Рішення

від 23.03.2018 по справі 528/691/17

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа № 528/691/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2018 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Федорак Л.М., секретар судового засідання - Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - позивач) до

Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (далі - відповідач),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління державної казначейської служби України у Гребінківському районі Полтавської області (далі - третя особа),

про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

встановив:

03 липня 2017 року представник позивача звернувся із вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року про звільнення з роботи;

- поновити позивача на роботі в Тарасівській сільській раді Гребінківського району Полтавської області на посаді землевпорядника;

- стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь позивача компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 01 серпня 2014 року була призначена на посаду землевпорядника в Тарасівській сільській раді Гребінківського району Полтавської області. 21 грудня 2016 року позивач була звільнена з роботи в Тарасівській сільській раді Гребінківського району Полтавської області з посади землевпорядника згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі розпорядження голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року. Проте, позивач вважає, що розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області № 42 від 21.12.201 року є незаконним та безпідставним, зважаючи на наступне. В порушення вимог законодавства, у розпорядженні від 21.12.2016 року № 42 не зазначено, яке порушення трудової дисципліни було вчинено ОСОБА_1, які саме функціональні обов'язки, покладені трудовим договором, систематично не виконувала позивач, не враховані і не зазначені ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню роботу позивача. Крім того, позивачу внаслідок незаконного звільнення була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що остання безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого була змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім'ї. Також постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе і свою сім'ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що остання постійно думає як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, без будь-яких законних підстав, що спричинило їй значні моральні та фізичні страждання, внаслідок чого проявився рецидив хронічної хвороби від якої проходила лікування. Тому, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконного звільнення їй було завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінила в розмірі 25 000 грн.

13.02.2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого проти заявлених позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі, оскільки позивач, ігноруючи морально - етичні норми поведінки, свідомо ухилилася, як від виконання своїх прямих службових обов'язків, так і розпоряджень керівника установи, допустила найгрубіші порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. А також просить змінити формулювання причин звільнення позивача, і вважати її звільненою внаслідок прогулу без поважних причин - п. 4 ст. 40 КЗпП. Крім того, просить суд врахувати те, що позивач була прийнята на посаду землевпорядника Тарасівської сільської ради у серпні 2014 року. До моменту звільнення остання вважала своїм єдиним обов'язком - нарахування податків за користування землею та направлення звітності у ДПІ. Виконання ж решти своїх прямих службових обов'язків як таких позивач залишила поза увагою, як і виконання розпоряджень і вказівок голови села (її безпосереднього керівника) ігнорувала, посилаючись, що її начальство знаходиться у районі і вона підпорядковується лише йому. Тому і сталося, що позивач зневажала резолюції голови села на заявах громадян села ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про необхідність проведення перевірок з питань землекористування. Не звернула уваги позивач і на вимогу комісії з охорони здоров'я, освіти, культури та вирішення земельних відносин про проведення перевірок стану земель с/г призначення та ефективності їх використання в межах населеного пункту, - протокол засідання комісії від 11.03.2016 року. 19.05.2016 року на черговому засіданні цієї ж комісії позивач зухвало, вживаючи брутальну лайку, ображала членів комісії, будь-яку інформацію відмовилася надавати. У зв'язку з таким ставленням до роботи землевпорядника 23.09.2016 року членами комісії одноголосно було внесено подання голові села для відповідного реагування. 26.09.2016 року розпорядженням № 32 позивач офіційно була вже зобов'язана провести перевірки стану земель с/г призначення та оцінки ефективності їх використання в межах села, яке було їй передано на виконання. Однак, дане розпорядження вона не виконала, посилаючись на відсутність ліцензії для проведення такого роду перевірок, не підозрюючи, що це її прямі службові обов'язки. 18.11.2016 року на засіданні профільної комісії вона знову жодної інформації не надала, зухвало і брутально ображала членів комісії. 22.11.2016 року розпорядженням № 36 термін проведення перевірок був продовжений. 01.12.2016 року на черговому засіданні комісії вона також не прозвітувала про проведену нею роботу, заявивши про упереджене ставлення членів комісії до її особи. Являючись державним службовцем при прийомі на роботу позивач дала присягу, якою зобов'язувалась окрім сумлінного виконання покладених на неї службових обов'язків, бути прикладом, не лише під час їх виконання, але і в побуті, повсякденному житті. Однак, численні скарги односельців вказують на протилежне, брутальне нехтування правилами добросусідства і співжиття - результат її поведінки. Окрім цього, зловживаючи своїм службовим становищем діючи всупереч інтересів громади, позивач вчинила службове підроблення документів внаслідок чого її рідна дочка ОСОБА_6 протиправно мала отримати земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого сільського господарства. Протиправність її дій підтверджено: згідно книги реєстрації заяв громадян ОСОБА_1 особисто внесла запис вже після проведеної сесії 22.04.2016 року, немов її дочка подала заяву 12.04.2016 року за № 14 на вирішення сесії сільради про надання їй земельної ділянки. Сама ж заява фактично була написана власноручно ОСОБА_1 25-м квітням 2016 року. Цей факт змусив голову села звернутися до поліції для проведення відповідної перевірки ї оцінки її дій. Розпорядженням голови села № 14 від 13.11.2017 року заява на ім'я ОСОБА_6 визнана недійсною і такою що не подана. Окрім цього, ОСОБА_1 грубо і цинічно нехтувала правилами внутрішнього трудового розпорядку установи. 24.06.2016 року остання не дочекавшись обідньої перерви, самовільно залишила робоче місце, збори трудового колективу оголосили товариське попередження. 06.07.2016 року знову допустила порушення трудової дисципліни - запізнення. На зборах трудового колективу відмовилася бути присутньою, їй оголошено громадську догану. 21, 22 і 25 липня 2016 року ОСОБА_1 скоїла прогули, у зв'язку з чим 09.08.2016 року розпорядженням голови села їй було оголошено догану і позбавлено преміальних виплат за серпень 2016 року. Розпорядженням № 31 від 22.09.2016 року з її зарплати утримано зарплату за три робочі дні. В день звільнення 21.12.2016 року позивач на робочому місці з'явилася лише після обідньої перерви. Повторно без поважних на те причин не вийшла на роботу. З її пояснення вона їздила в м. Гребінка брати довідку в Пенсійному відділі. Копію розпорядження про її звільнення і трудову книжку позивач відмовилася отримувати, сказала, щоб висилали поштою. Позивач навмисно знищила всю службову інформацію зі службового комп'ютера, а електронний носій (флешку) забрала з собою /а.с. 109-112/.

15.02.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стверджує, що відповідач просячи змінити формулювання підстав звільнення фактично визнав, що її звільнення є незаконним /а.с. 155/.

20.02.2018 року позивач подала до суду заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно якої просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року про звільнення з роботи;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Тарасівській сільській раді Гребінківського району Полтавської області на посаді землевпорядника;

- стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. /а.с. 159-161/.

22.02.2018 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, згідно якого відповідач уточнені позовні вимоги не визнає, позиція відповідача залишається попередньою, яка викладена у відзиві раніше. Щодо збільшення позивачем розміру моральної шкоди, то запис у трудовій книжці за 21.12.2017 року порівняно із рештою записів вчинених роботодавцями раніше, а їх налічується більше десятка за останні лише вісім років, оцінюючи їх в цілому, ні в якій мірі не може свідчити про спричинення позивачу шкоди, оскільки це об'єктивна оцінка її поведінки у трудовому колективі та відношенню перш за все до виконання своїх прямих службових обов'язків. Посилання позивача на ту обставину, що відповідач змушував її виконувати роботу не обумовлену трудовим договором є також безпідставним. Оскільки ОСОБА_1, пройшовши конкурс на вакантну посаду спеціаліста землевпорядника Тарасівської сільради підписала присягу державного службовця, уклала строковий договір із роботодавцем на один рік і була ознайомлена з її посадовою інструкцією /а.с. 172-173/.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду /а.с. 212/.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та у відзиві на уточнену позовну заяву /а.с. 109-112, 172-173/.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляду справи у його відсутність.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд в світлі конкретних обставин справи вважає, що у задоволені позову належить відмовити, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом із копії трудової книжки позивача встановлено, що вона була призначена на посаду землевпорядника Тарасівської сільської ради 01.08.2014 року згідно розпорядження № 6 від 01.08.2014 року; 01.08.2014 року прийняла присягу посадової особи самоврядування /а.с. 14/. Також встановлено, що згідно розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області № 42 від 21.12.2016 року Про звільнення з роботи , позивача звільнено з посади землевпорядника 21 грудня 2016 року у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України /а.с. 6, 14, 142/.

При цьому, таке звільнення здійснено сільським головою у межах його повноважень. Адже згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування за № 2493-III від 7 червня 2001 року (далі - Закон № 2493) прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Частина 1 ст. 20 цього ж Закону встановлює, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України.

Так, у ст. 147-1 КЗпП встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що сільському голові згідно Закону № 2493 надано право прийняття на роботу позивача, то він уповноважений застосовувати до неї дисциплінарні стягнення.

При цьому, зазначення у посадовій інструкції позивача про призначення на посаду та звільнення з посади за погодженням з начальником районного відділу земельних ресурсів не відповідає вищенаведеним вимогам закону.

Водночас, згідно ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Зокрема, в силу п. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При цьому, звільнення з відповідних підстав згідно ст. 43 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. За винятком звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації (ст. 43-1 КЗпП). Як визнали учасники справи, а тому згідно ч. 1 ст. 78 КАС України відповідні обставини не підлягають доказуванню, оскільки в суду не виникає обґрунтованого сумніву у їх достовірності, зокрема, про те, що у відповідача не створена первина профспілкова організація.

Так само, при звільненні позивача було дотримано вимог ст. ст. 148-149 КЗпП, відповідно до яких дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Зокрема, судом встановлено, що позивача було звільнено на підставі акту комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року /а.с. 139, 140/, згідно якого констатовано невиконання позивачем обов'язків, при цьому на той час до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення від 09.08.2016 року, що встановлене чинним законодавством. Як визнали учасники справи, а тому згідно ч. 1 ст. 78 КАС України відповідні обставини не підлягають доказуванню, оскільки в суду не виникає обґрунтованого сумніву у їх достовірності, зокрема, про те, що відповідне стягнення від 09.08.2016 року не оскаржувалось i не втратило юридичної сили за давнiстю та не було зняте достроково.

При цьому, наявність двох актів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року /а.с. 139, 140/ не викликає сумнівів у їх достовірності, на що посилається представник відповідача, адже вони за змістом не суперечать один одному, доповнюють одне одного.

До застосування стягнення до позивача 21.12.2016 року у неї було відібрано пояснення /а.с. 221/. Написання відповідного пояснення позивачем 20.12.2016 року, як посилається позивач, не підтверджується його змістом.

Стягнення було оголошено в розпорядженні позивачу під розписку /а.с. 142/.

Судом із оскаржуваного розпорядження встановлено, що воно винесено на підставі акту комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року; акту про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 26 липня 2016 року; розпорядження від 09.08.2016 року № 25 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1М. /а.с. 142/.

Згідно копії актів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року, було заслухано землевпорядника сільської ради ОСОБА_1 про виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26.09.2016 року Про проведення перевірки стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання та розпорядження № 36 від 22.11.2016 року Про продовження терміну дії розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року . На виконання вищевказаних розпоряджень землевпорядник ОСОБА_1 не надала конкретних та вичерпних відповідей, а саме: проведену роботу не оформлено відповідними актами перевірки; земельні ділянки не впорядковані, незаконні захвати земель також неоформлені актами; про землі, які знаходяться на умовах оренди, або використовуються неефективно взагалі не було нічого повідомлено; заміри багатьох земельних ділянок недостовірні; достовірність заміру земельних ділянок документально не підтверджені. Згідно акту комісія вважає, що землевпорядник недобросовісно відноситься до виконання своїх посадових обов'язків та не виконала жодного пункту розпорядження сільського голови. Проведену роботу землевпорядника О.М. комісія вважає незадовільною. Рекомендує сільському голові притягнути землевпорядника до відповідальності /а.с. 139, 140/.

Як встановлено судом, із копії самого розпорядження сільського голови № 32 від 26.09.2016 року Про проведення перевірки стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання землевпорядника було зобов'язано провести перевірку стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання. У зв'язку з чим їй було визначено завдання: виявлення земельних ділянок, що не використовуються або використовуються нераціонально, не за цільовим призначенням; виявлення земельних ділянок, які використовуються без оформлення відповідних прав на землю та їх обмежень, або права користування якими не встановлено та не здійснено державну реєстрацію; до 26.10.2016 року провести перевірку використання усіх земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населених пунктів; для встановлення достовірності даних провести виїзд для замірів земельних ділянок на місця; роботу оформити актами перевірки; узагальнені матеріали перевірки подати у формі звіту до 26.10.2016 року /а.с. 134/.

Розпорядженням сільського голови № 36 від 22.11.2016 року було продовжено термін дії розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року до 30.11.2016 року /а.с. 137/.

За своїм змістом обов'язки, покладені на позивача розпорядженням сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року відповідають повноваженням землевпорядника, визначеним у п. 2.8 її посадової інструкції, з якою позивач була ознайомлена 10.11.2015 року /а.с. 189-193/, а саме здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням землевласниками та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення та умов надання. При цьому вказані повноваження не суперечать положенням Земельного кодексу України. А посилання представника позивача на те, що відповідні завдання фактично вимагали від позивач виконання контролюючих функцій, якими вона не наділена, є безпідставними. Оскільки із змісту розпорядження сільського голови від 26.09.2016 року /а.с. 134/ вбачається, що завдання, які були поставлені позивачу передбачали фактично моніторинг відповідних питань у сфері земельних відносин.

Відповідно посилання позивача та її представника на те, що відповідні обов'язки нею не були виконані, оскільки не належать до її компетенції, є безпідставними, а причини не виконання обов'язків не поважні. При цьому покликання представника позивача на показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який є головним спеціалістом відділу Держгеокадастру у Гребінківському районі є неспроможними, оскільки його показання ґрунтуються не на фактичних обставинах справи, а на власному тлумаченні норм чинного законодавства.

Невиконання відповідних трудових обов'язків позивачем підтверджується також копіями протоколів засідання комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 18 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року /а.с. 175-178/, а також показаннями допитаних у судовому засіданні в якості свідків членів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що позивач не надала змістовної інформації на виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року, яке було видано з метою упорядкування земель на території села, забезпечення оплати за користування землею та надання землі учасникам АТО. Згідно показань ОСОБА_9 інформація, що повідомлялась на засіданні комісії позивачем усно явно не відповідала фактичним даним. Наведені докази спростовують пояснення позивача про те, що нею надавалась інформація комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради на виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року.

При цьому, посилання представника позивача на конфліктні відносини між позивачем і членами комісії ОСОБА_8, ОСОБА_10 не спростовують достовірності вищезазначених доказів.

Судом також встановлено, що відповідно до копії акту про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 26 липня 2016 року, який був підставою винесення оскаржуваного розпорядження та складений сільським головою ОСОБА_12 в присутності головного бухгалтера ОСОБА_13, касира ОСОБА_14, 21, 22 та 25 липня 2016 року позивач була відсутня на робочому місці Тарасівської сільської ради на протязі трьох робочих днів, свою відсутність пояснила у потребі вирішення особистих справ; свою відмову від письмових пояснень мотивує не баченням в необхідності надання пояснень /а.с. 123/. На підставі відповідного акту згідно копії розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 09.08.2016 року № 25 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1М. позивачу була оголошена догана /а.с. 121/.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року за № 9 (далі - постанова № 9), за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП пiдставами працiвник може бути звiльнений лише за проступок на роботi, вчинений пiсля застосування до нього дисциплiнарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються тi заходи дисциплiнарного стягнення, якi встановленi чинним законодавством i не втратили юридичної сили за давнiстю або знятi достроково (ст. 151 КЗпП), i тi громадськi стягнення, якi застосованi до працiвника за порушення трудової дисциплiни у вiдповiдностi до положення або статуту, що визначає дiяльнiсть громадської органiзацiї, i з дня накладення яких до видання наказу про звiльнення минулого не бiльше одного року.

Зважаючи на те, що позивач не виконала без поважних причин покладені на неї обов'язки сільським головою в межах його повноважень відповідно до посадової інструкції позивача пiсля застосування до позивача дисциплiнарного стягнення, з дня накладення якого минуло менше року, при цьому, воно не втратили юридичної сили за давнiстю та не знято достроково. А тому звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП відповідає вимогам закону.

Натомість посилання представника відповідача на необхідність зміни формулювання причин звільнення на п. 4 ст. 40 КЗпП є безпідставними та не відповідають вимогам закону.

Адже, як роз'яснив Пленум ВСУ у п.18 постанови № 9 при розглядi справ про поновлення на роботi судам необхiдно з'ясувати, з яких пiдстав проведено звiльнення працiвника згiдно з наказом (розпорядженням) i перевiряти їх вiдповiднiсть законовi. Суд не в правi визнати звiльнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звiльнення. Якщо обставинам, якi стали пiдставою звiльнення, в наказi (розпорядженні) дана неправильна юридична квалiфiкацiя, суд може змiнити формулювання причин звiльнення i привести його у вiдповiднiсть з чинним законодавством про працю.

Однак, як встановлено судом із підстав, зазначених у оскаржуваному розпорядженні, звільнення позивача не пов'язувалось сільським головою із прогулом, а тому суд не вправі приймати відповідні доводи.

Як роз'яснив Пленум ВСУ у п. 22 Постанови № 9 у справах про поновлення на роботi осiб, звiльнених за порушення трудової дисциплiни, судам необхiдно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звiльнення, чи могло воно бути пiдставою для розiрвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 i п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержанi власником або уповноваженим ним органом передбаченi статтями 147 , 148, 149 КЗпП правила i порядок застосування дисциплiнарних стягнень, зокрема, чи не закiнчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплiнарне стягнення, чи враховувались при звiльненнi ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, i попередня робота працiвника.

Зважаючи на вище встановлені судом обставини, при звільненні позивача були дотримані вимоги закону, таке стягнення відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку з урахуванням попередньої роботи позивача.

Суд вважає неспроможними посилання представника позивача на те, що акти комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року не відповідають вимогам ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року за № 280/97, оскільки відповідна норма не передбачає такої форми рішень як акт, а рішення підлягають затвердженню та оприлюдненню; а також про те, що 01.12.2016 року було складено два акти комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року /а.с. 139, 140/, жодним з яких не пропонувалось звільнення позивача та те, що Тарасівською сільською радою не давалось доручення провести перевірку роботи землевпорядника.

Адже, уповноваженою особою на прийняття рішення про звільнення позивача як дисциплінарного стягнення є сільський голова. Натомість, акти комісії сільської ради мають виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковими у процедурі звільнення позивача. Позивач згідно своєї посадової інструкції (п. 1.4.; а.с. 189) безпосередньо підпорядкована сільському голові, а тому він був вправі давати безпосередньо розпорядження про виконання позивачем її трудових обов'язків.

З огляду на вказане, розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року про звільнення з роботи позивача є правомірним, а вимоги позивача безпідставні, відповідно у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі ч. 1 ст. 10, ч.2 ст. 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування за № 2493-III від 7 червня 2001 року, ст. ст. 40, 43, 43-1, 147, 147-1, 148-149, 233 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги Харківському апеляційному адміністративному суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідач - Тарасівська сільська рада Гребінківського району Полтавської області (місце знаходження: вул. Центральна, 1Б, с. Тарасівка, Гребінківського району, Полтавської області; код ЄДРПОУ 13956332).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державної казначейської служби України у Гребінківському районі Полтавської області (місце знаходження: вул. Євгена Гребінки, 3, м. Гребінка, Полтавська область; код ЄДРПОУ 37714540 ).

Представник позивача - ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний № облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник відповідача - ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний № облікової картки платника податків 2065R20017).

Суддя ОСОБА_15