Постанова

від 05.06.2018 по справі 127/9986/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9986/16-ц

Провадження № 22-ц/772/1125/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 рокуСправа № 127/9986/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Якименко М.М., Шемети Т.М.

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Бета-В , Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний цент Фармоза про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 14 березня 2018 року зі складанням його повного тексту 22 березня 2018 року у м. Вінниці суддею цього суду Федчишеним С.А.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Бета-В (далі - ТОВ Бета-В ), Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний цент Фармоза (далі - ТОВ МЦ Фармоза ) про поділ майна подружжя, мотивуючи його тим, що з 26 січня 2002 року по 06 березня 2014 року він з відповідачем ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі та вели спільне господарство. За час шлюбу у них народилось троє спільних дітей.

Із 2004 року він зареєстрований приватним підприємцем, був керівником юридичних осіб і отримував відповідні доходи. У період шлюбу з ОСОБА_4, за рахунок спільного майна та в інтересах сім'ї, вони на її ім'я внесли вклад до статутного капіталу господарських товариств, зокрема: частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Бета-В , номінальною вартістю 1 000 000 грн., та частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ МЦ Фармоза , номінальною вартістю 35 000 грн.

Позивач вважає, що кошти, надані ОСОБА_4 як внесок до статутного капіталу зазначених товариств, є спільною власністю подружжя, а доходів від діяльності цих товариств він не отримував.

У період з 2012 по 2016 роки прибуток ТОВ Бета-В розподілявся відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства № 1 від 05 січня 2015 року, згідно якого було розподілено 1 531 595 грн., з яких ОСОБА_4 отримала 765 797 грн. 50 коп., що пропорційно її частці в статутному капіталі. Станом на 16 березня 2016 року у ТОВ Бета-В існують нерозподілені між учасниками товариства доходи у розмірі 20 793 660 грн. 97 коп., з яких ОСОБА_4, як учаснику товариства, належить 10 396 830 грн. 48 коп.

Згоди про порядок поділу вказаного майна сторони не дійшли, тому позивач, пославшись на викладені обставини та положення норм цивільного законодавства щодо рівності прав подружжя на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, просив суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_4 одержані нею доходи за час її перебування учасником зазначених товариств. У порядку поділу спільного майна подружжя просив: стягнути із ОСОБА_4 на його користь ? частину отриманих нею, як учасником ТОВ Бета-В , доходів у розмірі 382 898 грн. 75 коп.; стягнути на його користь із ТОВ Бета-В ? частину доходів учасника товариства ОСОБА_4 у розмірі 5 198 415 грн. 24 коп.; стягнути із ОСОБА_4 та ТОВ МЦ Фармоза на його користь ? частину доходів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким пред'явлений ним позов задовольнити.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , Указу Президента України № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Положеннями ст. 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, у п. 3 ч. 1 цієї статті вказано, що майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ч.ч. 1,2 ст. 65 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 372 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно зі ст. 113 ЦК України, ст. 1 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств (статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками), які можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Положеннями ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України Про господарські товариства передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства (ч. ч. 1, 2 ст. 82 ГК України).

У пунктах 23 - 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. виникли в інтересах сім'ї.

У пункті 28 зазначеної постанови Пленуму також роз'яснено, що ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 року Про господарські товариства власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Судом встановлено, з матеріалів цієї справи та копій матеріалів реєстраційних справ ТОВ Медичний цент Фармоза , ТОВ Бета-В , які витребовувались для огляду судом першої інстанції, вбачаються такі обставини.

Дошлюбним прізвищем відповідача у справі ОСОБА_4 є прізвище ОСОБА_4 та її батьком є ОСОБА_5.

За договором купівлі-продажу від 19 вересня 2001 року ОСОБА_4 продала Karel Holoubek a.s. trade group цінні папери на загальну суму 1 950 000 німецьких марок, що на момент укладення цього договору було еквівалентно 4 960 800 грн., що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року у цивільній справі № 127/2488/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року (а.с. 200 -208 том 1).

26 січня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого у них народилось троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. 06 березня 2014 року шлюб між ними розірвано. Ці обставини сторонами визнаються, тому доказуванню не підлягають.

До реєстрації шлюбу ОСОБА_3, згідно із записами у трудовій книжці (а.с. 11-14 том 1), 01 липня 1991 року був прийнятий у члени Спілки Промінь і направлений на навчання в СПТУ-27, 11 червня 1994 року виведений з членів цієї спілки за власним бажанням; з 30 липня 1996 року по 16 травня 1997 року працював водієм на ЗАТ Інтерконтракт ; з 01 липня 1999 року по 29 грудня 2001 року працював спеціалістом виробництва на ТОВ Коман .

Згідно з даними АТ Укрсиббанк з 29 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року по поточному рахунку ОСОБА_3: дебет - 28 700 грн., кредит - 28 787 грн., 3 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року: дебет - 1 698 170 грн., кредит - 1 702 634 грн. 78 коп. (а.с. 36-39 том 2).

У 2008 році ОСОБА_4 стала учасником ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза з огляду на таке.

15 серпня 2008 року на підставі договору дарування Приватне підприємство фірма Вінмост в особі директора ОСОБА_5 подарувало ОСОБА_4 безоплатно у власність прилад гідроколонотерапії електронний НС -1 с/н 0101407-2007 р. вартістю 36 371 грн. 98 коп. (а.с. 57 том 2).

18 серпня 2008 року проведено загальні збори учасників ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза до складу яких увійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_10 За результатом цих зборів вирішено: створити ТОВ Клініка відновлювальної медицини Фармоза за адресою: вул. Зодчих, 18 , м. Вінниця; наділити це товариство статутним капіталом у розмірі 70 000 грн., сформувавши його таким чином: учасник товариства ОСОБА_4 вносить прилад гідроколонотерапії електронний вартістю 35 000 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства, а учасник товариства ОСОБА_10 вносить до статутного капіталу кріосауну SPASE CABIN (паспортний № 064) вартістю 35 000 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства; затвердити статут, ескізи печаток та штампів товариства; обов'язки директора цього товариства покласти на ОСОБА_4 Прийняті рішення оформлено протоколом № 1 цих зборів (а.с. 163-165 том 2).

Вказане майно учасники зазначеного товариства передали для формування його статутного капіталу, про що склали акт прийому-передачі від 18 серпня 2008 року (а.с. 166 том 2).

Державну реєстрацію цього товариства проведено 21 серпня 2008 року, про що видано свідоцтво № 52027 (а.с. 167 том 2).

Згідно протоколу № 5 зборами учасників цього товариства від 22 серпня 2013 року прийнято рішення про зміну назви товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний цент Фармоза (а.с. 168 том 2).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву вказаного товариства зареєстровано як Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний цент Фармоза , його засновниками (учасниками) у рівних частках є ОСОБА_4 та ОСОБА_10, керівником товариства зареєстровано ОСОБА_4 (а.с. 18-19 том 1).

Із травня 2012 року ОСОБА_4 стала учасником ТОВ Бета-В (дата державної реєстрації -31 грудня 2003 року) за таких обставин.

Згідно з копіями матеріалів реєстраційної справи ТОВ Бета-В (код ЄДРПОУ 20009167) станом на жовтень 2011 року учасниками ТОВ Бета-В були ОСОБА_11 (частка якого в статутному капіталі товариства складала 51 %) та ОСОБА_12 (частка якої в статутному капіталі товариства складала 49 %).

07 травня 2012 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 25% від належної ОСОБА_11 частки у статутному капіталі ТОВ Бета-В (а.с. 169-171 том 2).

07 травня 2012 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 1% від належної ОСОБА_11 частки у статутному капіталі ТОВ Бета-В (а.с. 172-180 том 2).

07 травня 2012 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 24% від належної ОСОБА_12 частки у статутному капіталі ТОВ Бета-В (а.с. 181-183 том 2).

Рішенням загальних зборів цього товариства від 07 травня 2012 року, оформленого протоколом № 6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийнято до числа учасників ТОВ Бета-В та розподілено між ними (між чотирма учасниками: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_4.) частки у статутному капіталі товариства по 25% (а.с. 184-188 том 2).

03 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бета-В , за яким ОСОБА_4 продано 100% частки ОСОБА_5 у статутному капіталі цього товариства у розмірі 235 560 грн. 50 коп., що становить 25 % статутного капіталу ТОВ Бета-В (а.с. 26 том 2).

03 грудня 2012 року ОСОБА_12 продала свою частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_13 (а.с. 192-194 том 2).

Рішенням загальних зборів цього товариства від 03 грудня 2012 року, оформленого протоколом № 7 , частки у статутному капіталі товариства перерозподілено: ОСОБА_11 - 25%, ОСОБА_13 - 25%, ОСОБА_4 - 50% (а.с. 195-198 том 2).

Рішенням загальних зборів цього товариства від 18 квітня 2013 року, оформленого протоколом № 2, генеральним директором товариства з 18 квітня 2013 року призначено позивача у справі ОСОБА_3 (а.с. 199-200 том 2).

Рішенням загальних зборів цього товариства від 06 червня 2013 року, оформленого протоколом № 8, вирішено збільшити статутний капітал товариства до 2 000 000 грн., який перерозподілити між учасниками товариства: ОСОБА_11 - 500 000 грн. або 25% від статутного капіталу товариства, ОСОБА_4 - 1 000 000 грн. або 50% від статутного капіталу товариства, ОСОБА_14 - 500 000 грн. або 25% від статутного капіталу товариства (а.с. 201-202 том 2).

Відповідно до наданої ПАТ Банк Київська Русь інформації по рахункам ТОВ Бета-В ОСОБА_4 здійснювала поповнення статутного фонду цього товариства: 07 червня 2013 року - 140 000 грн., 12 червня 2013 року - 140 000 грн., 18 липня 2013 року - 125 000 грн., 19 липня 2013 року - 123 879 грн. (а.с. 40-41, 70-73 том 2).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є засновником (учасником) ТОВ Бета-В , розмір внеску до статутного фонду товариства - 1 000 000 грн., (а.с. 16-17 том 1).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05 лютого 2018 року керівником ТОВ Бета-В є ОСОБА_5 (а.с. 67 том 2).

Станом на 16 березня 2016 року у ТОВ Бета-В існує нерозподілені між учасниками товариств доходи у розмірі 20 793 660 грн. 97 коп., прибуток розподілявся лише за 2014 рік, з них ОСОБА_4 отримала765 797 грн. 50 коп., про що ОСОБА_3, як генеральним директором ТОВ Бета-В , було надано інформацію на запит адвоката (а.с. 23 том 1).

Фінансова звітність ТОВ Бета-В та ТОВ МЦ Фармоза відображена у роздруківках звітності за 2013 - 2016 роки та податкових деклараціях (а.с. 74-89 том 1).

За час перебування з ОСОБА_4 у шлюбних відносинах, ОСОБА_3, до його призначення з 18 квітня 2013 року на посаду генерального директора ТОВ Бета -В , із 01 травня 2006 року працював на посаді заступника директора ТОВ В.Р.Е.М.Я. і К (а.с. 13-14 том 1).

Дохід ОСОБА_3 за період роботи на посаді заступника директора ТОВ В.Р.Е.М.Я. і К з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року склав 18 000 грн., про що видано довідку директором цього товариства ОСОБА_5 № 2 від 20 жовтня 2014 року (а.с. 53 том 2).

За період роботи у ТОВ В.Р.Е.М.Я. і К з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року ОСОБА_3 отримав загальну суму доходу (виплачено) у розмірі 84 682 грн. 03 коп., інформація про що міститься у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДВС України про суми виплачених доходів (а.с. 93-94 том 2).

Згідно з даними АТ Укрсиббанк по поточному рахунку ОСОБА_3.з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року: дебет 2 283 100 грн., кредит - 2 313 259 грн. 62 коп., з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року: дебет - 2 734 841 грн., кредит - 2 739 349 грн. 35 коп. (а.с. 36-39 том 2).

Відповідно до довідки № 08-01/0315 від 28 серпня 2015 року, виданої директором Вінницького ЦВ ПАТ Укрінбанк з особового рахунку ОСОБА_3 через касу банку в період з 01 липня 2004 року по 01 листопада 2006 року було отримано готівкових коштів на суму 1 329 426 грн. 18 коп. (а.с. 15 том 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року, ухваленим у цивільній справі № 127/2488/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року, якою це рішення залишено без змін, встановлено, що ОСОБА_4 до укладення шлюбу із ОСОБА_3 володіла достатньою сумою коштів, необхідних для внесення своєї частки до статутних фондів підприємств, засновником яких вона була у період шлюбу із ним. Натомість позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт внесення коштів до статутного фонду ТОВ Бета-В за рахунок їх спільного майна подружжя.

Суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами права, надавши оцінку доказам, якими сторони обґрунтовували підстави своїх вимог та заперечень, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач у порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і встановлення судом яких є обов'язковою умовою при розгляді такої категорії справ.

Позивач, посилаючись на те, що до статутних фондів зазначених товариств, учасником яких була ОСОБА_4, вносились їх спільні кошти і за взаємною згодою, він не довів цих обставини, оскільки частка ОСОБА_4, як учасника, у статутному фонді ТОВ Медичний цент Фармоза була сформовано шляхом внесення нею до статутного капіталу цього товариства відповідного обладнання (прилад гідроколонотерапії електронний), яке було їй подаровано 15 серпня 2008 року Приватним підприємством фірма Вінмост в особі директора ОСОБА_5, тому немає правових підстав вважати, що це обладнання було спільним майном подружжя ОСОБА_3 і що статутний фонд товариства формувався за рахунок грошових коштів, а не майна.

На час укладення шлюбу ОСОБА_4 володіла достатньою сумою коштів для здійснення самостійного вкладення до статутного фонду ТОВ Бета-В , а посилання ОСОБА_3 на те, що на його банківських рахунках були наявні значні розміри сум вкладень і які він знімав з 01 липня 2004 року по 01 листопада 2006 року, не підтверджують, що ним ці кошти було спрямовано саме на поповнення статутного капіталу ТОВ Бета-В чи ТОВ Медичний цент Фармоза .

Протилежного, зокрема того, що ОСОБА_4 не вносила до статутного фонду ТОВ Бета -В належних їй до укладення шлюбу коштів і вони, у розумінні положень ст. 57 СК України, не були її особистою приватною власністю - позивач не довів.

Натомість, у матеріалах справи міститься довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 93 том 2), якою підтверджується, що у період, коли ОСОБА_4 укладала договори про купівлю часток у статутному фонді ТОВ Бета-В , ОСОБА_3 отримував дохід у виді заробітної плати, розмір якої не міг би забезпечити внесення вказаних вище сум до статутного фонду цього товарситва.

Надана позивачем в обґрунтування заявлених вимог виписка по рахунку № 10139388201 (а.с. 28-35 том 2) не підтверджує переведення ним із цього рахунку сум коштів до статутних фондів вказаних товариств.

Посилання позивача на зазначені вище квитанції (а.с. 40-41), які, як він вважає є доказом поповнення ним статутного фонду ТОВ Бета-В , оскільки в частині платника міститься його підпис, не є належними та допустими доказами обставин, які він стверджує, оскільки платником зазначено ТОВ Бета-В ч/з ОСОБА_4. , а ким і за яких обставин було проставлено цей підпис - не доведено.

Фактично всі доводи апеляційної скарги зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом, хоча скаржник і надає критичну оцінку висновкам суду першої інстанції, однак такі його доводи не дають підстав вважати про незаконність чи необґрунтованість висновків суду про те, що він, як позивач, не довів належними та допустимими доказами підстав заявлених ним вимог.

Єдиною передумовою для того, щоб мати правові підстави для поділу між подружжям доходів від господарської діяльності товариства, необхідно, тому з подружжя, хто не є учасником цього товариства, довести факт внесення коштів до статутного капіталу товариства за рахунок коштів, які буди спільною сумісною власністю подружжя.

В оскаржуваному рішенні суд вірно вказав про те, що позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би факт внесення коштів до статутних фондів товариств, учасником яких є ОСОБА_4, за рахунок спільного майна подружжя та в інтересах сім'ї, що виключає можливість вважати цю обставину доведеною.

Скаржник, посилаючись на недопустимість як доказів у справі, укладених ОСОБА_4 вказаних вище договорів купівлі-продажу цінних паперів та дарування, оскільки вважає ці правочини фіктивними, не довів факту визнання недійсності цих правочинів внаслідок їх фіктивності у передбаченому законодавством порядку.

Не можна вважати обґрунтованими посилання ОСОБА_3 про нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки, з огляду на вище викладене, суд з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та які повинні бути з'ясовані при розгляді такої категорії справ.

Наведені апелянтом порушення судом норм процесуального права не є підставою для скасування по суті правильного прийнятого рішення, тому апеляційний суд ці доводи скарги відхиляє.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України оскаржуване рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : М.М. Якименко

Т.М. Шемета

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року .