Рішення

від 26.03.2018 по справі 471/601/17-ц

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/601/17-ц

Провадження №2/471/34/18

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Данілової Л.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/601/17-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Братська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Братська державна нотаріальна контора, Братська селищна рада Миколаївської області, Братська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дід, ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої на території Братської селищної ради Миколаївської області. Він є спадкоємцем за першої черги після смерті діда за правом представлення та є таким, що прийняв спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України, як такий, що був зареєстрований разом зі спадкодавцем. Відповідач, донька спадкодавця, також є спадкоємцем першої черги. В серпні 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, проте було встановлено, що відповідач вже отримала свідоцтво на право на спадщину на все майно. Оскільки він також є спадкоємцем після смерті діда та є таким що прийняв спадщину, він звертається до суду із вказаним позовом.

Під час судового засідання позивач та його представник уточнили позовні вимоги та просили визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 06.03.2015 року Братською державною нотаріальною конторою на право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідач позовні вимоги не визнала, з підстав того, що позивач ніколи не проживав у будинку діда, не допомагав йому ні матеріально ні по господарству. Всі витрати на лікування спадкодавця несла вона сама, похованням займалася також сама. Позивач хоч і є онуком померлого, проте про діда не дбав. Сам факт реєстрації його за вказаною адресою не може свідчити про прийняття спадщини.

Також відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті її батька, який підтримала у судовому засіданні з підстав, викладених в позові.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що дідові допомагав, а не мешкав у його будинку, так як працював в іншому місті за контрактом.

Від представника відповідача Братської РДА Миколаївської області надійло заперечення на позовну заяву, інші відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явилися.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що відповідач ОСОБА_1 раніше мешкав з батьком у діда. Баба відповідача казала, що будинок залишиться у власність синові ОСОБА_8, а землі по одній перейдуть у спадок синові та доньці. ОСОБА_17, після смерті батька часто приїжджав до діда з бабою.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що відповідач був прописаний в будинку діда з бабою, потім після смерті діда його виписали. До них він приїздив часто, допомагав по господарству.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що відповідач ОСОБА_1 був прописаний в будинку діда з бабою, але проживав там ще коли був дитиною. До діда з бабою не приїздив, їм не допомагав, доглядом за батьками займалася ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона як соціальний робітник допомагала ОСОБА_12, оскільки донька її була на той час хвора та не могла опікуватися мамою. Онука вона за весь час там не бачила.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що виписували ОСОБА_1 з будинку вже після смерті діда для того, щоб отримати субсидію.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що онуки, діти покійного сина, приїжджали на похорон діда.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6.

Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 7,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У визначений ст. 1270 ЦК України, термін донька померлого ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області, дружина померлого відмовилася від прийняття спадщини, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки Братської селищної ради Миколаївської області від 17.10.2014 року на момент смерті склад сім'ї ОСОБА_6 становив: дружина ОСОБА_12 та онук ОСОБА_1, який був зареєстрований у будинку 02.03.2004 року.

Відповідно до п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Згідно висновків, викладених в ухвалах ВССУ від 14.05.2014 року провадження № 6-609св14та від 23.07.2014 року Провадження № 6-19408св14, місцем проживання особи є її місце реєстрації за певною адресою.

Факт реєстрації позивача, станом на час відкриття спадщини за адресою, АДРЕСА_1 Миколаївської області підтверджується зазначеною вище довідкою селищної ради від 17.10.2014 року, випискою з погосподарської книги та рішенням суду від 28.09.2015 року.

Твердження відповідача, що рішенням суду від 28.09.2015 року встановлено, що позивач не проживав у будинку понад три роки без поважних причин не відповідає дійсності, так як рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не проживає у вказаному будинку, в зв'язку з роботою в іншому місті.

Отже, ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті діда за правом представлення, оскільки його батько ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_3 та онук ОСОБА_1

В силу ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщини є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілів спадщини між ними.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року після смерті ОСОБА_6 його дочці ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-196 на житловий будинок, АДРЕСА_1 Миколаївської області з господарськими спорудами та свідоцтво на право на спадщину за законом № 1-195 на земельну ділянку площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно п. 27 Постанови ВС № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Враховуючи те, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусом не було встановлено повне коло спадкоємців, тобто малося порушення у зв'язку з видачею свідоцтв про право на спадщину, видані свідоцтва про право на спадщину слід визнати частково недійсними, а позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Що стосується позовних вимог про усунення від права на спадкування, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 266 Сімейного кодексу України повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування (лист ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

Під час судового засідання позивачем ОСОБА_3 не доведено, що її батько перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги саме від свого онука.

За таких обставин, зустрічний позов не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1280 грн., судовий збір сплачений за подання зустрічного позову слід залишити за позивачем ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 259, 264,265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Братська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації - задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер: 1-196, видане 06.03.2015 року Братською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, а саме: на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 Миколаївської області з надвірними будівлями і спорудами із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді виключення відповідного запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.03.2015 року Братською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі за №1-195, а саме: на 1/2 частку земельної ділянки площею 7.75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді виключення відповідного запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.Б. Скарницька