Постанова

від 17.05.2018 по справі 471/601/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/601/17-ц 17.05.2018

Провадження №22-ц/784/819/18

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Миколаїв

Справа № 471/601/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем - Яценко Л.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2,

Братської селищної ради Братського району Миколаївської області,

Братської районної державної адміністрації Миколаївської області,

про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про усунення від права на спадкування

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Братського районного суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Скарницької І.Б. 26 березня 2018 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 27 березня 2018 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід, ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої на території Братської селищної ради Миколаївської області. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були дружина померлого - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_2 та онуки за правом представлення - ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Дружина померлого ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини після смерті чоловіка, а відповідач ОСОБА_2, звернувшись у встановлений законом строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори, у березні 2015 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на вищезазначене спадкове майно.

Позивач стверджував, що на момент смерті був зареєстрований та проживав разом зі спадкодавцем в АДРЕСА_1, а тому він у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, вважаючи себе таким, що прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Звернувшись у серпні 2017 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідач вже отримала свідоцтво на право на спадщину на все майно.

Вважаючи, що його спадкові права порушені, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 6 березня 2015 року Братською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, а саме: на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами та на Ѕ частку земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1. Крім того, просив застосувати наслідки недійсності свідоцтв, виключивши відповідні записи про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Братську державну нотаріальну контору.

У грудні 2017 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення останнього від права на спадкування після смерті її батька, посилаючись на те, що він не приймав участі у догляді, лікуванні та похованні свого діда - ОСОБА_3

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням цього ж суду від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 березня 2015 року, видані Братською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 , а саме на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із виключенням відповідного запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не можна вважати таким, що прийняв спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця не проживав з ним і ці обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем за правом представлення, який прийняв спадщину після смерті діда - ОСОБА_8, оскільки на час смерті спадкодавця проживав з ним однією сім'єю. За такого, суд вважав, що під час видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, державним нотаріусом не було встановлено повне коло спадкоємців, чим порушено право на спадщину позивача, а тому визнав частково недійсним видані на ім'я відповідача свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,75 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У визначений ст. 1270 ЦК України строк дочка померлого ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області, а дружина померлого відмовилася від прийняття спадщини, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті діда до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звертався.

6 березня 2015 року державним нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-196 після смерті батька - ОСОБА_3 на житловий будинок, АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та свідоцтво на право на спадщину за законом № 1-195 на земельну ділянку площею 7,75 га, розташованої в межах території Братської селищної ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч. 3 цієї статті, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на час відкриття спадщини, був зареєстрований разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1

Разом з тим, за зазначеною адресою позивач не проживав, в тому числі і на час відкриття спадщини після смерті діда, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року, яке набрало законної сили та яким встановлено, що ОСОБА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстрований, однак не проживав в ньому і не проживає на час винесення рішення (а.с. 67-68 т. 1), а також матеріалами цивільної справи №471/1172/15-ц за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, доводи позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки проживав з ним на час відкриття спадщини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріальної контори лише в серпні 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені норми матеріального права та встановлені обставини справи, та дійшов помилкового висновку про те, що позивач прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його діда - ОСОБА_3

За такого, рішення суду не може вважатися законним та обґрунтованим , а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за правом представлення не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті діда - ОСОБА_8О.Ю., а відповідно не набув права на спадкове майно.

Відповідно до вимог ст.ст.12-13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач має довести, а суд встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог чи відмову в їх задоволенні.

Проте, позивач не набувши статусу особи, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, звернувся до суду про скасування свідоцтва про права на спадщину іншого спадкоємця, який у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину.

Отже, за таких обставин, а саме недоведеності позивачем заявлених вимог про порушення його прав, як спадкоємця за законом, вирішення питання про визнання незаконним свідоцтв про право на спадщину, які видане на ім'я відповідача не підлягають задоволенню.

Доводи позивача стосовно того, що факт реєстрація його на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, є підставою вважати його таким, що прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі твердження є наслідком невірного тлумачення норм матеріального права, а факт реєстрації може бути лише одним із доказів проживання цієї особи. Сама ж по собі реєстрація місяця проживання разом зі спадкодавцем не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини.

Що стосується зустрічного позову, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в цій частині, оскільки суд першої інстанції при вирішенні вимог ОСОБА_2 про усунення від права спадкування ОСОБА_1 вірно виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом за рішенням суду, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Проте, під час судового засідання ОСОБА_2 не доведено, що її батько перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги саме від свого онука.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають 960 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 960 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року