Постанова

від 14.06.2018 по справі 528/691/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 528/691/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.03.2018р., суддя Федорак Л.М., м. Гребінка, Полтавська область, повний текст складено 23.03.18 по справі № 528/691/17

за позовом ОСОБА_1

до Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Гребінківському районі Полтавської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у Гребінківському районі Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року про звільнення з роботи; поновити ОСОБА_1 на роботі в Тарасівській сільській раді Гребінківського району Полтавської області на посаді землевпорядника; стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.03.2018р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідач надіслав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначена на посаду землевпорядника Тарасівської сільської ради 01.08.2014 року згідно розпорядження № 6 від 01.08.2014 року, 01.08.2014 року прийняла присягу посадової особи самоврядування, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 14, т.1).

Розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області № 42 від 21.12.2016 року Про звільнення з роботи , позивача звільнено з посади землевпорядника 21 грудня 2016 року у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6, т.1).

Позивач, не погодившись із рішенням про її звільнення оскаржила його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що звільнення здійснено сільським головою у межах його повноважень, з дотриманням процедури та за наявності підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, з приводу доводів представника позивача, що п. 1.3 посадової інструкції спеціаліста - землевпорядника Тарасівської сільської ради від 10.11.2015 року № 3 затвердженої Розпорядженням сільського голови передбачено, що прийом на роботу та звільнення спеціаліста - землевпорядника здійснюється за погодженням із начальником районного відділу земельних ресурсів, а позивач звільнена без такого погодження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абзацу 5 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування за № 2493-III від 7 червня 2001 року (далі - ОСОБА_2 № 2493) прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Частина 1 ст. 20 цього ж Закону встановлює, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України.

У ст. 147-1 КЗпП встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що сільському голові згідно Закону № 2493 надано право прийняття на роботу позивача, він уповноважений застосовувати до неї дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судом апеляційної інстанції зобов'язано Тарасівську сільську раду Гребінківського району Полтавської області надати до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові пояснення із доказами з приводу того, яким чином здійснено прийом на роботу ОСОБА_1, за погодженням з начальником районного відділу земельних ресурсів або без такого погодження; надати письмове обґрунтування з посиланням на нормативно-правові документи, на підставі яких розроблено Посадову інструкцію спеціаліста - землевпорядника, в тому числі, її пункт 1.3 щодо необхідності погодження прийняття на роботу та звільнення спеціаліста - землевпорядника із начальником районного відділу земельних ресурсів.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано письмові пояснення та копію особової картки ОСОБА_1, з яких судом встановлено, що позивач прийнята на роботу, як така, що пройшла конкурс, за строковим трудовим договором та без погодження із начальником районного відділу земельних ресурсів.

Окрім того, згідно пояснень представника відповідача, посадова інструкція в частині п. 1.3 щодо необхідності погодження прийому на роботу та звільнення спеціаліста - землевпорядника за погодженням із начальником районного відділу земельних ресурсів, складена за відсутності належного досвіду роботи, а після консультацій з начальником районного відділу земельних ресурсів з'ясовано, що погодження, передбачене у п. 1.3 Інструкції не потрібно та не передбачено чинним законодавством, оскільки спеціаліст - землевпорядник є працівником виключно сільської ради і підпорядкований безпосереднього голові сільської ради.

Представник позивача свої доводи про необхідність погодження звільнення позивача з начальником районного відділу земельних ресурсів не підтвердив посиланням на жодний нормативно- правовий акт.

Виходячи з наведеного, за відсутності нормативно-правового врегулювання обов'язку погодження при звільненні спеціаліста- землевпорядника сільської ради за погодженням з начальником районного відділу земельних ресурсів, а також враховуючи положення абзацу 5 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , приходить до висновку, що голова сільської ради є належним суб'єктом, який уповноважений приймати рішення про прийняття та звільнення з роботи спеціаліста - землевпорядника сільської ради.

Щодо підстав та порядку прийняття оскаржуваного розпорядження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В силу п. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Розпорядженням сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області № 42 від 21.12.2016 року Про звільнення з роботи , позивача звільнено з посади землевпорядника 21 грудня 2016 року у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Як підстава звільнення у вказаному розпорядженні вказано: акт комісії з охорони здоров'я, освіти, культури та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року (а.с. 139, т.1); акт про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 26.07.2016 року (а.с. 123, т.1); розпорядження від 09.08.2016 року № 25 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1М. (а.с. 121, т.1).

Так, згідно актів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року, комісією констатовано невиконання позивачем обов'язків, а саме: розпоряджень голови № 32 від 26.09.2016 року, № 36 від 26.10.2016 року (а.с. 139, 140, т. 1).

При цьому, станом на дату прийняття розпорядження про звільнення, до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани розпорядженням від 09.08.2016 року за № 25 за відсутність на робочому місці 21, 22, 25 липня 2016 року, чим порушила п. 2.4 колективного договору.

Розпорядження від 09.08.2016 року позивачем не оскаржувалось, не було погашено та не було зняте достроково, тобто було діючим.

До застосування стягнення до позивача 21.12.2016 року у неї було відібрано пояснення (а.с. 221).

Щодо підстав складання актів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року, судом встановлено наступне.

Так, згідно копії актів комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року, заслухано землевпорядника сільської ради ОСОБА_1 про виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26.09.2016 року Про проведення перевірки стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання та розпорядження № 36 від 22.11.2016 року Про продовження терміну дії розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року .

На виконання вищевказаних розпоряджень землевпорядник ОСОБА_1 не надала конкретних та вичерпних відповідей, а саме: проведену роботу не оформлено відповідними актами перевірки; земельні ділянки не впорядковані, незаконні захвати земель також неоформлені актами; про землі, які знаходяться на умовах оренди, або використовуються неефективно взагалі не було нічого повідомлено; заміри багатьох земельних ділянок недостовірні; достовірність заміру земельних ділянок документально не підтверджені.

Згідно акту комісія дійшла висновку, що землевпорядник недобросовісно відноситься до виконання своїх посадових обов'язків та не виконала жодного пункту розпорядження сільського голови. Проведену роботу землевпорядника О.М. комісія вважає незадовільною. Рекомендує сільському голові притягнути землевпорядника до відповідальності (а.с. 139, 140, т.1).

Із копії самого розпорядження сільського голови № 32 від 26.09.2016 року Про проведення перевірки стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання судом встановлено, що землевпорядника зобов'язано провести перевірку стану земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населеного пункту та оцінки ефективності їх використання.

У зв'язку з чим позивачу визначено завдання: виявлення земельних ділянок, що не використовуються або використовуються нераціонально, не за цільовим призначенням; виявлення земельних ділянок, які використовуються без оформлення відповідних прав на землю та їх обмежень, або права користування якими не встановлено та не здійснено державну реєстрацію; до 26.10.2016 року провести перевірку використання усіх земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах населених пунктів; для встановлення достовірності даних провести виїзд для замірів земельних ділянок на місця; роботу оформити актами перевірки; узагальнені матеріали перевірки подати у формі звіту до 26.10.2016 року (а.с. 134, т.1).

Розпорядженням сільського голови № 36 від 22.11.2016 року продовжено термін дії розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року до 30.11.2016 року (а.с. 137, т.1).

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом обов'язки, покладені на позивача розпорядженням сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року відповідають повноваженням землевпорядника, визначеним у п. 2.8 її посадової інструкції, з якою позивач була ознайомлена 10.11.2015 року (а.с. 189-193, т.1), а саме: здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням землевласниками та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення та умов надання.

Вказані повноваження не суперечать положенням Земельного кодексу України, а доводи позивача про те, що відповідні завдання фактично вимагали від позивача виконання контролюючих функцій, якими вона не наділена, є безпідставними, оскільки із змісту розпорядження сільського голови від 26.09.2016 року судом встановлено, що завдання, які були поставлені позивачу передбачали фактично моніторинг відповідних питань у сфері земельних відносин.

Виходячи з наведеного, посилання позивача на те, що відповідні обов'язки нею не були виконані, оскільки не належать до її компетенції, є безпідставними, а причини не виконання обов'язків не можуть бути визнані поважними.

Невиконання відповідних трудових обов'язків позивачем підтверджується також копіями протоколів засідання комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 18 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року (а.с. 175-178, т.1), про те, що позивач не надала змістовної інформації на виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року, яке було видано з метою упорядкування земель на території села, забезпечення оплати за користування землею та надання землі учасникам АТО.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що нею надавалась інформація комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради на виконання розпорядження сільського голови № 32 від 26 вересня 2016 року.

Судом також встановлено, що згідно акту про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 26 липня 2016 року, який був підставою винесення оскаржуваного розпорядження та складений сільським головою ОСОБА_3 в присутності головного бухгалтера ОСОБА_4, касира ОСОБА_5, 21, 22 та 25 липня 2016 року позивач була відсутня на робочому місці Тарасівської сільської ради на протязі трьох робочих днів, свою відсутність пояснила у потребі вирішення особистих справ; відмову від письмових пояснень мотивує відсутністю необхідності надання пояснень (а.с. 123, т.1).

На підставі даного акту розпорядженням сільського голови Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 09.08.2016 року № 25 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1М. позивачу оголошена догана (а.с. 121, т.1).

Враховуючи те, що позивач не виконала без поважних причин покладені на неї обов'язки сільським головою в межах його повноважень відповідно до посадової інструкції позивача пiсля застосування до неї дисциплiнарного стягнення, з дня накладення якого минуло менше року і воно не втратило юридичної сили за давнiстю та не знято достроково, звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП є правомірним, таке стягнення відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку з урахуванням попередньої роботи позивача.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи позивача про те, що акти комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року не відповідають вимогам ст. 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року за № 280/97, оскільки відповідна норма не передбачає такої форми рішень як акт, а рішення підлягають затвердженню та оприлюдненню; а також про те, що 01.12.2016 року було складено два акти комісії з охорони здоров'я, освіти, культури, та вирішення земельних відносин Тарасівської сільської ради від 01 грудня 2016 року, жодним з яких не пропонувалось звільнення позивача та те, що Тарасівською сільською радою не давалось доручення провести перевірку роботи землевпорядника, оскільки уповноваженою особою на прийняття рішення про звільнення позивача як дисциплінарного стягнення є сільський голова.

Акти комісії сільської ради мають виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковими у процедурі звільнення позивача.

Позивач згідно п. 1.4 посадової інструкції безпосередньо підпорядкована сільському голові, а тому він мав повноваження давати безпосередньо розпорядження про виконання позивачем її трудових обов'язків (а.с. 189, т. 1).

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради № 42 від 21.12.2016 року про звільнення з роботи позивача є правомірним, а вимоги позивача безпідставні, відповідно у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав суду належні докази правомірності прийнятого розпорядження про звільнення позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позову про його скасування та поновлення позивача на роботі.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Проте, оскільки судом встановлено, що позивача звільнено за законних підстав, правомірно, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 вересня 2013 року (справа N 6-48цс13), при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.ст. 11 Закону України від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку що, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

При цьому, судом не встановлено у даній справі протиправності дій та рішень відповідача, якими порушені права позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди.

З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23.03.2018р. по справі № 528/691/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 14.06.2018.