Рішення

від 14.03.2018 по справі 127/9986/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9986/16-ц

Провадження № 2/127/1037/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Бета - В , товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Фармоза про поділ майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Бета - В , товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Фармоза про поділ майна подружжя. Позов мотивовано тим, що 26.01.2002року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. За час спільного проживання в сторін народились ОСОБА_3, 29.07.2002р.н., ОСОБА_4, 04.12.2006р.н. та ОСОБА_5, 02.02.2011р.н. Під час спільного проживання, перебуваючи в шлюбі сторони вели спільне господарство. З 2004 року позивач працював приватним підприємцем, керівником юридичних осіб і мав відповідні доходи. 06.03.2014року Вінницьким міським судом Вінницької області розірвано шлюб між сторонами. Під час спільного проживання, перебуваючи в шлюбі, за рахунок спільного майна, в інтересах сім'ї, сторонами на ім'я ОСОБА_2 внесено вклад до статутного капіталу господарських товариств, зокрема: частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Бета-В , номінальною вартістю 1 000 000грн.; частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ МЦ Фармоза номінальною вартістю 35 000грн. Вважає, що кошти надані ОСОБА_2 як внесок до статутного капіталу зазначених вище господарських товариств є спільною власністю подружжя. Доходів від діяльності згаданих вище товариств позивачем не отримувалось. В період з 2012 р. по 2016р. прибуток ТОВ Бета- В розподілявся згідно протоколу Загальних Зборів учасників товариства №1 від 05.01.2015року. У відповідності до даного протоколу було розподілено 1 531 595грн. З них ОСОБА_2 отримала 765 797,50грн., що пропорційно належній частці відповідача в статутному капіталі. На даний час ОСОБА_2 порушуючи право позивача на поділ одержаних доходів, взагалі не сплатила позивачу належну частку в розмірі 50%, а саме 382 898,75грн. Крім того, станом на 16.03.2016р. на товаристві з обмеженою відповідальністю Бета- В існують нерозподілені між учасниками товариства доходи в сумі 20 793 660,97грн. З яких ОСОБА_2, як учаснику товариства, належить 10 396 830,48грн. Таким чином, вважає, що частка позивача з доходу відповідача ОСОБА_2 складає 5 198 415,24грн., які просить стягнути з ТОВ Бета -В . Просить становити, що об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є доходи одержані ОСОБА_2 під час перебування нею учасником ТОВ Бета-В та доходи одержані ОСОБА_2 під час перебування нею учасником ТОВ МЦ Фармоза . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/ 2 частину отриманих нею доходів, як учасника ТОВ Бета-В в розмірі 382 898,75грн. Стягнути з ТОВ Бета-В на користь ОСОБА_1 1 /2 частину доходів учасника товариства ОСОБА_2 в розмірі 5 198 415,24грн. Стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ МЦ Фармоза на користь ОСОБА_1 1 /2 частину доходів. Стягнути з ОСОБА_2, ТОВ Бета- В та ТОВ МЦ Фармоза на користь ОСОБА_1М, судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.

Представник відповідач ТОВ Бета-В - ОСОБА_6, в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.

Представник відповідача ТОВ МЦ Фармоза - ОСОБА_7в судове засідання не з'явився, однак буду допитаний в іншому судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.01.2002року ОСОБА_1М, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2014року був розірваний (Т№1а.с.8-9).

Від даного шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3, 29.07.2002р.н., ОСОБА_4, 04.12.2006р.н. та ОСОБА_5, 02.02.2011р.н.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ Бета-В , розмір статутного фонду - 1 000 000грн. (Т№1а.с.16-17) та одним із засновників ТОВ МЦ Фармоза , розмір статутного фонду - 35000,00грн. (Т№1а.с.18-19).

Пункти 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. № 11 звертають увагу судів на те, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені статтею 60 СК України.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. При укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Статтею 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Зокрема у п. 3 ч. 1 зазначеної статті вказано, що майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Відносини щодо майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу країни, Господарського кодексу України та Законом України Про господарські товариства .

Згідно зі ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств, які можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Статтею 115 ЦК України передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 116 ЦК України та ст. 10 Закону України Про господарські товариства визначають, що учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 53 Закону України Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Таким чином, об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу його учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації.

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки (постанова Верховного Суду України від 03.07.2013р. в справі №6-61цс13).

Формування статутного фонду суб'єкта господарювання передбачений ст.86 ГК України, де зазначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Пунктом 29 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК України,ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Таким чином, відповідно до положень ст. 115 ЦК України, ст.ст. 85, 86 ГК України, та ст. 12 Закону України Про господарські товариства , п.п. 28, 29 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року, власником майна, переданого юридичні особі, яка є суб'єктом господарювання у власність його учасниками як вклад до статутного капіталу, є сам суб'єкт господарювання, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників. Вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 61 СК України та п.п. 28, 29 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року, якщо вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Отже, якщо вклад до статутного фонду юридичної особи, яка є суб'єктом господарювання був здійснений одним із подружжя за рахунок спільних коштів та за взаємною згодою іншого з подружжя, то з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право у іншого з подружжя, хто не є учасником цього підприємства, виникає лише на отримання частки доходів підприємства, а не частки статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти були використані одним з подружжя саме для внесення вкладу до статутного фонду підприємства, за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї.

Як вбачається з позовної заяви та наданих позивачем та його представником пояснень в судовому засіданні, до статутних фондів ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза вносились кошти з їх спільних сімейних коштів за їх взаємною згодою. При цьому позивач визнавав, що оформлення прав засновника (учасника) товариств проводиться на ім'я дружини - ОСОБА_2 і йому про це було відомо. Посилаючись на факт внесення зазначених спільних коштів в статутні фонди ТОВ під час шлюбу, на підставі ст.ст. 60, 71 СК позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 ? частки отриманих нею доходів у ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза , а також стягнення коштів, які є доходами ОСОБА_2, з вказаних підприємств, однак суд вважає, що такі позовні вимоги задоволені бути не можуть з наступних підстав.

В разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства чи господарського товариства, заснованих одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги у тому числі й виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем та його представником в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який підтверджував би факт внесення коштів до статутних фондів ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза , учасником яких є ОСОБА_2, за рахунок спільного майна подружжя ОСОБА_2 та в інтересах їх сім'ї, що виключає можливість вважати цю обставину доведеною.

Як на доказ внесення ним коштів до статутних фондів товариств позивач посилається на виписку по рахунку 10139388201 у ПАТ КБ Хрещатик , однак не зазначає про те, у якому саме рядку міститься запис про переведення коштів з цього рахунку як внесення до статутних фондів ТОВ БЕТА-В чи ТОВ Фармоза . При вивчені судом зазначеної виписки, такого запису виявлено не було, тому суд не приймає цей доказ як доказ внесення ОСОБА_1 коштів до статутних фондів ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза .

Також судом не може бути прийнято до уваги як доказ зазначеної обставини довідки №59-2/22-3/44 від 03 червня 2015 року, які видані начальником відділення № 440 АТ УкрСиббанк та які стосуються наявності коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 № 26258003657018 у період часу з 29.11.2010 року по 31.12.2013 року.

Наявність коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 не може свідчити про те, що ці кошти отримані ОСОБА_1 як дохід від будь-якої діяльності, яким він міг розпорядитись на власний розсуд в тому числі і шляхом внесення цих коштів до статутних фондів ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза .

Про відсутність доходу ОСОБА_1, який би дозволяв йому проводити внесення коштів до Статутних фондів ТОВ БЕТА-В та ТОВ Фармоза у вказаний період часу свідчить лист за запит суду з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 07.03.2018р. №155/9/02-28-08-01, згідно з яким ОСОБА_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. мав доходи у вигляді заробітної плати.

Подані ОСОБА_1 квитанції № 1 від 19 липня 2013 року, № 2 від 18 липня 2013 року та № 3 від 11 червня 2013 року також не можуть свідчити про те, що саме ОСОБА_1 вносились кошти до статутного фонду ТОВ БЕТА-В , оскільки платником у цих квитанціях значиться ТОВ БЕТА-В через ОСОБА_2 . Наявність підпису ОСОБА_1 (як він стверджує) на цих квитанціях не може спростувати обставину, зазначену у платіжному банківському документі про те, що платником є ОСОБА_2, оскільки оригінали цих банківських документів перебувають у ОСОБА_1 і він міг поставити свій підпис у будь-якій графі цього документу у будь-який час, у тому числі і поверх іншого підпису.

Крім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2017року встановлено, що до укладення шлюбу ОСОБА_2 володіла грошовими коштами на загальну суму 4960800 гривень, що на той період часу було еквівалентним1950000 німецьких марок, тому мала достатньо особистих коштів для внесення до статутних фондів ТОВ БЕТА-В , ТОВ В.Р.Е.М.Я. і К , ТОВ ВІНМОСТ І К , ПП Фірма ВІНМОСТ . За таких обставин, відповідно до ст.ст. 60, 71 СК України, п.п. 28, 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007року, є безпідставною вимога позивача про поділ майна подружжя та стягнення компенсації за втрату майнових прав в ТОВ В.Р.Е.М.Я. І К і ВІНМОСТ І К , ПП ФІРМА ВІНМОСТ . З тих самих підстав не може бути задоволена і позовна вимога ОСОБА_1 щодо поділу в натурі майна та визнання права власності на частку у розмірі 50% статутного фонду ТОВ БЕТА-В (Т№1а.с.200-208).

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза від 18 серпня 2008 року статутний капітал у розмірі 70000 гривень був сформований наступним чином: учасник товариства ОСОБА_2 вносить до статутного капіталу прилад гідроколонотерапії електронний вартістю 35000 гривень, що становить 50% статутного капіталу товариства; учасник товариства ОСОБА_9 вносить до статутного капіталу кріосауну SPASE CABIN (паспортний № 064) вартістю 35000 гривень, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Згідно з договором дарування від 15 серпня 2008 року приватне підприємство фірма ВІНМОСТ подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар прилад для гідроколонотерапії електронний НС-1 с/н 0101407-2007 р. вартістю 36371,98 гривень та б/в Гейзер (система підводного масажу в/д і аеромасажу) вартістю 30333,33 гривень.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що статутний капітал ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза був сформований шляхом внесення його учасниками медичного обладнання, зокрема ОСОБА_2 внесла до статутного капіталу прилад гідроколонотерапії електронний вартістю 35000 гривень, що становить 50% статутного капіталу товариства, який вона за три дні до цього отримала в дар від приватного підприємства фірми ВІНМОСТ .

За таких обставин твердження позивача про те, що ним вносились кошти при формуванні статутного капіталу ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза спростовуються зазначеними вище письмовими доказами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 СК України визначено, що майно, яке набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування, є її, його особистою приватною.

Таким чином, оскільки статутний фонд ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза з боку учасника цього товариства ОСОБА_2 був сформований за рахунок її особистого майна і позивачем не було доведено своєї участі у формування цього статутного фонду, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ Медичний центр Фармоза ? частини доходів цього товариства.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.05.2016року забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Бета - В , товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Фармоза про поділ майна подружжя, а саме: накладено арешт на майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на суму позовних вимог - 382 898,75гривень; заборонено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 продавати, передавати, дарувати або іншим чином відчужувати належні їй частки в статутних капіталах товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ФАРМОЗА» до прийняття судом рішення по справі; заборонено Загальним Зборам учасників товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ФАРМОЗА» (або іншим вищим органам управління товариства) приймати рішення, щодо розпорядження доходом товариства в частині, що належить громадянці ОСОБА_2 до прийняття судом рішення по справі; заборонено органам, що проводять державну реєстрацію юридичних осіб у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, щодо відчуження (передачі) громадянкою ОСОБА_10 належної їй частки статутних капіталах товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ 20009167), що розташовано за адресою: 21034, м. Вінниця, вул. Андрія Іванова, 9 та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «ФАРМОЗА» (код ЄДРПОУ 36063987), що розташовано за адресою: 21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 18, до прийняття судом рішення по справі; заборонено товариству з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ20009167) видавати ОСОБА_2 частку її розподіленого доходу; накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ20009167) на суму - 5 198 415,24 гривень; накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «ФАРМОЗА» (код ЄДРПОУ36063987).

Враховуючи норми ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову накладенні ухвалою суду від 26.05.2016року.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 57, 61, 63, 65 СК України, ст. ст. 113, 115, 116, 147 ЦК України, ст. ст. 55, 85, 86, 112 ГК України, постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Бета - В , товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Фармоза про поділ майна подружжя - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2016року, а саме: - накладення арешту на майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на суму позовних вимог - 382 898,75гривень; - заборону ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 продавати, передавати, дарувати або іншим чином відчужувати належні їй частки в статутних капіталах товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ФАРМОЗА» до прийняття судом рішення по справі; - заборону Загальним Зборам учасників товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ФАРМОЗА» (або іншим вищим органам управління товариства) приймати рішення, щодо розпорядження доходом товариства в частині, що належить громадянці ОСОБА_2 до прийняття судом рішення по справі; - заборону органам, що проводять державну реєстрацію юридичних осіб у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, щодо відчуження (передачі) громадянкою ОСОБА_10 належної їй частки статутних капіталах товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ 20009167), що розташовано за адресою: 21034, м. Вінниця, вул. Андрія Іванова, 9 та товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «ФАРМОЗА» (код ЄДРПОУ 36063987), що розташовано за адресою: 21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 18, до прийняття судом рішення по справі; - заборону товариству з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ20009167) видавати ОСОБА_2 частку її розподіленого доходу; - накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-В (код ЄДРПОУ20009167) на суму - 5 198 415,24 гривень; - накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «ФАРМОЗА» (код ЄДРПОУ36063987).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 22.03.2018року.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН2801517473.

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бета-В , вул. А. Іванова, 9, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20009167.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр Фармоза , вул. Зодчих, буд. 18, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36063987.

Суддя: