Ухвала

від 07.03.2018 по справі 520/1520/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 520/1520/16-ц

провадження № 61-480 ск 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2017 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з утримання багатоквартирного житлового будинку,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф (далі - ОСББ Люстдорф ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з утримання багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року, відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2017 року, позов ОСББ Люстдорф задоволено.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій вказувала на те, що судом першої інстанції при відкритті провадження у справі не було встановлено особу відповідача - ОСОБА_4 та не було враховано, що ОСББ Люстдорф не сплатило судовий збір у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2017 року заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2017 року і задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд правильно застосував положення статей 44, 270 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені заявником обставини не можуть бути підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 43 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України, воно не може змінювати суть основного рішення або містити в собі висновок про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, які не було досліджено в судовому засіданні.

Ухвала апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2016 року, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, за своєю правовою природою не є рішенням суду, яким вирішується спір по суті, і не може бути доповнена додатковим рішенням суду.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що частиною першої статті 44 ЦПК України на учасників судового процесу, покладається обов'язок - добросовісно користуватися процесуальними правами і не зловживати ними.

У пункті 1 частини другої статті 44 ЦПК України , зазначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6 , 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Звернення ОСОБА_4 до апеляційного суду з безпідставною заявою про ухвалення додаткового рішення до ухвали апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, слід розцінювати як процесуальну дію, що спрямована на перешкоджання розгляду справи у розумні строки, та свідчить про зловживання нею процесуальними правами сторони у справі.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України , якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою і у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2017 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з утримання багатоквартирного житлового будинку, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник