Рішення

від 19.06.2018 по справі 910/18902/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2018Справа № 910/18902/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Державне підприємство "Центр-сервіс"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Державне управління справами

про розірвання договору, стягнення заборгованості та виселення

за участю представників:

від позивача: Васильківська В.Є. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Любавська І.Р. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді судді Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г. перебувала справа за позовом Фонду державного майна України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" (відповідач) про розірвання договору, стягнення заборгованості та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2016 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футурра" укладено договір оренди нерухомого майна № 14. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності. За доводами позивача, відповідач не виконує зобов'язання за договором щодо орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 60829,82 грн., з яких: 49 700,92 грн. - основний борг, 4 137,64 грн. - пеня, 3 791,26 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 суддею Пукшин Л.Г. порушено провадження у справі № 910/18902/17 за вказаним вище позовом, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Комунар", Державне управління справами та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 замінено третю особу 1 - Державне підприємство "Комунар" на Державне підприємство "Центр-сервіс", прийнято заяву Фонду державного майна України про збільшення розміру позовних вимог № 10-25-22511 від 28.11.2017 до розгляду та відкладено розгляд справи на 13.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/18902/17 та оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 постановлено розгляд справи № 910/18902/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 (суддя Пукшин Л.Г.) у справі № 910/18902/17 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі №910/18902/17 до набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/480/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" до Фонду державного майна України про визнання Договору оренди № 14 від 29.01.2016 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №910/18902/17 вищевказану ухвалу скасовано, а матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/383 від 05.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18902/17 у зв'язку перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи, справу № 910/18902/17 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/18902/17 до свого провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2018.

20.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в орендованому приміщенні відсутнє електропостачання, що в свою чергу унеможливлює використання орендованого приміщення за призначенням. З огляду на наведене, відповідач посилаючись на приписи ст. 762 ЦК України, вказує про наявність права відмовитись від здійснення плати за користування приміщенням.

В підготовчому засідання представник третьої особи 2 надав суду пояснення в яких позовні вимоги підтримав.

В підготовчому засіданні 07.05.2018 судом оголошено перерву до 15.05.2018.

15.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 136698,0382 грн., пеню у розмірі 23695,64 грн. та штраф у розмірі 3 791,26 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд в судовому засіданні 15.05.2018 прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 15.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/18902/17 до розгляду по суті на 12.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено третій особі 1 виклик в судове засідання 12.06.2018 з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.06.2018 суд відклав розгляд справи №910/18902/17 на 14.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Та направити відповідачу повідомлення про виклик в судове засідання 14.06.2018.

В судовому засіданні суд відклав розгляд справи по суті на 19.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу та третій особі 1 повідомлення про виклик в судове засідання 19.06.2018.

При цьому, судом враховано що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також предмет спору, враховуючи виникнення у зв'язку із встановленими в судовому засіданні обставинами необхідності відкладення розгляду справи, суд вирішив відкласти розгляд справи по суті, оскільки повне та всебічне вирішення спору у даному судовому засіданні з додержанням процесуальних прав сторін є неможливим.

18.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов розрахунок позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.06.2018.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 19.06.2018 не з'явився. Про розгляд справи третя особа 1 була належним чином повідомлена ухвалою суду від 14.06.2018.

Представник третьої особи 2 позовні вимоги підтримав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 19.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 між Фондом державного майна України (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футурра" (відповідач, орендар) укладено договір №14 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М. за реєстровим номером 68.

Пунктом 1.1 договору предметом оренди визначено нежитлові приміщення у місті Києві по вулиці Інститутській 16 загальною площею 191,3 кв. м.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування не раніше дати нотаріального посвідчення договору та підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

Акт приймання-передачі підписано сторонами 29 січня 2016 року, а отже з цієї дати відповідач набув права орендаря приміщення по вулиці Інститутській відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 - 15476,60 грн.

Згідно із п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30%. Щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості (п. 3.8.)

Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 договору оренди).

Згідно із п. 5.7 договору, протягом одного місяця з дати укладення цього договору Орендар зобов'язується застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість майна за висновком про вартість на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії договору страхування і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на неодноразові звернення позивача (листи № 10-16-14224 від 25.07.2016, № 10-16-15771 від 17.08.2016, №10-16-18536 від 30.09.2016, № 10-16-19762 від 18.10.2016, № 10-16-24772 від 19.12.2016, №10-16-9557 від 15.05.2017) відповідач відповіді щодо страхування майна не надав, документи в підтвердження здійснення страхування орендованого майна до Фонду державного майна України не надходили.

У відповідності до п. 10.7. договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п. 10.10. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

В пункті 10.11. договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 10 років та діє з 29.01.2016 по 29.01.2026 включно.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в порушення взятого на себе зобов'язання, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює орендну плату, у зв'язку із чим, у відповідача перед державним бюджетом утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 136698,03 грн. (за період з липня 2017 року по квітень 2018 року у редакції заяви про збільшення).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 23695,64 грн. (за загальний період з 29.01.2016 по 10.05.2018) та штраф у розмірі 3 791,26 грн.

Також, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної орендної плати та здійснення страхування орендованого приміщення, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем нежитловими приміщеннями у місті Києві по вулиці Інститутській 16 загальною площею 191,3 кв. м.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 136698,03 грн. за період з липня 2017 року по квітень 2018 року по сплаті орендних платежів до державного бюджету.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 136698,03 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 136698,03 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує про відсутність обов'язку сплачувати на користь позивача та балансоутримувача орендну плату.

Так, відповідачем посилається на те, що 04.02.2016 ПАТ "Київенерго" за результатами проведеної перевірки складено акт про порушення №46711 від 04.02.2016, яким визначено, що споживач при користуванні електричною енергією в підвальному приміщенні по вулиці Інститутській 16, в якому проводить діяльність ТОВ "Футурра" (відповідач у справі), здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі електропередавальної організації з метою безоблікового споживання електроенергії.

Відповідно до акту про усунення порушення орендоване приміщення було відключено від електромережі.

Пунктом 5.10 договору відповідач (ТОВ "Футурра") зобов'язався (у тому числі) протягом п'ятнадцяти робочих днів з моменту підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем приміщення договір на утримання майна та надання комунальних послуг. При цьому, дана договірна норма взагалі не регулює питання постачання електроенергії позивачу.

Доказів виконання своїх зобов'язань відповідно до пункту 5.10 договору відповідач не надав. Договір про надання комунальних послуг з балансоутримувачем не укладений.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

В договорі оренди сторонами не було передбачено обов'язку орендодавця забезпечити безперебійне постачання електричної енергії в орендованих відповідачем приміщеннях.

Посилання на лист ПАТ "Київенерго" №202/551 від 05.12.2017 визнається судом необґрунтованим, оскільки у вказаному листі зазначено, що балансоутримувач відповідає за внутрішні електричні мережі у будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 16, а той час як орендовані приміщення знаходяться по вулиці Інститутській 16 у м. Києві.

Окрім того, питання забезпечення електроенергією приладів не віднесено законодавством до істотних або необхідних умов договорів оренди нерухомого майна, а тому при підписанні договору сторони не визначили це питання істотною умовою цього договору.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем не було укладено з енергопостачальником договору на постачання електроенергії.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, лише з липня 2017 року відповідач почав звертатись до позивача з листами листи про неможливість користуватись орендованим приміщенням та припинення дії договору, тобто вже після вимог позивача про сплату боргу.

Належних та достатніх доказів в підтвердження неможливості користуватись орендованим приміщенням відповідачем не надано.

За таких обставин, обґрунтовані підстави для звільнення відповідача від сплати оренди за користування орендованими приміщеннями відсутні.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 23695,64 грн. (нарахована за загальний період з 29.01.2016 по 10.05.2018) та суму штрафу у розмірі 3791,26 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена п. 3.7. договору, згідно із яким сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З огляду на положення п. 3.7. договору, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розмір пені складає 22726,84 грн., а тому вимоги у частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу у розмірі 3791,26 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено, що 11.09.2017 позивач надіслав на адресу відповідача лист №10-16-17186 від 06.09.2017 з проектом угоди про розірвання договору та вимагав у п'ятиденний термін підписати проект договору та повернути його позивачу.

У відповідь на вказану пропозицію відповідач листом вих. №1/18 від 18.09.2017 запропонований позивачем проект договору про розірвання договору оренди не підписав та надіслав власний проект угоди про розірвання договору оренди.

З урахуванням наведеного, сторони не досягли згоди щодо розірвання договору.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Обов'язок своєчасно і у повному, обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету покладено на відповідача також у пункті 5.3. договору оренди.

Як встановлено судом вище, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 136698,03 грн. по сплаті орендних платежів до державного бюджету за користування відповідачем нежитловими приміщеннями у місті Києві по вулиці Інститутській 16 загальною площею 191,3 кв. м.

Згідно із ч. 2 ст. 771 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Обов'язок страхування орендованого майна покладений на відповідача пунктом 5.7. договору оренди.

Докази страхування відповідачем орендованих нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Інститутській 16 загальною площею 191,3 кв. м. в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем порушені зобов'язання за договором №14 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.01.2016 в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, а також страхування орендованих приміщень, доказів сплати заборгованості та страхування орендованих приміщень матеріали справи не містять та відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору оренди №14 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.01.2016.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень, загальною площею 191,3 кв.м. (реєстровий номер 00309306.1.ААААЛЖ080) за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Центр-сервіс", Державне управління справами про розірвання договору, стягнення заборгованості та виселення .

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футурра" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ ВОЛІ, будинок 12, ідентифікаційний код 37397106) на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 136698,03 грн., пеню у розмірі 22726,84 грн., штраф у розмірі 3791,26 грн.

Розірвати договір оренди №14 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 29.01.2016 між Фондом державного майна України (01133, м. Київ, вул. ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футурра" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ ВОЛІ, будинок 12, ідентифікаційний код 37397106)

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Футурра" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ ВОЛІ, будинок 12, ідентифікаційний код 37397106) із зайнятих ним нежитлових приміщень, загальною площею 191,3 кв.м. (реєстровий номер 00309306.1.ААААЛЖ080) в будинку пам'ятки архітектури міського значення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Футурра" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ ВОЛІ, будинок 12, ідентифікаційний код 37397106) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) судовий збір у розмірі 5648,24 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2018 .

Суддя О.В. Гулевець