Постанова

від 20.03.2018 по справі 910/13451/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13451/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" (далі - Товариство) - Боголюбської А.-М.О.,

відповідача - фізичної особи-підприємця Мельниченко Ірини Віталіївни (далі - Підприємець) - Мельниченко І.В. (особисто), Чапляна С.Є,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (колегія суддів: Верховець А.А. (головуючий), судді Пантелієнко В.О. і Сотніков С.В.)

за позовом Товариства до Підприємця

про стягнення 151 989,76 грн.,

та зустрічним позовом Підприємця до Товариства

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємця 83 974,40 грн. боргу за поставлений товар, 4 974 грн. штрафу, 3 % річних, нарахованих на борг по сплаті за поставлений товар, у сумі 2 205,20 грн. та 49 705 грн. боргу зі сплати щомісячних платежів (роялті), 1 137,59 грн. пені, 9 916 грн. штрафу і 3 % річних, нарахованих на борг з оплати періодичних щомісячних платежів, у сумі 77,57 грн., а всього 151 989,76 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 16, 525, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором комерційної концесії від 24.04.2015 № 010815/02 (далі - Договір).

Підприємцем подано зустрічний позов про визнання недійсним Договору.

Позовні вимоги зустрічного позову з посиланням на приписи статей 229, 230 ЦК України мотивовано введенням Товариством Підприємця в оману при укладенні Договору шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, зокрема повідомлення завідомо неправдивих відомостей щодо підстав виникнення майнових прав, а також щодо наявності у Товариства документів і матеріалів, які утворюють зазначений комплекс майнових прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2016 (суддя Привалов А.І.) позов задоволено частково: з Підприємця стягнуто 83 974,40 грн. боргу за поставлений товар, 49 705 грн. боргу з періодичних щомісячних платежів, 3 % річних, нарахованих на борг по сплаті за поставлений товар, у сумі 2 032,68 грн., 3 % річних, нарахованих на борг з оплати періодичних щомісячних платежів, у сумі 63,47 грн., 712,50 грн. пені та 9 916 грн. штрафу; в іншій частині позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення зі справи з посиланням на приписи статей 11, 202, 203, 207, 229, 253, 525, 526, 549, 550, 551, 626, 627, 628, 692, 712, 1115, 1116, 1120, статей 179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано: порушенням Підприємцем договірних зобов'язань, відсутністю підстав для стягнення штрафу за прострочення сплати коштів за одержаний товар, неправильно визначеними періодами для стягнення пені, нарахованої на борг з оплати періодичних щомісячних платежів, та 3 % річних, нарахованих на борг з оплати за поставлений товар і на борг з оплати періодичних щомісячних платежів; вчиненням сторонами дій, направлених на виконання та схвалення Договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 зазначене рішення місцевого суду зі справи в частині часткового задоволення первісного позову скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду з посиланням на приписи 6, 11, 202, 203, 215, 252, 628, 1115, 1116, 1120 ЦК України мотивовано невиконання Товариством умов Договору з передачі Підприємцю комплексу виключних прав на унікальну освітню технологію.

Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- апеляційним судом не враховано, що обидві сторони підтверджують отримання Підприємцем навчальних матеріалів та проігноровано підтвердження Підприємцем відношення видаткової накладної до Договору шляхом часткової ним сплати одержаного товару;

- в жодному нормативному акті не зазначається обов'язку вказувати договір у первинних документах;

- при вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції мав керуватися нормами, що регулюють правовідносини за договором поставки;

- судом апеляційної інстанції не враховані наявні докази та обставини справи.

Підприємець подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність доводів та просила залишити її без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Товариства та Підприємця, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі, зокрема, встановлено, що:

- 24.04.2015 Товариством (правовласник) та Підприємцем (користувач) укладено Договір, за умовами якого правовласник надає користувачу право, а користувач набуває право використання у своїй підприємницькій діяльності комплексу виключних прав на унікальну освітню технологію для розвитку індивідуальності дитини, підлітка, студента та право використовувати в своїй діяльності знак для товарів та послуг "Бізнес-школа "MINIBOSS". Комплекс виключних прав належить правовласнику на підставі: свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 28.04.2011 № 38207 стаття "Бізнес - школа "Mini Boss" та свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 10.04.2012 № 154132;

- відповідно до пункту 1.3 Договору комплекс виключних прав, користування якими надається за Договором, включає, зокрема: право використовувати комерційне найменування і товарний знак/логотип "Бізнес-школа "MINI BOSS" для здійснення діяльності в рамках предмета Договору; інноваційні бізнес-технології з організації бізнес-процесів у вигляді Бізнес-плану та Опису принципів бізнесу; інноваційні освітні технології з організації навчального процесу у вигляді Програми навчання загальної та щодо кожного курсу; інноваційні освітні технології з організації навчального процесу у вигляді Методики навчання (загальні інструменти та способи їх використання); інноваційні освітні технології з організації навчального процесу у вигляді Навчальних матеріалів для учня; інноваційні освітні технології з організації навчального процесу у вигляді Методичних рекомендацій для учителя; інноваційні освітні технології з організації навчального процесу для батьків у вигляді Програми навчання та Навчальних матеріалів; інноваційні маркетингові інструменти і плани з просування бренду в регіоні у вигляді Плану маркетингової стратегії (складається спільно з користувачем цілеспрямовано на регіон після підписання договору).

- згідно з пунктом 3.1.2 Договору за використання комплексу виключних прав правовласника за Договором користувач сплачує на його користь періодичні щомісячні платежі (роялті) у розмірі 1 000 дол. США, які сплачуються в національній валюті України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день платежу;

- відповідно до пункту 3.4 Договору оплата періодичних щомісячних платежів здійснюється за поточний місяць не пізніше 15 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2015 року;

- пунктом 4.1.5 Договору встановлено, що користувач зобов'язаний щорічно закуповувати на кожного учня фірмовий навчальний набір Бізнес-школи "Miniboss", до якого входять робочий зошит, портфель, ручка, значок, замовляючи, набуваючи та отримуючи їх безпосередньо у правовласника, якщо інше не передбачене окремими угодами;

- відповідно до пункту 4.2.1 Договору правоволоділець зобов'язаний протягом 15 робочих днів з моменту підписання цього Договору надати користувачеві за актом приймання-передачі наступну документацію для реалізації комплексу виключних прав, зокрема: програму навчання 1 рівня "MINIBOSS"; методичні вказівки з проведення заходів, занять і комплексному навчанню; навчальні та методичні матеріали;

- згідно з пунктом 5.6 Договору за порушення користувачем власних зобов'язань, а також сценарію, методик, проведення навчання, занять інструкцій та вказівок і т.п. правовласника, скерованих на забезпечення відповідності умовам Договору характеру, способів та умов використання комплексу виключних прав, користувач зобов'язаний сплатити правовласнику штраф у розмірі 1 % від суми паушального внеску за кожний випадок порушення;

- пунктом 3.1.1 Договору встановлено, що паушальний внесок складає 20 000 дол. США, що сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на день платежу;

- відповідно до пункту 3.2 Договору користувач сплатив частину паушального внеску, в розмірі 10 000 дол. США, який був сплачений в національній валюті України за курсу НБУ на день платежу;

- згідно з пунктом 5.2 Договору за порушення строків оплати, передбачених розділом 3 Договору, користувач зобов'язаний сплатити правовласнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми;

- відповідно до рахунку-фактури від 14.08.2015 № СФ-0000020 на 153 974,40 грн. та підписаної Підприємцем видаткової накладної від 08.09.2015 № РН-0000001 ним акцептовано Договір та отримано навчальні набори на суму 153 974,40 грн., за які він розрахувався частково;

- Підприємець мав розрахуватися за одержані навчальні набори 08.09.2015 (після підписання видаткової накладної № РН-0000001). Сума боргу за одержаний товар становить 83 974,40 грн.;

- на виконання пункту 3.2 Договору Підприємець сплатив 222 227 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Товариства;

- Підприємець сплачував роялті до червня 2016 року, що підтверджується виписками з особового рахунку Товариства;

- Підприємцем не сплачено 49 705 грн. роялті за два місяці: червень 2016 (24 915 грн.) та липень 2016 року (24 790 грн.);

- до стягнення підлягають 3 % річних, нарахованих на борг по сплаті за поставлений товар, за період з 09.09.2015 по 29.06.2016 у сумі 2 032,68 грн. та 3 % річних, нарахованих на борг з оплати періодичних щомісячних платежів, за період з 16.06.2016 по 18.07.2016 та з 16.07.2016 по 18.07.2016 у сумі 63,47 грн. та 712,50 грн. пені, 9 916 грн. штрафу;

- умовами Договору не передбачено сплати штрафу (нарахованого Товариством в сумі 4 974 грн.) за прострочення оплати за отриманий товар;

- вчинення дій, спрямованих на виконання Договору, підтверджуються: наявністю у Товариства прав на твір стаття "Бізнес - школа "Mini Boss" за свідоцтвом № 38207; прав на знак для товарів і послуг "Бізнес-школа "MINIBOSS" за свідоцтвом України № 154132; сертифікатом бізнес-школи "MiniBoss" про право викладання в Міжнародній освітній мережі "MINIBOSS BUSINESS SCHOOL", одержаного Підприємцем; рекламним проспектом "MINIBOSS BUSINESS SCHOOL", в якому містяться фото на підтвердження участі Підприємця та її працівників у різноманітних заходах бізнес-школи; листами підсумкового тестування працівників Підприємця; фотофіксацією занять, які проводив Підприємець з використанням символіки бізнес-школи "Mini Boss"; листом Підприємця від 11.07.2016;

- на виконання підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору сторонами складено та підписано акт від 24.04.2015, за яким Підприємець одержав для реалізації комплексу виключних прав у вигляді бізнес книги "Стандарти", які є комерційною таємницею та комерційною інформацією, в якій описано стандарти навчання, стандарти якості, стандарти та правила ведення бізнесу, та інші, які розкривають суть та форму інноваційної технології, суть та форму впровадження, використання авторської програми, методики при відкритті та веденні комерційної діяльності філіалу Міжнародної освітньої мережі "MINIBOSS BUSINESS SCHOOL".

Апеляційним судом додатково встановлено, що:

- Товариство не виконало в повному обсязі умови Договору та не надало Підприємцю документації для реалізації комплексу майнових прав на унікальну освітню технологію, що передбачено підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору, зокрема програму та методику навчання, методичні рекомендації, план маркетингової стратегії, шаблони договорів тощо;

- всі уроки, що викладались в Київській бізнес-школі "MINIBOSS" прописані київськими викладачами на основі власних напрацювань, матеріалів та знань, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою викладача київської філії "MINIBOSS" ОСОБА_1;

- Підприємець систематично сплачувала роялті та була обізнана з жорсткою системою штрафів, передбачених Договором, а припинення, розпочатого з вересня 2015 року в Київській бізнес-школі "MINIBOSS" навчального процесу (2015-2016) було неможливим;

- за даними представників сторін у судовому засіданні, по закінченні навчального року 2015-2016 Київська бізнес-школа "MINIBOSS" припинила свою діяльність у зв'язку з неможливістю подальшого функціонування без відповідної програми, методики тощо;

- Товариством не надано жодного доказу на підтвердження передання Підприємцю документації, передбаченої підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору;

- Підприємцем заперечуються складання та підписання копії акта приймання-передачі до Договору та копії акта виконаних робіт від 01.08.2015 до Договору, а у Товариства немає їх оригіналів;

- видаткова накладна від 08.09.2015 № РН-0000001 на суму 153 974,40 грн. не містить посилання на Договір.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємця боргу та нарахованої на нього суми коштів за неналежне виконання Договору, а також наявності або відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідно до статті 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною першою статті 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Згідно з частиною першою статті 1120 ЦК України правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Крім того, частиною першою та другою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи щодо зустрічного позову Підприємця, перевіривши їх наявними доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними у рішенні та постанові зі справи норм матеріального та процесуального права, з'ясувавши наявність і умови укладеного сторонами Договору, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з моментом його укладення та набрання ним чинності, за відсутності доказів на підтвердження введення Товариством Підприємця в оману, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору, а тому й правомірно відмовили в зустрічному позові.

Водночас суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи щодо первісного позову, перевіривши їх наявними доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням наведених ним у рішенні зі справи норм матеріального та процесуального права, з'ясувавши наявність і умови укладеного сторонами Договору, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо одержання Підприємцем комплексу майнових прав та виникненням у Підприємця заборгованості перед позивачем (зокрема, щодо: сплати Підприємцем роялті за червень та липень 2016 року; поставки Товариством і одержання відповідачем передбаченого Договором товару за підписаною Підприємцем видатковою накладною від 08.09.2015 № РН-0000001; неналежного виконання Підприємцем зобов'язань з оплати одержаного товару, за який мав розрахуватися після підписання видаткової накладної), встановивши відсутність у Договорі відповідальності у вигляді штрафу за прострочення сплати коштів за отриманий товар, перевіривши правильність нарахування Товариством сум до стягнення, - дійшов обґрунтованого висновку щодо неналежного виконання Підприємцем договірних зобов'язань, а тому й правомірно задовольнив позов у визначених ним межах.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, дійсних взаємовідносин сторін за первісним позовом з належною повнотою не дослідив, пославшись у постанові зі справи на неналежність копії акта приймання-передачі до Договору, акта виконаних робіт від 01.08.2015 до Договору та видаткової накладної від 08.09.2015 № РН-0000001, мети укладення та межі дії Договору не з'ясував, наявності у Товариства і Підприємця інших договірних відносин поза межами Договору не встановив, переоцінив відсутність у спірній видатковій-накладній посилань на Договір, не звернув уваги на дію Договору між сторонами, не врахував сплати Підприємцем щомісячних платежів до червня 2016 року, в порушення приписів статей 33, 43 та приписів пунктів 7, 8 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, що діяла до 15.12.2017), не навівши доказів на спростування висновків місцевого суду, помилково скасував законне й обґрунтоване судове рішення зі справи.

Відповідно до статті 300 ГПК України (у редакції, що діє з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду зі справи в частині відмови в первісному позові, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У частині вирішення спору за зустрічним позовом постанова апеляційного суду зі справи має бути залишена без змін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги Товариства щодо первісного позову до стягнення з Підприємця підлягає судовий збір на користь Товариства.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду від 24.10.2017 зі справи повністю, Товариство не сплатило судовий збір з касаційної скарги в частині перегляду зустрічного позову, який (судовий збір) підлягає стягненню до державного бюджету України.

Поворот виконання постанови Касаційним господарським судом не застосовується за відсутності доказів списання відповідних коштів (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє Товариство, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови у відповідності до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 зі справи № 910/13451/16 скасувати в частині повної відмови в задоволенні первісного позову, а рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 зі справи № 910/13451/16 щодо вирішення первісного позову залишити в силі.

3. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 зі справи № 910/13451/16 залишити без змін.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельниченко Ірини Віталіївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 83 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" до державного бюджету України 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 57 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя В.Селіваненко