Постанова

від 22.04.2019 по справі 632/752/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 632/752/17

провадження № 61-41380св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Овена ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена - адвоката Полупанової ОльгиОлександрівни на постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена (далі - СТОВ Овена ) про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 15,22 га, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на землю серії серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2002 року на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415.

В 2008 році позивачка передала відповідачу свою земельну ділянку в користування без укладання письмового договору, домовившись про те, що у будь-який час зможе повернути земельну ділянку.

В 2017 році позивачка вирішила самостійно обробляти свою земельну ділянку, про що в лютому 2017 року повідомила про це відповідача і тоді їй стало відомо про наявність укладеного між нею та СТОВ Овена 14 серпня

2008 року письмового договору оренди № 89-90 належної їй земельної ділянки, який вона не підписувала.

Договір було укладено без її волевиявлення, що є підставою для визнання його недійсним.

ОСОБА_4 просила визнати недійсним договір оренди землі

від 14 серпня 2008 року № 89-90, який зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2009 року за № 040968000052 укладений між ОСОБА_4 та СТОВ Овена . Зобов'язати СТОВ Овена повернути їй земельну ділянку, площею 15,22 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2002 року виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 311.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області

від 20 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до СТОВ Овена про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що доведеними є позовні вимоги про відсутність волевиявлення позивачки щодо укладення договору оренди землі

від 14 серпня 2008 року, спірний договір ОСОБА_4 не підписувала. Проте, позовна заява подана зі спливом строків позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області

від 20 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 14 серпня 2008 року № 89-90, зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис

від 03 листопада 2009 року за №040968000052, укладений між ОСОБА_4 та СТОВ Овена Первомайського району Харківської області.

Зобов'язано СТОВ Овена повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 15,22 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 25 грудня

2002 року на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 05 грудня 2002 року № 415, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 311.

Стягнуто з СТОВ Овена на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті вартості робіт по проведенню судово-почеркознавчої експертизи у розмірі

9 820,80 грн.

Стягнуто з СТОВ Овена на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі

3 908,26 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що позивач оспорюваний договір не підписувала, тому такий договір підлягає визнанню недійсним. У зв'язку із тим, що позивачка спірний договір не підписувала, строк позовної давності нею не пропущено, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

24 липня 2018 року представник СТОВ Овена - адвокат Полупанова О. О. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області

від 26 червня 2018 року та залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачці достеменно було відомо про спірний договір, оскільки вона отримувала орендну плату за земельну ділянку. Крім того, це не єдиний договір оренди існуючий між сторонами. Договірні відносини між сторонами розпочалися ще у 2003 році, а тому позивака обізнана про структуру укладання таких договорів.

Доводи інших учасників справи:

06 вересня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу СТОВ Овена залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

Зупинено виконання постанови апеляційного суду Харківської області

від 26 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції встановивши, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27 лютого 2018 року № 21488/4122, підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року№ 89-90 виконано не самою ОСОБА_4, а іншою особою, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та визнання спірного правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд також установив, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у лютому 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано визнав таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Оскільки підставами позову ОСОБА_4 було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, тому для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (касаційне провадження № 14-306цс18), яка не відступила від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі

№ 6-48цс15.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга представника СТОВ Овена - адвоката Полупанової О. О., підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання постанови апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Овена - адвоката Полупанової Ольги Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Харківської області

від 26 червня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська