Постанова

від 22.03.2018 по справі 810/2264/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2264/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Суінжбуд на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 07 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Суінжбуд до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0009011403.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним не було порушено вимоги податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо надання послуг та поставки товарів між ним та контрагентом мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем, а відповідні послуги надані у повному обсязі. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

При цьому, на думку позивача, відповідачем не наведено доказів на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ Суінжбуд та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак вважає твердження податкового органу про заниження ТОВ Суінжбуд податкових зобов'язань з податку на додану вартість необґрунтованими.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що ухвала Таращанського районного суду Київської області від 09.02.2017 не містить ніякого посилання на нездійснення ОСОБА_3 дій з управління ТОВ Слобода М .

Крім того, покази ОСОБА_3, надані ним в статусі свідка у кримінальному провадженні №32015000000000015 від 26.01.2016, в яких допитана особа заперечувала свою участь у створенні ТОВ АТП 1981 та ТОВ Кагарлик Агро Артіль не можуть бути доказом в цій справі, оскільки відсутній вирок, який би встановлював винність діянь ОСОБА_3 у вказаних протоколах допиту свідка.

При цьому, надані відповідачем до суду матеріали не містять інформації щодо безтоварності договорів, укладених саме між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль з ТОВ Суінжбуд .

Також, вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 30.03.2017 щодо ОСОБА_5 не є належним доказом на підтвердження відсутності реальності спірних правовідносин, оскільки вказаний вирок не містить жодних посилань на поточну діяльність ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ АТП 1981 , тверджень не підписання ОСОБА_3 документів з приводу поточної господарської діяльності.

Більш того, суд першої інстанції взагалі не досліджував наданих позивачем доказів, не встановлював обставин, що мають дійсне значення для правильного вирішення даної справи, а саме обставин реальності здійснення спірних правочинів, їх економічної доцільності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що матеріали справи, а саме повідомлення про підозру та постанова про оголошення розшуку підозрюваного, свідчать про те, що саме ОСОБА_6 створив та організував незаконну діяльність ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , ТОВ ТКМ І ДМ , ТОВ Відродження ЗГП .

При цьому, вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 30.03.2017 по справі №368/410/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, за частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 КК України з дії, пов'язані з заснуванням, перерєєтстрацією та діяльністю ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М та ТОВ ТКМ І ДМ .

Крім того, ухвалою Таращанського районного суду від 09.02.2017 у справі №379/149/17 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності. Однак, з вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_3 не мав відношення до господарської діяльності ТОВ Слобода М .

Також, позивачем надано договір з ТОВ Кагарлик Агро Артіль , однак податкові накладні на підтвердження виконання зазначеного договору відсутні.

Відповідач звертає увагу на те, що договір з ТОВ Слобода М укладений 15.02.2014 за №15/02/14, проте послуги за ним надавались 10.02.2014, 11.02.2014 та 12.02.2014, що свідчить про фактичну відсутність таких послуг.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 17.11.2016 по 25.11.2016 на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №760/6454/16-к Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Суінжбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , ТОВ ТКМ і ДМ , ТОВ Відродження ЗГП за період з 01.01.2014 по 13.07.2016, результати якої оформлені Актом перевірки від 02.12.2016 №987/10-02-14-03/38084862/108 (далі - Акт перевірки) (а.с. 17-32 Том I).

Так, перевіркою виявлено порушення позивачем абзаців 1 та 2 пункту 198.6 статті 198, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 59695 грн.

Вказаний висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість ґрунтується на відсутності документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , за результатами яких позивачем в охопленому перевіркою періоді були сформовані показники податкового кредиту, за рахунок якого було зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0009011403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74619 грн., у тому числі за основним платежем - на 59695 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 14924 грн (а.с. 38 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що директором ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М ОСОБА_3 заперечується факт підписання первинних бухгалтерських документів за спірними господарськими операціями, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження схвалення укладених третіми особами правочинів від імені ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , відтак надані позивачем документи на підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , не є належно оформленими первинними документами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платників податків.

Вимоги, що пред'являються до оформлення первинних документів містять імперативний характер, Законом встановлені ті реквізити, які обов'язково вказуються при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01 липня 2013 року між ТОВ Суінжбуд (замовник) та ТОВ АТП 1981 (виконавець) укладено договір №1, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався надати послуги з перевезення вантажу (а.с. 23-24 Том II).

На підтвердження факту виконання ТОВ АТП 1981 зобов'язань за договором від 01.07.2013 №1 позивачем до перевірки та до суду надано: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 59967 грн, у тому числі ПДВ 9994 грн 50 коп., а саме: №23 від 30.01.2014 та №24 від 31.01.2014 (а.с. 60, 63 Том I); рахунки на оплату №23 від 30.01.2014 та №24 від 31.01.2014 (а.с. 61, 64 Том I); товарно-транспортні накладні (а.с. 25-36 Том II).

За результатами надання послуг позивач отримав від ТОВ АТП 1981 податкові накладні на загальну суму 59967 грн, у тому числі ПДВ 9994 грн 50 коп.: №24 від 30.01.2014 на суму 27027 грн, у т.ч. ПДВ 4504 грн 50 коп., №25 від 31.01.2014 на суму 32940 грн., у т.ч. ПДВ 5490 грн. (а.с. 62, 65 Том I).

Крім того, між ТОВ Суінжбуд (замовник) та ТОВ Слобода М (виконавець) укладено договір від 15.02.2014 №СЛ/01/05/14-1 про надання транспортних послуг, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався виділити замовнику по його заявці автотранспорт (а.с. 82-83 Том I).

На підтвердження факту виконання ТОВ Слобода М зобов'язань за договором від 15.02.2014 №СЛ/01/05/14-1 позивачем до перевірки та до суду надано: акти здачі-прийому робіт на загальну суму 132000 грн, у тому числі ПДВ 22000 грн: № 5 від 15.02.2014 №12 від 30.05.2014, №13 від 31.05.2014 (а.с. 68, 84, 87 Том I); рахунки на оплату: №57 від 15.02.2014 (а.с. 86 Том I), №108 від 30.05.2014 (а.с. 85 Том I), №109 від 31.05.2014 (а.с 88 Том I); товарно-транспортні накладні № 36 від 15.02.2014, № 01/02 від 10.02.2014, № 02/02 від 10.02.2014, № 03/02 від 10.02.2014, № 04/02 від 11.02.2014, № 05/02 від 11.02.2014, № 06/02 від 11.02.2014, № 07/02 від 12.02.2014, № 08/02 від 12.02.2014, № 09/02 від 12.02.2014, № 10/02 від 12.02.2014, № 11/02 від 12.02.2014, №2 від 30.05.2014, № 3 від 31.05.2014, № 06/05 від 31.05.2014, № 07/05 від 31.05.2014, № 06/05/02 від 31.05.2014, № 07/05/02 від 31.05.2014, № 08/05/02 від 31.05.2014, № 09/05/02 від 31.05.2014, № 10/05/02 від 31.05.2014, № 03/05/03 від 31.05.2014, № 04/05/03 від 31.05.2014, № 05/05/03 від 31.05.2014, № 06/05/03 від 31.05.2014, № 07/05/03 від 31.05.2014 (а.с. 71-81, 90-101 Том I).

За результатами надання послуг позивач отримав від ТОВ Слобода М податкові накладні на загальну суму 132000 грн, у тому числі ПДВ 22000 грн: № 36 від 15.02.2014 на суму 42000 грн, у т.ч. ПДВ 7000 грн, № 11 від 31.05.2014 на суму 43600 грн, у т.ч. ПДВ 7266 грн 67 коп., №3 від 31.05.2014 на суму 46400 грн., у т.ч. ПДВ 7733 грн 33 коп. (а.с. 70, 86, 89 Том I).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Суінжбуд (замовник) та ТОВ Кагарлик Агро Артіль (виконавець) укладено договір перевезення від 01.07.2014 №КА/01/07/2014-1, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався надати авто послуги з перевезення вантажу (а.с. 37-38 Том II).

На підтвердження факту виконання ТОВ Кагарлик Агро Артіль зобов'язань за договором від 01.07.2014 №КА/01/07/2014-1 позивачем до перевірки та до суду надано: акти здачі-приймання робіт на суму 166202 грн, у тому числі ПДВ 27700 грн 33 коп.: №173 від 16.07.2014, №206 від 15.09.2014, №207 від 20.09.2014, №254 від 25.11.2014, №271 від 25.12.2014 (а.с. 102, 105, 108, 111, 112 Том I); рахунки на оплату №244 від 16.07.2014, №301 від 15.09.2014, №302 від 20.09.2014 (а.с. 103, 106, 109 Том I).

За результатами надання послуг позивач отримав від ТОВ Кагарлик Агро Артіль податкові накладні на загальну суму 166202 грн, у тому числі ПДВ 27700 грн 33 коп.: №41 від 16.07.2014, №29 від 15.09.2014, №30 від 20.09.2014, №36 від 25.11.2014, №16 від 25.12.2014 (а.с. 104, 107, 110, 113 Том I).

При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що первинні документи, що посвідчують господарські операції в порушення статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, не містять всіх реквізитів, передбачених вказаним Законом та Положенням.

Зокрема, в актах здачі-приймання робіт №23 від 30.01.2014 та №24 від 31.01.2014, № 5 від 15.02.2014 №12 від 30.05.2014, №13 від 31.05.2014, №173 від 16.07.2014, №206 від 15.09.2014, №207 від 20.09.2014, підписаних від імені Замовника відсутнє зазначення даних осіб, що підписали первинні документи, за якими можливо їх ідентифікувати, а також не зазначена посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (а.с. 60, 63, 68, 84, 87, 102, 105, 108 Том I).

В аналогічних актах на підписах ОСОБА_3 як директором ТОВ Кагарлик Агро Артіль відсутні печатки (а.с. 111-112 Том I).

Порушення вимог вказаного Закону №996-XIV та Положення №88 також допущені в оформленні товарно-транспортних накладних (а.с. 71-81, 90-101 Том I, а.с. 25-36 Том II).

Крім того, в накладних на відвантаження та отримання товару (а.с. 6-21 Том II) також відсутні найменування посад осіб відповідальних за господарську операцію та правильність її оформлення, не зазначено прізвища, імен та по-батькові цих осіб, згідно з якими їх можливо ідентифікувати.

Колегія суддів також звертає увагу на ті обставини, що на виконання договору №15/02/14 від 15.02.2014, укладеного між ТОВ Слобода М та позивачем про надання транспортних послуг (а.с. 66 Том I) фактично послуги надавались до укладення договору, а саме 10.02.2014, 11.02.2014 та 12.02.2014, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 71-81 Том I), у зв'язку із чим вказані документи не приймаються до уваги.

Що стосується вищезазначеного договору від 15.02.2014 та договору №СЛ/01/05/14-1 від 01.05.2014, укладеного між ТОВ Слобода М та позивачем про надання транспортних послуг (а.с. 82 Том I), то п.2.2.3 передбачено, що Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне оформлення у встановленому порядку подорожніх листів, товаро-транспортних накладних, змінних рапортів, тощо.

Проте, вказані документи ні до перевірки, ні до суду надані не були.

При цьому, первинні документи, а саме, податкові накладні, акти виконаних робіт, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкових вигод, підписані ОСОБА_3, як директором ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначених товариств, в тому числі й первинних документів.

Так, судом встановлено, що у провадженні ГСУ ФР ДФС перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015000000000015 від 26.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

У рамках цього кримінального провадження, 21.06.2016 слідчим слідчої групи ГСУ ФР ДФС було допитано ОСОБА_3, з попередженням про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України , про що оформлено протокол допиту від 21.06.2016, який підписано останнім.

У ході допиту ОСОБА_3 вказав, що у 2011 році на пропозицію ОСОБА_6 погодився стати директором ТОВ Слобода М , у зв'язку з чим підписав низку документів, зміст яких йому був не відомий.

Після підписання документів ніякої діяльності від імені ТОВ Слобода М не здійснював, де знаходиться вказане підприємство йому не відомо, будь-яких документів бухгалтерської і податкової звітності не складав та не підписував.

На уточнюючі запитання слідчого, чи відомо ОСОБА_3, що він є директором ТОВ АТП 1981 та ТОВ Кагарлик Агро Артіль ОСОБА_3 повідомив, що будь-якого відношення до вказаних підприємств не має. Жодних документів від імені ТОВ АТП 1981 та ТОВ Кагарлик Агро Артіль не складав та не підписував (а.с. 123-128 Том I).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Таращанським районним судом у рамках справи №379/149/17 розглянуто питання про звільнення ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за частиною п'ятою ст. 27, частиною першою ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №32017000000000009, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 27.01.2017, з підстав, передбачених п. 1 частини першої ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Вказані обставини не є реабілітуючими.

Так, ухвалою Таращанського районного суду від 09.02.2017 у справі №379/149/17 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частиною п'ятою ст. 27, частиною першою ст. 205 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

У відповідності до вказаної ухвали у справі №379/149/17 ОСОБА_3 на початку квітня 2014 року, не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію ОСОБА_6 (особи - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015) про перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Слобода М на своє ім'я за грошову винагороду, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

Реалізовуючи злочинний намір, направлений на придбання суб'єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_3, надав ОСОБА_6 (особі - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, який на підставі цих документів виготовив Протокол №1 загальних зборів ТОВ Слобода М від 14.04.2014 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Слобода М від 14.04.2014, довіреність №8 від 28.03.2014, Статут ТОВ Слобода М , реєстраційну картку про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Слобода М .

Таким чином, ОСОБА_3, будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Слобода М , в період часу з 17.04.2014 по 14.03.2016, забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Слобода М , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності в результаті чого до Державного бюджету України не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину за частиною п'ятою ст. 27, частиною першою ст. 205 КК України, щиро кається у вчиненні злочину, надав згоду на закриття кримінального провадження з вищенаведених обставин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на вирок Кагарлицького районного суду Київської області у справі №368/410/17, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за частиною п'ятою ст.27, частиною другою ст.205, частиною другою ст.205-1 КК України (а.с. 133-138 Том I).

Так, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_5, реалізовуючи злочинний намір, направлений на придбання суб'єктів підприємницької діяльності, надав ОСОБА_6 (особі - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, який на підставі цих документів виготовив протокол № 2 загальних зборів ТОВ Слобода М від 14.03.2016, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Слобода М від 14.03.2016, наказ № 1 ТОВ Слобода М від 14.03.2016, протокол № 4 загальних зборів ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016, договір купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016 року наказ № 1 ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016, протокол № 4 загальних зборів ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016 року наказ № 1 ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016.

У продовження раніше розробленого злочинного плану, 14.03.2016, ОСОБА_5, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_6 (особи - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що перереєстровані на його прізвище суб'єкти підприємницької діяльності будуть використовуватись невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, прослідував за адресою: АДРЕСА_1 до Рокитнянської районної державної адміністрації. Біля Рокитнянської районної державної адміністрації ОСОБА_5 підписав договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Слобода М від 14.03.2016, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016, чим засвідчив факт придбання даних товариств.

Крім того, перебуваючи біля Рокитнянської міської ради, ОСОБА_5, окрім вищевказаних договорів підписав наступні документи: протокол № 2 загальних зборів ТОВ Слобода М від 14.03.2016, наказ № 1 ТОВ Слобода М від 14.03.2016, протокол № 4 загальних зборів ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016, наказ № 1 ТОВ ТКМ І ДМ від 14.03.2016, протокол № 4 загальних зборів ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016, наказ № 1 ТОВ Кагарлик Агро Артіль від 14.03.2016.

Після чого, 14.03.2016, у невстановлений досудовим розслідуванням час, невстановлені досудовим розслідуванням особи, шляхом подання реєстраційних документів, здійснили перереєстрацію ТОВ Слобода М у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Таращанського районного управління юстиції Київської області за № 13481020000000583, ТОВ ТКМ І ДМ у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Кагарлицького районного управління юстиції Київської області за № 13381020000001003, ТОВ Кагарлик Агро Артіль у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Кагарлицького районного управління юстиції Київської області за № 10741020000047109.

Таким чином, Кагарлицький районний суд у справі №368/410/17 дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у співучасті у формі пособництва невстановленим слідством особам у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною п'ятою ст.27 та частиною другою ст.205 КК України.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку, підприємства-постачальники - ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності нереальності виконання послуг за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами, оскільки відсутні умови, обставини та підстави, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в рішенні від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, та зокрема зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) дійшов висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 03.11.2015 у справі №21-4471а15 Верховний Суд України зазначив, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані у рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів.

При цьому, Верховний Суд України наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно посадових осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 (справа №21-170а16) міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові від 12.01.2016 (справа № 21-3706а15) Верховний Суд України зазначив, що господарські операції фіктивних (нелегальних) підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин у справі та правових позицій Верховного Суду України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження господарської операції та реального виконання ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , і послуг відповідно до умов спірних договорів, укладених з ТОВ Суінжбуд .

Крім того, колегія суддів зазначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Аналогічні позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 за позовом приватного підприємства Толеран до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Грандбізнес , ТОВ Хербал Голд , ТОВ Єврокард , ТОВ СКМ-Альфа-Груп , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки директором ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М ОСОБА_3 заперечується факт підписання первинних бухгалтерських документів за спірними господарськими операціями, тому надані позивачем документи на підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М , не є належно оформленими первинними документами, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не приймає доводів апелянта з урахуванням позиції Верховного Суду України від 11.04.2017 у справі №826/18925/14 щодо вироку суду про відсутність у ньому відомостей про господарські операції між позивачем та контрагентом, а також доводів з посиланням на постанову Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №2а-2717/11/2670 щодо відсутності окремих документів, або помилки у їх оформленні, що не може бути підставою для висновку про непроведення господарської операції, з огляду на таке.

Так, з урахуванням наведених судом першої інстанції рішень Верховного Суду України у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 03.11.2015 у справі №21-447а15, від 22.03.2016 у справі №21-170а16, від 12.01.2016 у справі №21-3706а15 у подібних правовідносинах, а також зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_3 як директор контрагентів ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності вказаних товариств, та відповідно і підписання первинних документів, тому надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, які передбачені Законом №996-XIV та Положенням №88, а господарські операції відповідно документально не підтверджені та не є підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Суінжбуд - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 березня 2018 року.