Рішення

від 20.03.2018 по справі 906/1023/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1023/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

при секретарі Антоновій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 19 від 28.11.17;

від відповідача: ОСОБА_2 - угода про надання правової допомоги №01016/218-106 від 08.01.2018;

присутній: ОСОБА_3 - НОМЕР_1.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус" (с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гинкар" (с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.11.2016р.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.11.2016.

12.03.2018 на адресу суду не врученою повернулась копія ухвали суду від 22.02.2018, що направлялась на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.96-99) мотивів. Надав письмову заяву, згідно якої зазначив, що вимогу про застосування наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 ЦК України, при виготовленні позовної заяви було зазначено помилково.

Представник відповідача щодо позову заперечив, з вказаних у відзиві на позовну заяву підстав (а.с. 86-89).

Розгляд справи здійснюється з урахуванням внесених змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності з 15.12.2017, про що зазначено в ухвалі суду від 10.01.2018 (а.с.94). Вказаною ухвалою, зокрема, визначено форму судового процесу, стадію розгляду справи та початок обрахування строку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, за рішенням установчих зборів учасників, оформлених протоколом №1 від 15 вересня 2010, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус" (далі - ТОВ, Товариство). Учасником і засновником Товариства є Караускас Юзас, громадянин ОСОБА_4.

Пунктом 3.2. Статуту Товариства визначено, що предметом діяльності ТОВ "Кукрас Алнус" є, зокрема, лісопильне, стругальне, деревообробне виробництво, оптова торгівля деревиною, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, інші види господарської діяльності визначені вказаним Статутом та не заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 5.1. Статуту товариства визначено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал у розмірі 1000,00 (Одна тисяча Євро 00 центів) гривень 00 коп, при цьому: частка Караускас Юзас в статутному капіталі товариства складає 1000 (одна тисяча Євро 00 центів), що становить 100 відсотків загального розміру статутного капіталу товариства.

25.04.2011 наказом № 2-К директором ТОВ "Кукрас Алнус" призначено Клемантавічювса Гінтараса на підставі його заяви (а.с. 38).

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, в період 2011-2013 засновником ТОВ "Кукрас Алнус", для забезпечення діяльності Товариства, було придбано у суб'єктів господарювання в Україні та за кордоном основні засоби, а саме обладнання та устаткування для обробки і транспортування деревини, в тому числі: станок торцювальний "Tonga" - 145,52грн, станок многопильний "WD-250X350" - 50237,56грн, заточний станок ОРТ 1\2 - 2182,82 грн, повздовжно - обрізальний станок "OWO-2\400" - 32585,52грн, торцювальний станок СТ-350\400 - 16371,11грн, брусовочний станок TD-500 - 230000,0грн, 12 (дванадцять) пил дискових 03.300.70.20 на суму 261,94грн, щит ВРП з лічильником - 19500,0грн, верстат заточувальний для заточування стрічок пил (НОМЕР_2) - 5073,23грн, верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54(08465912000) - 118333,61грн, навантажувач самохідний « BALKANAR» ДВ 1661 (842701100) - 60853,73грн., станок брусовочний двухпильний UHD-21-2 (НОМЕР_3) - 42260,23грн, шнековий транспортер для подачі дерев»яних колод (НОМЕР_4) - 11829,2грн, 2 (два) електродвигуни АИР 100 S4 ЇМ 1081 (3.0кВт*15ОО об.) на суму 2420,0грн, З (три) електродвигуни АИР 100. L.2. 5.5X300 ІМ1081 на суму 5250,02грн, конденсаторну установку - 500,0грн, електродвигун - 2000,0 грн, станок багатопильний б\в.1989р.в. - 28013,03грн, станок торцювальний б\в. 2006р.в. - 21890,13грн, електродвигун АИР 132М2І М1083 (3000 об\ха МЗЕ) - 2923,0грн, електродвигун АИР 160S4 ЇМ 1001 (1500 об\ха Eldin) - 4915,0грн., візок гідравлічний HP- ESRP-20 - 15000,0грн, шток 90*1820 - 4900,0грн, вентилятор ВЦТ6.45 №8 дв.22\1500 прав.сх.5 - 5000,0грн, шинокомплект 6.50-10 - 2500,0грн, електрообчислювальна машина - 210 грн та інші основні засоби..

На початок 2016 року, відповідно до фінансового звіту ТОВ "Кукрас Алнус", вартість основних засобів (у тому числі вартість вищевказаних станків та обладнання), з урахуванням зносу, склала 422,4 тис.грн. (первісна вартість 586,1 тис. грн).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.09.2016 зареєстровано ТОВ "Гинкар", основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво. Директором ТОВ "Гинкар" є ОСОБА_5. Засновниками вказаного товариства є ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 Гінтарас. Згідно договору купівлі - продажу обладнання від 18.11.2016, ТОВ "Кукрас Алнус" продав (продавець/позивач), а ТОВ "Гинкар" купив (покупець/відповідач) обладнання, яке було придбано в період 2011-2013 засновником ТОВ "Кукрас Алнус", однак вартість цього обладнання була визначена в загальній сумі 30000,00 грн.

Позивач наголошує, що: - вказаний договір був підписаний від імені позивача директором ТОВ "Кукрас Алнус" ОСОБА_7 Гінтарасом, який, діючи всупереч інтересам товариства, вимогам Статуту ТОВ "Кукрас Алнус", без рішення загальних зборів, вступивши в зловмисну домовленість з директором ТОВ «Гинкар» , реалізував останньому основні засоби, уклавши правочин на суму, що перевищує 75% (відсотків) балансової вартості активів Товариства за даними його останньої фінансової звітності; - при укладенні договору купівлі - продажу обладнання від 18.11.2016 директором ТОВ "Кукрас Алнус" ОСОБА_7 Гінтарас порушено вимоги ст.ст. 179-180, 189 ГК України, оскільки майно продано на вкрай невигідних умовах, що вплинуло на подальшу господарську діяльність товариства.

Зсилаючись на приписи ст. 203, ст.ст.215, 230-233, 236 ЦК України, ст.ст. 179-180, 189, 207 ГК України, п.п.10.1, 10,2, 10.11, 10.13 п.10 Статуту Товариства, позивач просить суд визнати недійсним укладений між ТОВ «Кукрас Алнус» та ТОВ «Гинкар« договір купівлі-продажу обладнання від 18.11.2016, оскільки, на думку позивача, оспорюваний договір було укладено із перевищенням повноважень, наданих директору ТОВ "Кукрас Алнус", всупереч інтересам довірителя та шляхом зловмисної домовленості представників однієї сторони з іншою, які, до того ж, перебувають у родинних відносинах, оскільки ОСОБА_6 є сином ОСОБА_6 Гінтараса.

В обгрунтування вищевказаного, позивач також зсилається на правову позицію, викладену в п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та в постанові Пленуму ВГСУ №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Також позивач наголошує, що про вчинення умисних дій бувшим директором ТОВ "Кукрас Алнус" ОСОБА_6 Гінтарасом свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.05.2017, відповідно до якого проводиться кримінальне розслідування за ч.1 ст. 364-1КК України за фактом зловживання службовою особою своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди.

Відповідач, заперечуючи проти позову, доводи позивача вважає надуманими, про що зазначив у відзиві (а.с.86-89), оскільки правочин було укладено на суму 25,2% від балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, що не суперечить вимогам Статуту ТОВ «Кукрас Алнус» . Заперечив щодо визначеної позивачем вартості основних засобів, оскільки: вважає, що реальну вартість майже повністю зношеного обладнання визначити неможливо; позивач вказує, що вартість станків та обладнання лише входила до вартості основних засобів на суму 422,4грн, однак не вказує в якій саме частині; позивачем не надано до матеріалів справи жодного письмового доказу в підтвердження вартості основних засобів у сумі 33,2 станом на 31.12.2016; позивачем не врахована амортизація основних засобів станом на 18.11.2016; реалізоване обладнання знаходилось у стані не придатному для використання за призначенням і реальна вартість його складала 30000,00 грн. Звертає увагу суду на бухгалтерську довідку про балансову вартість основних засобів ТОВ "Кукрас Алнус", реалізованих відповідно до договору купівлі продажу від 18.11.2016 за підписом в.о. директора ОСОБА_8, оскільки остання була призначена на посаду в.о. директора 23.11.2016 та не мала повноважень на підпис вказаної довідки. Також вказує, що факт внесення відомостей до ЄДРСР за ч.1 ст. 364-1 КК України не може бути належним доказом, оскільки мотивованої підозри жодній особі в кримінальному провадженні не оголошено.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо зсилання відповідача на невизначеність вартості реалізованого майна, оскільки відповідно до фінансового звіту ТОВ «Кукрас Алнус» на 31.12.2015 первісна вартість необоротних активів (основних засобів) становить 586,1 тис. грн (з урахуванням зносу 422,4 тис. грн.), а вартість реалізованого майна складає 683155,65 грн.

Твердження щодо довідки про балансову вартість основних засобів на 18.11.2016 та стосовно того, що реалізоване обладнання знаходилось у стані непридатному для використання за призначенням і реальна вартість його складала 30 тис. грн, вважає безпідставними. Наголосив, що не надано жодних обґрунтувань визначення вартості майна у розмірі 30 тис. грн. Крім того, позивач вказує, що наказ ТОВ "Кукрас Алнус" № 10 від 16.11.2016 щодо вартості активів товариства, копія якого надана відповідачем, належним чином не завірений і тому не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ у справі.

Оцінюючи в сукупності матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положенням ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особисного немайнового та майнового права та інтересу.

Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 92, ст. 97 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 Статуту Товариства, органами управління товариством є загальні збори учасників товариства та директор. Загальні збори є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 10.11. Статуту - директор є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Директор є підзвітним загальним зборам учасників та організовує виконання їх рішень.

Згідно п. 10.13. Статуту, до компетенції директора належать всі питання діяльності товариства, крім тих що віднесені до виключної компетенції органів товариства. До виключної компетенції директора належить, зокрема, прийняття рішень про укладення правочинів на суму до 75 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Пунктом 10.14. Статуту визначено права директора.

Зокрема директора має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної ним cтатутом, розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених цим cтатутом.

Так, 18 листопада 2016 між ТОВ «Кукрас Алнус» в особі директора ОСОБА_5 Гінтараса та ТОВ «Гинкар« в особі директора ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу обладнання (а.с. 13-14).

Відповідно до п.1.1. Договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус" передає у власність (продає), а товариство з обмеженою відповідальністю «Гинкар» приймає у власність (купує) обладнання, а саме:

- Станок торцювальний Tonga (інв. номер 2, кількість 1шт.);

- Станок многопильний WD-250/350 (інв. номер 4, кількість 1шт.);

- Заточний станок ОРТ 1/2 (інв. номер 1, кількість 1шт.);

- Повздовжно-обрізний станок OWO - 2/400 (інв. номер 3, кількість 1шт.);

- Торцювальний станок СТ-350/400 (кількість 1шт.);

- Брусовочний станок TD-500(кількість 1шт.);

- Пили дискові - 12 шт.03.300.70.20

- Щит ВРП з лічильником (інв. номер 5, кількість 1шт.);

- Верстат заточувальний для заточування стрічкових пил (НОМЕР_2) (інв. номер 6, кількість 1шт.);

- Верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54 (НОМЕР_5) (інв. номер 7, кількість 1);

- Навантажувач самохідний BALKANCAR ДВ-1661 (НОМЕР_6) (інв. номер 8, кількість 1шт.);

- Станок брусовочний 2-пильний UHD-21-2 (НОМЕР_3) (інв. номер 9, кількість 1шт.);

- Шнековий транспортер для подачі дерев'яних колод (НОМЕР_4) (інв. номер 10, кількість 1шт.);

- Електродвигун АИР 100 S4,IM1081 (інв. номер 11,12, кількість 2);

- Електродвигун АИР 100 L2 5,5/300 ІМ1081 (інв. номер 13,14,15, кількість 3шт.);

- Конденсаторна установка (інв. номер 16, кількість 1шт.);

- Електродвигун (інв. номер 17, кількість 1шт.);

- Станок багатопильний б.в. 1989 р.в. (інв. номер 18, кількість 1шт.);

- Станок торцювальний б.в. 2006 р.в. (інв. номер 19, кількість 1шт.);

- Електродвигун АИР 132М2 ІМ1081 (3000 об/хв МЗЕ) (інв. номер 20, кількість 1шт.);

- Електродвигун АИР 160S4 ІМ1001 (1500 об/хв Eldin) (інв. номер 21, кількість 1шт.);

- Візок гідравлічний HP-ESRP-20 (інв. номер 22, кількість 1шт.)

- Шток 90*1820 (інв. номер 23, кількість 1шт.);

- Вентилятор ВЦП 6.45 №8 дв.22/1500 прав, сх.5 (інв. номер 24, кількість 1шт.);

- Шинокомплект 6.50-10 (інв. номер 25, кількість 1шт.);

- Електро-обчислювальна машина (кількість 1шт.),

що знаходиться за адресою: 12022, Житомирська обл., Пулинський район, село Андріївка, вулиця Леніна.

Згідно пункту 1.3. договору, покупець купує вказаний предмет договору в задовільному стані, такому як він є (у справному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію), претензій до якості предмету договору на момент укладення договору покупець не має.

За п.2.1. договору, сторони погодили, що продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 30000грн.00коп. (тридцять тисяч гривень 00 копійок), які покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця протягом семи робочих днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, право власності виникає у покупця з моменту підписання цього договору та акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 18.11.2016, продавцем було передано у власність, а покупцем прийнято у власність обладнання. У вказаному акті зазначено перелік найменування технологічного обладнання, яке було передано покупцеві (аналогічний перліку, зазначеному у договорі від 18 листопада 2016 ( а.с. 15)).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що договір від ТОВ "Кукрас Алнус" підписав ОСОБА_6 Гінтарас, який станом на дату підписання являвся директором ТОВ, а від ТОВ "Гинкар" - директор ОСОБА_9.

Також у матеріалах справи міститься фінансовий звіт ТОВ "Кукрас Алнус" станом на 31.12.2016, за яким первісна вартість активів підприємства на початок звітного періоду становить 586,1 тис. грн, а на кінець звітного пероду - 59,8 тис. грн (з урахуванням зносу 422,4 тис грн та 33,2 тис. грн, відповідно).

Тобто, встановлена судом невідповідність наявності на підприємстві позивача основних засобів станом на 31.1.2016, порівняно з початком року, однозначно свідчить про їх відчуження на суму встановленої різниці. До того ж доказів зворотнього представником відповідача не надано.

Враховуючи твердження позивача про порушення при укладенні договору пп.4 п.10.13 Статуту Товариства, слід зазначити наступне.

Відповідно до Наказу МФ України №73 від 07.02.2013 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ", активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; необоротні активи - всі активи, що не є оборотними; оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Оскільки Статутом ТОВ не конкретизовано повноваження директора щодо укладення угод саме в межах 75% балансової вартості необоротних активів Товариства, дотримання повноважень в цій частині слід розглядати, виходячи з сукупної балансової вартості основних та оборотних активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, яка, згідно наявного у справі фінансового звіту (а.с.16), становила 1138,6 тис. грн.

Тобто, доводи позивача в частині порушення пп.4 п.10.13 Статуту Товариства, при укладенні договору від 18.11.2016, є безпідставними. При цьому, зважаючи на заперечення позивача, слід зазначити, що наказ ТОВ "Куркас Алнус" №10 від 16.11.2016 щодо вартості активів товариства, надана копія якого належним чином не завірена, судом до уваги не береться, оскільки не відповідає вимогам, що ставляться до доказів.

Водночас судом враховується, що згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочини від імені юридичної особи підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Положеннями ст.237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Разом з тим, приписи ч.3 ст.238 ЦК України визначають, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, частина 3 статті 238 ЦК України встановлює самостійну заборону для представника вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тобто, вказана вимога встановлює заборону на укладення правочину, в якому один і той самий представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Згідно п.1 ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України №11 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.230-233 ЦК України суди за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою і наявності їх безпосереднього зв'язку та їх волевиявленням до вчинення такого правочину, повинні задовольняти позовні вимоги. Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин, тобто існує умисел представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Згідно п.22. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільнимх справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

У відповідності до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Натомість, спірний правочин - договір купівлі-продажу від 18.11.2016, фактично вчинено ОСОБА_5 Гінтарасом в його ж інтересах, як засновника ТОВ «Гинкар« , що суперечить вимогам ч.3 ст.238 ЦК України.Так, з доданої до матеріалів справи довідки з ЄДРПОУ (а.с. 56-58) вбачається, що 14.09.2016 зареєстровано ТОВ "Гинкар", основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво. Директором ТОВ "Гинкар" є ОСОБА_5. Засновниками вказаного товариства є ОСОБА_6 49,0% та ОСОБА_6 Гінтарас 51,0%.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно бухгалтерської довідки про балансову вартість основних засобів ТОВ "Кукрас Алнус" (а.с. 18), реалізованих відповідно до договору купівлі - продажу від 18.11.2016, їх балансова вартість значно перевищує визначену договором. При цьому безпідставними є запречення відповідача щодо неналежності вказаного доказу, оскільки 18.11.2016 є датою визначення вартості основних засобів. Довідка підписана директором Товариства ОСОБА_8

Належними доказами значного заниження вартості реалізованого обладнання є також товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про придбання станків, агрегатів напротязі 2011-2013 ТОВ "Кукрас Алнус", які містяться в матеріалах справи (а.с. 19-37, 126-127), а саме: інвойс від 28.10.2011р. на верстат заточувальний (НОМЕР_2), верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54(08465912000), навантажувач самохідний « BALKANAR» ДВ 1661 (842701100), станок брусовочний двухпильний UHD-21-2 (НОМЕР_3), шнековий транспортер (НОМЕР_4), видаткова накладна №ТО-0005426 від 14.11.2011 на суму 238350,0 грн, інвойс від 12.10.2012 на станок багатопильний б\в 1989р.в., станок торцювальний б\в 2006р.в., накладна від 31.10.12 на суму 49903,19грн., платіжне доручення від 07.12.2012р. на суму 49903,19грн - платіжні доручення від 25.07.2011р. №3 на суму 32585,52грн (повздовжно-обрізальний станок « OWO-2\400» ), платіжні доручення від 25.07.2011р. №4 на суму 145,52 грн (станок торцювальний « Tonga» ), платіжні доручення від 25.07.2011 №5 на суму 2182,82 грн (заточний станок ОРТ 1\2 ), платіжні доручення від 25.07.2011. №6 на суму 261,32 грн (12 (дванадцять) пил дискових), платіжні доручення від 25.07.2011р. №7 на суму 50237,56 грн (станок многопильний « WD-250\350» ,), платіжні доручення від 25.07.2011 №8 на суму 16371,11 грн (станок торцювальний СТ-350\400 ), рахунок фактура від 31.08.1011р. та видаткова накладна №РН-0000178 від 09.09.2011 на 19500,0 грн. ( щит ВРП з лічильником), накладна №103 від 12.01.2012 та платіжне доручення від 12.01.12 на суму 2420,0 грн ( 2 (два) електродвигуни АІР 100 S4 ЇМ 1081), накладна №39 від 12.01.2012р. та платіжне доручення 10.01.12р. на суму 5250,0 грн (3(три) електродвигуни АИР 100. L.2. 5.5X300 ІМ1081), накладна №РН-0000532 від 13.03.201 Зр, платіжне доручення від 11.03.2013 р. на суму 7838,0 грн. (електродвигун АИР 132М2ІМ1083 (3000 об\ха МЗЕ), електродвигун АИР 160S4 ІМ1001 (1500 об\ха Eldin)), накладна №131300706 від 09.08.2013, платіжне доручення від 07.08.2013р. на суму 4900 грн. (шток 90*1820), видаткова накладна та рахунок-фактура від 19.04.2013 на візок гідравлічний НР -ЕІЗ20 на суму 13000,00грн.

Як зазначалося вище, фінансовий звіт ТОВ "Кукрас Алнус" станом на 31.12.2016, за яким первісна вартість активів підприємства на початок звітного періоду становить 586,1 тис. грн, а на кінець звітного пероду - 59,8 тис. грн (з урахуванням зносу 422,4 тис грн та 33,2 тис. грн, відповідно), однозначно свідчить про їх відчуження на суму встановленої різниці. Вказана різниця становить 526,3 тис. грн. за первісною вартістю та 389,2 тис. грн. з урахуванням зносу. Доказів того, що різниця у вартості основних засобів ТОВ виникла не у зв'язку з їх відчуженням за спірним договором, представником відповідача не надано.

Суд вважає за доцільне також звернути увагу, що згідно звіту про фінансові результати ТОВ (а.с.16 зворот), за звітний період збиток становить 601,9 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року - чистий прибуток становив 569,6 тис. грн.

Необгрунтованими суд вважає твердження відповідача про те, що реалізоване згідно договору купівлі-продажу від 18.11.2016 обладнання знаходилось в стані не придатному для використання за призначенням і реальна вартість його складала 30000,00 грн, оскільки вказане спростовується пунктом 1.3 договору та змістом акту приймання-передачі від 18.11.2016, згідно яких покупець купує вказаний предмет договору в задовільному стані, такому як він є (у справному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію), претензій до якості предмета договору на момент укладення договору покупець не має.

Не спростовано відповідачем також доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_5 Гінтарас, будучи директором ТОВ "Кукрас Алнус", уклав договір купівлі продажу обладнання з ТОВ "Гинкар", директором якого являється ОСОБА_9, який в свою чергу являється сином ОСОБА_5 Гінтараса. На думку позивача, вказаний факт свідчить про особисту заінтересованість ОСОБА_5 Гінтараса в укладенні спірного договору, а дії між директорами - учасниками договору купівлі продажу - зловмисна домовленість.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу обладнання, укладений 18.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус" (12022,вул. Незалежності,33, с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 37473464) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гинкар" (12022,вул. Незалежності,33, с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 40832844).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гинкар" (12022, вул. Незалежності, 33, с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 40832844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус" (12022,вул. Незалежності,33, с.Андріївка, Пулинський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 37473464) судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.03.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)