ректор.

На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури.

Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади науково-педагогічних працівників.

Відповідно до п.п.9,10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти та науки №744 від 24.12.2002, рішення Вченої ради вищого навчального закладу (факультету) є підставою для укладення трудового договору з обраною особою і видання наказу ректора про прийняття її на роботу.

Відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Судом встановлено на підставі заяви позивачки від 22.01.2004 та витягу з наказу №205-о від 04.02.2004, що їй було продовжено роботу на посаді доцента кафедри терапії інтернів та сімейної медицини у зв язку з обранням на посаду за конкурсом за строковим трудовим договором з 22.01.2004 до 31.08.2009 (а.с.8-9).

Суд вважає, що всі вимоги, які передбачені вищезазначеними нормами з прийняття позивачки на роботу на посаду доцента, були виконані, як з боку позивачки, так і з боку відповідача.

Доводи позивачки про те, що укладення з нею строкового трудового договору у 2004 році є незаконним, спростовуються п.10 вищезазначеного Положення, яке було затверджене ще у 2002 році, та не зазнавало змін з того часу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є закінчення його строку.

Суд вважає, що дії відповідача зі звільнення позивачки та видання наказу №605-о від 11.08.2009 про звільнення її у зв язку із закінченням строку трудового договору є правомірними, а тому передбачених законом підстав для визнгання цього наказу незаконним та його скасування у суду немає.

Вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню не підлягають через те, що судом не задоволена вимога про скасування наказу про звільнення.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.48 Закону України Про вищу освіту , ст.36 КЗпП України, Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти та науки №744 від 24.12.2002, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської державної медичної академії про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Н.Г.Овчаренко