Постанова

від 26.03.2018 по справі 914/1538/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 914/1538/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ механізація» , б/н, б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2017 (повний текст рішення складено 11.10.2017р., суддя Іванчук С.В.)

у справі №914/1538/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДЕНЕРГО» , м. Червоноград, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛАНЖ» , м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ механізація» , м. Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат (довіреність № б/н від 23.02.18);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДЕНЕРГО» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛАНЖ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ механізація» суми в розмірі 348 416,48грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2017р. у справі № 914/1538/17 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТзОВ «ВОЛАНЖ» та ТзОВ «АБВ механізація» на користь ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДЕНЕРГО» - 267 341грн. 21коп. - основного боргу, 4 856грн. 71коп. - 3% річних, 21 253грн. 63коп. - інфляційних втрат, 36 229грн. 01коп. - пені, 18 713грн. 88коп. - 7% штрафу та 6 025грн. 92 коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовільняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до п. 8.2. договору №21/11/2016-01 від 21.11.2016р. у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості товару, згідно умов даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення розрахунків понад тридцять днів додатково стягується з покупця штраф в розмірі семи відсотків від неоплаченої вартості товару/несвоєчасної оплати вартості товару. Так, згідно із п. 8.2. договору №21/11/2016-01 від 21.11.2016р., позивач, по кожній з видаткових накладних за період з 26.11.2016р. по 28.06.2017р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 36250грн. 10коп., а також позивач на загальну суму заборгованості нарахував відповідачу 7% штрафу в розмірі 18713грн. 88коп. Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені останнім, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні пені та 3% річних, відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду, розмір пені становить 36 229,01грн. та розмір 3% річних становить 4 856,71грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ АБВ механізація подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вимога позивача про додаткову оплату в розмірі 267 341,21грн. не базується на основі договору поставки від 21.11.2016р. № 21/11/2016-01, оскільки ціна в договорі відсутня, а вказаний лише спосіб її визначення. Окрім того, скаржник зазначає, що в матеріалах справи немає доказів подання позивачем рахунку на оплату, що суперечить умовам договору.

Представник позивача в судовому засіданні та в поданому відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів наведених скаржником заперечує, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, в зв`язку з чим просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2017р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 в судове засідання не з`явився, поштові конверти, якими надсилались ухвали суду на юридичну адресу ТзОВ Воланж , а саме: 79022, м. Львів, вул.Виговського, 23/75 згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду без вручення їх відповідачу -1 з відміткою за закінчення терміну зберігання .

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1).

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться поштові конверти, які надсилалися судом на адресу відповідача-1, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були повернуті органами зв`язку в зв`язку із закінченням терміну зберігання , колегія суддів приходить до висновку, що відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Воланж , належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач - 2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.11.2016р. між ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДЕНЕРГО» (Постачальник) та ТзОВ «ВОЛАНЖ» (Покупець) було укладено договір поставки №21/11/2016-01, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця щебеневу та піщану продукцію (далі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором (п.1.1. договору) (а.с. 33-36).

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. даного договору ціна, орієнтовна загальна кількість, асортимент, одиниця виміру товару, що поставляється по даному договору, вказуються у рахунках та видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, вказаних у видаткових накладних Постачальника, або факт оплати Покупцем виставленого в його адресу рахунку, означає взаємну згоду Постачальника та Покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані у рахунку Постачальника), ціною, кількістю, асортиментом товару, вказаною у відповідному рахунку та/або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника відповідного рахунку для оплати товару, який Постачальник поставляє/поставив.

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору ціна продукції вказується у рахунках та видаткових накладних. Загальна вартість кожної партії товару вказується у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Загальна сума даного договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю по даному договору, інших додатках до цього договору та у видаткових накладних Постачальника.

Датою поставки товару і переходу права власності вважається дата видаткової накладної Постачальника (п. 7.1. договору).

У пунктах 4.1, 4.2 договору поставки №21/11/2016-01 від 21.11.2016р. сторони дійшли згоди, що оплата за партію товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному договорі або в рахунках Постачальника. Оплата за партію товару, яка підлягає поставці, здійснюється Покупцем шляхом повної передоплати у розмірі 100% вартості партії товару вказаної у рахунку.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення дійними печатками сторін та діє до « 31» грудня 2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов'язань. В разі, якщо жодна з сторін не заявить про припинення договірних відносин не пізніше, ніж за 30 днів до моменту закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 11.1 договору).

На виконання умов вищезазначеного договору поставки №21/11/2016-01 від 21.11.2016р., позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 267 341грн. 21коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи застережень (а.с. 37-42).

Як видно з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача-1 27.01.2017р. було надіслано претензію-вимогу №26/01/2017-01 від 26.01.2017р., що підтверджується фіскальним чеком, в якій позивач просив відповідача-1 погасити заборгованість за поставлений товар в розмірі 267 341,21грн. (а.с.44,45).

В свою чергу відповідачем-,1 30.01.2017р. надано позивачу ОСОБА_3 лист №102/17, в якому ТзОВ Воланж повідомило, що всі заборгованості останнього будуть погашені. Окрім того, зазначено, що станом на 30.01.2017р. сума заборгованості перед ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГО становить 267 341,21грн. Гарантуємо погашення даної заборгованості до 28.02.2017р.(а.с. 47).

Слід також зазначити, що між позивачем та відповідачем-1 був складений Акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2017р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого, станом на 17.01.2017р. заборгованість відповідача-1 складає 267 341,21грн. (а.с. 43).

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №21/11/2016-01 від 21.11.2016р., 14.07.2017р. між ТзОВ «АБВ механізація» (Поручитель) та ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДЕНЕРГО» (Кредитор) було укладено договір поруки №25/11/2017, відповідно до п.1.1. якого, Поручитель поручається перед Кредитором відповідати за виконання зобов'язань ТзОВ «ВОЛАНЖ» (надалі - Боржник) по оплаті вартості товару, що поставляється Боржнику Кредитором відповідно до договору №21/11/2016-01 від 21.11.2016р. (основний договір) (а.с. 46).

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Поручитель зобов'язується при порушенні Боржником зобов'язання перед Кредитором за Основним договором, виконати за Боржника зобов'язання у триденний строк з дня отримання вимоги від Кредитора (п. 3.1.1. договору).

Як видно з матеріалів справи, 18.07.2017р. позивачем на адресу відповідача-2 надіслано вимогу №17/07/2017-01 від 17.07.2017р., в якій позивач просив відповідача-2 перерахувати суму в розмірі 267341,21грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с. 48, 49), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГО до суду з позовом про стягнення солідарно з ТзОВ «ВОЛАНЖ» та з ТзОВ «АБВ механізація» заборгованості в сумі 348 416грн. 48коп., з яких 267 341грн. 21коп. - основний борг, 4 857грн. 66коп. - 3% річних, 36 250грн. 10коп. - пеня, 21 253грн. 63коп. - інфляційні втрати та 18713грн. 88коп. - штрафу.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач-1 в порушення умов вищезазначеного договору поставки № 21/11/2016-01 від 21.11.2016р. заборгованість за поставлений позивачем товар не сплатив, докази щодо оплати заборгованості відповідачем-1 в розмірі 267 341,21грн. в матеріалах справи відсутні. Відтак, заборгованість за поставлений позивачем товар становить 267 341,21грн.

Як зазначалось вище, з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки від 21.11.2016р. між ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГО та ТзОВ АБВ механізація , було укладено договір поруки № 25/11/2017 від 14.07.2017р. відповідно до умов якого ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГОУ виступило Кредитором, а ТзОВ АБВ Механізація - Поручителем.

Згідно із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом, та про що зазначалось вище, 18.07.2017р. позивачем на адресу відповідача-2 скеровувалась вимога, в якій позивач просив відповідача-2 перерахувати суму в розмірі 267 341,21грн., яка останнім залишена без задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору поставки від 21.11.2016р. сторони передбачили, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості товару, згідно умов даного договору Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення розрахунків понад тридцять днів додатково стягується з Покупця штраф у розмірі семи відсотків від неоплаченої вартості товару/несвоєчасної оплати вартості товару. Так, на підставі п. 8.2. вказаного договору, позивач, по кожній з видаткових накладних за період з 26.11.2016р. по 28.06.2017р., згідно конкретизованого розрахунку нарахував відповідачу пеню у розмірі 36 250грн. 10коп., а також на загальну суму заборгованості (267 341,21грн.) нарахував відповідачу 7% штрафу в розмірі 18 713грн. 88коп. (а.с. 29-31).

Згідно з приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, згідно конкретизованого розрахунку нарахував відповідачу 3% річних по кожній з видаткових накладних в розмірі 4 857грн. 66коп. за період з 26.11.2016р. по 24.07.2017р. та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості в розмірі 21 253грн. 63коп. за період з 29.12.2016р. по 24.07.2017р. (а.с. 29-31).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем-2 в порушення вищенаведених норм права та умов договору не подано доказів щодо оплати заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши проведені позивачем розрахунки, встановила, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні пені та 3% річних, відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду, розмір пені становить 36 229,01грн. та розмір 3% річних становить 4 856,71грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову частково, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Щодо тверджень скаржника, наведених в апеляційній скарзі стосовно того, що у договорі поставки № 21/11/16-01 від 21.11.2016р. відсутня ціна, а вказаний лише спосіб її визначення, а тому на думку скаржника позивач безпідставно стверджує про порушення умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, умовами договору поставки, а саме п. 1.2. договору, сторони передбачили, ціна, орієнтовна загальна кількість, асортимент, одиниця виміру товару, що поставляється по даному договору, вказуються у рахунках та видаткових накладних постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки ціна продукції вказується у рахунках та видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товару на загальну суму 267 341,21грн., що підтверджується видатковими накладними. Дані видаткові накладні підписані відповідачем-1, жодних заперечень у видаткових накладних не зазначено. Таким чином, відповідач-1 погодився із обсягом та вартістю поставленого товару.

Слід також зазначити, видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, отже підписання покупцем такого документа підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи те, що між ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГО та ТзОВ АБВ механізація було укладено договір поруки № 25/11/2017 від 14.07.2017р., відповідно до умов якого ТзОВ АБВ механізація (Поручитель) поручилося перед ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БУДЕНЕРГО (Кредитор) за виконання зобов`язань ТзОВ Воланж (Боржник) по оплаті вартості товару, що поставляється відповідно до договору поставки від 21.11.2016р. № 21/11/2016-01, відтак позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості до Боржника і Поручителя, як до солідарних боржників.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ механізація» , б/н, б/д залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2017 у справі № 914/1538/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються

на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в

касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

5. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 29.03.2018р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді ДавидЛ.Л.

ОСОБА_1