Рішення

від 20.03.2018 по справі 632/752/17

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/752/17

провадження № 2/632/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" березня 2018 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

у складі судді Росоха А.В.

за участю секретаря Венгер В.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача СТОВ Овена ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайський Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки, суд -

В С Т А Н О В И В:

26.06.2017 року позивач звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 15,22 га, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 6324586000:15:000:0021, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії 111-ХР № 094869 від 25 грудня 2002 року на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415.

В 2008 році вона передала відповідачу свою земельну ділянку в користування без укладання письмового договору, домовившись про те, що у будь-який час зможе повернути земельну ділянку.

В 2017 році позивач вирішила самостійно обробляти свою земельну ділянку, в лютому 2017 року повідомила про це відповідача і тоді їй стало відомо про наявність укладеного між нею та СТОВ Овена 14 серпня 2008 року письмового договору оренди № 89-90 належної їй земельної ділянки, який вона не підписувала.

Договір було укладено без її волевиявлення, що є підставою для визнання його недійсним.

Просить суд визнати недійсним договір оренди землі № 89-90 від 14 серпня 2008 року, який зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2009 року за № 040968000052 укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Овена . Також просить суд зобов'язати СТОВ Овена повернути їй земельну ділянку, площею 15,22 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324586000:15:000:0021, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії 111-ХР № 094869 від 25 грудня 2002 року виданий на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 311.

26 червня 2017 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 25 липня 2017 року.

25 жовтня 2017 року призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, розгляд справи зупинено.

05 березня 2018 року справу повернуто до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 21488/4122 від 27.02.2018 року.

05 березня 2018 року відновлено провадження по цивільній справі та призначено до розгляду на 20 березня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснила, що її довіритель не підписувала договір оренди землі і нікого не уповноважувала це робити. Про існування договору їй стало відомо у лютому 2017 року. Орендну плату отримувала з 2008 року, але вважала, що отримує її за усним договором оренди земельної ділянки. Про те, що договір оренди земельної ділянки потребує обов'язкової письмової форми позивач не знала у зв'язку з юридичною необізнаністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Овена в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила в позові відмовити в повному обсязі.

Пояснила суду, що позивачеві було достовірно відомо про договір оренди землі № 89-90 від 14 серпня 2008 року, з часу його підписання, а саме з серпня 2008 року, так як позивач по справі щороку отримує орендну плату. Позивач не сплачувала щорічний земельний податок на землю, так як була звільнена від його сплати, відповідно до п. 281.3 Податкового кодексу України, як особа яка передала земельну ділянку в оренду. Просить застосувати строк позовної давності і відмовити у позові, оскільки термін позовної давності сплив, так як з моменту підписання договору оренди пройшло більше трьох років.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ТОВ Овена дослідивши та проаналізувавши письмові докази, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на землю 111-ХР № 094869 від 25 грудня 2002 року (а.с.14 ). Між позивачем та ТОВ Овена 14 серпня 2008 року підписано договір оренди землі № 89-90, щодо цієї земельної ділянки строком на 20 років (а.с.15-16). Вказаний договір було зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2009 року за № 040968000052.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 21488/4122 від 27.02.2018 року підписи від імені ОСОБА_3: в примірнику договору оренди земельної ділянки 89-90 від 14.08.2008 року укладеного між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Овена Первомайського району Харківської області, який зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2009 року за № 040968000052, на зворотній стороні другого аркуша документа, в графі Орендодавець в рядку /ОСОБА_3І./ , в іншому примірнику договору оренди земельної ділянки 89-90 від 14.08.2008 року укладеного між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Овена Первомайського району Харківської області, який зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2009 року за № 040968000052, на зворотній стороні другого аркуша документа, в графі Орендодавець в рядку /ОСОБА_3І./ виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 78-82).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє волевиявлення позивача ОСОБА_3 на встановлення її цивільних прав та обов'язків щодо укладання договору оренди землі, яка перебуває у її власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди землі, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивач не підписувала договір оренди землі від 14.08.2008 року та не надавала відповідних повноважень іншій особі на їх підписання.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Представник відповідача по справі зазначила, що позивач по справі щорічно отримувала орендну плату за договором оренди земельної ділянки № 89-90 від 14.08.2008 року, що не оспорюється та визнається представником позивача по справі. При цьому представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що її довіритель-позивач по справі вважала, що отримує орендну плату за усним договором оренди земельної ділянки. Про обов'язок укладання договору оренди земельної ділянки в письмовій формі вона не знала, так як юридично не обізнана.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти ОСОБА_6 ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Дана правова позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного суду від 16 січня 2018 року (справа № 397/1402/15-ц, провадження № 61-378 св 18), 14 лютого 2018 року (справа № 717/2250/15-ц, провадження № 61-1319 св 18), 21 лютого 2018 року (справа № 144/1290/15-ц, провадження № 61-2854 св 18), 21 лютого 2018 року (справа № 144/1292/15-ц, провадження 61-2502 св 18), яка враховується судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Так, обов'язковість укладення договору оренди земельної ділянки у письмовій формі визначена Законом, доведена до населення шляхом його опублікування як в друкованих засобах так і мережі інтернет та можливості вільного доступу до нього.

Посилання представника позивача на юридичну необізнаність її довірителя, щодо обов'язку укладання договору оренди землі у письмовій формі спростовується наявною копією договору тієї ж самої земельної ділянки між тими ж самими сторонами від 21.04.2003 року (а.с.169-170 ), що свідчить про те, що позивач не тільки могла довідатись про наявність оспорюваного договору оренди землі, а навпаки достовірно знала про його існування з часу його укладення, так як отримувала орендну плату, що нею самою не оспорюється.

Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів про неможливість довідатись та незнання позивачем про порушення її цивільного права і саме з цієї причини не звернення за захистом до суду не представлено.

Отже, позивач через свого представника звернулась до суду 26.06.2017 року, а трирічний строк позовної давності закінчився 14.08.2011 року. Від позивача або його представника заяви про поновлення строку позовної давності до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 6, 14 Закону України Про оренду землі , 12, 13, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - СТОВ Овена , адреса: 64107, Харківська область, місто Первомайський, вулиця Польова, 1а, ЄДРПОУ 21254615.

Повний текст рішення складено 29.03.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6