Постанова

від 22.03.2018 по справі 910/18902/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 910/18902/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Васильківська В.Є. довіреність № 95 від 12.02.2018 року;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: Любавська І.Р. довіреність № 01-13/14/0027 від 05.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року (дата підписання ухвали 08.02.2018 року)

у справі № 910/18902/17 (суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Центр-сервіс"

2) Державне управління справами

про розірвання договору, стягнення заборгованості та виселення

Встановив

Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Центр-сервіс" (далі - третя особа 1) та Державне управління справами (далі - третя особа 2) про розірвання договору оренди № 14 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.01.2016 року, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю Футурра ; виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Футурра із зайнятих ним нежитлових приміщень загальною площею 191,3 кв.м. (реєстровий номер 00309306.1.ААААЛЖ080) в будинку пам'ятки архітектури міського значення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Футурра на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в розмірі 49700,92 грн, пеню у розмірі 4137,64 грн, штраф у розмірі 3791,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 14 щодо орендної плати, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість.

17.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справ № 910/18902/17 до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" до Фонду державного майна України про визнання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14 від 29.01.2016 року недійсним.

Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача та зупинив провадження у справі № 910/18902/17 до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" до Фонду державного майна України про визнання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14 від 29.01.2016 року недійсним своєю ухвалою від 07.02.2018 (повний текст підписано 08.02.2018 року).

Не погодившись з прийнятою ухвалою, 19.02.2018 року Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Також, скаржник зазначив, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким чином з'ясування в ході розгляду справи №910/480/18 унеможливить розгляд заявлених Фондом позовних вимог у даній справі про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості, виселення та яким чином встановлені у указаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

Крім того, скаржник вказав, що позови у двох справах мають різні предмети, різні підстави та зміст вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 року справу № 910/18902/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року у справі № 910/18902/17.

Розпорядженням В.О. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/7609/18 від 21.03.2018 року справу № 910/18902/17, у зв'язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. Коротун О.М, які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018 року справу № 910/18902/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 року прийнято матеріали справи № 910/18902/17 з розгляду апеляційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Гаврилюка О.М., Шаптала Є.Ю.

У судовому засіданні 22.03.2018 року представники апелянта та третьої особи 2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представники відповідача та третьої особи 1 у судове засідання 22.03.2018 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 03.03.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача та третьої особи 1, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Фонду державного майна України - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач, обґрунтовуючи подане клопотання про зупинення провадження зазначає, що останнім подано до Господарського суду м. Києва позов до Фонду державного майна України про визнання Договору оренди нерухомого майна № 14 від 29.01.2016 року недійсним. Проте, предметом спору у даній справі є несплата відповідачем орендної плати за користування нежитловим підвальним приміщенням, яке передавалось відповідачу на підставі спірного договору оренди № 14 від 29.01.2016 року, розірвання такого договору. Таким чином, відповідач вважає, що вирішення питання щодо недійсності договору оренди у справі № 910/480/18 може вплинути на вирішення даної справи № 910/18902/17.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, під об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пунктом 4 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадках встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, оскаржувана ухвала мотивована тим, що існує об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/480/18, оскільки у разі задоволення позовних вимог у справі № 910/480/18 та визнання договору оренди недійсним, таке рішення може виплинути на подальший розгляд справи № 910/18902/17.

Проте, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі в порушення умов п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України не зазначено в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/480/18 на підставі наявних доказів.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з посиланням третьої особи 2 на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 01.07.2015 року №3-195гс15, відповідно до якої господарське зобов'язання визнане судом недійсним (ч. 3 ст. 2047 Господарського кодексу України) також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладання. Так, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять достатньо належних та допустимих доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та винести правомірне рішення по даній справі, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року підлягає скасуванню, з підстав неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, в порядку п.п. 2, 4 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Фонду державного майна України - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року у справі №910/18902/17 скасувати та прийняти нове рішення -

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" про зупинення провадження у справі - відмовити.

3. Матеріали справи №910/18902/17 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Шаптала

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 26.03.2018 року.