Постанова

від 22.03.2018 по справі 813/5433/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №813/5433/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2861/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року (суддя Москаль Р.М.) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року (колегія у складі суддів: Кузьмич С. М., Улицький В.З., Гулид Р.М.) у справі №813/5433/13-а (876/14986/13) за позовомСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області доЖитлово-будівельного кооперативу Монастирський провизнання недійсними установчих документів і припинення реєстрації юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсними установчі документи житлово-будівельного кооперативу Монастирський (податковий номер 34987300), а саме - статут у редакції 2007 року та статут у редакції 2010 року; та припинити юридичну особу - житлово-будівельний кооператив Монастирський (податковий номер 34987300; місцезнаходження: 80040, Львівська обл., Сокальський район, смт. Жвирка, вул. Л.Українки, 32).

Позовні вимоги мотивовані тим, що установчі документи кооперативу зареєстровано з порушенням закону, а здійснювана ним діяльність суперечить установчим документам. Вказує, що ЖБК Монастирський утворено з порушенням положень Житлового кодексу УРСР та постанови Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року №186 Про затвердження примірного статуту житлово-будівельного кооперативу , які передбачають, поміж іншого, що житлово-будівельні кооперативи утворюються при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів або ж при підприємствах, установах, організаціях. Попри вимоги згаданих законодавчих актів, норми яких дотепер залишаються чинними, ЖБК Монастирський , як пояснює представник позивача, утворено без відповідного рішення виконавчого комітету місцевої ради (чи то смт. Жвирка чи м. Червонограда) про затвердження рішення зборів про створення кооперативу, відсутнє також рішення трудового колективу підприємства, установи, організації щодо створення кооперативу. Також вказує, що ЖБК Монастирський як неприбуткова організація займався будівництвом житлового кварталу на замовлення і для ТОВ Сокме за рахунок пайових та цільових внесків, які в силу вимог законодавства звільнено від оподаткування. На думку позивача, відповідач фактично перейняв функції фінансової установи, оскільки здійснював операції із залученням коштів від фізичних осіб, проте в силу свого правового статусу займатись таким видом господарської діяльності йому заборонено. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач займається діяльністю, яка суперечить його установчим документам, що відповідно до статті 247 Господарського кодексу України є підставою для застосування такого виду адміністративно-господарської санкції як скасування державної реєстрації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки контролюючого органу про здійснення ЖБК Монастирський діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, залишились непідтвердженими, внаслідок чого відсутні підстави для застосування до ЖБК Монастирський такого виду відповідальності як застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування його державної реєстрації. Разом з тим, порушення у сфері оподаткування, про які зазначено в акті від 20.03.2013, не свідчать про здійснення діяльності, яку заборонено законом чи яка суперечить установчим документам платника.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на не врахування судами, що відповідач здійснював діяльність з метою отримання прибутку, що суперечить видам основної діяльності неприбуткової організації. Реєстрація відповідача, як неприбуткової організації здійснювалась з метою звільнення від оподаткування.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ЖБК Монастирський утворено на підставі рішення установчих зборів житлово-будівельного кооперативу, яке оформлено протоколом від 25 грудня 2007 року №1. Засновниками ЖБК Монастирський та, відповідно, його членами, є вісім фізичних осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та одна юридична особа - ТОВ Сокме . На цих же установчих зборах було затверджено Статут ЖБК Монастирський .

Рішенням установчих зборів ЖБК Монастирський , яке оформлено протоколом від 4 січня 2010 року №1, було затверджено нову редакцію Статуту.

20 лютого 2009 року між ТОВ Сокме , який є користувачем земельної ділянки в м. Червонограді площею 7,252 га (мікрорайон Монастирський ) та ЖБК Монастириський був укладений договір доручення № 1, відповідно до пункту 1.1 якого Повірений (ЖБК Монастириський ) зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок Довірителя (ТОВ Сокме ) виконати юридичні дії, пов'язані з організацією та проведенням будівництва житлового кварталу Монастирський з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу одно-двоквартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, організацією та проведенням будівництва дитячого дошкільного закладу, дитячого майданчика, молодіжно-розважального центру, спортивного комплексу, магазину, готельного комплексу, офісного та молодіжно-розважальних центрів, а також організацію та будівництво інженерно-комунікаційних мереж і введення їх в експлуатацію для забезпечення потреб життєдіяльності житлового мікрорайону Монастирський .

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 цього договору повірений забезпечує виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво. Повірений для реалізації зобов'язань за договором самостійно здійснює погоджувальні процедури та отримує необхідні дозволи на розміщення об'єкту містобудування і одержує Дозволи на виконання будівельних робіт.

Повірений виконує функції замовника та організовує будівництво, зокрема, укладає Угоди з Генпідрядником та іншими організаціями на проведення будівельно-монтажних робіт, проводить усі організаційні роботи по веденню будівництва, в тому числі, придбанні будівельно-монтажних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей. Повірений вправі використовувати власні кошти, кошти ЖБК Монастирський , для виконання зобов'язань за цим договором з наступним їх відшкодуванням по завершенню виконання зобов'язань за цим Договором. Права і обов'язки за Договором, укладеним Повіреним, виникають безпосередньо у Довірителя. Повірений забезпечує оформлення та виготовлення документів, що засвідчують право власності на збудовані об'єкти.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 договору доручення довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені витрати, негайно прийняти від Повіреного усе одержане ним при виконанні доручення, виплатити повіреному винагороду в порядку та розмірах, визначеному цим договором; відшкодувати усі витрати, пов'язані з придбанням будівельно-монтажних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей за кошти повіреного та кошти ЖБК Монастирський , а також витрати пов'язані із наданням та споживанням послуг, у разі їх належного підтвердження.

Відповідно до пункту 5.1 договору доручення довіритель за виконання повіреним на його користь передбачених цією угодою дій сплачує винагороду у грошовій формі або здійснює розрахунок в іншому порядку, в тому числі шляхом передачі майнових прав на площі в збудованих об'єктах.

Згідно з пунктом 9.1 договору доручення він набуває чинності з моменту підписання і діє протягом шести років, але не довше терміну завершення будівництва та оформлення права власності на збудовані об'єкти.

На виконання укладеного договору доручення, відповідач уклав з ТОВ С-Буд договір №2 від 12 березня 2009 року на виконання будівельно-монтажних робіт для будівництва кварталу 2-3-4-поверхової житлової забудови котеджного типу на вул. Б. Хмельницького, 9 в м. Червонограді Львівської області.

У червні 2012 року будівництво житлового комплексу Монастирський було завершено, після чого на ТОВ Сокме оформлено 34 свідоцтва на право власності від 5 вересня 2012 року, відповідно на 34 житлових будинки.

3 грудня 2012 року ТОВ Сокме та ЖБК Монастирський підписали доповнення та зміни до договору доручення від 20 лютого 2009 року (із змінами та доповненнями від 30.03.2009), якими пункт 4.2.3. викладено в наступній редакції: Відшкодувати Повіреному понесені витрати у зв'язку з виконанням зобов'язань за Договором Доручення по будівництву житлового кварталу забудови, які належним чином підтверджені в розмірі 43671427,96 грн.

Після завершення будівництва, ТОВ Сокме та ЖБК Монастирський з метою виконання умов договору доручення щодо відшкодування повіреному понесених у зв'язку з виконанням договору доручення витрат, підписали акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 19 серпня 2013 року заборгованість ТОВ Сокме перед ЖБК Монастирський становить 43671427,96 грн.

Протягом серпня 2013 року ТОВ Сокме (Продавець) та ЖБК Монастирський (Покупець) уклали 34 договори купівлі-продажу житлових будинків, право власності на які було оформлено на ТОВ Сокме (будинки житлового комплексу Монастирський , будівництво яких здійснювало ТОВ С-Буд на підставі згаданого вище договору від 12 березня 2009 року)

Відтак, відповідно до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог сторони домовились про зарахування вартості окремо взятого житла (що є предметом конкретного договору купівлі-продажу укладеного в серпні 2013 року) в рахунок погашення зобов'язання ТОВ Сокме перед ЖБК Монастирський , яке виникло у зв'язку з виконанням договору доручення від 20 лютого 2009 року, на загальну суму 43671427,96 грн. Решту суми в розмірі 431026,04 грн. відповідач оплатив контрагенту платіжним дорученням від 30 серпня 2013 року, зазначивши призначенням платежу оплата заборгованості згідно договору №27/08-1 від 27 серпня 2013 року, в т.ч. 71837,67 грн. ПДВ.

З огляду на наведене, а також взявши до уваги акт звірки взаємних розрахунків, суди дійшли висновку про відсутність заборгованості ЖБК Монастрський перед ТОВ Сокме і навпаки та про те, що відповідач став власником житлового комплексу Монастирський .

З 25 лютого 2013 року по 13 березня 2013 року Сокальська ОДПІ проводила документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ЖБК Монастирський залишку від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 1 жовтня 2010 року до 30 листопада 2012 року, за наслідками якої складено акт №108/1601/34987300 від 20 березня 2013 року.

У підсумку перевірки контролюючий орган зазначив про порушення платником підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.4 статті 189, підпункту 197.1.14 статті 197, пункту е пункту 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7278760 грн., у зв'язку з відображенням ЖБК Монастирський у складі податкових зобов'язань вартості будівельних матеріалів, робіт (послуг) пов'язаних з будівництвом житлового кварталу Монастирський для ТОВ Сокме .

В акті перевірки від 20 березня 2013 року контролюючий орган, окрім правомірності нарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість, надав також свою правову оцінку установчим документам ЖБК Монастирський , його договорам доручення з ТОВ Сокме , з ТОВ С-Буд та відображеним у бухгалтерському обліку операцій щодо будівництва, здійснених на підставі цих договорів, а також дозвільним документам на право будівництва. Зокрема, Сокальська ОДПІ зазначила про те, що в даному випадку будівництво житлових будинків велося для ТОВ Сокме як юридичної особи, яка є одноосібним власником житла, а не членом ЖБК Монастирський , який вніс пай в житлово-будівельний кооператив. Сокальська ОДПІ дійшла висновку, що в порушення підпунктів 7.11.1, 7.11.7, пункту 7.1 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14, абзаців 2, 4 пункту 157.15 статті 157 ПК України ЖБК Монастирський , зареєструвавшись неприбутковою організацією, користуючись пільгою в частині оподаткування коштів пайовиків, займався діяльністю, не передбаченою статутом неприбуткової організації (забезпечення житлом для власних потреб членів кооперативу, які мають право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядженням квартирою (будинком), а проводив будівництво житлового масиву для юридичної особи, яка є платником податку на прибуток на загальних підставах.

ЖБК Монастирський фактично фінансував будівництво житлового кварталу для ТОВ Сокме за рахунок коштів пайових і членських внесків фізичних та юридичних осіб, тобто здійснював функції фінансової установи без необхідних для цього дозвільних документів на провадження такого виду господарської діяльності.

На основі наведеного позивач дійшов висновку, що відповідач займається діяльністю, не передбаченою його установчими документами, які, в свою чергу на думку позивача, зареєстровано без належних на те законних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є його статут. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 17 названого Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, касаційний суд погоджується з висновком судів про те, що регламентація Законами України певного порядку створення і реєстрації кооперативу унеможливлює встановлення додаткових вимог до цієї процедури і порядку, у зв'язку з чим цілком обґрунтовано відхилено твердження податкового органу про можливість створення кооперативу лише при виконавчому комітеті місцевих рад, чи обмеження суб'єктів, які можуть бути членами кооперативу.

За статтею 42 ГК України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Відповідно до статті 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 55 1 ГК України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є:

реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

нереєстрація в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

За частиною третьою статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Невідповідність установчих документів вимогам частини третьої цієї статті згідно зі статтею 27 цього Закону є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу (ст. 247 ГК України).

Провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, за змістом ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Аналіз наведених норм права дає підстави висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва), а з позовами про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання та про припинення юридичної особи в разі провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Втім ознаки фіктивності мають або провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Підставами для визнання недійсним статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Однак, податковим органом не подано жодних доказів здійснення ЖБК Монастирський фіктивної діяльності або діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам.

Висновки податкового органу про те, що реєстрація та діяльність ЖБК Монастирський спрямована на порушення правил оподаткування є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду