Рішення

від 27.03.2018 по справі 486/1533/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1533/17

2/467/109/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі:головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Южноукраїнського міського голови Пароконного Віктора Кириловича, Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: комунальний заклад Южноукраїнська міська лікарня про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К., Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача комунальний заклад Южноукраїнська міська лікарня про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 24 жовтня 2014 року між нею та Міністерством охорони здоров я України було укладено контракт, на підставі якого обіймала посаду начальника державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров я України строком до 24 жовтня 2017 року.

28 лютого 2017 року розпорядженням Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. припинено дію контракту та звільнено її зі займаної посади на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з реорганізацією установи.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року визнано протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. № 46-р від 28 лютого 2017 року Про припинення дії контракту з начальником Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_3 та звільнення її з посади. Поновлено її на посаді головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня з 28 лютого 2017 року та стягнуто її користь моральну шкоду.

На виконання рішення суду, 24 листопада 2017 року розпорядженням міського голови Пароконного В.К. за № 231-р, позивача поновлено на посаді головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня з 28 лютого 2017 року.

Цього ж дня, розпорядженням Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. від 24 листопада 2017 року за № 232-р ОСОБА_3 звільнено з 24 жовтня 2017 року із займаної посади головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня у зв'язку з закінченням строку дії контракту, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що поновляючи її на роботі з 28 лютого 2017 року, Пароконний В.К. погодився з тим, що трудові відносини між нею та уповноваженим власником підприємства, яким є Южноукраїнська міська рада, фактично тривали з 24 жовтня 2017 року по 24 листопада 2017 року та жодна із сторін контракту не ставила вимогу про їх припинення.

Посилаючись на п. 27 Контракту, укладеного між нею та Міністерством охорони здоров'я України, вважає, що строк його дії є продовженим до 24 жовтня 2020 року.

Також зазначає, що розпорядження міського голови № 232-р від 24 листопада 2017 року є незаконним, оскільки трудові відносини після закінчення строку дії контракту тривали і жодна із сторін не ставила вимогу про їх припинення.

Крім того, зазначене розпорядження, як акт індивідуальної дії, не має зворотної сили, тоді як відповідач, видавши розпорядження 24 листопада 2017 року, звільнив позивача з роботи з 24 жовтня 2017 року.

Просила суд скасувати розпорядження Южноукраїнського міського голови від 24 листопада 2017 року за № 232-р Про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня та поновити її на вказаній посаді з 24 жовтня 2017 року.

В зв'язку з незаконним звільненням, посилаючись на ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, просила стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2017 року по 19 грудня 2017 року включно, в сумі 36372 грн. 08 коп. та 30000 грн. моральної шкоди, а також сплачені судові витрати.

Розпорядженням Южноукраїнського міського суду від 25 січня 2018 рокудану справу передано до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 1 лютого 2018 року дана позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 13 лютого 2018 року провадження у справі відкрито справу призначено до розгляду.

Южноукраїнським міським головою Пароконним В.К.направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним, надуманим та поданий в порушення норм діючого законодавства. Оскаржуване позивачем розпорядження вважає законним, так як видане на підставі рішення Арбузинського районного суду від 23 листопада 2017 року, яке підлягало негайному виконанню та містило вказівку поновити позивача з 28 лютого 2017 року.

Однак, рішення Арбузинського районного суду від 23 листопада 2017 року, в тому числі яким було визнано протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови № 46-р від 28 лютого 2017 року Про припинення дії контракту з начальником державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_3 та звільнення її з посади було скасовано постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає безпідставними, оскільки доказів про порушення прав оскаржуваним розпорядженням позивачем не надано.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку вважає належно було б пред'явити до Южноукраїнської міської лікарні, яка є самостійним суб єктом господарювання та розпорядником бюджетних коштів.

У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_3 вказує на правомірність своїх вимог, оскільки просить суд дати правову оцінку розпорядженню відповідача № 232-р від 24 листопада 2017 року щодо законності її звільнення.

До початку судового розгляду представник позивача подав уточнену позовну заяву, збільшив вимоги в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначивши суму в 99544 грн. 64 коп. за період з 24 листопада 2017 року по 27 березня 2018 року, тобто по день винесення рішення суду по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав заявлений позов ОСОБА_3 та просив суд про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву.

Крім того, визначений позивачем розмір моральної шкоди в 30000 грн. мотивував тим, що ОСОБА_3 протягом року, в результаті незаконного її звільнення, залишалась без роботи, без посади, без заробітної плати.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні пославшись на обставини, викладені увідзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача комунальний заклад Южноукраїнська міська лікарня надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просила суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та не обґрунтованістю.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь - якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КзпП України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 жовтня 2014 року, між Міністерством охорони здоров я України (орган управління майном) та ОСОБА_3 укладено контракт № 803, за яким позивач була призначена на посаду начальника Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров я України . В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що підпис в контракті ОСОБА_3 проставлений нею особисто.

Відповідно до ч. 1 п. 22 спірного контракту він припиняється із закінченням строку, на який його укладено.

Відповідно до п. 27 вказаного контракту, такий діє з 24 жовтня 2014 року до 24 жовтня 2017 року (а.с. 6-15).

Сторони в судовому засіданні не заперечували та підтримали встановлені апеляційним судом Миколаївської області та викладені в постанові від 16 січня 2018 року наступні обставини.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2006 року зареєстровано Державне підприємство Спеціалізована медична частина № 2 , засновником є Міністерство охорони здоров'я України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1222-р цілісний майновий комплекс Державного закладу Спеціалізована медична частина № 2 (код ЄДРПОУ 33850812), розміщений на земельній ділянці загальною площею 6,1424 га передано у власність територіальної громади м. Южноукраїнська (Миколаївська область).

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 01 грудня 2016 року № 427 вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська цілісний майновий комплекс державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 МОЗ України (п. 1 рішення) та затвердити Статут державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 МОЗ України у новій редакції (п. 2 рішення).

07 грудня 2016 року проведена державна реєстрація змін до установчих документів ДЗ СМСЧ-2 , зокрема, щодо органу, до сфери управління якого належить вказана юридична особа, зміни органу правління та інформації про засновників - замість Міністерства охорони здоров'я України таким органом вказано Южноукраїнська міська рада Миколаївської області.

Згідно п. 1.2 Статуту Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 МОЗ України (нова редакція), затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 01 грудня 2016 року, уповноваженим органом управління закладу є Южноукраїнська міська рада.

За такого з 07 грудня 2016 року (з дня державної реєстрації відповідних змін) відбулися зміни щодо органу, уповноваженого власником на управління Державним закладом - ДЗ СМСЧ-2 . І таким органом управління є Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, яка, враховуючи вищенаведені положення закону, мала повноваження щодо прийняття рішення про звільнення керівника закладу.

Крім того, рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 01 грудня 2016 року № 428 вирішено реорганізувати (припинити) Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 МОЗ України шляхом перетворення в юридичну особу - комунальний заклад Южноукраїнська міська лікарня з обов'язковою умовою збереження профілю, функціонального навантаження та структури, які в повному обсязі переносяться в реорганізований заклад.

Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації відбулася 28 лютого 2017 року.

Державна реєстрація утвореної в результаті реорганізації юридичної особи - комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня , засновником якої є Южноукраїнська міська рада і яка є правонаступником Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 МОЗ України , відбулася 01 березня 2017 року.

Таким чином, внаслідок реорганізації було завершено процес передачі ДЗ СМСЧ № 2 МОЗ України з державної до комунальної власності.

За такого на день звільнення ОСОБА_3 Южноукраїнська міська рада набула повноваження органу управління цим закладом охорони здоров'я, а тому від імені власника цього державного закладу мала повноваження на припинення трудового договору - контракту із його керівником.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року визнано протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. № 46-р від 28 лютого 2017 року Про припинення дії контракту з начальником Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров я України ОСОБА_3 та звільнення її з посади, поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря КЗ Южноукраїнська міська лікарня з 28 лютого 2017 року та стягнуто з Южноукраїнського міського голови на користь ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди. (а.с. 17-21, 71-80).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря КЗ Южноукраїнська міська лікарня підлягало негайному виконанню.

Затримка виконання рішення про поновлення на роботі є підставою відповідальності роботодавця за ст. 236 КЗпП України.

На виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року, розпорядженням Южноукраїнського міського голови В.К. Пароконного від 24 листопада 2017 року № 231-р ОСОБА_3 поновлено на посаді головного лікаря Комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня з 28 лютого 2017 року (а.с. 16, 98).

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови В.К. Пароконного від 24 листопада 2017 року № 232-р звільнено ОСОБА_3 24 жовтня 2017 року із займаної посади головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 16, 117).

Дані розпорядження позивач отримала під особистий підпис 24 листопада 2017 року (а.с. 98, 117).

Із копії трудової книжки запис № 29 вбачається, що ОСОБА_3 28 лютого 2017 року поновлена на посаді головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня на підставі розпорядження № 231-р від 24 листопада 2017 року.

За записом № 30 розпорядженням № 232-р від 24 листопада 2017 року ОСОБА_3 24 жовтня 2017 року звільнена із займаної посади головного лікаря комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня у зв'язку із закінченням строку контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 54-60).

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 рокурішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в частині визнання протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. № 46-р від 28 лютого 2017 року Про припинення дії контракту з начальником Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_3 та звільнення її з посади , поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог(а.с. 81-97).

Згідно довідки комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня від 15 грудня 2017 року № 196 нарахована заробітна плата ОСОБА_3 за січень-лютий 2017 року складає 29672 грн. 02 коп. (а.с. 24)

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події. (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з послідуючими змінами Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Пунктом 2 ст. 23 КЗпП України передбачено можливість укладення трудового договору на будь-який строк, що встановлюється за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України - укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п. 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а тому настання обумовленого терміну (у даному випадку 24 жовтня 2017 року є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку.

Чинним законодавством передбачено, що власник, який бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Особливістю припинення трудових відносин у зв'язку із закінченням строку трудового договору є те, що працівник не повинен подавати відповідної заяви про звільнення, а роботодавець не зобов'язаний попереджати працівника про звільнення. Адже сторони домовилися про припинення договору заздалегідь, ще при його укладенні.

Отже, суд враховує, що умова щодо припинення дії спірного контракту після закінчення терміну його дії визначена сторонами, відображена у змісті контракту та погоджена зокрема ОСОБА_3 у момент його укладення.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 є такою, що не має малолітніх дітей до шести років, не є одинокою матір ю та не має дитину інваліда до чотирнадцяти років.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що ОСОБА_3 з 28 лютого 2017 року по 24 листопада 2017 року включно, на день видачі розпорядження, не перебувала у трудових відносинах, визначених контрактом. Такі трудові відносини сторін фактично не тривали і після 24 листопада 2017 року.

Так, відповідно до п. 25 Контракту за два місяці до закінчення строку його дії, контракт може бути продовжений за згодою сторін відповідно до законодавства.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії контракту сторони досягнули домовленості продовження трудових відносин шляхом на укладення нового контракту.

В судовому засіданні не заперечувалось представниками сторін даного факту, що між сторонами не було досягнуто домовленості про продовження трудових відносин шляхом укладення нового контракту, оскільки ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади.

Таким чином, Южноукраїнський міський голова Пароконний В.К., не бажаючи продовжувати контракт, припинив трудові відносини у день видачі розпорядження про поновлення ОСОБА_3 на роботі. Тому доводи позивача, що відбулося продовження дії контракту з підстав того, що трудові відносини між сторонами фактично тривали з 24 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2017 року та жодна із сторін контракту не вимагала їх припинення, не відповідає встановленим судом обставинам.

Беручи до уваги всі встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд приходить до висновку про те, що звільнення позивачки на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням дії контракту проведено Южноукраїнським міським головою Пароконним В.К. правомірно, оскільки не пролонгація цього контракту та не підписання нового контракту на наступний день закінчення строку дії цього контракту є підставою для припинення разом з цим контрактом будь-яких трудових відносин між сторонами та звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Тому, відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд виходить з того, що звільнення позивача із займаної посади є законним, таким, що проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, який було встановлено за домовленістю між роботодавцем та ОСОБА_3, у зв'язку із чим розпорядження Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. від 24 листопада 2017 року за № 232-р про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України видано без порушення трудових прав ОСОБА_3

Тому, вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, так як вони є похідними від вимоги про скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови Пароконного В.К. від 24 листопада 2017 року за № 232-р про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря та в задоволенні якої судом відмовлено.

Щодо сплаченого позивачем судового збору.

У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позов було подано до суду у грудні 2017 року, таким чином при розрахунку судового збору використовуватимуться ставки, що діяли на момент звернення до суду з позовом.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить на день звернення до суду з даним позовом 640 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою немайнового характеру ставка судового збору, для фізичних осіб становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день звернення до суду з даним позовом становило 640 грн.

Позивачем заявлено вимоги про:

- скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови від 24 листопада 2017 року за № 232-р

- поновлення на посаді

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

- стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду, позивачі звільняються від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Разом з тим, дана редакція закону, за якою справи за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин , виключає з категорії пільгових.

Така позиція викладена у Постанові ВСУ від 30.11.2016 року

Отже, позивач при зверненні до суду з вимогами про скасування розпорядження № 232-р. та стягнення моральної шкоди,не звільнена від сплати судового збору, оскільки на підставі викладеного, не має за даними вимогами пільги.

Оскільки в задоволені позову позивачу відмовлено, сплачена нею сума судового збору при зверненні до суду, розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (код платника податків НОМЕР_1) до Южноукраїнського міського голови Пароконного Віктора Кириловича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, АДРЕСА_1), Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 33850880, АДРЕСА_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Комунальний заклад Южноукраїнська міська лікарня (код ЄДРПОУ 33850812, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Миру, 3) про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити.

Повний текст рішення складено 29 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова