Постанова

від 12.03.2018 по справі 541/1994/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 541/1994/16-ц

провадження № 61-1221св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Донецький гірничо-економічний технікум,

Міністерство освіти і науки України,

Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області,

Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року в складі судді Андрущенко-Луценко С. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2017 року в складі судді: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Донецького гірничо-економічного технікуму, Міністерства освіти і науки України, Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 листопада 2009 року ОСОБА_4 працювала прибиральницею-швейцаром у Донецькому гірничо-економічному технікумі. З квітня 2014 року територія м. Донецька є тимчасово непідконтрольною, у зв'язку з чим у липні 2015 року позивач покинула місце проживання. Починаючи з липня 2014 року до дня звернення до суду з даним позовом Донецький гірничо-економічний технікум не виплачує ОСОБА_4 заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Сума заборгованості до грудня 2014 року становить 12 874,86 грн. Позивач неодноразово зверталася до зазначеного технікуму з вимогою провести з нею повний розрахунок із заробітної плати, однак цього зроблено не було, оскільки Донецький гірничо-економічний технікум залишилася на тимчасово окупованій території. Оскільки Донецький гірничо-економічний технікум не виплатив їй своєчасно заробітну плату в розмірі 12 874,86 грн, позивач набула право на компенсацію втрати не отриманого нею доходу (заробітної плати) з врахуванням відповідного індексу інфляції, що складає 5 082,58 грн, та середнього заробітку за час простою за період з 01 січня 2015 року до 25 серпня 2016 року в розмірі 41 002,56 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила стягнути солідарно з Донецького гірничо-економічного технікуму, Міністерства освіти і науки України, Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України 12 874,86 грн заборгованої заробітної плати, 41 002,56 грн середнього заробітку за час простою та 5 082,58 грн втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність у Донецького гірничо-економічного технікуму заборгованості із заробітної плати ОСОБА_4 Також, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Міністерством освіти і науки України, Управлінням державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державною казначейською службою України, то у розумінні норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вони не є особами, які повинні виплачувати позивачу заборгованість із заробітної плати.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених вимог, зокрема наявності заборгованості зі сплати заробітної плати. Оскільки Донецький гірничо-економічний технікум знаходиться на непідконтрольній території, а відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта від 27 липня 2014 року приймання для пересилання поштових відправлень на адресу м. Донецька призупинено, тому витребувати дані щодо наявності заборгованості роботодавця перед позивачем щодо наявності заборгованості суд був позбавлений можливості. Разом з тим, вказані вище обставини не знімають з позивача процесуального обов'язку щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Донецький гірничо-економічний технікум, який знаходиться на непідконтрольній території, не виплатив позивачу заробітну плату у повному обсязі. Оскільки Міністерство освіти і науки України як представник роботодавця здійснювало фінансове забезпечення відповідної установи, а Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області та Державна казначейська служба України здійснювало казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому виплата заробітної плати підлягала виконанню на загальних умовах.

У лютому Міністерство освіти і науки України подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що воно не може бути відповідачем у даній справі щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки фінансування та матеріально-технічне забезпечення Донецького гірничо-економічного технікуму здійснюється Донецькою обласною державною адміністрацією. Станом на грудень 2016 року Донецький гірничо-економічний технікум не переміщений на територію, підконтрольну українській владі. Після повернення території Донецької області, де знаходиться вказаний технікум, під контроль органів державної влади непрофінансовані виплати, у тому числі заробітна плата працівників установ, будуть проведені у повному обсязі за рахунок кошторисів установ (планів використання бюджетних коштів).

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що ОСОБА_4 з 01 грудня 2011 року працювала на посаді прибиральниці Донецького гірничо-економічного технікуму, а з 06 червня 2014 року переведена на посаду швейцара даної установи.

На підставі наказу Донецького гірничо-економічного технікуму від 06 лютого 2015 року ОСОБА_4 з 07 лютого 2015 року надано відпустку без збереження заробітної плати до стабілізації ситуації у м. Донецьку.

Наказом Донецького гірничо-економічного технікуму від 15 липня 2015 року на підставі особистої заяви ОСОБА_4 звільнено з посади швейцара з 15 липня 2015 року за згодою сторін.

На підтвердження неотримання заробітної плати позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платків податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких за ІІІ квартал 2014 року ОСОБА_4 була нарахована Донецьким гірничо-економічним технікумом заробітна плата у розмірі 6 437,43 грн, дані про виплату відсутні.

Встановлено, що 18 травня 2015 року ОСОБА_4 перемістилася з тимчасово окупованої території м. Донецька у с. Зуївці Миргородського району Полтавської області.

Станом на момент розгляду справи Донецький гірничо-економічний технікум знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Донецьку та не був переміщений на підконтрольну Україні територію.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною четвертою статті 24 Закону України Про оплату праці визначено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

За змістом статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою правління Національного Банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (пункт 4 Тимчасового порядку).

Судами установлено та не заперечується позивачем, що Донецький гірничо-економічний технікум не був виведений на контрольовану українською владою територію.

Відповідно до листа Генеральної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій у зону АТО, підвищенням ризику виникнення загрози життю та здоров'ю працівників поштового зв'язку, блокуванням проїзду до м. Донецька та м. Луганська незаконними озброєними угрупуваннями, з 22 липня 2014 року призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу м. Донецьк.

Суди врахував вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено наявність у Донецького гірничо-економічного технікуму заборгованості із заробітної плати ОСОБА_4 Також, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Міністерством освіти і науки України, Управлінням державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державною казначейською службою України, то у розумінні норм КЗпП України вони не є особами, які повинні виплачувати позивачу заборгованість із заробітної плати. Витребувати дані щодо наявності заборгованості зі сплати заробітної плати у Донецького гірничо-економічного технікуму суди були позбавлений можливості, оскільки вказаний навчальний заклад не переміщений на підконтрольну українській владі територію та знаходиться у м. Донецьку, до якого призупинено приймання для пересилання поштових відправлень. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк