Постанова

від 26.03.2018 по справі 922/3297/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 922/3297/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ (вх.№321 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 у справі №922/3297/16 (ухвалену суддею Швидкіним А.О. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст ухвали підписаний 27.12.2017 року)

за заявою Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас", м. Харків

до Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас", м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Харківської області від 31.10.2016 Повне товариство "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Сасіну К.О.

Ухвалою суду від 07.12.2016 до ліквідаційної маси банкрута були включені майнові активи: майно учасників боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_4; заборонено вчинення будь-яких виконавчих дій в межах виконавчого провадження №52082747, відкритого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016 відносно учасника повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" ОСОБА_2; накладено арешт на майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2017 надано згоду на продаж включених до складу ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" активів: майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" -, а саме: земельну ділянку загальною площею 0, 2750га, адреса: АДРЕСА_1, земельну ділянку - кадастровий номер: НОМЕР_4; земельну ділянку загальною площею 0, 1250га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_5; будинок, що розташований: АДРЕСА_2, яке знаходиться в заставі у ПАТ "ОТП Банк" та майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, а саме: земельну ділянку, адреса: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_6, земельну ділянку загальною площею 0,0355 від земельної ділянки загальною площею 0,0537 га, адреса: АДРЕСА_4, кадастровий номер: НОМЕР_7, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_5, яке знаходиться в заставі у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 26.12.2017, ПАТ "ОТП Банк", звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що Закон про банкрутство не передбачає можливості продажу майнових активів, що належать на праві власності третім особам, та які не належать банкруту на праві власності, просить ухвалу суду від 26.12.2017 скасувати.

Однією із основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст. 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Як вбачається з матеріалів справи майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є предметом іпотеки відповідно до договору, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору з ПАТ ОТП Банк від 24.07.2007 року, заборгованість за яким складає 346988,95 дол. США, що еквівалентно грн. 8612265,74 грн.

А тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду на 15.03.2018 року.

Разом з апеляційною скаргою, ПАТ "ОТП "Банк" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити ліквідатору Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас", та будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які дії направлені на реалізацію майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 та є предметом іпотеки а саме - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку АДРЕСА_6; земельну ділянку АДРЕСА_7, що увійшло до ліквідаційної маси.

14.02.2018 від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. 1565) з додатковими обгрутуваннями її доводів, а також з наведенням доводів, які на думку скаржника є підставою для закриття провадження у даній справі, про що і просив апелянт Харківський апеляційний господарський суд в доповненнях до апеляційної скарги

14.03.2018 року від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.2248), який долучено до матеріалів справи.

15.03.2018 року від представника апелянта надійшло клопотання, в якому він відмовляється від поданої заяви про забезпечення позову та просить її не розглядати. Відмову від заяви про забезпечення позову представник ПАТ ОТП Банк усно підтвердив в судовому засіданні. Колегія суддів, порадившись прийняла протокольну ухвалу про залишення даної заяви апелянта без розгляду.

В судовому засіданні 15.03.2018 представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ліквідатор проти апеляційної скарги заперечувала, наводила відповідні доводи, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення , а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін в обґрунтування доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

29.09.2016 до Господарського суду Харківської області звернулась голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) Повного товариства Козаченко і компанія - Ломбард Спас Сасіна К.О. з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства у відповідності до ч.3 статті 110 ЦК України, ч.5 ст.11, ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . В заяві ліквідатором зазначено про відсутність будь-яких активів боржника та наявність кредиторської заборгованості боржника перед ТОВ Факторингова компанія Стандарт кепітал у розмірі 42749763,53 грн. та перед Нацкомфінпослуг у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області заява була прийнята та призначено підготовче засідання на 17.10.2016.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.10.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства Козаченко і компанія - Ломбард Спас .

Постановою Господарського суду Харківської області від 31.10.2016 Товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Сасіну Катерину Олексіївну, яку зобов'язано виконати дії передбачені ст.41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, засновницького договору Повного товариства Козаченко і компанія - Ломбард Спас в новій редакції від 15.10.2015 року ( т.1 а.с. 16-25), засновниками (учасниками) Товариства виступають фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4. Відповідно до п.1.1.1 Договору учасники Товариства здійснюють підприємницьку діяльність від імені Товариства відповідно до положень Засновницького договору і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства усім своїм майном.

17.10.2016 ліквідатор звернулась до Господарського суду Харківської області з клопотанням про включення до ліквідаційної маси банкрута майнові активи, а саме: майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - земельну ділянку загальною площею 0, 2750га, адреса: АДРЕСА_1, земельну ділянку - кадастровий номер: НОМЕР_4; земельну ділянку загальною площею 0, 1250га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_5; будинок, що розташований: АДРЕСА_2 та майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, а саме: земельну ділянку, адреса: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_6, земельну ділянку загальною площею 0,0355 від земельної ділянки загальною площею 0,0537 га, адреса: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: НОМЕР_7, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_5.

Дане клопотання (з урахуванням уточнень до клопотання, наданих 07.12.2016 року) було задоволено судом та до складу ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства Козаченко і компанія - Ломбард Спас , було включено вищезазначені майнові активи, які належать на праві власності засновникам (учасникам ) товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про що винесено ухвалу від 07.12.2016.

Ухвалою також заборонено вчинення будь-яких виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 52082747 відкритого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016 відносно учасника ПТ "Козаченко і Компанія" - Ломбард "Спас" ОСОБА_2; накладено арешт на майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія"- Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а саме: земельну ділянка загальною площею 0,2750 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка -, кадастровий номер: НОМЕР_4. Земельну ділянку загальною площею 0,1250 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка-, кадастровий номер: НОМЕР_5, Будинок, що розташований: АДРЕСА_2 та майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія"- Ломбард "Спас" - фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 а саме: земельну ділянку, адреса: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_6, земельну ділянку загальною площею 0,0355 від земельної ділянки загальною площею 0,0537 га, адреса: АДРЕСА_4, кадастровий номер: НОМЕР_1 01 016 0021, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_5.

Як встановлено матеріалами справи, майно ФОП ОСОБА_2 знаходиться в іпотеці ПАТ ОТП Банк , а майно ФОП ОСОБА_4 у іпотеці ПАТ Райфайзен Банк Аваль .

29.09.2017, 10.10.2017 та 13.12.2017 ліквідатор з посиланням на приписи ст. 42,44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом зверталась до ПАТ ОТП Банк та ПАТ Райфайзен Банк Аваль з завою про надання згоди на продаж.

Листами від 07.11.2017 та 26.12.17 ПАТ ОТП Банк відмовив ліквідатору у задоволенні заяви про надання згоди на продаж майна.

ПАТ Райфайзен Банк Аваль виклав свою думку стосовно реалізації власного майна ФОП ОСОБА_4 у відзиві від 05.04.2017 на заяву ліквідатора до суду про надання дозволу на реалізацію цього майна від 08.02.2017 (яку за заявою ліквідатора судом першої інстанції було залишено без розгляду) та просив суд відмовити у задоволенні цієї заяви.

06.12.2017 ліквідатор Сасіна К.О. звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про надання дозволу на продаж включених до ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" активів :

- майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а саме: земельну ділянка загальною площею 0,2750 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка -, кадастровий номер: НОМЕР_4. Земельну ділянку загальною площею 0,1250 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка -, кадастровий номер: НОМЕР_5, Будинок, що розташований: АДРЕСА_2, яке знаходиться в заставі у АТ "ОТП Банк".

- майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 а саме: земельну ділянку, адреса: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_6, земельну ділянку загальною площею 0,0355 від земельної ділянки загальною площею 0,0537 га, адреса: АДРЕСА_4, кадастровий номер: НОМЕР_1 01 016 0021, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_5, яке знаходиться в заставі у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в складі цілісного майнового комплексу початковою вартістю, яка дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 року прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора про надання згоди на продаж включених до складу ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" активів на "26" грудня 2017 року; зобов`язано АТ "ОТП Банк" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надати відзив щодо заяви ліквідатора про надання згоди на продаж включених до складу ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" активів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 грудня 2017 року заяву ліквідатора було задоволено та надано згоду на продаж включених до складу ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" активів:

майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка - кадастровий номер: НОМЕР_4, земельну ділянку загальною площею 0,1250 га, адреса: АДРЕСА_1, земельна ділянка -, кадастровий номер: НОМЕР_5, будинок, що розташований: АДРЕСА_2, яке знаходиться в заставі у АТ "ОТП Банк"

та майно учасника Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 а саме: земельну ділянку, адреса: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_6, земельну ділянку загальною площею 0,0355 від земельної ділянки загальною площею 0,0537 га, адреса: АДРЕСА_4, кадастровий номер: НОМЕР_7, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_5, яке знаходиться в заставі у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частин 1-4 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначалось, в якості доводів апеляційної скарги, з урахуванням її доповнень від 14.02.2018, апелянтом зазначено про безпідставне порушення справи про банкрутство Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас", оскільки ліквідатором в ході досудової ліквідації не здійснено всіх необхідних дій, що є передумовою звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство повного товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником у справі є повне товариство.

Відповідно до частини 1 статті 119 ЦК України, повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Частиною 1 статті 132 ЦК України передбачено, що повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник.

Провадження по даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, з урахуванням особливостей передбачених статтею 95 цього закону.

Відповідно до ст.1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником передбачені статтею 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , згідно з якою, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Відповідно до вимог цивільного законодавства, ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва. Відповідно до приписів статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, або органу юридичної особи,уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбаченими установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦКУ).

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 ЦК України, згідно з якою, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст.111 ЦК України).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зазначена стаття встановлює загальні правила про порядок ліквідації юридичної особи. Правила можуть бути доповнені законами або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правове положення того чи іншого виду юридичної особи.

У відповідності до ст. 74 Закону України Про господарські товариства якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Статтею 124 Цивільного Кодексу України передбачена відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями та встановлено, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Згідно с ч.2 ст. 213 Господарського Кодексу України, до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів.

Так, повне товариство відрізняється серед інших господарських товариств тим, що його учасники несуть необмежену (повну), субсидіарну і солідарну відповідальність усім своїм майном за борги товариства. Субсидіарна відповідальність повного товариства полягає в тому, що вони залучаються до відповідальності за боргами товариства в разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів. Дане положення кореспондується з нормою ч.5 ст.41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

До того ж відповідальність учасників є солідарною і це означає, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, як і від будь якого окремо. Кредитор, який отримав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право одержати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються солідарними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Отже, чинним законодавством визначено особливий порядок погашення зобов'язань такого суб'єкта господарювання, як повне товариство. З огляду на положення ст. 124 ЦК України та ст. 74 Закону України Про господарські товариства у процедурі добровільної ліквідації такого боржника погашення вимог кредиторів відбувається за рахунок майна боржника, а у разі його недостатності - за рахунок усього майна його засновників, як солідарних боржників.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором в ході здійснення ліквідаційних заходів до порушення провадження у даній справі про банкрутство таких дій не вчинено. Зокрема, ліквідатором не здійснено пошук та виявлення як майна боржника (повного товариства), так і його учасників.

Надані ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" документи про проведення одноособово ліквідатором інвентаризації майна, довідки, складені одноособово ліквідатором, про відсутність на підприємстві активів, заборгованості зі сплати заборгованості із зарплати, перед фондами та бюджетом, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, про відсутність філій та представництв, про рахунки у банківських установах про заставлене майно не є належним та достовірним доказом відсутності такого майна у боржника.

Відповідно до наказу про проведення інвентаризації №1 від 20.10.2015 (а.с. 62 т.1), голова ліквідаційної комісії К.О. Сасіна наказала провести інвентаризацію усіх активів та зобов'язань ПТ Козаченко і компанія Ломбард Спас з перевіркою їх фактичної наявності .

Відповідно до розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №897, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

З матеріалів справи вбачається, що інвентаризація майна боржника у даній справі була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 цього Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Документи, складені за результатами проведення ліквідатором інвентаризації майнових активів боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, не підтверджені фактичною відсутністю майнових активів у боржника. Зокрема, відсутня інформація з Реєстру речових прав стосовно боржника про відсутність у нього нерухомого майна та земельних ділянок, відсутня інформація про відсутність у боржника інших майнових активів та майнових прав, як-то, корпоративних прав, прав інтелектуальної власності тощо. Згідно довідки Держгеокадастру у м. Харкові від 09.12.2015 №683/2/64-15, надана ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, інформація щодо відсутності у боржника земельних ділянок надана станом на 29.12.2012, більш пізнішої інформації ліквідатором з Реєстру речових прав не запитано.

Отже, в порушення ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатор не вжив належних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також його не виявив. Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Колегія суддів зазначає, що такі заходи необхідні для виявлення ознак неплатоспроможності боржника, наявності підстав стверджувати про перевагу пасивів боржника над його активами, що було б підставою для звернення з відповідною заявою до суду.

Крім того, з урахуванням того, що ліквідується повне товариство, ліквідатором в ході досудової ліквідації не здійснено заходів щодо пошуку та виявлення майнових активів учасників повного товариства.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (код НОМЕР_2 - ОСОБА_4, код НОМЕР_3 - ОСОБА_2.) (а.с. 150-158 т.1), отриманих ліквідатором під час здійснення вже судової процедури ліквідації та долучених до матеріалів справи 07.12.2016 року , майно яке увійшло до ліквідаційної маси, на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у даній справі, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які є учасниками Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас".

Вказане майно знаходиться в іпотеці у ПАТ ОТП Банк та у ПАТ Райффайзен банк Аваль , тому вказані особи (банки) користуються переважним правом задоволення своїх вимог за рахунок реалізації наведеного майна. В порядку досудової ліквідації зазначеного ліквідатором не встановлено, вказаних осіб ліквідатором не повідомлено про ініціювання процедури припинення повного товариства, що є наслідком порушенням прав та інтересів банків як іпотекодержателей вказаного нерухомого майна, та позбавляє їх права на задоволення своїх вимог.

До того ж, враховуючи, що учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність з боржником перед його кредиторами, ліквідатором в ході проведення досудової ліквідації не вчинено заходів щодо стягнення з учасників боржника грошових коштів, з метою погашення заборгованості кредиторів, виявлених в ході ліквідаційної процедури, не встановлено у зв'язку з цим реальну суму заборгованості (або її відсутність внаслідок погашення учасниками) перед поданням заяви до суду.

Зазначене є також необхідним для складення проміжного ліквідаційного балансу, в якому повинні бути відображені правдиві та достовірні відомості, для виявлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, ліквідатором не вжито всіх необхідних заходів, яких вимагає діюче цивільне та господарське законодавство, а також Закон України Про господарські товариства при ліквідації повного товариства, та які б переконливо свідчили про недостатність вартості майна повного товариства та його учасників, що було підставою подання заяви про визнання боржника банкрутом до суду.

Колегія суддів зазначає, що незалежно від процедури банкрутства боржника (загальна, спеціальна, спрощена) при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суду повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини 4 якої, суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також в силу приписів абзацу 3 статті 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Як зазначалось, у повних товариствах існує визначений законодавством механізм відповідальності учасників за борги товариства - якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть відповідальність його учасники усім майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Крім того, слід звернути увагу на те, що учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Додані до заяви про порушення справи про банкрутство документи не містять жодних доказів вжиття ліквідатором заходів погашення вимог кредиторів боржника за рахунок майнових активів його засновників, як це прямо передбачено статтею 74 Закону України "Про господарські товариства", у тому числі у примусовому порядку .

Отже, у даному випадку ліквідаційною комісією боржника не дотримано спеціального порядку добровільної ліквідації боржника - повного товариства, що виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство такого боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство, у тому числі у зв'язку з відсутністю факту неоплатності такого боржника.

Дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами статі 95 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей ліквідації повного товариства; вказані обставини, виходячи з Закону про банкрутство, повинні бути з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство, що судом першої інстанції зроблено не було.

Отже, висновки суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредитора не інакше як через порушення провадження у справ про банкрутство є передчасними.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, єдиним заходом притягнення учасників повного товариства до субсидіарної відповідальності є пред'явлення до них майнових вимог, розмір яких визначається різницею між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Зазначеного в ході здійснення судової процедури ліквідації, ліквідатором не вчинено.

Крім того, визначальним у даному випадку є встановлення певних фактів, як то:

недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі (ст.ст. 119, 124 ЦК України, ст. 74 Закону України "Про господарські товариства");

наявність відповідних вказівок в законі або установчих документах боржника (ст. 213 ГК України);

наявності вини засновників у банкрутстві товариства та недостатності у останнього майна (ст. 41 Закону про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що жодна із перелічених підстав ліквідатором не доведена.

Відповідно до частини 1 статті 42 Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута , які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Аналізуючи положення Закону про банкрутство колегія суддів зазначає, що в ході здійснення судової ліквідаційної процедури, реалізація майна, що не належить банкруту, а належить третім особам (в даному випадку учасникам повного товариства) не передбачено. В якості притягнення учасників повного товариства до субсидіарної відповідальності законом передбачено лише вчинення ліквідатором в процедурі банкрутства заходів щодо пред'явлення до них майнових вимог. Реалізація ж майна учасників повного товариства, яке припиняється, чітко передбачена цивільним та господарським законодавством, Законом України Про господарські товариства та повинна вчинятись виключно в процедурі припинення до порушення провадження у справі про банкрутство, задля виявлення ознак дійсної несплатоспроможності боржника та наявності підстав для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Необхідним є також зазначити про те, що до складу ліквідаційної маси не включається заставне майно (ч.4 ст.42 закону про банкрутство). Як зазначалось, оскаржуваною ухвалою надано згоду на реалізацію майна, яке знаходиться в іпотеці ПАТ ОТП Банк та ПАТ Райффайзен Банк Аваль , які в свою чергу не є кредиторами у даній справі, оскільки майно, яке знаходиться в іпотеці не є майном боржника.

Реалізація ж цього майна в процедурі банкрутства не призведе до погашення вимог кредиторів у даній справі (ТОВ ФК Стандарт кепітал ), що є, насамперед, метою Закону про банкрутство, оскільки кошти, отримані від продажу повинні бути погашені на користь іпотекодержателя, що є неможливим у даній справі через відсутність серед кредиторів таких осіб як ПАТ ОТП Банк та ПАТ Раййфайзен Банк Аваль .

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне порушення справи про банкрутство Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 95 Закону про банкрутство, оскільки така процедура у даній справі ставить під сумнів досягнення учасниками справи мети та наслідків застосування процедури банкрутства, та не призведе до повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" - закриттю, як безпідставно порушене, відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у зв'язку з закриттям провадження у справі про банкрутство втрачають юридичну силу всі без винятку процесуальні документи, прийняті у даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 у даному апеляційному провадженні, ПАТ ОТП Банк до скарги додано оригінал платіжного доручення №2901424482 від 04.01.2018, згідно якої заявником сплачено судовий збір у розмірі 4800,00 грн.

Згідно довідки №12-21/6 Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, складеної начальником статистично-інформаційного відділу за результатами моніторингу надходжень судового збору до Державного бюджету України, інформація щодо сплати судового збору зареєстрована в системі КП "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній картці на апеляційну скаргу (вх.321 Х/2) у справі 922/3297/16 має ознаку "Враховано раніше", оскільки відповідні реквізити платіжних документів зафіксовано в електронних картках на апеляційні скарги вх. 72 Х/2, 166 Х/2 у справі №922/3297/16.

Отже, судовий збір за платіжними дорученням вже сплачено за подання апеляційних скарг вх.72 Х/2, 166 Х/2 у справі №922/3297/16.

Наведе свідчить, що за подання апеляційної скарги (вх. №321) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 ПАТ ОТП Банк не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.

Представник апелянта підтвердив в судовому засіданні помилковість подання платіжного доручення №2901424482 від 04.01.2018 при поданні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 (вх. №321).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 4 вказаного закону, за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду і судовий збір справляється у 1-му розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1762,00 грн.

Тому, апелянтом за подання апеляційної скарги (вх. №321) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 у даній справі має бути сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 278, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОТП Банк задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 у справі № 922/3297/16 скасувати.

Провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Козаченко і компанія" - Ломбард "Спас" закрити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (код 21685166) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, код отримувача 37999654, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, рахунок отримувача 31216206782003, код банку отримувача (МФО) 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1762,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.03.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.