Постанова

від 27.02.2019 по справі 471/601/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 471/601/17-ц

провадження № 61-38452ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_4, Братська селищна рада Братського району Миколаївської області, Братська районна державна адміністрація Миколаївської області; ОСОБА_3 ,

третя особа - Братська державна нотаріальна контора ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2014 року помер його дід, ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої на території Братської селищної ради Миколаївської області. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 були дружина померлого - ОСОБА_7, дочка - ОСОБА_4 та онуки за правом представлення - ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Дружина померлого ОСОБА_7 відмовилась від прийняття спадщини після смерті чоловіка, а відповідач ОСОБА_4, звернувшись у встановлений законом строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори, у березні 2015 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на вищезазначене спадкове майно.

Посилаючись на те, що на момент смерті він був зареєстрований та проживав разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1, а тому він у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, вважаючи себе таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Звернувшись у серпні 2017 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідач вже отримала свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене майно.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 06 березня 2015 року Братською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4, а саме: на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами та на Ѕ частку земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1. Крім того, просив застосувати наслідки недійсності свідоцтв, виключивши відповідні записи про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 не приймав участі у догляді, лікуванні та похованні свого діда - ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті її батька.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року у складі головуючого-судді Скарницької І. Б. позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2015 року, видані Братською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4, а саме на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із виключенням відповідного запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем за правом представлення, який прийняв спадщину після смерті діда - ОСОБА_6, оскільки на час смерті спадкодавця проживав з ним однією сім'єю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року рішення Братського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 960,00 грн судових витрат.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3, як спадкоємець за правом представлення не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті діда - ОСОБА_6, а відповідно не набув права на спадкове майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що позивач на момент відкриття спадщини не проживав постійно разом зі спадкодавцем, оскільки він як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що вимушений був працювати в м. Миколаєві. Тому, це не означає, що він постійно не проживав разом з дідусем.

12 липня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, зазначаючи, що пояснення у відзиві є надуманими, а тому просить до них ставитися критично та не враховувати їх при вирішенні справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 29 квітня 2014 року помер ОСОБА_6

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У визначений строк ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

ОСОБА_7 відмовилася від прийняття спадщини після смерті чоловіка, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори.

ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті діда до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звертався.

06 березня 2015 року державним нотаріусом на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-196 після смерті її батька - ОСОБА_6 на житловий будинок, АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та свідоцтво на право на спадщину за законом № 1-195 на земельну ділянку площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина третя, п'ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивач на час відкриття спадщини, був зареєстрований разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, за вищезазначеною адресою позивач не проживав, в тому числі й на час відкриття спадщини після смерті свого діда, тобто на 29 квітня 2014 року.

Також, рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року, що набрало законної сили, у цивільній справі № 471/1172/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користуванн житловим приміщенням встановлено, що ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстрований 20 лютого 2014 року, однак не проживав в ньому і не проживає на час ухвалення рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори лише в серпні 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оскільки рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 був зареєстрований, однак не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання, тому ОСОБА_3, як спадкоємець за правом представлення не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті свого діда - ОСОБА_6, а відповідно не набув права на спадкове майно.

До такого висновку апеляційний суд дійшов без порушень норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки був зареєстрований на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем є необґрунтованими, оскільки сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем не може свідчити про прийняття спадщини. Також, ОСОБА_3 не доведено, що на час відкриття спадщини він проживав за місцем реєстрації разом із спадкодавцем.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Рішення в частині зустрічних позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак